Справа №127/16478/14-ц
Провадження № 2/127/648/15
19.01.2015 року
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Борисюк І. Е.,
за участю: секретаря Пєскова Є.Д.,
позивача ОСОБА_1,
відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування, -
До Вінницького міського суду Вінницької області звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивача - ОСОБА_3. Цього ж дня відкрилась спадщина, про прийняття якої позивачем було подано заяву в установлений строк до Першої державної нотаріальної контори м. Вінниці. З відповідною заявою також звернулась дружина батька позивача - ОСОБА_2 Після смерті ОСОБА_3 залишився легковий автомобіль НОМЕР_1, марки ВАЗ-2109, рік випуску - 1989, колір кузову - червоний, двигун № НОМЕР_2, шасі НОМЕР_5, тип - легковий комбі-В. Даний транспортний засіб знаходиться в оперативному управлінні ОСОБА_1 з 03.03.1999 року, про що є відмітка у свідоцтві про реєстрацію ТЗ. Після спливу шести місяців позивач звернувся до Першої державної нотаріальної контори м. Вінниці для оформлення права власності. ОСОБА_2 написала заяву про відмову від цієї спадщини на користь позивача, проте нотаріус відмовив в оформленні, так як дана заява була подана відповідачем після спливу 6-ти місяців. ОСОБА_1 вважає, що спірний транспортний засіб є його власністю, такою була воля батька, який передав йому цей автомобіль ще у 1999 році. Відповідач про це знала, і протягом шести місяців обіцяла, що відмовиться від цієї спадщини на користь позивача. Однак зробила це вже після спливу шести місяців.
Вище викладене й стало підставою для звернення до суду із вимогою про визнання за ОСОБА_1 права власності на спадкове майно, яке залишилось після смерті батька останнього, ОСОБА_3, який помер у м. Вінниці ІНФОРМАЦІЯ_2, а саме: легковий автомобіль НОМЕР_1, марки ВАЗ-2109, рік випуску - 1989, колір кузову - червоний, двигун № НОМЕР_2, шасі НОМЕР_5, тип - легковий комбі-В, згідно свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_6.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсзі, аргументуючи мотивами, викладеними в позовній заяві та просив їх задовольнити.
Відповідач проти задоволення позову не заперечувала. Надала суду письмові пояснення.
По справі встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Згідно свідоцтва про народження НОМЕР_7, виданого повторно 28.10.2010 року відділом ДРАЦС ВМУЮ Вінницької області, актовий запис № 713, батьками ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, записані ОСОБА_3 та ОСОБА_4. (а.с. 5)
Згідно свідоцтва про смерть НОМЕР_8, виданого 07.10.2013 року відділом ДРАЦС РС ВМУЮ у Вінницькій області, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Вінниці, про що 07.10.2013 року зроблено відповідний актовий запис № 2583. (а.с. 4)
Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, зокрема на спірне рухоме майно, а саме: автомобіль марки ВАЗ-2109, тип - легковий комбі-В, рік випуску - 1989, колір - червоний, двигун № НОМЕР_2, шасі № НОМЕР_5, д.н.з. НОМЕР_3, право власності на який зареєстровано за ОСОБА_3 згідно свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_6, виданого 03.03.1999 року Вінницьким МРЕВ УДАЇ УМВС України. ОСОБА_1, згідно цього ж свідоцтва, має право керувати цим транспортним засобом. (а.с. 8)
В судовому засіданні оглянуто та досліджено матеріали спадкової справи № 989/2013 р. до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3.
Згідно матеріалів даної спадкової справи вбачається, що до нотаріальної контори звернулись ОСОБА_5 із заявою про прийняття спадщини, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із заявами про відмову від прийняття спадщини, а саме: квартири за АДРЕСА_1. (а.с. 30, 34, 37)
Скориставшись своїм правом, визначеним ч. 6 ст. 1273 ЦК України, 19.03.2014 року ОСОБА_1 подав до Першої вінницької державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, що залишились на день смерті спадкодавця ОСОБА_1, зазначивши при цьому про відкликання своєї заяви про відмову від спадщини, яка надійшла до нотаріальної контори 17.10.2013 року за № 2414. (а.с. 38)
28.07.2014 року ОСОБА_1 звернувся до Першої вінницької державної нотаріальної контори із заявою, в якій, зокрема, повідомив про спадкове майно, яке залишилось на день смерті спадкодавця ОСОБА_3 та просив видати йому свідоцтво про право на спадщину за законом.
28.07.2014 року ОСОБА_2 звернулась до Першої вінницької державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом та за законом. (а.с. 43)
З матеріалів спадкової справи вбачається, що ОСОБА_3 було складено два заповіти.
Згідно заповіту серії АВН № 462687 від 17.11.2000 року, ОСОБА_3, заповів ОСОБА_2 належний йому на підставі свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_12, виданого 24.09.98 року Вінницьким МРЕВ УДАІ УМВС України, легковий автомобіль АЗЛК 21412, 1990 року випуску, двигун № НОМЕР_4, шасі НОМЕР_9, кузов НОМЕР_10, реєстраційний НОМЕР_11 (а.с. 48)
Судом встановлено, що 28.07.2014 року Першою вінницькою державною нотаріальною конторою було видано свідоцтво про право на спадщину за законом ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на грошові вклади із відповідними відсотками і нарахованою компенсацією, що зберігалися на рахунках в ТВБВ 10001/0177 та 10001/0186 філії ВОУ ПАТ «Державний ощадний банк України» по ? частці, які зареєстровані в реєстрі за НОМЕР_13 та НОМЕР_14. (а.с. 83-84)
Також, 28.07.2014 року Першою вінницькою державною нотаріальною конторою було видано ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за заповітом на легковий автомобіль АЗЛК 21412, 1990 року випуску, двигун № НОМЕР_4, шасі НОМЕР_9, кузов НОМЕР_10, реєстраційний НОМЕР_15, яке зареєстровано в реєстрі за НОМЕР_16 (а.с. 82)
01.08.2014 року ОСОБА_5 звернуласьдо Першої вінницької державної нотаріальної контори із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за заповітом. (а.с. 88)
Згідно заповіту серії АВМ № 894588 від 15.08.2000 року, ОСОБА_3, заповів ОСОБА_5 належну йому квартиру АДРЕСА_1, з відповідною частиною господарських будівель. (а.с. 89)
01.08.2014 року Першою вінницькою державною нотаріальною конторою було видано ОСОБА_5 свідоцтво про право на спадщину за заповітом на квартиру АДРЕСА_1, яке зареєстровано в реєстрі за НОМЕР_17 (а.с. 121)
При огляді в судовому засіданні матеріалів спадкової справи № 989/2013 р., судом встановлено, що померлим ОСОБА_3 розпорядження щодо спірного автомобіля зроблено не було.
Нормами ст. ст. 1217, 1218, 1223 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 -1265 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Згідно ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 1245 ЦК України частина спадщини, що не охоплена заповітом, спадкується спадкоємцями за законом на загальних підставах. До числа цих спадкоємців входять також спадкоємці за законом, яким інша частина спадщини була передана за заповітом.
Згідно ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Оскільки позивач є сином спадкодавця, а відповідач - дружиною, що підтверджується свідоцтвом про народження та свідоцтвом про шлюб, тому відповідно до ст. 1261 ЦК України, вони мають право на спадкування за законом у першу чергу. (а.с. 50-51) ОСОБА_5 ОСОБА_3 приходився вітчимом, про що вона повідомила нотаріуса у своїй заяві. Окрім того, дана обставина визнана й сторонами по справі. (а.с. 30) Тому, ОСОБА_5 успадкувала ту частину майна спадкодавця, яка була охоплена заповітом.
В судовому засіданні встановлено відсутність осіб, які мають право на обов'язкову частку в спадщині після смерті ОСОБА_3.
Відповідно до ст. ст. 1268, 1296 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Але, це положення закону треба сприймати у контексті статусу спадкоємця у певні проміжки часу, оскільки редакція даної норми має широкий зміст. Якщо особи не можуть довести свої права на спадщину, то відповідні факти, з якими пов'язується виникнення права на спадкування, встановлюються судом.
Відповідно до ст. 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.
Підпунктом 1.2 пункту 1 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за № 282/20595, передбачено, що при зверненні спадкоємця у зв'язку з відкриттям спадщини нотаріус з'ясовує відомості стосовно факту смерті спадкодавця, часу і місця відкриття спадщини, кола спадкоємців, наявності заповіту, наявності спадкового майна, його складу та місцезнаходження, необхідність вжиття заходів щодо охорони спадкового майна.
Нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва, та склад спадкового майна, згідно ст. 68 Закону України «Про нотаріат».
Відповідно до ст. 69 цього Закону нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом перевіряє факт смерті спадкодавця, наявність заповіту, час і місце відкриття спадщини, склад спадкового майна. Нотаріус також перевіряє коло осіб, які мають право на обов'язкову частку в спадщині.
Згідно ст. 1278 ЦК України частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними. Кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в натурі.
Заява ОСОБА_2 від 28.07.2014 року про відмову від частини спадкового майна, а саме легкового автомобілю ВАЗ-2109, 1989 року, на користь сина померлого - ОСОБА_1, надана позивачем, не приймається судом до уваги, враховуючи наступне. (а.с. 9)
Підпунктом 3.14 пункту 3 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за № 282/20595, передбачено, що прийняття і відмова від прийняття спадщини можуть мати місце щодо всього спадкового майна. Спадкоємець не вправі прийняти одну частину спадщини, а від іншої частини відмовитись. Спадкоємець, який прийняв частину спадщини, вважається таким, що прийняв усю спадщину.
Згідно ч. 1 ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу за місцем відкриття спадщини.
Підпунктом 3.11 пункту 3 глави 10 розділу II вище зазначеного Порядку визначено, що заява про прийняття спадщини чи про відмову від її прийняття підлягає реєстрації у Книзі обліку і реєстрації спадкових справ у день надходження. У разі надходження такого документа поштою він підлягає також реєстрації у Журналі реєстрації вхідних документів. Усі наступні заяви (додаткові, від інших спадкоємців, кредиторів) також реєструються у Книзі обліку і реєстрації спадкових справ під самостійними номерами та в хронологічному порядку. На всіх заявах зазначаються дата і час їх надходження та номер спадкової справи.
Отже, вище зазначена заява мала бути подана ОСОБА_2 особисто нотаріусу за місцем відкриття спадщини протягом шести місяців з часу відкриття спадщини. Однак, як вбачається з матеріалів спадкової справи така заява там відсутня. Окрім того, дана заява не містить відмітки про отримання її нотаріусом. Також, суду не надано доказів про направлення даної заяви нотаріусу.
Судом прийнято до уваги, що згідно ст. 1267 ЦК України, спадкоємці за письмовою угодою між собою, посвідченою нотаріусом, якщо це стосується, зокрема, транспортного засобу, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них, що зокрема, узгоджується із нормами статей 6, 627 ЦК України.
Однак, така угода між спадкоємцями на час розгляду справи - відсутня.
Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.
Підпунктом 4.15 пункту 4 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за № 282/20595, передбачено, що видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.
Підпунктом 4.19 пункту 4 глави 10 розділу II вище зазначеного Порядку визначено, якщо правовстановлюючий документ на майно, що підлягає реєстрації, повертається спадкоємцеві (свідоцтво про реєстрацію чи технічний паспорт на автомототранспортний засіб, іншу самохідну машину або механізм, судновий білет чи договір комерційної концесії тощо), нотаріус перевіряє документ, про що робить відмітку на заяві про видачу свідоцтва про право на спадщину або на примірнику свідоцтва, який залишається у справах нотаріуса. Допускається приєднання до матеріалів спадкової справи, засвідчених у порядку, передбаченому Правилами ведення нотаріального діловодства, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 22.12.2010 № 3253/5, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 23.12.2010 за № 1318/18613 (із змінами), фотокопій правовстановлюючих документів на майно, які повертають спадкоємцям.
Позивачем суду не надано обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема, відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину. Належнимита допустимим доказами суду не підтверджено відсутність умов для одержання позивачем в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, що є підставою для відмови у позові.
На вище викладене також звернув увагу Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своєму листі № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» та Верховний Суд України в Постанові Пленуму № 7 від 30.05.2007 року «Про судову практику у справах про спадкування».
Враховуючи вище викладене суд прийшов до висновку, що сторони по справі прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3, але не оформили права на спадщину стосовно спірного рухомого майна.
Відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України).
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
На що також звернув увагу Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своєму листі № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування».
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог та на підставі наданих доказів.
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 ЦПК України, відповідно до ст. 60 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Також, враховуючи пояснення відповідача, як письмові так і усні, надані в судовому засіданні, судом прийнято до уваги, що визнання позову різниться від поняття визнання обставин позову, що згідно ч. 1 ст. 61 ЦПК України звільняє позивача лише від доведення цих обставин. Таким чином, суд прийшов до висновку, що відповідачем визнані лише обставини справи, а не позовні вимоги.
Заслухавши пояснення сторін по справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до переконання в тому, що в задоволені позову слід відмовити, оскільки вимоги є необґрунтованими і недоведеними належними та допустимими доказами.
Отже, суд прийшов до висновку, що вимога про визнання за ОСОБА_1 права власності на спадкове майно, яке залишилось після смерті батька останнього, ОСОБА_3, який помер у м. Вінниці ІНФОРМАЦІЯ_2, а саме: легковий автомобіль НОМЕР_1, марки ВАЗ-2109, тип - легковий комбі-В, рік випуску - 1989, колір - червоний, двигун № НОМЕР_2, шасі НОМЕР_5, згідно свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_6, не підлягає задоволенню.
Враховуючи відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі та положення ст. 88 ЦПК України, судові витрати слід залишити за позивачем.
Відповідно до наведеного вище та керуючись Конституцією України, ст.ст. 6, 15, 627, 1217, 1218, ч. 2 ст. 1220, ч. 1 ст. 1222, ст.ст. 1223, 1245, 1258, 1261, 1267, 1268, 1270, 1273, 1278, 1296 ЦК України, ст. 67-69 Закону України «Про нотаріат», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року № 296/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за № 282/20595, ч. 1 ст. 3, ст.ст. 10, 11, 57-61, 88, 179, 209, 212-215, 218, 294 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування на автомобіль марки ВАЗ 2109, 1989 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3 - відмовити.
Судові витрати залишити за ОСОБА_1.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: