Справа: № 750/12931/14 Головуючий у 1-й інстанції: Рахманкулова І.П. Суддя-доповідач: Кучма А.Ю.
Іменем України
23 січня 2015 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Кучми А.Ю.
суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 26.12.2014 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м.Чернігові про визнання дій неправомірними, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії,-
Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 26.12.2014 позовні вимоги задоволено частково.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти по справі нову постанову, якою у задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі, у зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач перебуває на обліку в Управлінні та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу».
Позивач звернулась із заявою до Управління щодо проведення перерахунку пенсії з урахуванням у складі заробітної плати середньомісячної суми матеріальної допомоги на оздоровлення і вирішення соціально-побутових питань, сум індексації заробітної плати.
Листом від 11.12.2014 Управлінням позивачу відмовлено у здійсненні перерахунку і визначенні розміру пенсії з врахуванням виплати матеріальної допомоги на оздоровлення і соціально-побутові питання, індексацію тощо з посиланням на ст. 33 Закону України «Про державну службу», якою передбачено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплат за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок. Оскільки матеріальна допомога на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань, індексацію тощо, не передбачені ст. 33 Закону України «Про державну службу» як складова заробітної плати державного службовця, тому зазначені виплати не враховуються для обчислення пенсії.
Даючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції вірно виходив з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Загальні засади діяльності, статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті, а також особливості правовідносин щодо призначення та перерахунку пенсій державним службовцям, встановлені Законом України «Про державну службу».
Згідно ч. 6 ст. 33 Закону України «Про державну службу» державним службовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.
Відповідно до ч. 1 ст. 37 вищевказаного Закону пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Статтею 2 Закону України «Про оплату праці» встановлено структуру заробітної плати, до складу якої входить основана заробітна плата, додаткова та інші заохочувальні та компенсаційні виплати.
Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України «Про державну службу» державним службовцям надається щорічна відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законодавством не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою допомоги для оздоровлення у розмірі посадового окладу.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до підпункту 2.3.3. Iнструкції зі статистики заробітної плати матеріальна допомога, що має систематичний характер, надана всім або більшості працівників, у розмірах, передбачених нормативно-правовими актами, або визначена у колективному договорі підприємства, що надається працівникам як за умови подання заяви, так і без неї (на оздоровлення, у зв'язку з екологічним станом), відноситься до заробітної плати, як інші заохочувальні та компенсаційні виплати, а отже, є базою для нарахування та утримання єдиного внеску.
Також, колегія суддів зазначає, що п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються:
1) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону;
2) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.
Крім того, частиною 2 статтею 37-1 Закону України «Про державну службу» встановлено, що перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.
Дослідивши матеріали та фактичні обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що за змістом наведених норм отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати, а тому матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та на оздоровлення, суми індексації входить до сум виплат для обчислення пенсії.
Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст.ст.183-2, 195, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові залишити без задоволення, а постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 26.12.2014 - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії та оскарженню не підлягає.
Головуючий-суддя: А.Ю. Кучма
Судді: В.О. Аліменко
Н.В. Безименна
Головуючий суддя Кучма А.Ю.
Судді: Аліменко В.О.
Безименна Н.В.