Гол. у І інст. ОСОБА_1 ; ЄУ № 714/827/14-к; пр. № 11-кп/794/438/14 - перереєстр. на пр. № 11-кп/794/18/15; доп. ОСОБА_2 ; катег. ст. 286 ч.2 КК Укр.
20 січня 2015 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Чернівецької області у складі:
Головуючого , судді ОСОБА_2 ,
СуддівОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 ,
при секретаріОСОБА_5 ,
за участю:
прокурораОСОБА_6 ,
потерпілоїОСОБА_7 ,
представника потерпілої, адвокатаОСОБА_8 ,
обвинуваченогоОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування органами внутрішніх справ та підтримання державного обвинувачення прокуратури Чернівецької області ОСОБА_6 на вирок Герцаївського районного суду Чернівецької області від 06 листопада 2014 року, по кримінальному провадженню № 42014260000000088, за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 286 ч.2 КК України, -
Вироком Герцаївського районного суду Чернівецької області від 06 листопада 2014 року,
ОСОБА_9 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та мешканець АДРЕСА_1 , українець, громадянин України, з середньою освітою, неодружений, непрацюючий, раніше не судимий, -
засуджений за ст. 286 ч.2 КК України на чотири роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк два роки.
На підставі ст. 75 КК України, ОСОБА_9 звільнений від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо він протягом двох років не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
Зобов'язано ОСОБА_9 , періодично з'являтись для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію, повідомляти цей орган про зміну місця проживання та роботи, не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції.
Запобіжний захід обвинуваченому до набрання вироком законної сили залишено у виді особистого зобов'язання.
Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_9 на користь обласної комунальної установи «Лікарні швидкої медичної допомоги», в рахунок відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 97 672,41 грн.
Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_9 на користь держави судові витрати пов'язані з проведенням експертиз в сумі 1 375,54 грн.
Прийнято судом відмову прокурора від цивільного позову в інтересах держави, в особі обласної комунальної установи «Лікарні швидкої медичної допомоги», про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_9 коштів витрачених на лікування потерпілої ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Речові докази: автомобіль марки «Volkswagen Tiguan», 2011 року випуску, державний номерний знак « НОМЕР_1 » повернуто власнику ОСОБА_11 ; автомобіль марки «ВАЗ 21093», державний номерний знак « НОМЕР_2 » повернуто власнику, потерпілій ОСОБА_12 .
Згідно з вироком, ОСОБА_9 визнаний винним в тому, що 22 червня 2014 року, приблизно о 21 годині 30 хвилин, у стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем марки «Volkswagen Tiguan», державний номерний знак « НОМЕР_1 », рухаючись по автомобільній дорозі сполучення «Чернівці-Герца-КПП Дяківці» в селі Молниця, Герцаївського району, Чернівецької області, в порушення вимог пунктів 2.3 підпункту "б", 2.9 підпункту "а", 12.4, 14.2 Правил дорожнього руху України, перевищив максимально допустиму швидкість руху в населеному пункті, проявив неуважність та не переконавшись що зустрічна смуга руху на яку він буде виїжджати вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані, виїхав на смугу зустрічного руху де допустив зіткнення із автомобілем марки «ВАЗ 21093», державний номерний знак « НОМЕР_2 », під керуванням ОСОБА_7 . В результаті дорожньо-транспортної пригоди, потерпілий ОСОБА_7 від отриманих тілесних ушкоджень помер, а пасажири «ВАЗ 21093» ОСОБА_12 , ОСОБА_10 та ОСОБА_13 отримали середньої тяжкості тілесні ушкодження.
В апеляційній скарзі прокурор прокуратури Чернівецької області ОСОБА_6 , ставить питання про скасування вироку та постановлення нового, внаслідок необґрунтованого застосування до обвинуваченого ОСОБА_9 ст. 75 КК України та звільнення його від відбування призначеного покарання з випробуванням та призначення йому покарання за ст. 286 ч.2 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді два роки позбавлення волі.
Зокрема, в апеляційній скарзі зазначено, що обвинувачений ОСОБА_9 вчинив тяжкий злочин у стані алкогольного сп'яніння, що спричинило смерть одного потерпілого та трьом потерпілим були заподіянні середньої тяжкості тілесні ушкодження, проте суд не взявши, в повній мірі, до уваги ці обставини, невірно звільнив обвинуваченого від відбування основного покарання з випробуванням.
В запереченнях на апеляційну скаргу потерпіла ОСОБА_12 просить вирок, щодо ОСОБА_9 залишити без змін посилаючись на те, що обвинувачений повністю відшкодував завдану матеріальну та моральну шкоду і надалі взяв на себе зобов'язання допомагати її сім'ї матеріально, тому призначення ОСОБА_9 реального покарання у виді позбавлення волі позбавить її та четверо дітей, які знаходяться у неї на утриманні, такої матеріальної допомоги.
Заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст оскаржуваного рішення, доводи прокурора про необґрунтоване застосування до обвинуваченого ст. 75 КК України, доводи потерпілої ОСОБА_12 та її представника, адвоката ОСОБА_8 , проте що у неї на утриманні знаходяться четверо дітей, 2, 3, 4 та 5 років, обвинувачений відшкодував матеріальну та моральну шкоду в розмірі 120 000,00 грн., продовжує надавати матеріальну допомогу., тому звільнення його від відбування покарання на підставі ст. 75 КК Україні відповідає чинному законодавству, пояснення ОСОБА_9 про те, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, провівши судові дебати, та заслухавши обвинуваченого ОСОБА_9 в останньому слові, перевіривши матеріали кримінального провадження в межах поданої апеляційної скарги та обговоривши її доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а вирок суду щодо ОСОБА_9 в частині призначеного основного покарання скасуванню, у зв'язку з необґрунтованим застосуванням до нього ст. 75 КК України.
Апеляційним судом установлено, що ОСОБА_9 22 червня 2014 року, приблизно о 21 годині 30 хвилин, у стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем марки «Volkswagen Tiguan», державний номерний знак « НОМЕР_1 », рухаючись по автомобільній дорозі сполучення «Чернівці-Герца-КПП Дяківці» в селі Молниця, Герцаївського району, Чернівецької області, в порушення пунктів 2.3 підпункту "б", 2.9 підпункту "а", 12.4, 14.2 Правил дорожнього руху України, перевищив максимально допустиму швидкість руху в населеному пункті, проявив неуважність та не переконавшись що зустрічна смуга руху на яку він буде виїжджати вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані, виїхав на смугу зустрічного руху де допустив зіткнення із автомобілем марки «ВАЗ 21093», державний номерний знак « НОМЕР_2 », під керуванням ОСОБА_7 . В результаті дорожньо-транспортної пригоди, потерпілий ОСОБА_7 від отриманих тілесних ушкоджень помер, а пасажири «ВАЗ 21093» ОСОБА_12 , ОСОБА_10 та ОСОБА_13 отримали середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Винуватість ОСОБА_9 , в порушенні правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_7 та потерпілим ОСОБА_12 , ОСОБА_10 та ОСОБА_13 , середньої тяжкості тілесні ушкодження, за обставин зазначених у вироку, повністю доведена дослідженими судом першої інстанції доказами, яким дана правильна юридична оцінка і не оспорюється в апеляційній скарзі.
Беручи до уваги, що в апеляційній скарзі прокурора порушено питання про скасування вироку у зв'язку з неправильним звільненням обвинуваченого від відбування покарання, а обвинувачений ОСОБА_9 , апеляцію не подавав, колегія суддів керуючись п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року «Про практику постановлення судами вироків (постанов) при розгляді кримінальних справ в апеляційному порядку» не наводить докази на підтвердження винуватості ОСОБА_9 , у вчиненні поставленого йому у вину злочину та його кваліфікації.
Що стосується застосування до ОСОБА_9 , ст. 75 КК України, то суд неправильно звільнив його від відбування призначеного покарання з випробуванням.
У відповідності до ст. 75 КК України, звільнення від відбування покарання з випробуванням застосовується до осіб з урахуванням тяжкості злочину, особи винного та інших обставин справи, які дають можливість суду зробити висновок, що виправлення засудженого можливе без відбування покарання.
Згідно з п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з кваліфікації злочинів (ст. 12 КК України), а також особливості конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного із співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).
Ці вимоги закону судом при вирішенні питання про звільнення ОСОБА_9 , від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України порушені.
Так, обвинувачений вчинив тяжкий, необережний злочин, яким було спричинено смерть потерпілого ОСОБА_7 та тілесні ушкодження середньої тяжкості потерпілим ОСОБА_12 , ОСОБА_10 та ОСОБА_13 , однак як вбачається з вироку (а.с. № 94-96) визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд ці обставини до уваги не взяв.
Також суд не взяв до уваги, що обвинувачений ОСОБА_9 допустив кілька грубих порушень правил безпеки дорожнього руху, зокрема, керував автомобілем в стані алкогольного сп'яніння, перевищив максимально дозволену в населених пунктах швидкість руху та в ході обгону виїхав на зустрічну смугу руху не переконавшись, що вона вільна від транспортних засобів.
За таких обставин, вирок щодо ОСОБА_9 , в частині звільнення від відбування призначеного основного покарання з випробуванням підлягає скасуванню, а апеляція прокурора задоволенню.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що призначене обвинуваченому ОСОБА_9 основне покарання у виді 4 роки позбавлення волі є надмірно суворим і не відповідає тяжкості вчиненого ним злочину та його особі.
Згідно ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
З матеріалів кримінального провадження видно, що ОСОБА_9 повністю визнав свою вину у вчиненому злочині, щиро розкаявся у його скоєнні, повністю відшкодував потерпілим та закладу охорони здоров'я шкоду, сприяв розкриттю злочину.
Ці обставини, колегія суддів визнає такими, що пом'якшують покарання ОСОБА_9 та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним злочину і з урахуванням його особи, що він вперше притягається до кримінальної відповідальності та позитивно характеризується, вважає за можливе застосувати до нього ст. 69 КК України і призначити покарання нижче від найнижчої межі передбаченої санкцією ст. 286 ч.2 КК України.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 404, 409, 414, 418, 420 ч.1 п.4 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Чернівецької області, -
Апеляційну скаргу прокурора прокуратури Чернівецької області ОСОБА_6 задовольнити.
Вирок Герцаївського районного суду Чернівецької області від 06 листопада 2014 року щодо ОСОБА_9 , по кримінальному провадженню № 42014260000000088, в частині призначеного обвинуваченому покарання та звільнення від його відбування на підставі ст. 75 КК України скасувати.
Призначити ОСОБА_9 за ст. 286 ч.2 КК України із застосуванням ст. 69 КК України покарання у виді один рік шість місяців позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк два роки.
Строк відбуття покарання ОСОБА_9 обчислювати з моменту його фактичного затримання.
В решту частині вирок залишити без змін.
Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржений в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом 3 місяців з моменту його проголошення.
Головуючий, суддя ОСОБА_2
Судді
ОСОБА_3
ОСОБА_4
20 січня
ОСОБА_2