Справа: № 826/13547/14 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П.
Суддя-доповідач: Гром Л.М.
Іменем України
21 січня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого-судді - Гром Л.М.;
суддів - Бєлової Л.В.,
Вівдиченко Т.Р.,
при секретарі судового засідання: Мотилю В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області, за участю третіх осіб - Нікопольського комунального підприємства «Нікопольтеплоенерего», національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», дочірньої компанії «Газ України» національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» про визнання протиправною та скасування вимоги,
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 жовтня 2014 року позов задоволено, визнано протиправною та скасовано вимогу відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області №2314/10012 від 30.05.2014р., що пред'явлена 10.06.2014р. начальнику Нікопольського відділення ПАТ «Укрсоцбанк» Бабкіній Вікторії Миколаївні.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явились у судове засідання, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що Відділом примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Дніпропетровській області винесено вимогу №2814/10012 від 30.05.2014р. в порядку ст.5, ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» та ст.62 Закону України «Про банки і банківську діяльність», якою позивача зобов'язано негайно з моменту отримання даної вимоги усунути порушення законодавства про виконавче провадження, допущені ПАТ «Укрсоцбанк», шляхом перерахування відділу за рахунок власних коштів ПАТ «Укрсоцбанк» сум помилкових переказів з рахунку НКП «Нікопольтеплоенерего» №26006011163216 за період з 03.02.2014р. по 11.03.2014р.
Крім того, в даній вимозі зазначено про необхідність керівнику Нікопольського відділення ПАТ «Укрсоцбанк» особисто з'явитись 04.06.2014 року до відділу з метою надання доказів виконання даної вимоги, пояснень, відповідей на питання, у тому числі, стосовно причин руху коштів НКП «Ніколопольтеплоенерго» на рахунку №26006011163216 у ПАТ «Укрсоцбанк», необхідних для вирішення питання про притягнення винних осіб до відповідальності за порушення законодавства про виконавче провадження.
Позивач, вважаючи дану вимогу неправомірною, звернувся до суду.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується колегія суддів.
Пунктом 5 ч.3 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державному виконавцю у процесі здійснення виконавчого провадження надано право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.
Вищевказана норма Закону кореспондується із п.п. 6 ч.3 ст. 11 вищевказаного Закону, відповідно до якої державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки у цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Відповідно до ч.1, ч.2 та ч.4 ст.52 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.
В силу приписів ч.1 та ч.2 ст.57 вищевказаного Закону, арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Відповідно до ч.4 ст.65 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що знаходяться на його рахунках, а також на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.
Відповідно до ст. 1074 Цивільного кодексу України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.
Згідно п. 10.1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного Банку України від 21.01.2004 року № 22, виконання банком арешту коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, здійснюється за постановою державного виконавця чи рішенням суду (у тому числі ухвалою, постановою, наказом, виконавчим листом суду) про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, установленому законом.
З отриманням постанови про арешт коштів боржника банк, протягом операційного дня, відповідно до ст. 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та розділу 10 Інструкції НБУ № 22 зупиняє видаткові операції за рахунком клієнта та здійснює арешт усіх надходжень на рахунок клієнта до забезпечення суми коштів, що зазначена у документі про арешт коштів або до отримання передбачених законодавством документів про зняття арешту з коштів.
З аналізу зазначених правових норм вбачається, що обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами банк повинен здійснювати лише за наявності відкритого поточного рахунку клієнта та наявності постанови державного виконавця або суду про арешт коштів цього клієнта.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, до 27.01.2014р. у Нікопольського КП «Нікопольтеплоенерего» були відсутні відкриті поточні рахунки в системі ПАТ «Укрсоцбанк», а тому позивач не повинен був виконувати вимоги постанови відповідача від 14.02.2013р. про арешт коштів боржника.
На підтвердження зазначеної обставини позивач надав довідку за Вих. № 10.5-186/37-10239 від 30.09.2014р., підписану заст. директора Центру інформаційних і телекомунікаційних технологій та Бек-офісу О.Б. Попович, відповідно до якої, у період з 01.01.2008р. по 27.01.2014р. в ПАТ «Укрсоцбанк» не було поточних рахунків Нікопольського КП «Нікопольтеплоенерго», протягом вищевказаного періоду Нікопольське КП «Нікопольтеплоенерго» не було клієнтом ПАТ «Укрсоцбанк».
Нормами п. 10.3. Інструкції №22 передбачено, що арешт на підставі документа про арешт коштів може бути накладений на всі кошти, що є на всіх рахунках клієнта банку, без зазначення конкретної суми, або на суму, що конкретно визначена в цьому документі.
Якщо в документі про арешт коштів не зазначений конкретний номер рахунку клієнта, на кошти якого накладений арешт, але обумовлено, що арешт накладено на кошти, що є на всіх рахунках, то для забезпечення суми, визначеної цим документом, арешт залежно від наявної суми накладається на кошти, що обліковуються на всіх рахунках клієнта, які відкриті в банку, або на кошти на одному/кількох рахунку/ах.
З матеріалів справи вбачається, що в постанові державного виконавця про арешт коштів від 14.02.2013р. зазначено конкретні номери рахунків, а тому виконати її позивач не мав можливості (з урахуванням того факту, що у позивача взагалі були відсутні відкриті поточні рахунки боржника).
Крім того, матеріали справи свідчать, що договір банківського рахунку №26006011163216, між позивачем та НКП «Ніколопольтеплоенерго» укладено лише 27.01.2014р., а тому підстави для виконання, в тому числі зберігання, постанови державного виконавця від 14.02.2013р. у позивача були відсутні.
Разом з тим, відповідачем винесено постанову про арешт коштів від 03.03.2014р., відповідно до якої постановлено накласти арешт на кошти, що містяться на рахунках в ПАТ «Укрсоцбанк» та належать боржнику. Дана постанова була отримана позивачем 11.03.2014р., разом із супровідним листом № 2314/3462.
В свою чергу, ПАТ «Укрсоцбанк» листом за вих. № 10.5-186/37-1996 від 13.03.2014р. повідомило відповідача, що банком 11.03.2014р. накладено арешт на поточний рахунок боржника № 26006011163216, постанова про арешт коштів боржника від 03.03.2014р. оприбуткована на позабалансовий рахунок № 9806, окрім того, позивачем зупинено видаткові операції за рахунком клієнта з дня їх отримання, а саме - з 11.03.2014р., згідно п. 10.6. Інструкції № 22.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ПАТ «Укрсоцбанк» в повній мірі виконано вимоги постанови про арешт коштів від 03.03.2014р., а тому підстави для винесення вимоги УДВС ГУЮ у Дніпропетровській області, що пред'явлена 10.06.2014р. начальнику Нікопольського відділення ПАТ «Укрсоцбанк» Бабкіній Вікторії Миколаївні були відсутні, у зв'язку з чим дана вимога підлягає скасуванню.
Отже, судова колегія визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, враховуючи відповідні правові норми та встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про застосування статті 200 КАС України.
Керуючись статтями 195, 196, 200, 205, 206 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 жовтня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.
Головуючий:
Судді:
Ухвала складена у повному обсязі 26.01.2015р.
Головуючий суддя Гром Л.М.
Судді: Бєлова Л.В.
Вівдиченко Т.Р.