ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/24900/14 15.01.15 р.
За позовом Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві
та професійних захворювань України
до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний
промислово-інвестиційний банк"
про стягнення 131 140,67 грн.
Суддя Зеленіна Н.І.
При секретарі судового засідання Пархоменко Ю.Л.,
за участю представників сторін:
ввід позивача Головко П.В. за довіреністю № 1089-06-1 від 01.12.2014 р.;
від відповідача Дробоног О.В. за довіреністю № 09-32/763 від 27.10.2014 р.
Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" про стягнення 131 140,67 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.11.2014 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 26.11.2014 р.
26.11.2014 р. від позивача через відділ діловодства суду надійшло підтвердження про відсутність аналогічного спору.
У судовому засіданні 26.11.2014 р. представник позивача подав клопотання про продовження строку вирішення спору у справі на 15 днів.
Ухвалою суду від 26.11.2014 р. продовжено строк вирішення спору у справі на 15 днів, розгляд справи відкладено на 15.01.2015 р.
16.12.2014 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
26.12.2014 р. від позивача надійшли заперечення на відзив.
Представник позивача у судовому засіданні 15.01.2015 р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечив.
У судовому засіданні 15.01.2015 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
04.05.2011 р. між Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (надалі - Клієнт, позивач) та Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (надалі - Банк, відповідач) Генеральну депозитну угоду № 82-Ф-11/20-1236/2-2 (надалі - Угода), з подальшими змінами.
Відповідно до п. 1.1. Угоди, Клієнт перераховує, а Банк приймає тимчасово вільні кошти, у тому числі резервні кошти в національній валюті, далі - Депозит, на депозитний рахунок, відкритий на ім'я Клієнта на умовах, визначених цією Угодою та додатковими угодами до неї.
20.02.2014 р. між сторонами укладено Додаткову угоду № 20-0572/2-2 до Генеральної депозитної угоди, якою сторони погодились продовжити термін розміщення безготівкових грошових коштів Клієнта (Депозиту) на депозитному рахунку передбаченого пунктом 1.2 Угоди в сумі 20 000 000,00 грн. (Двадцять мільйонів грн. 00 коп.) на умовах, визначених цією Додатковою угодою та Угодою. Дата повернення Вкладу - 20.03.2014 року. На суму Вкладу, вказану п.1 цієї Додаткової угоди, Банк нараховує проценти у розмірі 9% (дев'ять) процентів річних в порядку, визначеному п.6.3. Угоди.
Зобов'язанням, згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно ст. 1058 Кодексу, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (стаття 633 цього Кодексу). До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.
Статтею 1060 ЦК України встановлено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення. За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною. Якщо відповідно до договору банківського вкладу вклад повертається вкладникові на його вимогу до спливу строку або до настання інших обставин, визначених договором, проценти за цим вкладом виплачуються у розмірі процентів за вкладами на вимогу, якщо договором не встановлений більш високий процент.
Правилами ст. 1061 Кодексу передбачено, що банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Якщо договором не встановлений розмір процентів, банк зобов'язаний виплачувати проценти у розмірі облікової ставки Національного банку України. Банк має право змінити розмір процентів, які виплачуються на вклади на вимогу, якщо інше не встановлено договором. У разі зменшення банком розміру процентів на вклади на вимогу новий розмір процентів застосовується до вкладів, внесених до повідомлення вкладників про зменшення процентів, зі спливом одного місяця з моменту відповідного повідомлення, якщо інше не встановлено договором. Встановлений договором розмір процентів на строковий вклад або на вклад, внесений на умовах його повернення у разі настання визначених договором обставин, не може бути односторонньо зменшений банком, якщо інше не встановлено законом. Умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів на строковий вклад в односторонньому порядку є нікчемною. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав. Проценти на банківський вклад виплачуються вкладникові на його вимогу зі спливом кожного кварталу окремо від суми вкладу, а невитребувані у цей строк проценти збільшують суму вкладу, на яку нараховуються проценти, якщо інше не встановлено договором банківського вкладу. У разі повернення вкладу виплачуються усі нараховані до цього моменту проценти.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами.
В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи, 24.09.2014 р. відповідач, на виконання рішення господарського суду міста Києва від 06.06.2014 р., залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.08.2014 р. та постановою Вищого господарського суду України від 23.09.2014 р. у справі № 910/5320/14, повернув позивачу суму вкладу у повному обсязі (20 000 000,00 грн.).
При цьому, станом на час розгляду справи зобов'язання щодо сплати суми процентів за депозитом відповідачем не виконано, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами та не заперечується відповідачем.
Пунктом 5.2. Угоди встановлено, що за порушення взятих на себе зобов'язань з повного або часткового повернення суми депозиту та своєчасності сплати процентів на депозит Банк зобов'язується сплатити на користь Клієнта пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент порушення, від суми невиконаного зобов'язання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 10 днів додатково стягується штраф у розмірі 10 % вказаної суми.
За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
У відповідності до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За розрахунком позивача, перевіреним судом та не спростованим належним чином відповідачем, останній за порушення зобов'язань за Угодою має сплатити 3 651,34 грн. пені, 11 342,47 грн. штрафу та 2 722,20 грн. інфляційних втрат.
Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Заперечення відповідача, викладені у позовній заяві, до уваги судом не приймаються з підстав їх необґрунтованості та невідповідності фактичним обставинам справи.
В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином та у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак такими, що підлягають задоволенню.
У той же час, частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно зі ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Враховуючи всі обставини даної справи та пояснення представників сторін, суд вважає за доцільне зменшити розмір нарахованого відповідачу штрафу до 5 671,24 грн.
За правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 43, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (01001, м. Київ, пров. Шевченка, 12; код ЄДРПОУ 00039002) на користь Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (03062, м. Київ, просп. Перемоги, 92/2; код ЄДРПОУ 00013764) 113 424 (сто тринадцять тисяч чотириста двадцять чотири) грн. 66 коп. процентів, 3 651 (три тисячі шістсот п'ятдесят одну) грн. 34 коп. пені, 5 671 (п'ять тисяч шістсот сімдесят одну) грн. 24 коп. штрафу, 2 722 (дві тисячі сімсот двадцять дві) грн. 20 коп. втрат від інфляції та 2 622 (дві тисячі шістсот двадцять дві) грн. 81 коп. судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено 22.01.2015 р.
Суддя Н.І. Зеленіна