22 січня 2015 рокусправа № 2а/331/166/14 (331/7036/14-а)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.
суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю
за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 04 грудня 2014 року по справі № 2а/331/166/14 (331/7036/14-а) за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Запоріжжя про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
10.09.2014р. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог (а.с.36), просив визнати відмову відповідача щодо нарахування і виплаті суми інфляції на виплачену суму перерахунку щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці за період з 01.01.2013 року по 30.11.2013 року незаконною; зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату суми інфляції в період з 02.07.2013 року по 11.07.2014 року на виплачену із затримкою суму перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за період з 01.01.2013 року по 30.11.2013 року. В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Запоріжжя безпідставно відмовило в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивачу як судді у відставці за період з січня 2013 року, та здійснив його лише в липні 2014 року на виконання рішення суду. В результаті чого позивач поніс інфляційні збитки, пов'язані з обезціненням грошових коштів в період з 02.07.2013 року (день звернення до УПФУ з заявою про перерахунок грошового утримання з січня 2013 року) по 11.07.2014 року (день фактичної виплати суми перерахованого грошового утримання), в якому середній розмір індексу інфляції склав 1,12.
Постановою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 04 грудня 2014 року у задоволенні позову відмовлено. Постанова суду фактично мотивована відсутністю правових підстав для нарахування компенсації за несвоєчасну виплату довічного грошового утримання розрахованого УПФУ за період з 01.01.2013 року по 30.11.2013 року на виконанням рішення суду.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Запоріжжя і отримує довічне грошове утримання як суддя у відставці.
02.07.2013р. позивач звернувся до УПФУ з заявою про перерахунок довічного грошового утримання з 01.01.2013р., у зв'язку із збільшенням розміру суддівської винагороди.
Своїм листом від 17.07.2013р. УПФУ відмовило у задоволені заяви з посиланням на те, що Законом України «Про судоустрій та статус суддів» не передбачено проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці у зв'язку з підвищенням суддівської винагороди працюючим суддям.
Постановою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 26 лютого 2014 року, залишеною без змін Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2014 року, за результатами розгляду позову ОСОБА_1, визнано відмову управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Запоріжжя щодо перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 17.07.2013 року незаконною; зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Запоріжжя здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці починаючи з 01.01.2013 року по 30.11.2013 року включно у розмірі 90% виходячи з розміру заробітної плати, визначеної у довідці ТУ ДСА України в Запорізькій області №08-03/17 від 16.01.2013 року без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням вже виплачених сум у цей період.
На виконання рішення суду, управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Запоріжжя згідно з розпорядженням від 13.03.2014 року проведено перерахунок пенсії у межах стягнення за один місяць (передбачено рішенням суду першої інстанції), та здійснено нарахування у сумі 4155,84 грн., яку фактично виплачено у квітні 2014 року, а згідно з розпорядженням від 27.05.2014 року, у зв'язку з прийняттям рішення судом апеляційної інстанції від 12.05.2014р. проведено перерахунок пенсії та здійснено її виплату у липні місяці у сумі 58891,26грн.
21.08.2014 року ОСОБА_1 звернувся до управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Запоріжжя із заявою про нарахування та виплату суми інфляції за період затримки з 02.07.2013 року (день звернення за перерахунком щомісячного довічного грошового утримання) по 11.07.2014 року (день фактичної виплати) на виплачену суму перерахунку щомісячного довічного грошового утримання за період з 01.01.2013 року по 31.11.2013 року.
Листом №145/С-9 від 04.09.2014 року управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Запоріжжя повідомило позивача про відмову у нарахуванні компенсації втрати частини доходів з посиланням на Постанову Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року за №159, згідно якої, у випадку позивача, компенсація втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строків іх виплати дорівнює « 0», оскільки індекс споживчих цін менше 100%.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивачем з відповідним позовом до суду.
За наслідками перегляду судового рішення колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності правовіх підстав для задоволення позову з огляду на наступне.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" № 2050-ІІІ від 19.10.2000 року (далі - Закон № 2050) компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, а саме з 01.01.2001 року.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошові забезпечення) та інші.
Відповідно до статті 3 Закону № 2050 сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів), на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться).
Згідно п. 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159 (далі - постанова КМУ №159) сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Відповідно до п. 3 постанови КМУ № 159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, у тому числі пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
Отже, вказаними нормами права визначено як види грошових доходів, які підлягають компенсації у зв'язку з затримкою їх виплати так і порядок обчислення компенсації.
З огляду на вказані норми права, суд першої інстанції правильно вказав на те, що компенсації підлягають лише нараховані доходи, які виплачено з затримкою.
У спірному випадку зазначені позивачем суми довічного грошового утримання не були нараховані УПФУ, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для вирішення питання щодо їх компенсації як несвоєчасно виплаченого доходу. Зазначені позивачем суми щомісячного довічного грошового утримання нараховані і виплачені УПФУ на виконання рішення суду.
Суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги посилання позивача на ст. 625 Цивільного кодексу України та правильно вказав на те, що спірні правовідносини між сторонами у даній справі виникли не з договірних грошових зобов'язань, у зв'язку з чим встановлені вказаною нормою відповідальність за порушення грошового зобов'язання боржника перед кредитором не може застосовуватись у цих правовідносинах.
З таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скарга залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 04 грудня 2014 року по справі № 2а/331/166/14 (331/7036/14-а) - без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому ст..212 КАС України.
(Ухвалу виготовлено у повному обсязі 26.01.2015р.)
Головуючий: Я.В. Семененко
Суддя: Н.А. Бишевська
Суддя: І.Ю. Добродняк