ІМ'ЯМ УКРАЇНИ
"26" січня 2015 р. Справа153/52/15-к
Ямпільський районний суд Вінницької області
в складі головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі с/з ОСОБА_2
за участю:
прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ямпіль
кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Гонорівка, Ямпільського району, Вінницької області, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, освіта вища, одруженого, на утриманні має двох малолітніх дітей: доньку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , призваного ІНФОРМАЦІЯ_4 за мобілізацією 16.05.2014 року, проходить військову службу у військовій частині - польова пошта НОМЕР_1 , раніше несудимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.402 ч.1 КК України,
Сержант ОСОБА_9 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації військової частини - польова пошта НОМЕР_1 , відповідно до положень Військової присяги та ст.ст.11,16,30,37,127,128 Статуту Внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст.4,6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок та вимоги військових статутів, беззастережно виконувати накази начальника, стримувати інших й самому не допускати негідних вчинків.
Відповідно до ст.37 Статуту Внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовець зобов'язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін. Про виконання або невиконання наказу військовослужбовець зобов'язаний доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому командирові (начальникові), а також вказати причини невиконання наказу або його несвоєчасного (неповного) виконання.
28.08.2014 року сержант військової частини польова пошта НОМЕР_1 ОСОБА_9 на підставі припису №49 від 28.08.2014 року вибув із постійного місця дислокації даної військової частини в зоні проведення АТО до ІНФОРМАЦІЯ_5 для подальшого проходження військової служби та відповідно по прибуттю, а саме: з 29.08.2014 року перебував у підпорядкуванні посадових осіб Вінницького ОВК.
ОСОБА_9 , на підставі наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_5 (по стройовій частині) від 29.09.2014 №140, був прикомандирований до ІНФОРМАЦІЯ_6 для подальшого проходження військової служби та виконання посадових обов'язків.
ІНФОРМАЦІЯ_7 видано наказ №351 «Про повернення військовослужбовців військової частини польова пошта НОМЕР_1 до місця виконання завдання». Вказаний наказ був виданий уповноваженою особою, у межах своїх повноважень, із дотриманням належної форми і порядку його віддання, а також ґрунтується на законі, за змістом не суперечив чинному законодавству та не пов'язаний з порушенням конституційних прав та свобод людини і громадянина, тобто в контексті ст.41 КК України є законним.
Проте, будучи невдоволеним від вибуття до місця постійної дислокації військової частини - польова пошта НОМЕР_1 , розуміючи, що військова частина дислокується в зоні проведення АТО та приймає участь у бойових діях, у сержанта ОСОБА_9 виник злочинний умисел, направлений на відкриту відмову від виконання наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_5 №351 від 04 вересня 2014 року «Про повернення військовослужбовців військової частини польова пошта НОМЕР_1 до місця виконання завдання», а також відмову від виконання обов'язків за посадою.
Реалізуючи задумане, сержант ОСОБА_9 відмовився ставити підпис про ознайомлення його з вищевказаним наказом військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_8 та отримання припису про вибуття до місця постійної дислокації військової частини - польова пошта НОМЕР_1 , про що було складено комісійний акт засвідчення відмови про ознайомлення з наказом від 06.09.2014 року та комісійний акт засвідчення відмови про отримання припису від 08.09.2014 року, а також умисно без будь-яких поважних причин відкрито відмовився їх виконувати, про що усно заявив заступнику військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_6 майору ОСОБА_10 . Своїми діями ОСОБА_9 підірвав боєготовність та боєздатність військової частини польова пошта НОМЕР_1 .
Обвинувачений ОСОБА_9 в судовому засіданні свою винуватість у скоєнні даного кримінального правопорушення визнав. Щиро розкаявся. Викладене в обвинувальному акті підтвердив повністю. Вказав, що він дійсно відмовився ставити підпис про ознайомлення з наказом військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_8 та від отримання припису про вибуття до місця постійної дислокації військової частини - польова пошта НОМЕР_1 , а також виконувати його. Просив суд суворо не карати його.
З'ясувавши думку учасників судового провадження про те, які докази потрібно дослідити, та порядок їх дослідження, судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким з учасників процесу не оспорюються, враховуючи, що учасниками судового провадження не оспорюється доведеність вини обвинуваченого та кваліфікації дій обвинуваченого.
При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_9 розуміє зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності його позиції у суду немає.
Суд також роз'яснив обвинуваченому ОСОБА_9 , що при таких обставинах він позбавляється права оскаржити дані обставини справи у апеляційному порядку.
Переконавшись у добровільності позиції ОСОБА_9 , а також в тому, що він усвідомлює неможливість оскаржити дані обставини в апеляційному порядку, суд прийшов до висновку про судовий розгляд справи за вимогами ч.3 ст.349 КПК України.
Своїми умисними діями ОСОБА_9 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст.402 ч.1 КК України - непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника.
При визначенні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_9 , суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, раніше несудимого, який позитивно характеризується по місцю проживання, а також наявність пом'якшуючих обставин та відсутність обтяжуючих.
До обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_9 , суд відносить щире каяття обвинуваченого та активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_9 , суд не вбачає.
З врахуванням вище викладеного, суд вважає, що обвинувачений ОСОБА_9 може бути виправлений та перевихований без ізоляції від суспільства, а тому вважає можливим застосувати до нього ст.75 КК України і звільнити його від відбування покарання та покласти на нього обов'язки, передбачені ч.1 п.2,3 ст.76 КК України.
Відповідно до вимог ст.331 КПК України, враховуючи відсутність клопотань учасників судового розгляду про обрання обвинуваченому ОСОБА_9 запобіжного заходу, підстав для його обрання - немає.
Процесуальні витрати та речові докази по кримінальному провадженню - відсутні.
Цивільний позов не заявлено.
Керуючись ст.ст.368,373-374,376,380 КПК України, суд
ОСОБА_6 визнати винуватим та засудити по ч.1 ст.402 КК України до трьох років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк в два роки.
На підставі ст.76 ч.1 п.2, п.3 КК України зобов'язати ОСОБА_6 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання.
Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Вінницької області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Обвинуваченому ОСОБА_9 та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
ГОЛОВУЮЧИЙ ОСОБА_11