Справа № 127/18271/13-ц
Провадження № 6/127/54/15
22.01.2015 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі :
головуючого судді Волошина С.В.
при секретарі : Тонкопій Ю.І.,
за участі заявника ОСОБА_1,
представника заявника - адвоката ОСОБА_2,
прокурора Кащук О.О.,
представника Замостянського ВДВС ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці заяву ОСОБА_1 про відстрочку виконання виконавчого листа № 127/18271/13 - ц від 15.01.2014 року, -
ОСОБА_1 звернулася до Вінницького міського суду Вінницької області з вищевказаною заявою, вказуючи, що рішенням Вінницького міського суду від 29.10.2013 року, позов прокурора м. Вінниці в інтересах малолітньої ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я малолітньої особи було задоволено частково, а саме стягнуто з ОСОБА_1, на користь ОСОБА_4 витрати на лікування у розмірі 8769,00 грн., та моральну шкоду у розмірі 25 000 грн., в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 24.12.2013 року, рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29.10.2013 року змінено, а саме зменшено розмір стягуваних витрат на лікування до 7375, 86 грн., у решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 17.01.2014 року відмовлено ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження у зв'язку з тим, що відповідальність за шкоду, завдану малолітнім ОСОБА_5, несе його мати ОСОБА_1, що підтверджується постановою Замостянського районного суду м. Вінниці від 12.09.2012 року по адміністративній справі № 206/5554/12.
Як підставу для відстрочки виконання рішення суду заявник зазначає, що Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 09.10.2014 року, постанову слідчого СВ 1 - го ВМ ВМВ УМВС України у Вінницькій області ОСОБА_6, про закриття кримінального провадження № 12013010380000129 від 28.08.2014 року відносно ОСОБА_5 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України скасовано.
Відповідно до постанови апеляційного суду Вінницької області від 14.02.2014 року, постанову Замостянського районного суду м. Вінниці в адміністративній справі № 206/5554/12, скасовано.
Враховуючи викладене вище, заявник вважає, що в силу ст. 1178 ЦК України, на підставі постанови апеляційного суду Вінницької області від 14.02.2014 року, у повному обсязі доведено, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення нею від здійснення виховання та нагляду за її малолітнім сином. Дані докази свідчать про непричетність та недоведеність вини ОСОБА_1 та її сина ОСОБА_5, до подій при яких малолітній ОСОБА_4, були нанесені тілесні ушкодження. Вказує, що на сьогоднішній день, досудовим слідством не встановлено хто саме наніс малолітній ОСОБА_4 тілесні ушкодження. А тому виконавче провадження, щодо стягнення з заявника як законного представника ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 матеріальної та моральної шкоди не є актуальним до встановлення слідством винного у нанесенні тілесних ушкоджень ОСОБА_7 тому вважає за необхідне відстрочити виконання виконавчого листа.
В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 заявлені нею вимоги підтримала, пославшись на обставини, що наведені нею у внесеній на розгляд суду заяві, просила її вимоги задоволити.
Представник заявника ОСОБА_2 доводи заяви підтримав, просив відстрочити виконання рішення суду на 1 рік, враховуючи також те, що заявник з 2001 року є інвалідом 3 - ї групи, що є підставою для відстрочення виконання рішення суду.
Прокурор Кащук О.О. просила відмовити в задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення суду, оскільки зі змісту внесеної на розгляд суду заяви вбачається, що в ній відсутні доводи, які б могли стати підставою для відстрочки.
Представник Замостянського відділу ДВС ОСОБА_3 з приводу вирішення заяви про відстрочку виконання рішення суду поклалась на розсуд суду.
Суд, заслухавши думку ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2, прокурора Кащук О.О. та представника Замостянського відділу ДВС ОСОБА_3 дослідивши матеріали цивільної справи, матеріали виконавчого провадження та доводи заяви про відстрочку виконання рішення суду, зважає на наступне.
Відповідно ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання. Питання про відстрочку або розстрочку виконання, встановлення чи зміну способу і порядку виконання розглядається судом у встановлений законом строк. Відповідне рішення може бути оскаржене у встановленому законом порядку.
Згідно ст. 373 ЦПК України за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), за заявою державного виконавця або за заявою сторони суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання про відстрочку або розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення в судовому засіданні з викликом сторін і у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.
Згідно п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 р. № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження»: «При вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 351 ЦПК і ст. 121 ГПК їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо)».
З наведеного вище вбачається, що рішення суду може бути розстрочено виключно у виняткових та особливих випадках, та виходячи зі специфічного характеру спірних правовідносин.
Разом з тим в заяві про відстрочку виконання «виконавчого листа» заявник по суті описує обставини, які на даний час породжують її незгоду з прийнятими судами рішеннями про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, оскільки судами скасовано рішення про закриття кримінального провадження за ч. 1 ст. 122 КК України стосовно її сина та відповідно постановою суду апеляційної інстанції скасовано рішення про притягнення її до адміністративної відповідальності за ст. 184 КУпАП, які були одними із підстав ухвалення рішення суду як першої так і апеляційної інстанції про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заявником, як законним представником її неповнолітнього сина.
Заявник у своїй заяві не наводить реальних обставин, які відповідно до ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 373 ЦПК України могли б стати підставою для відстрочки виконання рішення суду, зокрема заявник не посилається на обставини, що будь - яким чином утруднюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо, а просто наводить, що на даний час відсутні підстави для примусового виконання виконавчого листа.
Оцінивши дослідженні під час судового засідання докази, суд вважає, що заявником обрано невірний спосіб захисту свого, як вона вважає порушеного права, оскільки рішення суду обов'язкові для виконання всіма суб'єктами та на всій території України. За таких обставин суд приходить до висновку, що підстав для відстрочки виконання рішення суду заявник не навела, та в судовому засіданні їх не довела.
Суд критично ставиться до позиції, висловленої представником заявника - ОСОБА_8 в судовому засіданні, з приводу того, що заявник є інвалідом 3 - ї групи, що утруднює виконання судового рішення, оскільки станом на час постановлення рішення у справі 29.10.2013 року, та станом на час перегляду його апеляційним судом Вінницької області 24.12.2013 року інвалідність заявника уже була встановлена (з 2001 року), та вона будь - яким чином не вплинула на суть спору, що вирішувався. Стороною заявника не наведено будь - яких обставин, які б виникли після постановлення (ухвалення) судами рішень, які б стали підставою для відстрочки виконання судового рішення.
Також суд звертає увагу на те, що прокурором в судовому засіданні представлено копію постанови про закриття кримінального провадження від 30 грудня 2014 року, (яка є актуальною оскільки не скасована) відповідно до якої кримінальне провадження № 12013010380000129 від 11.01.2013 року, відносно ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 122 КК України закрито з підстави п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з недосягненням ОСОБА_5 віку кримінальної відповідальності (відсутність суб'єкта злочину, а як наслідок відсутність його складу).
Також суд зважає на те, що заявник просить відстрочити виконання виконавчого листа від 15.01.2014 року № 127/18271/13 - ц, разом з тим суду законом надана можливість здійснювати відстрочку виконання виключно рішення суду.
Враховуючи наведене, суд вважає, що в задоволенні заяви ОСОБА_1 про відстрочку виконання рішення суду слід відмовити, оскільки вона є необґрунтованою та такою, що входить в пряму суперечність з вимогами ст. 373 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 209, 210, 373 ЦПК України, ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження», суд -
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про відстрочку виконання виконавчого листа № 127/18271/13 - ц від 15.01.2014 року - відмовити.
На ухвалу суду може бути подано апеляційну скаргу протягом п'яти днів з моменту її проголошення до Апеляційного суду Вінницької області через Вінницький міський суд Вінницької області.