ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/25709/14 15.01.15
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРО»
До: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Киянка-Плюс»
2. Товариства з додатковою відповідальністю «Трикотажна фабрика «Киянка»
про визнання нечинним рішення загальних зборів учасників
Суддя Ващенко Т.М.
Представники сторін:
від позивача: Марченко М.А. директор
від відповідача-1: Марченко А.М. директор
від твідповідача-2: Жураківський А.М. представник за довіреністю № 123 від 15.08.14.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ОРО» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Киянка-Плюс» (далі - відповідач) про визнання нечинним протоколу загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Киянка-Плюс» № 1/08-11 від 08.11.10.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.14. порушено провадження у справі № 910/25709/14, на підставі ст. 27 ГПК України залучено до участі в розгляді даної справи третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з додатковою відповідальністю «Трикотажна фабрика «Киянка»; розгляд справи призначено на 11.12.14.
11.12.14. відповідачем через відділ діловодства суду було подано письмовий відзив на позовну заяву, в якому Товариство з обмеженою відповідальністю «Киянка-Плюс» позов визнає повністю.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.14. розгляд справи № 910/25709/14 відкладено на 23.12.14.
16.12.14. третя особа - Товариство з додатковою відповідальністю «Трикотажна фабрика «Киянка» через відділ діловодства суду було подано письмовий відзив на позовну заяву, в якому воно проти позову заперечує з підстав, викладених в відзиві.
В судовому засіданні 23.12.14. позивачем було підтримано подану ним 19.12.14. через відділ діловодства суду заяву про зміну на підставі ст. 22 ГПК України предмету позову, відповідно до якої Товариство з обмеженою відповідальністю «ОРО» просить суд визнати нечинним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Киянка-Плюс», оформлене протоколом № 1/08-11 від 08.11.10.
Зазначену заяву було прийнято судом.
Визначаючи для звернення з даним позовом до суду позивач зазначає, що рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Киянка-Плюс», що оформлене протоколом № 1/08-11 від 08.11.10., було фактично зменшено статутний капітал Товариства з обмеженою відповідальністю «Киянка-Плюс», що за твердженням позивача є порушенням ст. 5 Закону України «Про господарські товариства».
В судовому засіданні 23.12.14. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 15.01.15.
29.12.14. Товариством з додатковою відповідальністю «Трикотажна фабрика «Киянка» через відділ діловодства суду було подано додаткові письмові пояснення по справі.
15.01.15. позивачем через відділ діловодства суду було подано письмові пояснення по справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.15. залучено до участі у справі № 910/25709/14 в якості відповідача-2 - Товариство з додатковою відповідальністю «Трикотажна фабрика «Киянка».
В судовому засіданні 15.01.15. представником позивача підтримано позовні вимоги в повному обсязі з врахуванням заяви про зміну предмету позову.
Представник відповідача-1 в судовому засіданні 15.01.15. позовні вимоги визнав в повному обсязі.
Представник відповідача-2 в судовому засіданні 15.01.15. проти позову заперечував.
За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 910/25709/14.
В судовому засіданні 15.01.15. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
08.11.10. проведено збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Киянка-Плюс», оформлені протоколом № 1/08-11 від 08.11.10.
Відповідно до протоколу № 1/08-11 від 08.11.10. зборів учасників ТОВ "Киянка-плюс", на зборах присутні учасники, які володіють 100% голосів Товариства: ТОВ "ОРО" - власник частки в статутному капіталі ТОВ "Киянка-плюс" розміром 70%, в особі директора Нехоци Інни Василівни; ЗАТ "Трикотажна фабрика "Киянка" - власник частки в статутному капіталі ТОВ "Киянка-плюс" розміром 30%, в особі голови правління Соловей Любові Василівни.
Зазначеними зборами учасників ТОВ "Киянка-плюс" від 08 листопада 2010 року, серед іншого, прийнято рішення, оформлене протоколом № 1/08-11 від 08.11.2010р., яким погоджено вихід учасника - ЗАТ "Трикотажна фабрика "Киянка" зі складу учасників ТОВ "Киянка-плюс" та надано згоду на повернення першому вкладу в натуральній формі повністю, а саме: нерухоме майно - нежилі приміщення, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Васильківська, 30 згідно переліку. Також, доручено учаснику ТОВ "Киянка-плюс" - ТОВ "ОРО" в особі представника Нехоци І.В. в тижневий термін з дня прийняття рішення скласти та підписати акт приймання-передачі об'єктів нерухомого майна від ТОВ "Киянка-плюс" до ЗАТ "ТФ "Киянка", а директору ТОВ "Киянка-плюс" Марченко А.М. - організувати процес звільнення приміщень, що повертаються до 08.12.2010р.
Судом встановлено, що у 2011 році Товариство з обмеженою відповідальністю "ОРО" зверталось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Киянка-плюс" про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Киянка-плюс", оформленого протоколом № 1/08-11 від 08.11. 10.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.11.11. у справі № 14/399 в задоволені позову відмовлено. Суд першої інстанції визначив, що загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Киянка-плюс" від 08.11.10. проведено відповідно до вимог чинного законодавства України.
Постановою Вищого господарського суду України від 12.06.12. у справі № 14/399 залишено без змін рішенням Господарського суду міста Києва від 30.11.11. у справі № 14/399.
Так, постановою Вищого господарського суду України від 12.06.12. у справі № 14/399 встановлено наступне.
08.11.10. учасниками Товариства з обмеженою відповідальністю "Киянка-плюс" було проведено збори, рішення яких оформлено протоколом № 1/08-11. Відповідно до протоколу на загальних зборах були присутні представники учасників, які в сукупності володіють 100% голосів: Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРО" - власника частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Киянка-плюс" розміром 70% в особі директора Нехоци І.В. та Закритого акціонерного товариства "Трикотажна фабрика "Киянка" - власника частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Киянка-плюс" розміром 30% в особі голови правління Соловей Л.В.
Згідно статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. За змістом статті 62 Закону України "Про господарські товариства" одноособовим виконавчим органом товариства з обмеженою відповідальністю, який вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції зборів учасників, є директор. При цьому, директор без довіреності діє від імені товариства в межах, встановлених даним Законом та установчими документами.
Нехоца І.В. відповідно до протоколу загальних зборів засновників від 28.12.02. була призначена директором Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРО".
Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.02.14. у справі № 910/22036/13 (яке залишене без змін постановою Вищого господарського суду України від 13.08.14.) встановлено, що з 19.10.10. відповідач-2 є таким, що вийшов зі складу учасників ТОВ «Киянка-плюс». З цього дня корпоративні права відповідача-2, як учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Киянка-Плюс» припинились.
Відповідно до ст. 87 Господарського кодексу України, сума вкладів засновників та учасників господарського товариства становить статутний фонд товариства. Вкладами учасників та засновників господарського товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, а також інші майнові права (включаючи майнові права на об'єкти інтелектуальної власності), кошти, в тому числі в іноземній валюті (ст. 86 ГК України).
Положеннями ч. 1 ст. 115 ЦК України передбачено, що господарське товариство є власником, серед іншого, майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.
Відповідно до ч. 2 ст. 148 ЦК України учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі. Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом.
Пунктом 5.2 Статуту ТОВ "Киянка-плюс" визначено, що при виході учасника з товариства йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному фонді. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернений повністю або частково в натуральній формі.
На підставі вказаного Господарський суд міста Києва в рішенні від 05.02.14. у справі № 910/22036/13 встановив, що загальними зборами учасників ТОВ "Киянка-плюс" від 08.11.2010 року відповідно до вимог законодавства України та положень статут ТОВ "Киянка-плюс" було надано згоду на повернення вкладу ЗАТ "Трикотажна фабрика "Киянка" в натуральній формі повністю, а саме - вирішено повернути ЗАТ "Трикотажна фабрика "Киянка" нерухоме майно - нежилі приміщення, які знаходяться за адресою: м.Київ, вул.Васильківська, 30 згідно переліку.
Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
Норми статті 124 Конституції України визначають обов'язковість виконання усіма суб'єктами прав судового рішення у вказаній справі.
Згідно преамбули та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
В силу частини 3 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є пріоритетним джерелом права для національного суду.
Таким чином, судові рішення у справі № 910/22036/13 та № 14/399 не можуть бути поставлені під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі № 910/25709/14, не можуть їм суперечити.
Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.12. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Частиною першою статті 50 Закону України "Про господарські товариства" встановлено, що товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.
Відповідно до частин 1, 2 статті 145 Цивільного кодексу України вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників. У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган (колегіальний або одноособовий), який здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам його учасників.
Згідно із положеннями статті 98 Цивільного кодексу України рішення загальних зборів може бути оскаржене учасником товариства до суду.
Відповідно до положень статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у пунктах 17, 18, 21 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2008 № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів", підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.
Спір у справі виник в зв'язку з тим, що на думку позивача рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Киянка-Плюс», що оформлене протоколом № 1/08-11 від 08.11.10., було фактично зменшено статутний капітал Товариства з обмеженою відповідальністю «Киянка-Плюс», що за твердженням позивача є порушенням ст. 5 Закону України «Про господарські товариства».
Разом з тим, суд відзначає, що позивачем здійснено підміну понять «вихід учасника товариства» та «зменшення статутного капіталу товариства».
При цьому, оскаржуване позивачем рішення загальних зборів учасників було прийнято саме про вихід учасника - ЗАТ "Трикотажна фабрика "Киянка" зі складу учасників ТОВ "Киянка-плюс" та про надання згоди на повернення вкладу в натуральній формі повністю, а не про зменшення статутного капіталу товариства.
Таким чином, доводи позивача є надуманими і безпідставними, а рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Киянка-Плюс», оформлене протоколом № 1/08-11 від 08.11.10. правомірним, адже прийнято за участі уповноважених представників які володіють 100% голосів, в межах їх повноважень і відповідно до Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Киянка-Плюс» та з дотриманням вимог законодавства щодо вирішення питання про вихід учасника з товариства та про повернення його вкладу.
Отже, доводи позивача, на які він посилається як на підставу обґрунтування своїх позовних вимог, спростовуються наявними в матеріалах справи № 910/25709/14 доказами, внаслідок чого, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання нечинним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Киянка-Плюс», оформлене протоколом № 1/08-11 від 08.11.10.
З урахуванням зазначеного, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
В задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 20.01.15.
Суддя Т.М. Ващенко