Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
Харків
22 січня 2015 р. № 820/18991/14
Харківський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Самойлової В.В.
за участю секретаря судового засідання - Таранової О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області про зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому, просить:
- зобов'язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області внести зміни до наказу № 315 о/с від 04.10.2014 р. "По особовому складу", змінивши формулювання причини його звільнення з посади заступника начальника сектору державної служби боротьби з економічною злочинністю Ленінського районного відділу Луганського міського управління з п. 64 "є" (за порушення дисципліни) на п. 64 "ж" (за власним бажанням);
- зобов'язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області нарахувати та виплатити йому:
- грошову компенсацію за невикористану відпустку у 2014 році;
- недоплачену заробітну плату за липень 2014 року;
- витрати на його відрядження до Старобільського РВ ГУМВС України в Луганській області;
- одноразову грошову допомогу в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно до п. 10 Постанови КМУ від 17 липня 1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей".
В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскаржуваний наказ є незаконним та таким, що прийнятий без урахування усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення, чим були порушені його права, свободи та інтереси, що потребує судового захисту.
У судовому засіданні позивач та його представник за довіреністю ОСОБА_2 підтримали позовні вимоги в повному обсязі та просили їх задовольнити.
Представник відповідача за довіреністю Горбенко Є.С. проти позову заперечував в повному обсязі та просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на законність оскаржуваного рішення, у зв'язку з наступним.
29.08.2014 року ОСОБА_1 написав рапорт на звільнення з органів внутрішніх справ за власним бажанням відповідно до п. 68 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 р. №114.
Та з цього ж дня на службу не вийшов.
В телефонному режимі ОСОБА_1 повідомив, що на лікарняному він не перебуває, до роботи приступати він не збирається, тому що не бажає продовжувати службу в ОВС, у зв'язку з чим останньому було запропоновано прибути до Сєвєродонецького МВ ГУМВСУ та надати письмові пояснення з приводу невиходу на службу, однак він від дачі будь-яких пояснень з цього приводу відмовився, про те, що буде звільнений з ОВС за порушення дисципліни попереджений.
За фактом не виходу позивача на службу було проведене службове розслідування, під час якого був встановлений факт не виходу на службу без поважних причин ОСОБА_1 та за результатами прийняте рішення про звільнення його з ОВС за порушення дисципліни. При звільненні з ним було проведено повний розрахунок, а саме: виплачено грошове забезпечення за липень-серпень 2014 року.
Заслухавши сторони, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить висновку про часткове задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного.
Встановлено, що 04.08.2003 року ОСОБА_1 був прийнятий на службу в органи внутрішніх справ України та працював на посаді заступника начальника сектору державної служби боротьби з економічною злочинністю Ленінського районного відділу Луганського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області.
Як свідчать докази у справі, 28.07.2014 року за вказівкою керівництва позивач був переведений до Старобільського РВ ГУМВС України у Луганській області.
29.08.2014.р. позивач написав рапорт на звільнення за власним бажанням, який вручив особисто начальнику УДСБЕЗ ГУМВС України у Луганській області (на рапорті поставлена резолюція "до наказу").
30.10.2014 року позивач отримав витяг з наказу від 04.10.2014 р. № 315 о/с та трудову книжку, з яких дізнався, що його звільнили за п. 64 "є" за порушення дисципліни.
Із зазначеним суд не погоджується, виходячи з наступного.
Відповідно до витягу з наказу Головного Управління МВС України у Луганській області від 04.10.2014 р. № 315 о/с підставою звільнення ОСОБА_1 зазначено наказ ГУМВСУ від 30.09.2014 р. № 3006, який містить покарання останнього у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ України за п. 64 "є" (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України.
Згідно із п. 8 ч. і ст. 12 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 8) звільнення з органів внутрішніх справ.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.
Під час розгляду справи, встановлено, що позивачу не відомий був зміст цього наказу від 30.09.2014 р. № 3006, письмові пояснення у нього не відбиралися, а від так, службове розслідування проведене стосовно нього не має підстав вважатися як проведене належним чином.
Згідно абз. 1 ст. 14 Дисциплінарного статуту ОВС з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, вчиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Відповідно до абз. 4 вказаної статті, порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України.
Відповідно до абз. 10 статті 14 даного Статуту при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.
Як визначено в абз. 15 ст. 14 Дисциплінарного статуту ОВС, звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.
Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженою Наказом МВС № 230 від 12.03.2013 р., передбачено наступне:
6.3. Права особи РНС, стосовно якої проводиться службове розслідування:
6.3.1. Отримувати інформацію про підстави проведення такого розслідування.
6.3.2. Брати участь у службовому розслідуванні, у тому числі давати усні чи письмові пояснення, робити заяви, в установленому порядку подавати документи, які мають значення для проведення службового розслідування.
6.3.3- Висловлювати письмові зауваження щодо об'єктивності та повноти проведення службового розслідування, дій або бездіяльності службової особи (осіб), яка (і) його проводить (ять).
6.3.4- Відмовлятися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначено законодавством України.
6.3.5- За письмовим рапортом ознайомлюватися з висновком службового розслідування, а також з матеріалами, зібраними в процесі його проведення, у частині, яка її стосується, крім випадків, визначених законодавством України.
6.3.6. Оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки і в порядку, що визначені законодавством України.
Забороняється затверджувати висновок службового розслідування без отримання від особи РНС письмового пояснення або за відсутності акта про її відмову в наданні письмового пояснення. Небажання особи РНС, відносно якої проводиться службове розслідування, надавати пояснення не перешкоджає затвердженню висновку службового розслідування та накладенню дисциплінарного стягнення.
Проте, як вбачається з доказів справи, з висновком службового розслідування ОСОБА_1 ознайомлений не був.
Статтею 14 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" передбачено, що про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.
Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.
Так, ані наказ від 04.10.2014 р. № 315 о/с, ані наказ відповідача від 30.09.2014 р. №3006, який зазначений у наказі від 04.10.2014 р. № 315 о/с як підстава звільнення, до відома ОСОБА_1 належним чином не доведені.
Окрім того, відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Згідно із ч. 1 ст. 24 Закону України "Про відпустки", зазначено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.
Відповідно до ч. 2 п. 56 розділу 6 Постанови Кабінету Міністрів Української РСР № 114 від 29.07.1991 р. "Про затвердження Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ особам рядового і начальницького складу, які звільняються з органів внутрішніх справ, за невикористану в році звільнення відпустку виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства.
При судовому розгляді встановлено, що у 2014 році позивач працював без відпустки, що відповідачем не спростовано, однак при звільненні йому не була здійснена компенсація за невикористану відпустку.
Також, відповідно до п. 10 Постанови КМУ від 17 липня 1992 р. № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної інспекції техногенної безпеки, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби:
які звільняються із служби за власним бажанням, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, та мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Щодо доводів відповідної сторони стосовно порушення позивачем Дисциплінарного статуту ОВС та Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України в частині неприбуття на місце служби в Старобільський РВ, у зв"язку з передислокацією ГУМВС України у Луганській області до Сєверодонецького МВ ГУМВСУ на підставі наказу по останньому № 1363 від 31.07.2014 року, то вони є безпідставними, з огляду на таке.
Як свідчать докази у справі, в даному випадку мало місце зміни юридичної адреси відповідача, що відповідно до чинного законодавства повинно було відображено в ЄДР, але цього не вчинено було.
Окрім того, переведення співробітників ГУМВС України у Луганській області до Сєверодонецького МВ ГУМВСУ, у зв"язку с передислокацією останнього, фактично має ознаки зміни місця служби та місця проживання, а від так, в даному випадку, згідно до ч. 7 ст. 9 КАСУ, повинні застосовуватися норми Кодексу законів про працю України, оскільки Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України такого випадку не передбачає, де у ч. 1 ст. 32 ("Переведення на іншу роботу. Зміна істотних умов праці") говориться про те, що переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.
При цьому суд звертає увагу, що ні Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України, ні інше законодавство України не передбачає випадки переведення співробітників ОВС в іншу місцевість на проходження служби без їх згоди. Щодо наказу № 1384 від 06.08.2014 року по ГУМВС України у Луганській області про відрядження ОСОБА_1 до Старобільського РВ ГУМВСУ у Луганській області, то він не може прийняти судом до уваги, оскільки він не доведений був до відома останнього, окрім того, про яке відрядження співробітників ГУМВС України у Луганській області, підрозділом якого і є Ленінський РВ ЛМУ ГУМВСУ, де проходив службу позивач, може бути мова, оскільки само ГУМВС України у Луганській області передислокувалось до Сєверодонецького МВ ГУМВСУ.
Також, суд критично відноситься до рапортів від 29.08.2014 р. 01.09.2014 р., 02.09.2014 р. про відсутність позивача на роботі - на блок пості "напрямок Лисичанськ", оскільки накази стосовно останнього до позивача не доводились і до суду не були надані.
Посилання представника відповідача при судовому розгляді стосовно повідомлення позивача про всі накази, які в подальшому послугували до його звільнення, доводились останньому в телефонному режимі є бездоказовими, оскільки до суду не надано було журнал телефонограм, а від так, останнє у відповідності до ст. 70 КАСУ на може бути прийняте судом, як належні та допустимі докази.
Таким чином, суд не може погодитися, що оскаржуваний наказ є законним та обгрунтованим.
Виходячи з приписів ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 статті 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 ч. 1 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
На підставі викладеного вище, суд приходить висновку, що в даному випадку відповідач, як суб"єкт владних повноважень, не дотримав вимоги закону про захист охороняємих прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому його оскаржуваний наказ є протиправним, що дає суду підстави для задоволення адміністративного позову шляхом скасування наказу наказ ГУМВС України у Луганській області № 3006 від 30.09.2014 року про покарання ОСОБА_1 у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ України за п. 64 "є" (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України та зобов'язання відповідача внести зміни до свого наказу № 315 о/с від 04.10.2014 р., змінивши формулювання причини звільнення позивача з п. 64 "є" (за порушення дисципліни) на п. 64 "ж" (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України, оскільки в даному випадку буде дотримано принцип повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про які він просить, згідно до ч. 2 ст. 11 КАСУ.
Щодо позовних вимог в частині відшкодування позивачеві грошового забезпечення, то вони підлягають в частині їх доведеності, а саме:
- грошова компенсація за невикористану відпустку у 2014 році;
- одноразова грошова допомога при звільненні у відповідності до п. 10 Постанови КМУ від 17 липня 1992 р. № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" на загальну суму 6020,44 грн.
Решта частина позовних вимог не підлягає задоволенню на підставі викладеного вище.
Керуючись ст. ст. 2, 9, 11, 159, 160, 162 КАСУ, суд, -
Позов задовольнити частково.
Скасувати наказ ГУМВС України у Луганській області № 3006 від 30.09.2014 року про покарання ОСОБА_1 у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ України за п. 64 "є" (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України.
Зобов'язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області внести зміни до наказу № 315 о/с від 04.10.2014 р., змінивши формулювання причини звільнення капітана міліції ОСОБА_1, заступника начальника сектору державної служби боротьби з економічною злочинністю Ленінського районного відділу Луганського міського управління з п. 64 "є" (за порушення дисципліни) на п. 64 "ж" (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України.
Зобов'язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1:
- грошову компенсацію за невикористану відпустку у 2014 році;
- одноразову грошову допомогу при звільненні у відповідності до п. 10 Постанови КМУ від 17 липня 1992 р. № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" на загальну суму 6020,44 грн.
В іншій частині позовних вимог в задоволенні - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії повного тексту постанови.
Повний текст постанови виготовлено 26.01.2015 року.
Суддя Самойлова В.В.