Гол. у І інст. ОСОБА_1 ; ЄУ № 727/9393/13-к; пр. № 11-кп/794/447/14; доп. ОСОБА_2 ; катег. ст.ст. 307 ч.1, 307 ч.2, 311 ч.2, 317 ч.1 КК Укр.
20 січня 2015 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Чернівецької області у складі:
Головуючого , судді ОСОБА_2 ,
СуддівОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 ,
при секретаріОСОБА_5 ,
за участю:
прокурораОСОБА_6 ,
захисника обвинуваченогоОСОБА_7 ,
обвинуваченогоОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника, адвоката ОСОБА_7 , на вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 13 листопада 2014 року, по кримінальному провадженню № 12013270050000747, за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ст.ст. 311 ч.2, 317 ч.1 КК України,-
Вироком Шевченківського районного суду м. Чернівці від 13 листопада 2014 року,
ОСОБА_8 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та мешканець АДРЕСА_1 , українець, громадянин України, з середньою спеціальною освітою, не одружений, не працюючий, раніше судимий:
1) вироком Ленінського районного суду м. Чернівці від 15 лютого 1999 року за ст.ст. 222 ч.2, 44 КК України на один рік позбавлення волі;
2) вироком Першотравневого районного суду м. Чернівці від 21 січня 2004 року за ст. 185 ч.1 КК України на один рік шість місяців позбавлення волі із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України з випробуванням з іспитовим строком один рік;
3) вироком Ленінського районного суду м. Чернівці від 25 червня 2004 року за ст.ст. 185 ч.2, 71 КК України на два роки позбавлення волі;
4) вироком Шевченківського районного суду м. Чернівці від 13 травня 2009 року за ст. 185 ч.1 КК України на один рік позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України з випробуванням з іспитовим строком один рік;
5) вироком Шевченківського районного суду м. Чернівці від 3 червня 2010 року за ст.ст. 185 ч.2, 71 КК України на один рік шість місяців позбавлення волі, -
засуджений:
за ст. 311 ч.2 КК України на три роки позбавлення волі,
за ст. 317 ч.1 КК України на три роки позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточна міра покарання ОСОБА_8 призначена у виді п'ять років позбавлення волі.
За ст.ст. 307 ч.1, 307 ч.2 КК України обвинувачений ОСОБА_9 виправданий.
Запобіжний захід обвинуваченому до набрання вироком законної сили залишено тримання під вартою, строк відбування покарання обчислюється з 12 серпня 2014 року.
В строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_8 зараховано час тримання його під вартою, в ході досудового розслідування та розгляду справи в суді, з 20 по 22 серпня 2014 року та з 29 січня по 16 квітня 2014 року.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь держави судові витрати пов'язані з проведенням експертиз в сумі 5 417,39 грн.
Вирішено питання про речові докази.
Згідно з вироком, ОСОБА_8 визнаний винним в тому, що 20 серпня 2013 року, в ході обшуку, за місцем проживання по АДРЕСА_1 , працівники міліції виявили та вилучили: порошкоподібну речовину коричневого кольору в скляному «пеніциліновому» флаконі, яка у своєму складі містить прекурсор, обіг якого обмежено - ефедрин (псевдоефедрин) масою 0,0395 грама; 70 таблеток з тисненням «RHINOSTOP», що містять в своєму складі - ефедрин (псевдоефедрин) масою 3,5 грама; медичний шприц з рідиною світло-жовтого кольору, яка є соляною кислотою та відноситься до прекурсорів, стосовно яких встановлюються заходи контролю, об'ємом 2,0 мл. Вказані речовини обвинувачений ОСОБА_8 придбав за невстановлених обставин та приніс до себе додому. Всього, за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_8 було виявлено та вилучено речовину та таблетки, які в своєму складі містять ефедрин (псевдоефедрин), загальною масою 3,5395 грама, що відноситься до великих розмірів.
Крім цього, обвинувачений ОСОБА_8 в період з травня 2010 року по 20 серпня 2013 ролу, пристосував квартиру, за місцем свого проживання по АДРЕСА_1 , для систематичного вживання та виготовлення в ній обвинуваченим та іншими особами психотропних речовин підшукавши для цього відповідний посуд.
В апеляційних скаргах адвокат ОСОБА_7 та обвинувачений ОСОБА_9 , просять вирок суду скасувати і провадження у справі закрити за відсутністю в його діях складу злочину, посилаючись на те, що обшук житла обвинуваченого, в ході якого працівниками міліції було виявлено речовину та таблетки з вмістом ефедрину був проведений з порушенням вимог чинного законодавства, за його відсутності, тому є недопустимим доказом.
Також, в апеляційній скарзі адвоката ОСОБА_7 зазначено, що свідки ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , в ході розгляду кримінального провадження в суді, своїми показами спростували обвинувачення, що ОСОБА_8 утримував свою квартиру для незаконного вживання та виготовлення психотропних речовин.
Заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст оскаржуваного рішення, доводи обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника, адвоката ОСОБА_7 , які підтримали подані ними апеляційні скарги, міркування прокурора про залишення вироку суду без з мін, провівши судові дебати, та заслухавши обвинуваченого ОСОБА_8 в останньому слові, перевіривши матеріали кримінального провадження в межах поданих апеляційних скарг та обговоривши їх доводи, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню.
Винуватість ОСОБА_8 , у незаконному придбанні та зберіганні прекурсорів, з метою їх використання для виготовлення психотропних речовин у великих розмірах, а також в організації та утриманні місць для незаконного виготовлення та вживання психотропних речовин або їх аналогів, за обставин зазначених у вироку, повністю доведена дослідженими судом першої інстанції доказами, яким дана правильна юридична оцінка.
Так, свідок ОСОБА_10 показав суду, що він неодноразово за пропозицією обвинуваченого ОСОБА_8 вживав у обвинуваченого на квартирі психотропну речовину, яку називають «Вінт». Останній раз це було 30 липня 2013 року.
Свідок ОСОБА_13 показав суду, що він, в період з осені 2012 року по травень 2013 року, неодноразово, близько десяти разів, вживав у обвинуваченого на квартирі психотропну речовину, яку називають «Вінт». Психотропну речовину обвинувачений ОСОБА_8 виготовляв у себе в квартирі. До обвинуваченого ходили і інші люди, які також у нього в квартирі вживали прекурсори. Останній раз це було 30 липня 2013 року.
Свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 показали суду, що 20 серпня 2013 року вони знаходились в квартирі обвинуваченого ОСОБА_8 , де розпивали алкогольні напої і чекали його. Через деякий час в квартиру забігли працівники міліції і провели обшук.
З протоколу обшуку видно, що його проведено на підставі ухвали слідчого судді з участю двох понятих у точній відповідності до ст.ст. 223, 234-236 КПК України. Чинне законодавство не передбачає обов'язкової участі у проведенні обшуку підозрюваного чи обвинуваченого, тому посилання в апеляційній скарзі обвинуваченого та його захисника, що проведення обшуку без участі обвинуваченого ОСОБА_8 є незаконними, не ґрунтується на чинному законодавстві.
За таких обставин, суд першої інстанції правильно протокол обшуку визнав допустимими доказом та поклав його в основу вироку.
Згідно з висновком експерта № 411-Х від 10 жовтня 2013 року (Т.1, а.с. № 138-152), вилучені в ході обшуку, у квартирі, за місцем проживання обвинуваченого, по АДРЕСА_1 : порошкоподібна речовина коричневого кольору в скляному «пеніциліновому» флаконі, містить в собі прекурсор - ефедрин (псевдоефедрин) масою 0,0395 грама; рідина світло-жовтого кольору в медичному шприці одноразового використання, з розміткою на 5 мл. є прекурсором - соляною кислотою, об'ємом 2,0 мл.; таблетки з тисненням «RHINOSTOP», містять в своєму складі прекурсор - ефедрин (псевдоефедрин) загальною масою 3,5 грама, які згідно «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженого Постановою КМУ № 770 від 06 травня 2000 року, відносяться до прекурсорів, обіг яких обмежено і стосовно яких встановлюються заходи контролю.
Досліджені судом першої інстанції докази повністю спростовують доводи апеляційних скарг обвинуваченого та його захисника, про недоведеність його вини у вчиненні злочинів кримінальна відповідальність за які передбачена ст.ст. 311 ч.2, 317 ч.1 КК України.
Таким чином, суд прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_8 , у незаконному придбанні та зберіганні прекурсорів, з метою їх використання для виготовлення психотропних речовин у великих розмірах, а також в організації та утриманні місць для незаконного виготовлення та вживання психотропних речовин або їх аналогів, тому його дії за ст.ст. 311 ч.2, 317 ч.1 КК України кваліфіковані правильно.
Що стосується міри покарання, то вона призначена обвинуваченому ОСОБА_8 , у відповідності до вимог ст.ст. 65, 66, 67 КК України, з урахуванням тяжкості скоєних ним злочинів, даних про його особу та обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Беручи до уваги, що ОСОБА_8 раніше п'ять разів судимий за вчинення умисних злочинів і знову вчинив два умисних злочини, що утворює рецидив злочину і є обставиною, яка обтяжує покарання, колегія суддів не знаходить підстав для пом'якшення призначеного йому судом покарання.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 407, 418 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Чернівецької області, -
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника, адвоката ОСОБА_7 , залишити без задоволення, а вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 13 листопада 2014 року, по кримінальному провадженню № 12013270050000747, за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ст.ст. 311 ч.2, 317 ч.1 КК України без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом 3 місяців з моменту її проголошення, а засудженим ОСОБА_8 який утримується під вартою в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.
Головуючий, суддя ОСОБА_2
Судді
ОСОБА_3
ОСОБА_4
20 січня
ОСОБА_2