№ 2-182-15
(№760-2699-14-ц)
15. 01. 2015 року Солом'янський районний суд м. Києва
в складі: головуючого судді Бобровника О. В.
при секретарі: Мурга Н. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Укратоменергобуд» про стягнення грошових коштів,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Укратоменергобуд» про стягнення грошових коштів.
Позивач при зверненні до суду мотивувала свої вимоги тим, що в січні 2011 року до неї, як адвоката, звернулось ПрАТ «Укратоменергобуд» для отримання правової допомоги при розгляді касаційних скарг останнього у Вищому господарському суді України.
Сторонами були погоджені всі істотні умови надання відповідачу правової допомоги та що у строк до 02.02.2011р. між ними буде укладено два окремих договори про надання правової допомоги при представництві інтересів ЗАТ «Укратоменергобуд» по справах №44/411 та №44/407.
Сторонами було визначено розмір винагороди - гонорару, що підлягав сплаті при підписанні договору та додаткової премії (за умови набрання законної сили рішення суду на користь ЗАТ «Укратоменергобуд» у справі, по справі, по якій надається правова допомога.
Сторони обумовили дату підписання договору - 31січня 2011 року, який буде надіслано на електрону пошту відповідача.
01.02.2011року електронною поштою на адресу ЗАТ «Укратоменергобуд» позивачем було направлено проект договору про надання правової допомоги у справі №44/411. по справі №44/407 текст договору мав підготувати представник відповідача.
Позивач вважає що тим самим в порядку ст. 641 ЦК України було зроблено пропозицію укласти договір (оферту).
При цьому позивач вказує, що від відповідача їй жодної відповіді не надійшло, а натомість 01.02.2011 року нею було отримано належно оформлена ЗАТ «Укратоменергобуд» довіреність на її ім'я та залученого нею до роботи адвоката ОСОБА_2 для участі у Вищому господарському суді при розгляді вищезазначених справ.
Вважає, що видачею вказаної довіреності відповідач засвідчує прийняття пропозиції (акцепту)укласти договори на умовах, викладених у проекті, надісланому нею відповідачу, тобто на її думку, договори про надання правової допомоги були укладені.
В період з 01.02.2011року по 22.02.2011року правова допомога за умовами договорів була надана відповідачу у повному обсязі, взяті на себе нею, як адвокатом, зобов'язання виконанні в повному обсязі.
Незважаючи на це ЗАТ «Укратоменергобуд» свій обов'язок оплатити гонорар по двом договорам в розмірі 8 000,00грн. (вісім тисяч гривень) та додаткової премії по двом справам в розмірі 12 141 417,76грн. (дванадцять мільйонів сто сорок одна тисяча чотириста сімнадцять гривень сімдесят шість копійок) не виконав до цього часу.
Крім того, за період, якій сплив з моменту виникнення необхідності оплатити її до моменту подачі позову (31.01.2014р.) кошти знецінилися, сума інфляції склала 352 578,82 грн. (триста п'ятдесят дві тисячі п'ятсот сімдесят вісім гривень вісімдесят дві копійки) на підставі ст.625 ЦК України.
За прострочення виконання зобов'язання відповідач повинен сплатити 3% річних, що складає 1 070 328,33грн. (один мільйон сімдесят тисяч триста двадцять вісім тисяч тридцять три копійки).
Всього просить стягнути з відповідача 13 572 324,91грн. (тринадцять мільйонів п'ятсот сімдесят дві тисячі триста двадцять чотири гривні дев'яносто одна копійка) та судовий збір у розмірі 3 654,00грн. (три тисячі шістсот п'ятдесят чотири гривні).
У квітні 2014 року позивачка в порядку ст.31 ЦПК України звернулася до суду з заявою про збільшення позовних вимог і остаточно просила стягнути з ЗАТ «Укратоменергобуд» 800,00грн. (вісім тисяч гривень) - основну суму гонорару, 12 141 417,76грн. (дванадцять мільйонів сто сорок одну тисячу чотириста сімнадцять гривень сімдесят шість копійок. - суму додаткової премії, 452 749,32грн. (чотириста п'ятдесят дві тисячі сімсот сорок дев'ять тисяч тридцять дві копійки) - інфляційне збільшення суми боргу, 1 094 416,18грн. (один мільйон дев'яносто чотири гривні чотириста шістнадцять гривень вісімнадцять копійок) - 3% річних за порушення умов договору 3654,00грн. (три тисячі шістсот п'ятдесят чотири гривні) судового збору.
Представник позивача у судовому засіданні позовну заяву та заяву про збільшення розміру позовних вимог підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити.
Представники відповідача у судовому засідання проти задоволення позову заперечували в повному обсязі, вважали його не обґрунтованим, оскільки ОСОБА_1 здійснювала представництво інтересів відповідача на підставі довіреності ЗАТ «Укратоменергобуд» вих. №873 від 01.02.2011 р., як фізична особа, а не на підставі договору, як адвокат, договір про надання правової допомоги з ОСОБА_1 не укладався.
В судове засідання 12.01.2015 року для участі у судових дебатах представник позивача не з'явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду клопотання про перенесення розгляду справи у зв'язку з відрядженням.
Однак, на обґрунтування перебування у відрядженні та зайнятості в іншому судовому процесі, суду доказів не надав.
Суд, вважає дане клопотання необґрунтованим, таким що призведе до штучного затягування розгляду справи у межах існуючих процесуальних строків її розгляду, а тому вважає що воно не підлягає задоволенню.
Виходячи з цього, суд вважає неявку представника позивача у судове засідання для участі у дебатах неповажною.
Крім цього, суд враховує ту обставину, що представник позивача давав свої пояснення в судовому засіданні, надавав докази, з його участю досліджувалися матеріали справи.
Суд, вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які містяться у матеріалах справи, приходить до висновків що позов не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено в судовому засіданні, 31.01.2011року о 19 год. 06.хв. на електрону адресу директора з юридичних питань та правової роботи ПрАТ «Укратоменергобуд» ОСОБА_3 від позивача були направлені дані ОСОБА_1 та ОСОБА_2, як фізичних осіб, для видачі довіреності (а.с. 10,11,94,95).
Розпорядок робочого часу у відповідача встановлено до 17 год. 30хв. (а.с. 116), тому лише 01.02.2011року на підставі наказу №2/1 від 01.02.2011 року на ім'я ОСОБА_1 та ОСОБА_2,як фізичних осіб, була видана довіреність на представництво інтересів ЗАТ «Укратоменергобуд» у Вищому господарському суді України (а.с.115).
Цю обставину підтвердила позивач у позовній заяві (а.с. 4).
01.02.2011 року о 18 год 41 хв. позивачем на електронну пошту ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1), а не відповідача, електрона адреса якого (ІНФОРМАЦІЯ_2), що вбачається з електронного листа ОСОБА_1 (а.с. 12) та позовної заяви (а.с.3) направлено договір про надання правової допомоги по справі №44/411, який не містить ні підпису позивачки, ні підпису уповноваженої особи відповідача.
Як вказує у позовній заяві позивач, на дану пропозицію з боку ЗАТ «Укратоменергобуд» жодної відповіді не надійшло (а.с. 4).
Згідно припису ч.3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як встановлено судом, на електронну адресу ЗАТ «Укратоменергобуд» ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 ніяких повідомлень, чи проектів договорів не направлялось, що вбачається з позовної заяви та з матеріалів справи (а.с. 11, 12).
У відповідності зі ст. 11 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ вважається одержаним адресатом з часу надходження авторові повідомлення в електронній формі від адресата про одержання цього електронного документа автора.
Таким чином, суд вважає, що позивач не надала жодних доказів того, що пропозиція про укладення договору про надання правової допомоги відповідачу взагалі направлялась і нею була отримана відповідь.
Посилання позивача на те, що пропозиція укласти договір (оферту) була направлена відповідачу у порядку ст. 641 ЦК України та видачею довіреності відповідач засвідчив прийняття пропозицій укласти договори на умовах, викладених у проекті, складеному нею, та свідчать про прийняття ЗАТ «Укратоменергобуд» пропозиції (є акцептом) за правилами ст. 642 ЦК України, не знайшла свого підтвердження у судовому засіданні та спростовується матеріалами справи.
У відповідності з ч. 1 ст. 641 ЦК України, пропозиція укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору.
Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 ст. 642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді, вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Судом встановлено, що проект договору про надання правової допомоги відповідачу взагалі не направлявся, а той, що знаходиться в матеріалах справи був направлений співробітникові відповідача, неуповноваженого на укладення будь-яких договорів від імені ЗАТ «Укратоменергобуд» і цей проект договору не містить підписів сторін (а.с. 13-19), тому він не може вважатися укладеним у розумінні приписів ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, згідно яких, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими обмінялись сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, що скріплюється печаткою.
Як вказує позивач у позовній заяві, проект договору про надання правової допомоги по справі № 44/407 нею відповідачу взагалі не направлявся, оскільки його мав ніби-то підготувати представник ЗАТ «Укратоменергобуд» (а.с. 3). Остання обставина нічим не підтверджена в судовому засіданні.
Пунктом 7.1. Договору про надання правової допомоги позивачкою (по справі № 44/411) передбачає, що основна сума гонорару в розмірі 4 000 (чотири) тис. гривень сплачується клієнтом в момент підписання сторонами договору додаткової угоди до договору.
В позовній заяві позивачка вказала, що жодних грошових коштів від відповідача не отримала, тобто ЗАТ «Укратоменергобуд» не вчинив будь-яких дій, які б засвідчували бажання укласти договір, тому суд вважає, що відповідач не прийняв пропозицію позивачки укласти договір, як того вимагає припис ч. 2 ст. 642 ЦК України.
Судом встановлено, що довіреність на ім'я ОСОБА_1 та ОСОБА_2 була видана 01.02.2011 року до 17 год. 30 хв. - протягом робочого часу ЗАТ «Укратоменергобуд», а проект договору ОСОБА_1 (без підписів сторін) був направлений на електронну пошту співробітника відповідача, а не на його електронну адресу, 01.02.2011 року о 19 год. 41 хв. (а.с. 12).
Суд вважає, що зазначеним спростовується твердження позивача, що видача довіреності є акцептом, оскільки згода на укладення договору (акцепт) не може передувати пропозиції про укладення договору (оферті).
Сама позивач фактично підтверджує цю обставину у позовній заяві, вказавши: «В свою чергу з боку ЗАТ «Укратоменергобуд» жодної відповіді не надійшло» (а.с. 4).
На підтвердження своїх позовних вимог позивачка надала суду лист, направлений 02.02.2011 року о 09 год. 44 хв. на електронну пошту співробітника ЗАТ «Укратоменергобуд» ОСОБА_3 з проханням підписати складений нею витяг з договору про правову допомогу.
Як вбачається з даного витягу, він не містить даних про всі істотні умови договору, зокрема, про розмір гонорару, що протирічить вимогам ч. 1,2 ст. 638 ЦК України, згідно з приписами якої, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди».
Вказаний витяг підписано з боку ЗАТ «Укратоменергобуд» першим заступником Голови правління ОСОБА_4, який неуповноважений на укладання будь-яких договорів, відповідно статуту ЗАТ «Укратоменергобуд».
Згідно з пп. 9 п. 12, 12 статуту ЗАТ «Укратоменергобуд» (нині - ПрАТ «Укратоменергобуд») правом укладати правочини, зокрема цивільно-правові договори, наділений лише Голова правління (а.с. 110), посаду якого на той час обіймав ОСОБА_5, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 97).
Суд вважає, що наданий позивачем витяг не являється доказом укладення з відповідачем договору про надання правової допомоги, оскільки не являється правочином в розумінні ч. 1, 4 ст. 203 ЦК України, згідно з якими, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
У відповідності з п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»: «не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо)».
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 208 ЦК України правочини між фізичною та юридичною особою належить вчиняти у письмовій формі, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.
У відповідності з ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що договір про надання правової допомоги між позивачкою та відповідачем укладений не був, оскільки пропозиція була надіслана не ЗАТ «Укратоменергобуд», а співробітникові, який не мав повноважень на укладення договору, відповіді на пропозицію (акцепт) ОСОБА_1 не отримала. Договір направлений позивачкою не містить підписів сторін, ніяких дій ( зокрема сплату гонорару в розмірі 4 000 (чотирьох) тис. грн., який необхідно було б сплатити при підписанні договору, відповідач не сплатив) відповідач не вчинив, що свідчить про його небажання прийняти пропозицію, акт прийому-передачі виконаних робіт (а.с. 51, 53, 58) відповідачем не підписаний.
Видача довіреності 01.02.2011 року (майже за добу) до направлення позивачкою оферти не може бути доказом згоди (акцепту) при прийняття пропозиції.
Не може бути доказом прийняття відповідачем пропозиції про укладення угоди про надання правової допомоги, участь ОСОБА_1 при розгляді справ № 44/407 та № 44/411 у Вищому господарському суді України 21.02. та 22.02.2011 року (а.с. 37-43), оскільки представництво здійснювалось на підставі доручення, а не на підставі договору про надання правової допомоги, що не заперечував і її представник у судовому засіданні.
На підставі вищевикладеного суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 202, 203, 207, 208, 638, 641, 642 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», ст. ст. 10, 11, 57-60, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд
Позов залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: