пр. № 2/759/2685/14
ун. № 759/4189/14-ц
17 грудня 2014 року Святошинський районний суд м.Києва в складі:
головуючого судді - Кривов'яза А.П.
при секретарі - Тищенко М.А.
розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання правочинів недійсними,-
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 11 квітня 2014 року відкрито провадження у даній справі.
До суду надійшла заява представника позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 та заборонити вчинення будь яких дій із зазначеною квартирою.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, позовну заяву, додані до них документи, суд відмовляє у задоволенні вказаної заяви, виходячи із такого.
Відповідно до частини 1 статті 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду (частина 3 статті 151 ЦПК України).
За змістом цієї статті заходи до забезпечення позову застосовуються судом, як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.
Отже, умовою до застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Необхідність накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 та заборонити вчинення будь яких дій із зазначеною квартирою, представник позивача обґрунтовує тим, що є підстави вважати, що квартира може і надалі бути об'єктом купівлі-продажу, що може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Водночас, представник позивача зазначив, що на сьогоднішній день невідомо хто є власником квартири АДРЕСА_1.
Як вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об'єкта нерухомого майна квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_6.
Таким чином, відповідачка ОСОБА_3 не є власником зазначеної квартири, що є підставою для відмови у задоволенні даної заяви про забезпечення позову, оскільки процесуальний закон передбачає можливість накладення арешту у забезпечення позову лише на майно відповідача у справі.
Відповідно до п.4 постанови Верховного Суду України від 22.12.2006р. № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Таким чином, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяви, оскільки відповідачка ОСОБА_3 не є власником квартири АДРЕСА_1, на яку представник позивача просить накласти арешт.
Враховуючи викладене, суд не вбачає наявності передбачених статтями 151, 152 ЦПК України підстав для забезпечення заявленого позову, що зумовлює необхідність відмови у задоволенні заяви представника позивача.
Керуючись статтями 151, 152, 153 ЦПК України, суд,
У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.