ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
20 січня 2015 року № 813/8664/14
о 17 год., 31 хв. м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд, головуючий суддя Гавдик З.В., секретар судового засідання Саковець Б.П., розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним
позовом ОСОБА_1,
до Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2, представник відповідача - Курило Н.Й.
про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно
ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду у якому з врахуванням змін до адміністративного позову позивач просив:
- скасувати рішення № 2621057 від 27.05.2013 року про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна за ОСОБА_2, а саме квартиру АДРЕСА_1;
- скасувати запис про право власності за ОСОБА_2 на об'єкт нерухомого майно - на квартиру АДРЕСА_1 (реконструйовану).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що добудова до квартири № 9 на даний час має статус самочинного будівництва так як збудована без належного дозволу. Усі дозвільні документи на прибудову скасовані у судовому порядку. Також позивач зазначає, що проти власника квартири ОСОБА_2 була порушена кримінальна справа, яка закрита за строками давності. ОСОБА_2 зазначив в декларації про готовність об'єкта до експлуатації в пунктах 9 та 10 неправдиву інформацію, зокрема, що у пункті 10 зазначено про дозвільні документи (дозвіл № 657 від 30.12.2002 року та розпорядження № 326 Галицької РА від 03.04.2002 року) які скасовані у судовому порядку ще у 2010 році.
Крім цього, на думку позивача, державним реєстратором в порушення вимог п. 1 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» не встановлені відповідності заявлених прав і поданих документів.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд змінені позовні вимоги задоволити повністю.
Позиція відповідача викладена у поясненні на позовну заяву у якому відповідач визнав позовні вимоги повністю з підстав, що державним реєстратором при реєстрації речового права на об'єкт нерухомого майна було порушено вимоги ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та інші нормативно - правові акти, що регулюють або регулювали на момент подання вищевказаної заяви. Державним реєстратором не було взято до уваги, що серед наданих документів було подано розпорядження Галицької РА № 326 від 03.04.2002 року, в якому зазначено було зазначено, що Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку «СНІП» надано дозвіл провести реконструкцію будинку АДРЕСА_1 в цілому, а не квартири № 9. Відповідно, ОСОБА_2 не мав дозволу на проведення реконструкції. Вказаний факт державним реєстратором не був взятий до уваги. Також відповідач зазначає, що у пакеті поданих на реєстрацію документів відсутні письмові згоди на реконструкцію з добудовою до будинку усіх співвласників цього будинку, чим порушено п. 46 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Одночасно, відповідач повідомляє, що за результатами перевірки реєстраційної справи № 1825 (розділ № 68521546101), реєстрації права власності об'єкту нерухомого майно, начальником Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції було скеровано до Реєстраційної служби ГУЮ Львівської області подання про притягнення державного реєстратора ОСОБА_4. до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнала у повному обсязі.
Третя особа ОСОБА_2 в судовому засіданні проти позову заперечив, просив у задоволенні позову відмовити у зв'язку з його безпідставністю. Крім цього, судом відмовлено ОСОБА_2 у клопотанні про відкладення розгляд справи, оскільки такий мав реальну можливість та не був позбавлений права ознайомитися з матеріалами даної справи з часу отримання повістки про виклик у судове засідання. Згідно ч. 1 ст. 122 КАС України передбачено місячний строк розгляду справи з дня відкриття провадження. Сторони по справі заперечували проти відкладення розгляду справи
Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача та третьої особи, безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд встановив:
03.04.2002 року Галицькою районною адміністрацією Львівської міської ради прийнято розпорядження № 326 «Про розгляд звернення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «СНІП», згідно якого, зокрема, дозволено об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку «СНІП» провести реконструкцію будинку АДРЕСА_1 з добудовою згідно з поданими проектними пропозиціями.
30.12.2002 року Інспекцією державного архітектурно - будівельного контролю Львівської міської ради надано об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку «СНІП» дозвіл № 657/02 на виконання будівельних робіт з реконструкції з розширенням за рахунок добудови квартири АДРЕСА_1.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2010 року, залишеною без змін ухвалою ВАС України від 09.06.2011 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Постанову Галицького районного суду м. Львова від 18.11.2009 року у справі № 2а-19/09 скасовано, прийнято нову, якою позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано дозвіл на виконання будівельних робіт № 657/02 від 30.12.2002 року, виданий начальником Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю Львівської міської ради об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку «СНІП» на виконання будівельних робіт з реконструкції з розширенням за рахунок добудови квартири АДРЕСА_1 незаконним і скасовано його.
14.07.2011 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю зареєстровано Декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, а саме реконструкції з розширенням за рахунок добудови квартири АДРЕСА_1.
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 07.12.2011 року у справі № 2-6/11, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 27.06.2012 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Визнано незаконним та скасовано розпорядження Галицької районної адміністрації Львівської міської ради № 326 від 03.04.2002 року.
25.05.2013 року ОСОБА_2 звернувся до відповідача із заявою про державну реєстрацію прав на об'єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_1. У зв'язку з чим, ОСОБА_2 видано Свідоцтво про право власності на вказане нерухоме майно.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-IV від 01.07.2004 року із змінами і доповненнями, Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 року N 703 із змінами і доповненнями (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Кодексом адміністративного судочинства.
Згідно ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно п.п. 1 ч. 1 ст. 4 цього ж Закону, обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: право власності на нерухоме майно.
Згідно ч. 2 ст. 9 цього ж Закону, державний реєстратор, крім іншого,
1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:
відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом);
відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень;
відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах;
наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону;
наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав;
2) приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав;
3) відкриває і закриває розділи Державного реєстру прав, вносить до них відповідні записи;
4) веде реєстраційні справи щодо об'єктів нерухомого майна;
5) присвоює реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації;
6) видає свідоцтво про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону.
Згідно ч. 7 ст. 16 цього ж Закону, державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви власника, іншого правонабувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи або державного кадастрового реєстратора у випадках, передбачених цим Законом.
Згідно ч.1 ст. 24 цього ж Закону, у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.
Згідно п. 46 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у разі коли державна реєстрація прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно проводиться на реконструйований об'єкт нерухомого майна, що до проведення реконструкції належав на праві спільної власності, заявник, крім документів, що зазначені в абзацах першому - п'ятому цього пункту, подає органові державної реєстрації прав письмову згоду всіх співвласників об'єкта нерухомого майна щодо проведення його реконструкції. Якщо розмір відповідних часток у праві спільної власності змінився у зв'язку з проведенням реконструкції об'єкта нерухомого майна, заявник подає органові державної реєстрації прав письмову заяву співвласників про розподіл часток у спільній власності на реконструйований об'єкт нерухомого майна.
Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
Згідно ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього ж Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.
Представник відповідача на запитання суду пояснила, що згідно первинної реєстрації права власності гр. ОСОБА_2 був власником квартири площею 32,8 кв.м. Після подання декларації про готовність об'єкта до експлуатації, площа його реконструйованої квартири збільшилась до 147,50 кв.м., на яку державним реєстратором було зареєстровано право власності.
Судом встановлено, що державним реєстратором зареєстровано право власності на об'єкт нерухомого майна (квартиру АДРЕСА_1 (реконструйовану)) загальною площею 147,50 кв.м. на ім'я ОСОБА_2 згідно поданих документів, в тому числі дозвільних документів - розпорядження Галицької РА ЛМР № 326 від 03.04.2002 року, яке по суті на час їх подання державному реєстраторові (25.02.2013 року) скасовано згідно судових рішень від 07.12.2011 року, від 27.06.2012 року, від 03.10.2012 року.
Судом враховуються обґрунтування позивачем позовних вимог, оскільки законодавцем передбачено, що державний реєстратор при прийнятті рішення про реєстрацію прав на нерухоме майно, крім іншого, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно.
Відповідач у поясненні на позовну заяву вказав, що державним реєстратором ОСОБА_4. не було взято до уваги, що у пакеті документів поданих гр. ОСОБА_2 на реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 (реконструйовану) загальною площею 147,50 кв.м. було подано розпорядження Галицької районної адміністрації Львівської міської ради № 326 від 03.04.2002 року, в якому було зазначено, що ОСББ «СНІП» надано дозвіл на проведення реконструкції будинку АДРЕСА_1 в цілому, а не квартири № 9. Відповідно, у гр. ОСОБА_2 на момент подання заяви та документів на здійснення реєстрації (25.02.2013 року) був відсутній дозвіл на проведення реконструкції вказаної квартири.
Крім цього, з наявного у справі копії Державного акту на право постійного користування землею серії І-ЛВ № 003413 вбачається, що саме ОСББ «СНІП» надано у постійне користування земельну ділянку площею 0,0883 га за адресою АДРЕСА_1.
Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що одним із документів, які підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно на ім'я фізичної чи юридичної особи, є державний акт на право приватної власності на землю, державний акт на право власності на земельну ділянку або державний акт на право постійного користування землею.
Жодного належного документа який підтверджує право приватної власності чи право постійного користування земельною ділянкою площею 0,0883 га за адресою АДРЕСА_1 саме за ОСОБА_2 відповідачу та суду не надано.
Також відповідач зазначає, що державним виконавцем не взято до уваги той факт, що серед поданих документів відсутня письмова згода усіх співвласників будинку № 16, що є порушенням пункту 46 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Вказані обставини представник відповідача в судовому засіданні підтвердила. Відтак, з врахуванням вищенаведеного, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог позивача.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем, а також визнання відповідачем позову у повному обсязі переконують в обґрунтованості позовних вимог.
Згідно ст. ст. 49, 70, 71 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень.
Таким чином, з врахуванням змісту ст. 162 КАС України, позовні вимоги ОСОБА_1 до Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно та скасування запису про право власності на об'єкт нерухомого майно, підлягають задоволенню повністю.
Суд присуджує з Державного бюджету України, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, всі здійснені стороною, яка не є суб'єктом владних повноважень, та документально підтверджені судові витрати, на користь якої ухвалене судове рішення.
Керуючись ст.ст. 269, 70, 159-163, 167 КАС України, суд -
1. Адміністративний позов задоволити повністю.
2. Визнати протиправним і скасувати рішення № 2621057 від 27.05.2013 року про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна за ОСОБА_2, а саме квартиру АДРЕСА_1.
3. Скасувати запис про право власності за ОСОБА_2 на об'єкт нерухомого майно - на квартиру АДРЕСА_1 (реконструйовану).
4. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) 73,08 грн. судового збору.
Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.
Постанова складена в повному обсязі 26.01.2015 року.
Суддя Гавдик З.В.