Справа № 127/203/15-а
Провадження 2-а/127/99/15
23.01.2015 року суддя Вінницького міського суду Вінницької області Федчишен С.А. розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Вінниця про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Встановив:
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Вінниця про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії. Позов мотивовано тим, що позивач перебуває на пенсійному обліку в управління Пенсійного фонду України в м. Вінниця та отримує пенсію відповідно до ЗУ «Про державну службу». Для призначення пенсії позивач надав відповідачу довідку про заробітну плату та довідку про складові заробітної плати. У вказаній довідці містились дані необхідні для призначення пенсії позивачу, у тому числі, виплачені суми матеріальної допомоги для оздоровлення в сумі 2900грн., матеріальної допомоги для соціально - побутових потреб в сумі 2500грн., премії до державних та професійних свят та ювілейних дат в сумі 1550 грн., а також індексація в сумі 10179,20 грн. із яких сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. В січні 2013року позивачу було призначено пенсію державного службовця. В червні 2014 року позивачу стало відомо про не включення даних виплат при визначені розміру заробітної плати для обчислення пенсії. 19.09.2014 року позивач звернувся до відповідача з заявою про включення в суму заробітної плати обчислення пенсії державного службовця виплачену матеріальну допомогу на оздоровлення та для соціально - побутових потреб, індексацію, премії до державних професійних свят та ювілейних дат починаючи з дати призначення пенсії та виплатити недоплачену суму пенсії. Згідно листа №224/М-1 від 07.10.2014року відповідач відмовив у перерахунку пенсії. Просить визнати неправомірними дії управління ПФУ в м. Вінниці щодо неврахування при призначенні пенсії державного службовця виплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення та для соціально- побутових потреб, індексації заробітної плати та премії до державних професійних свят та ювілейних дат. Зобов'язати відповідача включити в суму заробітної плати для обчислення пенсії виплачену матеріальну допомогу для оздоровлення в сумі 2900грн., матеріальну допомогу для соціально - побутових потреб в сумі 2500грн., премії до державних та професійних свят та ювілейних дат в сумі 1550 грн., а також індексація в сумі 10179,20 грн. із яких сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Зобов'язати УПФУ в м. Вінниці провести перерахунок розміру пенсії, із застосуванням відсоткової ставки заробітної плати при визначені пенсії у відповідності до законодавства, що діяло на момент призначення пенсії державного службовця та із урахуванням складових заробітної плати. Зобов'язати УПФУ в м. Вінниці виплатити недоплачені суми пенсії з 15.06.2014 року по дату винесення рішення суду з урахуванням складових заробітної плати про заробітну плату від 19.09.2014 року №14-45/215 на які нараховані внески на загальнообов'язкове пенсійне страхування, відповідно до довідки про складові заробітної плати. Зобов'язати УПФУ в м. Вінниці в подальшому здійснювати виплату пенсії із урахуванням проведеного перерахунку. Стягнути з державного бюджету на користь позивача судовий збір в розмірі 182,70 грн.
Ухвалою суду від 15.01.2014 року позов в частині стягнення з 15.06.2014 року по 15.07.2014 року залишено без розгляду.
На підставі ч.4 ст. 183-2 КАС України по справі відкрито скорочене провадження.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. У випадках, установлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб.
Згідно ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставах яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Частинами 1, 2 ст. 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 26.11.2012року отримує пенсію відповідно до ЗУ «Про державну службу».
Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2007 року №1261, Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами, а також цим Положенням.
23.09.2014 року позивач звернувся із заявою до відповідача про включення в суму заробітної плати для обчислення пенсії державного службовця виплачену матеріальну допомогу для оздоровлення та матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань, премії до державних професійних свят та ювілейних дат та індексації із яких сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (а.с. 5).
Листом від 07.10.2014року № 224/М-1 позивачеві відмовлено у проведенні перерахунку пенсії з урахуванням матеріальної допомоги, адже вказані допомоги не є складовими заробітної плати державного службовця, а тому не включаються в заробіток для обчислення пенсії державним службовцям (а. с. 6-7).
Відповідно до ст. 33 ЗУ «Про державну службу» оплата праці державних службовців повинна забезпечувати достатні матеріальні умови для незалежного виконання службових обов'язків, сприяти укомплектуванню апарату державних органів компетентними і досвідченими кадрами, стимулювати їх сумлінну та ініціативну працю. Заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.
В ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Статтею 2 цього Закону визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.
Додаткова заробітна плата включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оплату праці», структура заробітної плати складається з основної заробітної плати, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, де основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Відповідно до п. 2.3.3. Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики від 13.01.2004 року №5, до інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать матеріальна допомога, що має систематичний характер, надана всім або більшості працівників (на оздоровлення, у зв'язку з екологічним станом).
Стаття 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. Так, зокрема до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Верховний Суд України під час розгляду справи № 21-430а11, постанова від 20.02.2012, прийшов до таких правових висновків: «Усуваючи неоднакове застосування норм матеріального права касаційним судом, Верховний Суд вважає неправильним висновок цього суду в оскаржуваних ухвалах про те, що оскільки матеріальна допомога, на яку нараховувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, не включається до складу заробітної плати державного службовця, то вона не враховується при обчисленні розміру його пенсії. Матеріальна допомога на оздоровлення та допомога для вирішення соціально-побутових питань входила до системи оплати праці державного службовця. За змістом наведених норм (ст. 66 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», ст. 41 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування») отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати. Таким чином, висновок касаційного суду про те, що матеріальна допомога, на яку нараховувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, однак яка не включається до складу заробітної плати державного службовця, не враховується при обчисленні розміру його пенсії, є наслідком порушення правил застосування норм права: перевагу було надано положенням законів «Про державну службу» № 3723-ХІІ та «Про оплату праці» № 108/95-ВР, які щодо спірних відносин є загальними. У той же час перевагу мають спеціальні норми, що визначають виплати (доходи) для обчислення пенсії, за наведених обставин стаття 41 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058- IV та стаття 66 Закону «Про пенсійне забезпечення» №1788XII».
Відповідно до ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України. На підставі зазначеного суд дійшов до висновку, що винагорода за вислугу років, матеріальна допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, суми індексації повинні бути враховані в заробіток позивачки для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати, оскільки на них фактично нараховані та сплачені страхові внески на обов'язкове державне пенсійне страхування, а з 01.01.2011 р. - єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Відповідно до ст. 41 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону.
Відповідно до ст. 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Суд бере до уваги, що позивачеві призначена пенсія відповідно до Закону України «Про державну службу», в редакції яка діяла на момент призначення розміру пенсії. При цьому, суд звертає увагу, що позивачу під час перебування на посаді державного службовця була виплачена матеріальна допомогу на оздоровлення за 2007-2009 роки та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2007-2009 роки та індексація з яких нарахований єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що підтверджується відповідною довідкою. Однак, відповідачем при призначенні розміру пенсії позивачеві вказані виплати не включені до обчислення її розміру. За наведеного, суд вважає, що вказані виплати, з яких були фактично нараховані та сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати. До такого висновку суд дійшов виходячи з того, що перевага надається спеціальним нормам, що визначають виплати (доходи) для обчислення пенсії (ст. 41 ЗУ «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» та ст. 66 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», а не Законів України «Про державну службу» та «Про оплату праці», які щодо спірних відносин є загальними. Аналогічна позиція викладена і у постановах Верховного Суду України від 20 лютого 2012 року, 14, 28 травня та 6 листопада 2013 року, 04 березня 2014 року (справи №№ 21-430а11, 21-125а13, 21-97а13,21-350а13, 21-14а14 відповідно).
Відповідно до ч. 2 ст. 71КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не доведена правомірність його дій щодо відмови в перерахунку пенсії позивачки, в той час як позивачка довела законність своїх вимог.
За таких обставин суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Враховуючи, що судом визнано протиправними дії відповідача щодо не врахування матеріальних допомог, премій до державних свят та ювілейних дат та індексації, чим порушено право позивача на отримання належного розміру пенсійного забезпечення, суд приходить до висновку про задоволення вимоги про перерахунок позивачу з 15.07.2014 року пенсії з урахуванням суми матеріальної допомоги на оздоровлення і вирішення соціально-побутових питань, премій до державних свят та ювілейних дат та суми індексації.
На підставі ст.ст.33,37 ЗУ «Про державну службу», ст.ст. 1,2 ЗУ «Про оплату праці», ст. 66 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», ст. 41 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Постанови Верховного Суду України від 20.02.2012 р. у справі № 21-430а11, керуючись ст.ст.159, 160, 162, 163, 183-2 КАС України, суд -
Позов задовольнити.
Визнати дії управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці щодо неврахування при призначені пенсії ОСОБА_1 виплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення та для соціально - побутових потреб, індексації заробітної плати та премії до державних професійних свят та ювілейних дат - неправомірними.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 15.07.2014року, з врахуванням нарахованої та виплаченої індексації заробітної плати, матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на соціально - побутові, премій до державних професійних свят та ювілейних дат та виплачувати пенсію із врахуванням проведеного перерахунку.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 73,08гривень.
Постанову суду звернути до негайного виконання.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова є остаточною, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку.
Суддя: