20.01.2015 Справа № 907/1137/14
Розглянувши матеріали справи
За позовом Державного підприємства „Закарпатське обласне управління лісогосподарських агропромислових господарств" в особі філії „Брегівське лісове агропромислове господарство", м. Ужгород
До відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Ужгород
Про стягнення 39 909,80 грн.
Головуючий суддя Якимчук Л.М.
За участю представників сторін:
від позивача - Поцко В.В., довіреність від 25.11.2014 № 01-11/21 (л);
від відповідача - не з'явився.
Позивач, Державне підприємство „Закарпатське обласне управління лісогосподарських агропромислових господарств" в особі філії „Брегівське лісове агропромислове господарство", м. Ужгород, звернулося до суду з позовом до відповідача, Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Ужгород, про стягнення 39 909,80 грн.
Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві.
Вказує, що заборгованість у розмірі 39 909,80 грн. підтверджена матеріалами справи, зокрема, копією договору купівлі-продажу лісопродукції від 18.08.2011 № б/н, товарно-транспортними накладними від 01.10.2011 № 301, від 03.10.2011 № 001549, від 04.10.2011 № 001551, від 17.10.2011 № 001592, від 10.11.2011 № 001619, від 11.11.2011 № 001608, копією накладної від 14.11.2011 № 136, копією претензії від 20.02.2014 № 26, розрахунком заборгованості, тощо.
У ході судового розгляду справи відповідач надав суду письмові пояснення від 14.01.2015 № б/н, в яких проти позову заперечив повністю. Стверджує, що жодна з товарно-транспортних накладних ним не підписувалася, на них не має печатки як суб'єкта господарювання та відсутні доручення, які мали бути ним видані, як суб'єктом господарської діяльності, водію автомобіля УРАЛ 4320, державний номер НОМЕР_1. Крім того, додає письмові пояснення водія автомобіля УРАЛ 4320, державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_4 від 30.12.2014, в яких він стверджує, що перевозку за період з жовтня 2011 по середину грудня 2011 року не здійснював, тому що даний автомобіль знаходився на ремонті.
Двадцятого січня 2015 року представник позивача надав суду письмові заперечення на пояснення відповідача, в яких стверджує, що відсутність довіреностей, не є свідченням неотримання лісопродукції покупцем по факту. Крім того, наголошує, що перераховані товарно-транспортні накладні на загальну суму 39 857,80 грн. підписувались водієм експедитором ОСОБА_4, який отримував вантаж для перевезення. Даний факт підтверджується письмовими поясненнями працівників лісгоспу (копії наявні в матеріалах справи).
У судовому засіданні 15.01.2015 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалася перерва до 14 год. 30 хв. 20.01.2015.
Заслухавши представника позивача, відповідача у попередніх судових засіданнях
та вивчивши матеріали справи, суд
Вісімнадцятого серпня 2011 року між філією „Брегівське лісове агропромислове господарство" Головного державного спеціалізованого лісогосподарського агропромислового підприємства „Закарпатагроліс" в особі директора Маргітич Михайла Михайловича (продавець за договором) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (покупець за договором) укладено договір купівлі-продажу лісопродукції, який зареєстрований в реєстрі Головного підприємства 30 серпня 2011 року № 69-К.
Відповідно до п.п.1.1-1.3 договору продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупцю лісопродукцію (ділова деревина), а покупець прийняти та оплатити її на умовах договору.
Пунктом 1.5. договору встановлено перелік документів на товар, які продавець повинен передати покупцю: товаротранспортна накладна, податкова накладна.
Розділом 2 договору визначено кількість, об'єм поставки та ціна лісопрдукції.
Відповідно до п.5.1. розрахунки здійснюються шляхом перерахування на розрахунковий рахунок продавця коштів згідно рахунку-фактури.
Згідно п.5.4. договору останній термін оплати товару складає 2 дні з моменту передачі лісопродукції.
Позивач стверджує, що на виконання умов договору філією „Брегівське лісове агропромислове господарство" Головного державного спеціалізованого лісогосподарського агропромислового підприємства „Закарпатагроліс" у жовтні-листопаді 2011 року відповідачу відпущено лісопродукцію породи дуб в асортименті і дров паливних на суму 50 354,00 грн.
Згідно довідки філії „Брегівське лісове агропромислове господарство" Головного державного спеціалізованого лісогосподарського агропромислового підприємства „Закарпатагроліс" ФОП ОСОБА_2 оплатив всього 10 444 грн., залишилась неоплаченою лісопродукція на суму 39 909,80 грн. На заявлену 20.02.2014 позивачем претензію відповідач не прореагував, борг не погасив, тому він звернувся до суду про стягнення зазначеного боргу.
У підтвердження факту поставки позивачем та отримання відповідачем лісопродукції позивач надав суду копії товарно-транспортних накладних на загальну суму 15 887 грн. від 01.10.2011 № 301 на суму 3 500 грн., від 03.10.2011 № 001549 на суму 3 500 грн., від 04.10.2011 №001551 на суму 3 500 грн., від 17.01.02011 № 001592 на суму 15 831 грн., від 10.11.2011 №001619 на суму 10 774,80 грн., від 11.11.2011 № 001608 на суму 13 248,00 грн., накладну від 14.11.2011 № 136.
Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Згідно ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
У ч.1 ст. 691 Цивільного кодексу України вказано, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Проаналізувавши наявні докази суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково на суму 24 022, 80 грн.- вартість лісопродукції одержаної відповідачем особисто згідно накладної від 14.11.2011 №136.
Разом з тим, суд не приймає як належний доказ отримання відповідачем лісопродукції за товарно-транспортними накладними на загальну суму 15 887 грн., зокрема від 01.10.2011 № 301 на суму 3 500 грн., від 03.10.2011 № 001549 на суму 3 500 грн., від 04.10.2011 №001551 на суму 3 500 грн., від 17.10. 2011 № 001592 на суму 15 831 грн., від 10.11.2011 №001619 на суму 10 774,80 грн., від 11.11.2011 № 001608 на суму 13 248,00 грн. Оскільки у накладних від 01.10.2011 № 301, 03.10.2011 № 001549, 04.10.2011 №001551, вказано, що лісопродукцію отримав водій ОСОБА_6, а у накладних від 17.10. 2011 № 001592, 10.11.2011 №001619, 11.11.2011 № 001608- водій ОСОБА_4
Відповідач у попередніх судових засіданнях заперечував отримання водієм ОСОБА_4 лісопродукцію по вказаних накладних, у підтвердження чого надав письмове пояснення ОСОБА_4, в якому він заперечив факт отримання за згаданими накладними лісопродукції. У цих накладних у графі „вантаж одержав" відсутній будь-який підпис, а у графі „здав водій-експедитор" є якийсь підпис, який навіть візуально не схожий на підпис ОСОБА_4
Щодо отримання лісопрродукції водієм ОСОБА_6, то відповідач стверджує, що такий водій у нього не працює і не працював. Довіреності на одержання лісопродукції він не давав ні ОСОБА_6, ні ОСОБА_4
На вимогу суду позивач довіреності не надав.
Відповідно до частин першої, другої ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкованості оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Виходячи з даних положень закону, суд не врахував при визначенні суми боргу накладні, які не підписані ні відповідачем, ні належною уповноваженою особою.
Таким чином, позовні вимоги на суму 15 887 грн. задоволенню не підлягають.
Отже, з відповідача на користь позивача належить стягнути 24 022,80 грн.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір відшкодовується позивачу пропорційно задоволеним вимогам.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Ужгород (ідент. код НОМЕР_2, АДРЕСА_1) на користь Державного підприємства „Закарпатське обласне управління лісогосподарських агропромислових господарств" в особі філії „Брегівське лісове господарство", м. Ужгород (код ЄДРПОУ: 32434750, м. Ужгород, вул. Гагаріна, 42/1) суму 24 022 (двадцять чотири тисячі двадцять дві) грн. 80 коп. та 1 099 (одна тисяча дев'яносто дев'ять) грн. 80 коп. у відшкодування сплати судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 26.01.2015.
Суддя Л. М. Якимчук