ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/24931/14 15.01.15 р.
За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа
Страхування"
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Здорово"
про стягнення 13 940,29 грн.
Суддя Зеленіна Н.І.
При секретарі судового засідання Пархоменко Ю.Л.,
за участю представників сторін:
від позивача Сологуб О.В. за довіреністю № 734 від 04.11.2014 р.;
від відповідача не з'явився.
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Альфа Страхування" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Здорово" про стягнення 13 940,29 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.11.2014 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 26.11.2014 р.
21.11.2014 р. від позивача через відділ діловодства суду надійшли додаткові документи по справі.
24.11.2014 р. від відповідача через відділ діловодства суду надійшов відзив по справі.
25.11.2014 р. від МТСБУ надійшла відповідь на запит суду.
У судовому засіданні 26.11.2014 р. представник позивача подав клопотання про продовження строку вирішення спору у справі на 15 днів.
Ухвалою від 26.11.2014 р. продовжено строк вирішення спору у справі на 15 днів, розгляд справи відкладено на 15.01.2015 р.
09.12.2014 р. від позивача надійшли пояснення по справі.
У судовому засіданні 15.01.2015 р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
У судовому засіданні 15.01.2015 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
17.10.2012 р. між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Альфа-Страхування» (надалі - позивач) та Омельченко О.І. (надалі - Страхувальник) укладено договір добровільного страхування автотранспорту № 046.0419091.066.008, за яким застраховано наземний транспортний засіб «Мерседес», державний реєстраційний № АЕ 5588 СІ.
12.09.2013 р. в м. Павлограді відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Мерседес», державний реєстраційний № АЕ 5588 СІ, під керуванням власника, та транспортного засобу «Деу», державний реєстраційний № АХ 4289 АХ, під керуванням водія Савельєвої О.С.
Дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення Савельєвою О.С. Правил дорожнього руху України.
Внаслідок вказаного ДТП було пошкоджено автомобіль «Мерседес», державний реєстраційний № АЕ 5588 СІ, власнику вказаного транспортного засобу була завдана матеріальна шкода, розмір якої відповідно до Звіту про оцінку майна № 2809/1679 від 04.11.2013 р. становить 13 464,24 грн.
За страховим випадком - ДТП, що сталась за участю застрахованого автомобіля, позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування в загальному розмірі 13 940,29 грн.
Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Матеріалами справи підтверджується, що транспортний засіб «Деу», державний реєстраційний № АХ 4289 АХ, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди, застрахований Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Здорово" за Полісом № АС/949947.
Зазначеним Полісом передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну становить 50 000,00 грн., франшиза - 0,00 грн.
Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до п. 36.4. ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом «а» пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Таким чином, відповідач є особою, яка, відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» зобов'язана відшкодувати завдану ДТП шкоду у розмірі та порядку, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, а до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки.
Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 25.11.08 р.
Згідно статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Як вбачається з матеріалів справи, заявлені позивачем вимоги розраховані у відповідності до фактично виплаченого страхового відшкодування.
Проте, враховуючи положення ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яка встановлює обов'язок страховика відшкодувати у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи; та приписи ст. 29 цього ж Закону, якими прямо передбачено відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість стягнення з відповідача суми оціненої вартості відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, що становить 13 464,24 грн.
Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Дослідивши обставини справи та докази у даній справі, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача 13 464,24 грн. обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином та у встановленому порядку відповідачем, а відтак такими, що підлягають задоволенню. У задоволенні решти вимог належить відмовити.
Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, не можуть бути прийняті судом до уваги у зв'язку з їх недоведеністю належними та допустимими доказами.
У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 43, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Здорово" (03680, м. Київ, вул. Казимира Малевича, будинок 86-Н; код ЄДРПОУ 33637321) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа Страхування" (01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6; код ЄДРПОУ 30968686) 13 464 (тринадцять тисяч чотириста шістдесят чотири) грн. 24 коп. страхового відшкодування та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено 22.01.2015 р.
Суддя Н.І. Зеленіна