04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"21" січня 2015 р. Справа№ 910/12259/14
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Чорної Л.В.
суддів: Кропивної Л.В.
Смірнової Л.Г.
при секретарі судового засідання Громак В.О.
за участю представників сторін: від позивача - ОСОБА_2,
від відповідача - Акулова О.В.,
від третьої особи - не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_4
на рішення господарського суду міста Києва від 20.11.2014р.
по справі № 910/12259/14 (суддя - Стасюк С.В.)
за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_4
до приватного акціонерного товариства «Внештранс»
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача приватне акціонерне товариство компанія «Інго Україна»
про відшкодування збитків у розмірі 161 873,71 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 20.11.2014р. у задоволені позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, фізична особа - підприємець ОСОБА_4 звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 20.11.2014р. у справі №910/12259/14 та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.12.2014р. апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 прийнято до провадження.
Приватне акціонерне товариство «Внештранс» заперечує проти апеляційної скарги та просить залишити рішення господарського суду міста Києва від 20.11.2014р. у справі №910/12259/14 без змін. Своїм правом, наданим статтею 96 Господарського процесуального кодексу України, відповідач не скористався, відзив на апеляційну скаргу не подав.
Приватне акціонерне товариство компанія «Інго Україна» своїх представників в судове засідання не направило, про причини неявки суд не повідомило, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлено.
Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
При цьому слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
За таких обставин, справа розглядається за відсутності представників третьої особи, яка належним чином повідомлена.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд встановив наступне.
13.05.2013р. між ОСОБА_5 - Орендодавець та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 - Орендар було укладено договір оренди транспортного засобу, за умовами якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування транспортний засіб типу Сідловий Тягач-Е, марки RENAUT, моделі MANUM 440, білого кольору, 2004 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_6, реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстрований Обухівським РЕВ УДАІ МВС у Київській області 01 лютого 2013р. /а.с. 17, т.1/.
Цей договір оренди укладається строком на один рік та діє з тринадцятого травня дві тисячі тринадцятого року до двадцятого травня дві тисячі чотирнадцятого року. (п. 2.1. Договору).
Згідно п. 3.1. Договору плата за користування об'єктом оренди встановлена сторонами у розмірі 3 000,00грн. на місяць (у тому числі з урахуванням податку з доходів фізичних осіб).
Загальна сума орендної плати за період дії цього договору складає 36 000,00грн. (п. 3.2. Договору).
Згідно п. 6.5. Договору Орендар зобов'язаний усувати наслідки аварій та пошкоджень об'єкта оренди, які виникли під час експлуатації, а у разі неможливості відновлення об'єкта оренди, або у разі втрати з вини орендаря - відшкодувати орендодавцю завдані збитки.
13.05.2013 р. по акту приймання-передачі транспортного засобу позивач отримав Сідловий Тягач-Е, марки RENAUT, моделі MANUM 440, білого кольору, 2004 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_6, реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстрований Обухівським РЕВ УДАІ МВС у Київській області 01 лютого 2013р. /а.с. 19, т.1/.
13.05.2013р. між ОСОБА_5 - Орендодавець та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 - Орендар було укладено договір оренди транспортного засобу, за умовами якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування транспортний засіб типу Н/ПРИЧІП БАРТОВИЙ-Е, марки VAN HOOL, моделі 3B0064, синього кольору, 1997 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_7, реєстраційний номер НОМЕР_2, зареєстрований Обухівським РЕВ УДАІ МВС у Київській області 01 лютого 2013р. /а.с. 20, т.1/.
Цей договір оренди укладається строком на один рік та діє з тринадцятого травня дві тисячі тринадцятого року до двадцятого травня дві тисячі чотирнадцятого року. (п. 2.1. Договору).
Згідно п. 3.1. Договору плата за користування об'єктом оренди встановлена сторонами у розмірі 1 500,00грн. на місяць (у тому числі з урахуванням податку з доходів фізичних осіб).
Загальна сума орендної плати за період дії цього договору складає 18 000,00грн. (п. 3.2. Договору).
Згідно п. 6.5. Договору Орендар зобов'язаний усувати наслідки аварій та пошкоджень об'єкта оренди, які виникли під час експлуатації, а у разі неможливості відновлення об'єкта оренди, або у разі втрати з вини орендаря - відшкодувати орендодавцю завдані збитки.
13.05.2013 р. по акту приймання-передачі транспортного засобу позивач отримав Н/ПРИЧІП БАРТОВИЙ-Е, марки VAN HOOL, моделі 3B0064, синього кольору, 1997 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_7, реєстраційний номер НОМЕР_2, зареєстрований Обухівським РЕВ УДАІ МВС у Київській області 01 лютого 2013р. /а.с. 23, т.1/.
17.01.2014 р. ОСОБА_6 о 05 годині 40 хвилин в м. Рубіжне Луганської області, керував автомобілем НОМЕР_3, виїжджав з прохідної КТК м. Рубіжне Луганської області, здійснив зіткнення з причепом VAN HOOL д.н.з НОМЕР_8 автомобіля НОМЕР_4, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Згідно постанови Баришівського районного суду Київської області № 355/376/14-п від 17.03.2014 р., дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення ОСОБА_6 Правил дорожнього руху України. /а.с. 27, т.1/.
Автомобіль SCANIA д.н.з. НОМЕР_5, яким було завдано шкоду позивачу належить на праві власності приватному акціонерному товариству «ВНЕШТРАНС», що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_9. /а.с.28, т.1/.
Цивільно-правова відповідальність відповідача застрахована приватним акціонерним товариством «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна», а автомобіль НОМЕР_3 є забезпеченим згідно полісу № 5433859, франшиза 510,00 грн.
03.04.2014р. уповноважений представник ОСОБА_4 звернувся до приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» з заявою про виплату страхового відшкодування. У поданій заяві зазначено, що після отримання страхового відшкодування претензій до приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» та приватного акціонерного товариства «ВНЕШТРАНС» мати не буду. /а.с. 73, т.1/.
Згідно звіту № 31 від 22.04.2014р. сума відновлювального ремонту причепу VAN HOOL д.н.з НОМЕР_8 склала 85 702,08 грн., а вартість причепу VAN HOOL д.н.з НОМЕР_8 склала 54 262,90 грн. також експерт у своєму висновку зазначив, що відновлення причепу VAN HOOL д.н.з НОМЕР_8 є економічно недоцільним. /а.с 110, т.1/.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Згідно звіту № 11502-зал. від 26.03.2014 р. ринкова вартість причіпу VAN HOOL д.н.з НОМЕР_8 після ДТП склала 22 738,32 грн. /а.с. 124, т. 1/.
Таким чином, розмір страхового відшкодування становить 54 262,00 - 22 738,32 - 510,00 = 31 013,68 грн., що підтверджується страховим актом №112986 від 23.04.2014 р. /а.с. 109, т.1/.
Платіжним дорученням №4568 від 29.05.2014р. позивачу було виплачено страхове відшкодування у розмірі 31 013,68 грн. /а.с. 75, т. 1/.
Позивач просить суд стягнути:
- суму сплаченої орендної плати за період з 17.01.2014р. по 12.05.2014р., тобто з моменту настання ДТП до закінчення дії строку договорів оренди, на суму 11 612,90 грн.;
- оплата праці водія за період з 17.01.2014р. по 12.05.2014р. на суму 9 467,42грн.;
- невідшкодована матеріальна шкода у розмірі 16 986,32грн. = (48 000,00 грн. (вартість транспортного засобу передбачена договорами оренди) - 31 013,68 грн. (сума матеріального збитку заподіяного власнику транспортного засобу, визначена експертом страхової компанії);
- 8 000,00грн. за отримані юридичні послуги згідно договору №25-01/14 про надання правової допомоги від 21.01.2014р.
Також позивач наполягає на стягненні 98 000,00грн. упущеної вигоди. Як зазначає позивач, внаслідок пошкодження відповідачем напівпричепа марки VAN HOOL, д.н.з. НОМЕР_2 за чотири повних місяці, починаючи з 17.01.2014р. по 12.05.2014р., позивач втратив дохід, який міг би отримати. якби автотранспортний засіб, що є єдиними засобом для здійснення транспортно-експедиторських послуг, не був пошкоджений.
Обґрунтовуючи дану вимогу позивач посилається на Договір про надання транспортно-експедиційний послуг №0304 від 02.01.2014 р., укладений між ним та товариством з обмеженою відповідальністю «Трипільський пакувальний комбінат», за умовами якого позивач зобов'язався надати для перевезення вантажу транспортні засоби, які відповідають санітарно-гігієнічним нормам, під загрузку у строку, встановлений даним договором та заявці, доставити вантаж в обумовлені строки в пункт призначення. /а.с. 63, т.1/.
Умовами договору про надання транспортно-експедиційний послуг вартість послуг не обумовлена, в матеріалах справи відсутні заявки на перевезення, а тому відсутні підстави стверджувати, що саме 98 000,00грн. є розміром упущеної вигоди.
Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Упущеною вигодою за статтею 22 Цивільного кодексу України вважаються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.
Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 623 Цивільного кодексу України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Позивачем не надано доказів на підтвердження того, чи запланований прибуток на підприємстві, які заходи були вжиті ним для отримання прибутку від перевезення вантажів товариства з обмеженою відповідальністю «Трипільський пакувальний комбінат».
Позивач повинен довести також те, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.
Чого останній не навів та не довів.
Крім того, в результаті ДТП було пошкоджено лише напівпричіп, сам автомобіль НОМЕР_4 пошкоджень не зазнав, а тому міг бути використаний в підприємницькій діяльності позивача.
За статтею 22 Цивільного кодексу України збитками визнаються витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що позивач мав право розірвати договори оренди та трудовий договір та не нести витрати щодо сплати орендної плати та заробітної плати.
Сплата позивачем ОСОБА_5 48 000,00грн. за платіжним дорученням №641 від 05.06.2014р. в якості відшкодування вартості напівпричіпу марки VAN HOOL д.н.з НОМЕР_8 згідно договору оренди транспортного засобу від 13.05.2013р. не узгоджується із п. 6.5. договору оренди транспортного засобу, який передбачає відшкодування збитків, які є не наведеними та не доведеними.
Таким чином, вимога про сплату невідшкодованої матеріальної шкоди у розмірі 16 986,32грн. = (48 000,00 грн. (вартість транспортного засобу передбачена договорами оренди) - 31 013,68 грн. (сума матеріального збитку заподіяного власнику транспортного засобу, визначена експертом страхової компанії) є необґрунтованою.
Щодо стягнення 8 000,00грн. за отримані юридичні послуги згідно договору №25-01/14 про надання правової допомоги від 21.01.2014р., то заявлена до стягнення сума витрат на оплату юридичних послуг не є збитками, оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру та необхідних ознак збитків відповідно до приписів чинного законодавства, а факт їх наявності та розмір не знаходяться у безпосередньому причинному зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором оренди (постанова Вищого господарського суду України від 13.04.2010р. № 05/248-09).
Відповідно до п. 2 ст. 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Відповідно до п.1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно вимог даної статті підставою відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавала шкоди. Завдання шкоди містить наступні елементи: протиправна поведінка особи, настання шкоди, причинний зв'язок між двома першими елементами та вина завдавала шкоди.
Відповідальність настає лише з вини заподіювача шкоди, тобто відсутність у діях умислу звільняє її від відповідальності.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивачем належними та допустимим доказами не наведено на не доведено умислу в діях відповідача, що в свою чергу, як зазначає позивач, потягло понесення ним збитків.
За таких обставин, підстави для задоволення позову відсутні.
Дослідивши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд доходить до висновку, що господарським судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з'ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.
За наведених у даній постанові обставин, Київський апеляційний господарський суд доходить до висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду міста Києва від 20.11.2014 р. у справі № 910/12259/14.
Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката та судовий збір відповідно до ч.5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Рішення господарського суду міста Києва від 20.11.2014 р. у справі №910/12259/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
2. Матеріали справи №910/12259/14 повернути до господарського суду міста Києва.
3. Копію постанови надіслати сторонам у справі.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя Л.В. Чорна
Судді Л.В. Кропивна
Л.Г. Смірнова