21 січня 2015 р.м.ОдесаСправа № 1519/14862/2012
Категорія: 6 Головуючий в 1 інстанції: Роїк Д.Я.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду
у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,
суддів: Джабурія О.В., Крусяна А.В.,
при секретарі - Ханділян Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до начальника Управління земельних ресурсів Одеської міської ради Ковріжних І.С. про визнання дій протиправними та стягнення матеріальної та моральної шкоди, -
У серпні 2012 року ОСОБА_1 звернулась з вищевказаним адміністративним позовом.
В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що її заяву від 16.01.2006 року було розглянуто Управлінням земельних ресурсів Одеської міської ради з порушенням норм діючого законодавства, а саме Закону України «Про звернення громадян». У зв'язку з вищевказаним порушенням позивачу було завдано матеріальну та моральну шкоду.
Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2013 року адміністративний позов було задоволено частково.
Визнано неправомірними дії начальника Одеського міського управління земельних ресурсів Ковріжних І.С. у відношенні розгляду заяви ОСОБА_1 від 16.01.2006 року про виділ земельної ділянки у розмірі 10 соток згідно до Земельного кодексу України для будівництва житлового будинку - неправомірними.
В задоволенні інших позовних вимог відмовлено в повному обсязі.
Не погоджуючись з даною постановою суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального права, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Судом першої інстанції встановлено, що 16.01.2006 року ОСОБА_1 зверталася до Одеської міської ради з заявою про виділ земельної ділянки у розмірі 10 соток згідно до Земельного кодексу України, для будівництва житлового будинку.
Згідно до відповіді від 31.01.2006 року № 02-07/П-36-40-08 за підписом начальника управління земельних ресурсів Одеської міської ради Ковріжних І.С., позивача було повідомлено, що його заяви були розглянуті і в задоволенні заяв було відмовлено.
Рішенням Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2009 року Одеську міську раду було зобов'язано вчинити певні дії по розгляду в Порядку ст. 118 Земельного кодексу України заяви ОСОБА_1.
Рішенням від 07.10.2009 року Одеської міської ради ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність, у зв'язку з невиконанням заявником вимог частин 6, 7 ст. 118 частин 4, 5 ст. 151 Земельного Кодексу України.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 22.06.2011 року в задоволенні вимог ОСОБА_1 щодо скасування рішення Одеської міської ради від 07.10.2009 року № 4737 відмовлено. Вказане рішення набрало законної сили.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що заява ОСОБА_1 мала б бути їй повернута із роз'ясненням даних, необхідних їй для прийняття рішення Управлінням земельних ресурсів Одеської міської ради.
При цьому, вивчивши матеріали справи, зміст апеляційної скарги та вислухавши пояснення представника апелянта, колегія суддів зазначає, в цій частині позовних вимог рішення суду фактично позивачем не оскаржується, а тому відповідно до п. 13.1. Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду, від 20.05.2013, № 7 "Про судове рішення в адміністративній справі", апеляційний суд не дає правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.
Відмовляючи у задоволенні позову щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди суд першої інстанції виходив із того, що позивач не надав суду належних доказів на підтвердження заподіяння йому матеріальної та моральної шкоди, а також розміру заподіяної шкоди, виходячи з неправомірних дій Начальника Управління земельних ресурсів Одеської міської ради Ковріжних І.С. щодо розгляду заяви від 16.01.2006 року.
Колегія суддів частково не погоджується із вказаним висновком з огляду на наступне.
За змістом ч. 3 ст. 7 Закону України «Про звернення громадян» якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.
Фактично рішенням суду встановлено, що дії начальника Одеського міського управління земельних ресурсів щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 16.01.2006 року, яка зверталася до Управління земельних ресурсів Одеської міської ради про виділ земельної ділянки у розмірі 10 соток, згідно до Земельного кодексу України для будівництва житлового будинку є неправомірними, з огляду на те, що заява ОСОБА_1 мала б бути їй повернута і з роз'ясненням даних, необхідних їй для прийняття рішення Управлінням земельних ресурсів Одеської міської ради.
Отже, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що в задоволенні вимог щодо стягнення матеріальної шкоди варто відмовити в повному обсязі, оскільки за змістом ст. 70, ч. 1 ст. 71 КАС України позивач не надав суду належних доказів на підтвердження заподіяння йому матеріальної шкоди, а також розміру заподіяної шкоди, виходячи з неправомірних дій начальника Управління земельних ресурсів Одеської міської ради Ковріжних І.С. щодо розгляду заяви від 16.01.2006 року.
Водночас висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову щодо відшкодування моральної шкоди є помилковим з огляду на наступне.
Право фізичних та юридичних осіб, зокрема, на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої внаслідок порушення їхніх прав, свобод та законних інтересів, має конституційно-правову природу і передбачено в статтях 32, 56, 62, 152 Конституції України.
Згідно ст.56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Ця норма кореспондується з приписами ст. ст.21,1173,1174 УК України .
Відповідно до ст.1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Відповідно до ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Відшкодування шкоди відповідно до ст.25 БК України здійснюється за рахунок державного бюджету, бюджету Автономної республіки Крим та відповідних місцевих бюджетів.
Як встановлено колегією суддів неналежний розгляд звернення змусив позивача звертатись до судових органів. Відповідно до постанови Одеського апеляційного суду від 17.04.2009 року ( а.с.13-14) Одеську міську раду зобов'язано вчинити дії по розгляду в порядку ст. 118 ЗК України заяву ОСОБА_1
При цьому, як вбачається із Ухвали Одеського апеляційного суду від 12.10.2011 року (а.с. 22-23) у зв'язку із змінами чинного законодавства, позивачка під час розгляду по суті відповідної заяви повинна була надати додаткові документи, необхідні для вирішення питання щодо отримання земельної ділянки.
Враховуючи встановлений факт порушеного права позивача та необхідність докласти додаткові зусилля відновлення становища, яке існувало до порушення розгляду звернення по суті, колегія у суддів вважає, що такі дії спричинили моральну шкоду позичці з огляду на приписи ст.23 ЦК України.
При вирішенні спірного питання колегія суддів виходить також із того, що неналежний розгляд звернення не призвів до втрати позивачем права на отримання земельної ділянки, а сам факт визнання порушеного права позивача з огляду на час прийняття такого рішення суду, не є справедливим відшкодуванням моральної шкоди.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Урахувавши вищенаведене колегія суддів визначає моральної шкоду, яка підлягає відшкодуванні в розмірі 500 грн.
Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В ході розгляду справи позивач частково довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання протиправними дій та відшкодуванні матеріалах збитків є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.
Проте позовні вимоги щодо відшкодування маральної шкоди вирішені судом неправильно, у зв'язку з чим постанова суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні позовних вимог щодо визнання протиправними дій та відшкодування матеріальних збитків порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає. А при вирішення позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди судом першої інстанції, неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також висновки суду не відповідають обставинам справи, тому, керуючись п. 3, 4 ч.1 ст. 202 КАС України, постанова суду першої інстанції в цій частині позовних вимог підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови, якою адміністративний позов слід задовольнити частково.
Керуючись ст. ст. 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. 207, ч. 5 ст. 254 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2013 року у справі № 1519/14862/2012 - в частині позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди скасувати.
Ухвалити в цій частині позовних вимог нову постанову, якою позов задовольнити частково.
Стягнути з місцевого бюджету Одеської міської ради на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 500 ( п'ятсот) гривень.
В решті постанову суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Дата складення у повному обсязі і підписання рішення суду - 26 січня 2015 року.
Головуючий: О.І. Шляхтицький
Суддя: О.В. Джабурія
Суддя: А.В. Крусян