22 січня 2015 м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:
головуючого Перепелюк Л. М.
суддів: Кулянда М.І., Одинака О.О.
секретар Кусяк М.Д.
з участю: представників сторін - ОСОБА_1 та ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3, інтереси якого представляє за довіреністю ОСОБА_1 на рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 20 листопада 2014 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні земельними ділянками, -
У вересні 2014 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні земельними ділянками.
Посилався на те, що у його власності знаходяться дві земельні ділянки, що розташовані в АДРЕСА_1. Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САК №808359/16570033 від 22.01.2014 року та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №16570843 від 22.01.2014 року одна із даних земельних ділянок має кадастровий номер: 7324583000:02:003:0046, площу 0,2500 га і цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, а згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САК №808361/16575128 від 22.01.2014 року та витягу з
№22ц/794/59/15. Головуючий у 1 інстанції Бужора В.Т. Категорія 49 Доповідач Перепелюк Л.М.
Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прававласності №16575549 від 22.01.2014 року інша земельна ділянка має кадастровий номер: 7324583000:02:003:0047, площу 0,2769 га і цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства. У власності відповідача ОСОБА_3 також є дві суміжні земельні ділянки, що розташовані в АДРЕСА_2
Протягом двох років через межу, яка розділяє зазначені земельні ділянки двох суміжних землевласників, між сім'єю ОСОБА_4 та сім'єю ОСОБА_3 існують неприязні сусідські відносини, що підтверджується висновком про результати розгляду звернення ОСОБА_7 від 11.09.2014 року, постановою про закриття кримінального провадження від 12.03.2014 року, висновком про результати розгляду звернення гр. ОСОБА_3 від 24.07.2013 року, постановою про відмову у порушенні кримінальної справи від 08.11.2012 року.
Просив суд постановити рішення, яким, відповідно до ситуаційного плану експертного земельного-технічного дослідження має місце порушення землекористування зі сторони ОСОБА_3, зобов'язати відповідачів усунути перешкоди у користуванні позивачем своїми земельними ділянками, шляхом особистого зобов'язання ОСОБА_3 та ОСОБА_5 звільнити в межах 0,0263 га (263 м2) дві земельні ділянки (кадастровий номер: 7324583000:02:003:0046, площа 0,2500 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; та кадастровий номер: 7324583000:02:003:0047, площа 0,2769 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства), що розташовані в АДРЕСА_1, і згідно свідоцтв про право власності на нерухоме майно серії САК №808359/16570033, САК №808361/16575128 від 22.01.2014 року належать ОСОБА_4, а також заборонити відповідачам чинити опір у переміщенні частково існуючої та встановлення нової огорожі відповідно до межі земельних ділянок суміжних землевласників, встановленій експертним дослідженням, і заборонити відповідачам у будь-який спосіб надалі використовувати земельні ділянки позивача. Стягнути з відповідача судові витрати.
Рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 20 листопада 2014 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні земельними ділянками - задоволено.
Зобов'язано відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_5 усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_4 своїми земельними ділянками шляхом особистого зобов'язання ОСОБА_3 та ОСОБА_5 звільнити в межах 0,0263 га (263 м2) дві земельні ділянки (кадастровий номер: 7324583000:02:003:0046, площа 0,2500 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; та кадастровий номер: 7324583000:02:003:0047, площа 0,2769 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства), що розташовані в АДРЕСА_1, і згідно свідоцтв про право власності на нерухоме майно серії САК №808359/16570033, САК №808361/16575128 від 22.01.2014 року належать ОСОБА_4, а також заборонено відповідачам чинити опір у переміщенні частково існуючої та встановлення нової огорожі відповідно до межі земельних ділянок суміжних землевласників, встановленій експертним дослідженням, і заборонено відповідачам у будь-який спосіб надалі використовувати земельні ділянки позивача.
Вирішено питання про судовий збір.
На рішення суду ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його, ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Апелянт вважає, що оскаржуване рішення суду постановлене з порушенням норм процесуального та матеріального права.
У запереченнях на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу відхилити, рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 20 листопада 2013 року залишити без змін.
Заслухавши доповідача про суть оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Суд 1-ї інстанції, задовольняючи позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні земельними ділянками, правильно зробив висновок про обґрунтованість позовних вимог, врахував встановлені ним обставини справи та вимоги норм матеріального права.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_4 належить на праві власності за адресою - АДРЕСА_1 згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САК №808359/16570033 від 22.01.2014 року та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №16570843 від 22.01.2014 року земельна ділянка, яка має кадастровий номер: 7324583000:02:003:0046, площу 0,2500 га і цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, а згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САК №808361/16575128 від 22.01.2014 року та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №16575549 від 22.01.2014 року друга земельна ділянка, яка має кадастровий номер: 7324583000:02:003:0047, площу 0,2769 га і цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства.
По сусідству з ним за адресою - АДРЕСА_2 ОСОБА_3 належать також на праві власності дві земельні ділянки.
Згідно висновку № 601 експертного земельно-технічного дослідження складеного 31липня-12 серпня 2014 року (а.с. 13-21) наявне порушення землекористування земельних ділянок, розташованих по АДРЕСА_1, які відповідно до свідоцтв про право власності на нерухоме майно серії САК №808359/16570033, САК №808361/16575128 від 22.01.2014 року належать ОСОБА_4 та які відповідно до Державних актів на право власності на земельні ділянки серії ЯГ № 434703, ЯГ № 434704 від 11.08.20116 року нележать ОСОБА_3, а саме: зміщення фактичної межі між досліджуваними земельними ділянками, що призвело до накладання земельної ділянки, якою фактично користується ОСОБА_3 на земельні ділянки, які відповідно до свідоцтв про право власності на нерухоме майно серії САК №808359/16570033, САК №808361/16575128 від 22.01.2014 року належать ОСОБА_4, площа накладання становить - 0,0308 га(308 кв.м.).
Щодо земельної ділянки розміром 0,0045 га, яка згідно наведеного експертного дослідження також перебуває у користуванні ОСОБА_3, але належить на праві власності ОСОБА_4, то останній претензій до відповідачів не пред'являє, а просить звільнити тільки частину захопленої відповідачами земельної ділянки у розмірі 0,0263 га(263 кв.м.).
Відповідачі ОСОБА_3 та його дружина ОСОБА_5 частково встановили на цій спірній ділянці огорожу, яка не відповідає фактичним межам земельних ділянок суміжних землевласників, і чинять перешкоди у встановленні позивачем огорожі відповідно до меж, передбачених свідоцтвом про право власності ОСОБА_4 та державними актами на право власності ОСОБА_3
Факт вчинення перешкод відповідачами позивачу у користуванні земельною ділянкою підтверджується висновком про результати розгляду звернення ОСОБА_7 від 11.09.2014 року, постановою про закриття кримінального провадження від 12.03.2014 року, висновком про результати розгляду звернення гр.ОСОБА_8 від 24.07.2013 року, постановою про відмову у порушенні кримінальної справи від 08.11.2012 року та висновком експертного земельно-технічного дослідження від.12.08.2014 року.
Згідно ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ч.2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані із позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Згідно ч.1 та ч.2 ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.
П.33 Постанови №5 Пленуму Вищого Спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» передбачає, що застосовуючи положення статті 391 ЦК, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов'язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого.
Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.
Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача. При цьому суди повинні брати до уваги будь-які фактичні дані (статті 57-59 ЦПК), на підставі яких за звичайних умов можна зробити висновок про наявність такої небезпеки.
Позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню незалежно від того, на своїй чи на чужій земельній ділянці або іншому об'єкті нерухомості відповідач вчиняє дії (бездіяльність), що порушують право позивача.
Посилання апелянта на те,що позивач обрав такий спосіб захисту, як особисте зобов'язання, яке не передбачене законом, а тому рішення суду в цій частині є незаконним, спростовується Конституцією України та нормами матеріального і процесуальному права
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Ч. 1 ст. 16 ЦК передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначено способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.
До прав, які підлягають цивільно-правовому захисту, відносяться всі майнові й особисті немайнові права, які належать суб'єктам цивільного права.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Ч.1 ст. 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
При здійсненні правосуддя у цивільних справах суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом (ст. 4 ЦПК).
Частиною 2 ст. 16 ЦК встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом. До них належать:
визнання права;
2) визнання правочину недійсним;
3) припинення дії, яка порушує право;
4) відновлення становища, яке існувало до порушення;
5) примусове виконання обов'язку в натурі;
6) зміна правовідношення;
7) припинення правовідношення;
8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
10) визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Згадані вище способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб'єктивних прав. Разом з тим, зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним. Відповідно до абз. 2 п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Таким чином, тільки позивач визначає спосіб захисту його порушеного права, а тому, суд 1-ї інстанції,ив рішення про відновлення його права.
Відповідачі ОСОБА_3. та ОСОБА_5, їх представник ОСОБА_1, відмовились від заявлення клопотання про призначення судової експертизи щодо встановлення обставини фактичного користування відповідними земельних ділянок, які належать на праві власності позивачу, хоча таке право головуючим було роз'яснено в суді апеляційної інстанції.
Інших доказів на спростування наведених позивачем обставин відповідачі не надали, хоча, відповідно до принципів диспозитивності, змагальності сторін, передбачених ст.10,11,60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом, з наданням відповідних доказів; доказування не може грунтуватися на припущеннях.
Разом з тим, суд першої інстанції помилково вважав, що витрати, пов'язані з проведенням експертного земельно-технічного дослідження у розмірі 2779грн., підлягають стягненню відповідно до ч. 3 ст. 79 ЦПК України.
Такий висновок суду зроблений з порушенням норм процесуального права.
За матеріалами справи вбачається, що при зверненні до суду з позовною заявою позивач надав до суду висновок експертного земельно-технічного дослідження, за який було сплачено 2779грн., експертиза по справі у встановленому законом порядку не проводилася.
Відповідно до ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Судові витрати - це фактичні грошові витрати, які несуть особи, які беруть участь у справі, та інші учасники процесу у зв'язку із зверненням до суду та розглядом справи в суді. Тобто судові витрати - це родове поняття, яке включає два види витрат: 1) судовий збір; 2) витрати, пов'язані з розглядом справи.
Ст. 79 ЦПК визначає витрати, пов'язані з розглядом справи, та включає в себе, зокрема проведення судових експертиз, яка призначається ухвалою суду
За правилами ст.88 ЦПК України при ухваленні рішення проводиться розподіл судових витрат: стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
З урахуванням зазначених правових норм слід зазначити, що експертне земельно-технічне дослідження необхідно розцінювати як письмовий доказ, оскільки досудове дослідження проводилось на підставі заяви замовника і договору з відповідним підприємством за його власною ініціативою та надавалось до суду у якості письмового доказу разом з позовною заявою. Таким чином, оплату за проведення цього дослідження не можна віднести до судових витрат та розподілу згідно ст. 88 ЦПК України.
Згідно з ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції або зміні рішення є, зокрема, порушення або неправильне застосування норм процесуального права.
На підставі наведеного рішення суду в частині стягнення витрат на проведення експертного дослідження підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 20 листопада 2014 року в частині стягнення витрат на проведення експертного земельно-технічного дослідження дослідження в сумі 2779 грн. скасувати.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.
На рішення може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту вступу його в законну силу.
Головуючий:
Судді: