718/3183/14-к
21.01.2015 року Кіцманський районний суд Чернівецької області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кіцмань кримінальне провадження № 42014260110000008 за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Брусниця, Кіцманського району Чернівецької області, жительки АДРЕСА_1 , українки, громадянки України, з вищою освітою, не працюючої, раніше не судимої, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України;
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, працюючого оператором на АЗС №6 “ANP”, раніше не судимого, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 14 ст. 27, ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 358 КК України;
за участю прокурора ОСОБА_5 ,-
14 лютого 2012 рою до директора Нижньо - Станівецького психоневрологічного будинку - інтерната ОСОБА_3 , звернувся ОСОБА_4 , житель с.Нижні Станівці Кіцманського району Чернівецько області, з проханням скласти та видати фіктивну довідку на його ім'я, до якої внести завідомо неправдиві відомості про те, що він працює в Нижньо-Станівецькому психоневрологічному будинку - інтернат протягом трьох років, до дати видачі довідки, на посаді водія, пояснивши останній, що вказану довідку має надати в державні органи, а саме в Кіцманський ВРЕР при УДАІ УМВС України в Чернівецькій області.
Того ж дня, ОСОБА_3 , діючи умисно, на прохання ОСОБА_4 , в інтересах останнього, усвідомлюючи що ОСОБА_4 ніколи не працював в Нижньо-Станівецькому психоневрологічному будинку - інтернат, виготовила фіктивну довідку, до якої внесла завідомо неправдиві відомості про те, що ОСОБА_4 працює в будинку - інтернат на посаді водія автомобіля марки “ВАЗ-2106”, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з 01 серпня 2008 року по дату, яка зазначена в довідці, тобто по 14 лютого 2012 року.
Після виготовлення фіктивної довідки ОСОБА_3 засвідчила її своїм підписом та печаткою Нижньо - Станівецького психоневрологічного будинку -інтернат та того ж дня, 14 лютого 2012 року надала її ОСОБА_4 .
В подальшому ОСОБА_4 , використав підроблену довідку, як офіційний документ до якого внесено завідомо неправдиві відомості, шляхом надання її 30 березня 2012 року в Кіцманський ВРЕР при УДАІ УМВС України в Чернівецькій області, внаслідок чого незаконно був допущений до здачі теоретичного та практичного іспитів з Правил дорожнього руху для отримання вищої категорії на право керування транспортними засобами “Д” та “Д1”, а після їх успішного складання отримав посвідчення водія із правом керування транспортними засобами категорії “Д” та “Д1” серії НОМЕР_2 від 30 березня 2012 року.
Дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ч. 1 ст. 366 КК України, - службове підроблення, тобто внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей і видача завідомо неправдивого документу.
Крім того, 14 лютого 2012 року ОСОБА_4 , звернувся до директора Нижньо -Станівецького психоневрологічного будинку - інтернат ОСОБА_3 , з проханням скласти та видати фіктивну довідку на його ім'я, до якої внести завідомо неправдиві відомості про те, що він працює в Нижньо-Станівецькому психоневрологічному будинку-інтернат протягом трьох років, до дати видачі довідки на посаді водія, після чого видати йому підроблену довідку пояснивши останній, що вказаний документ він має надати в державні органи, а саме, в Кіцманський ВРЕР при УДАІ УМВС України в Чернівецькій області, чим підбурив ОСОБА_3 , що виразилось в умовлянні останньої, до вчинення злочину - службового підроблення.
Того ж дня, ОСОБА_3 , будучи підбуреною умовлянням ОСОБА_4 , до вчинення злочину, службового підроблення, діючи умисно, в інтересах останнього, усвідомлюючи що ОСОБА_4 ніколи не працював та не працює в Нижньо-Станівецькому психоневрологічному будинку - інтернат на посаді водія, виготовила фіктивну довідку, до якої внесла завідомо неправдиві відомості про те, що ОСОБА_4 працює в будинку - інтернат на посаді водія автомобіля марки “ВАЗ-2106”, державний номер НОМЕР_1 , з 01 серпня 2008 року по дату, яка зазначена в довідці, 14 лютого 2012 року.
Після виготовлення фіктивної довідки ОСОБА_3 скріпила її своїм підписом та печаткою Нижньо - Станівецького психоневрологічного будинку -інтернат та того ж дня, 14 лютого 2012 року, надала її ОСОБА_4 .
В подальшому ОСОБА_4 використав фіктивну довідку, як офіційний документ до якого внесено завідомо неправдиві відомості, шляхом надання її 30 березня 2012 року в Кіцманське ВРЕВ при УДАІ УМВС України в Чернівецькій області, внаслідок чого незаконно отримав посвідчення водія із правом керування транспортними засобами категорії “Д” та “Д1” серії НОМЕР_2 від 30 березня 2012 року.
Дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч.4 ст.27, ч.1 ст. 366 КК України - підбурювання до вчинення службового підроблення, тобто до складання, видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей.
Крім цього, в лютому 2012 року, ОСОБА_4 з метою отримання посвідчення водія з правом керування транспортними засобами категорії “Д” та “Д1”, достовірно знаючи, що відповідно до п.9 “Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами” затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1993 року №340, право на керування транспортними засобами категорії “Д” надається водіям, які мають посвідчення водія категорії В або С1, чи категорій В та С1 і безперервний трирічний стаж керування відповідним транспортним засобом, діючи умисно, усвідомлюючи, що за відсутності довідки про стаж роботи на автотранспортних засобах, посвідчення водія категорії “Д” та “Д1” він не отримає, звернувся до директора Нижньо-Станівецького психоневрологічного будинку - інтернат ОСОБА_3 , з проханням скласти та видати йому фіктивну довідку про місце роботи та водійський стаж.
В подальшому, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на використання завідомо підробленого документа, ОСОБА_4 , 14 лютого 2012 року отримавши від ОСОБА_3 довідку №115 від 14 лютого 2012 року, в якій вказано, що він працює в Нижньо-Станівецькому психоневрологічному будинку-інтернат, на посаді водія легкового автомобіля марки “ВАЗ-2106”, державний номер НОМЕР_1 , заздалегідь знаючи, що відомості, які містяться у даній довідці є завідомо неправдиві, з метою отримання допуску до здачі теоретичних і практичних іспитів з ПДР та подальшого отримання посвідчення водія з правом керування транспортними засобами категорії “Д” та “Д1”, ЗО березня 2012 року подав вищезазначену довідку в Кіцманське ВРЕВ при УДАІ УМВС України в Чернівецькій області, де склав іспит та 30 березня 2012 року незаконно отримав посвідчення водія серії НОМЕР_2 , з правом керування транспортними засобами категорії “Д” та “Д1”.
Дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 4 ст. 358 КК України,- використання завідомо підробленного документа.
В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.366 КК України, визнала в повному об'ємі та показала суду, що у 2012 році до неї підійшов ОСОБА_4 та попросив видати довідку, про те що він працює в Нижньо-Станівецькому будинку-інтернат на посаді водія. Зразу на видачу довідки не погодилась, однак пізніше все ж таки видала. Щиро розкаялася у вчиненому. Крім цього, просила застосувати відносно неї Закон України “Про амністію у 2014 році”, на що надала свою згоду.
Обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.27, ч.1 ст. 366 і ч. 4 ст. 358 КК України, визнав в повному об'ємі та підтвердив викладені в обвинувальному акті обставини щодо часу, місця та способу вчинення ним кримінальних правопорушень. Щиро розкаявся у вчиненому.
На підставі ст.349 ч.3 КПК України за згодою всіх учасників процесу судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким з учасників процесу не оспорюються.
Таким чином суд аналізуючи всі докази по справі в їх сукупності, вважає, що дії обвинувачених кваліфіковано вірно за ч.4 ст. 27, ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 358 КК України.
Відповідно до ст. 65 КК України, п.1 постанови Пленуму ВСУ №7 “Про практику призначення судами кримінального покарання”, під час призначення покарання у кожному конкретному випадку суд має враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винуватого та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Тому, вирішуючи питання про обрання обвинуваченому покарання, суд відповідно до ст. 65-67 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, зокрема те, що згідно із ст. 12 КК України, злочин, передбачений ч.1 ст. 366 КК України відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_3 , суд визнає її щире каяття.
Також судом враховуються фактичні обставини та характер злочинного діяння, відношення обвинуваченої до скоєного, зокрема те, що вона свою вину у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення визнала в повному обсязі та щиро розкаялася, а також дані про особу обвинуваченої, а саме те, що обвинувачена ОСОБА_3 вдова, не працює, є пенсіонером, по місцю проживання характеризується позитивно, не перебуває на обліку у лікаря психіатра та нарколога, раніше не судима.
Відповідно до п.“ґ” ст.1 Закону України “Про амністію у 2014 році” звільняються від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, засуджені за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, та за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, особи, які на день набрання чинності цим Законом досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Враховуючи те, що обвинувачена ОСОБА_3 раніше не судима, вчинила кримінальне правопорушення, яке не є тяжким або особливо тяжким відповідно до ст.12 КК України, являється особою, яка на день набрання чинності Законом України “Про амністію у 2014 році” досягла пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, а також враховуючи те, що вона не заперечує проти застосування відносно неї амністії та дала свою згоду на її застосування, суд вважає, що обвинувачена ОСОБА_3 є особою, на яку поширюється дія Закону України “Про амністію у 2014 році”.
Із урахуванням наведених вище обставин та вимог закону, суд вважає, що обвинувачену ОСОБА_3 слід звільнити від відбування призначеного їй покарання і згідно санкції частини 1 статті 366 КК України призначити додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.
При визначенні обвинуваченому ОСОБА_4 виду та міри покарання суд враховує ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, які у відповідності до ст.12 КК України, відноситься до категорії злочинів невеликої та середньої тяжкості, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставинами, які пом'якшують покарання підсудного, суд визнає його щире каяття.
Також суд враховує фактичні обставини та характер злочинного діяння, відношення обвинуваченого до скоєного, зокрема те, що він свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав в повному обсязі та щиро розкаявся, а також дані про особу обвинуваченого, а саме те, що обвинувачений ОСОБА_4 працює, по місцю проживання характеризується позитивно, його майновий та сімейний стан, те що не перебуває на обліку у лікаря психіатра, раніше не судимий, а тому суд вважає, що необхідним і достатнім для виправлення та перевиховання обвинуваченого є призначення покарання, що не пов'язано з ізоляцією від суспільства і до нього слід застосувати покарання у виді штрафу.
Разом з тим, суд при призначенні покарання не застосовує до ОСОБА_4 , додаткове покарання у вигляді позбавлення права займатися певною діяльністю, за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого. 1 ст.366 та ч.4 ст. 27 КК України, оскільки обвинувачений на час вчинення вказаного злочину так і в даний час будь-які керівні посади не обіймав та будь-якою діяльністю не займався, а тому таке додаткове покарання до нього застосовано не може бути. Така позиція узгоджується з п. 17 Постанови Пленуму ВС України “Про практику призначення судами кримінального покарання” від 24 жовтня 2003 року №7.
Враховуючи в сукупності всі обставини кримінального провадження, тяжкість вчинених кримінальних правопорушень та особу винного, суд вважає, що з метою виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_4 , із урахуванням ст.70 КК України, останньому слід призначити остаточне покарання у штрафу без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.
Саме такий вид покарання, на погляд суду, є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень та за переконанням суду, відповідатиме не тільки тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставинам кримінального провадження, але й особі обвинуваченого, є обґрунтованим та буде відповідати цілям покарання.
Обвинуваченим запобіжний захід не застосовувався, цивільний позов по справі не заявлено.
Питання щодо речових доказів вирішити на підставі ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.ст.369-371, 373, 374, 376 КПК України, суд,-
Визнати ОСОБА_3 винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України, та призначити їй покарання у вигляді штрафу в розмірі 1700 (одна тисяча сімсот) гривень в дохід держави, з позбавленням права обіймати посади на підприємствах, установах та організаціях незалежно від форм власності, пов'язанні із здійсненням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 1 (один) рік.
На підставі п.“ґ” ст.1 Закону України “Про амністію у 2014 році” ОСОБА_3 звільнити від відбування покарання, призначеного їй за даним вироком суду.
Визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених:
за ч.4 ст.27, ч.1 ст.366 КК України, призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 1700 (одна тисяча сімсот) гривень в дохід держави;
за ч. 4 ст. 358 КК України призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень в дохід держави.
На підставі ст.70 ч.1 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді штрафу у розмірі 2125 (дві тисячі сто двадцять п'ять ) гривень в дохід держави, без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.
Стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь науково-дослідного експертного- криміналістичного центру управління МВС України в Чернівецькій області 983 гривні 84 копійки за проведення комплексної судової почеркознавчої та технічної експертизи.
Речові докази: довідку №115 від 14 лютого 2012 року видану ОСОБА_6 психоневрологічним будинком-інтернатом залишити в матеріалах кримінального провадження.
На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду Чернівецької області протягом 30-ти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляції через Кіцманський районний суд Чернівецької області.
Суддя: