Справа № 817/3886/14
12 січня 2015 року м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Кравчук Т.О., при секретарі судового засідання Цвіркун О.О. за участю:
представника позивача: Курися О.П.,
представника відповідача: Федуни Я.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Вирівський гранітний кар'єр"
до Головного управління Держземагентства у Рівненській області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Вирівська сільська рада Сарненського району Рівненської області
провизнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії , -
До Рівненського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Вирівський гранітний кар'єр" з позовом до Головного управління Держземагентства у Рівненській області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог Вирівська сільська рада Сарненського району Рівненської області, про визнання протиправними дій відповідача щодо повернення без прийняття рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою за поданим клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту відведення двох земельних ділянок загальною площею 0,3173 га (0,1434 га та 0,1739 га) в оренду за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташовані за межами населених пунктів на території Вирівської сільської ради Сарненського району Рівненської області та зобов'язання відповідача прийняти до розгляду клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення двох земельних ділянок загальною площею 0,3173 га (0,1434 га та 0,1739 га) в оренду за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташовані за межами населених пунктів на території Вирівської сільської ради Сарненського району Рівненської області.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем в порушення норм земельного законодавства повернено без прийняття рішення клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельних ділянок в оренду за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташовані за межами населених пунктів на території Вирівської сільської ради Сарненського району Рівненської області, а листами повідомлено, що вирішення відповідних питань не віднесено до повноважень відповідача, а також те, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або колективній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів. Такі дії позивач вважає протиправними, оскільки відповідач залишив поза увагою, що відповідні ділянки планується використати в цілях розширення каменеобробного цеху, влаштування допоміжних колій та зберігання готової продукції, що відповідно до Державних будівельних норм та стандартів є об'єктами транспортної інфраструктури, а відтак позивачем планується змінити в подальшому цільове призначення відведених земельних ділянок з земель сільськогосподарського призначення на землі промисловості, тому, як стверджує позивач, вимоги частини другої статті 134 Земельного кодексу України щодо передачі в оренду означених земельних ділянок виключно за результатом земельних торгів не підлягають до застосування наразі. Також позивач вказав на помилковість висновків відповідача про використання позивачем таких земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, оскільки позивачем у поданих відповідачу неодноразових клопотаннях зазначалось про відведення відповідних земельних ділянок для передання в оренду саме під розміщення об'єктів транспортної інфраструктури: розширення каменеобробного цеху, влаштування допоміжних колій та зберігання готової продукції. Оскільки в порушення, на думку позивача, Положення про Головне управління держземагентства у Рівненській області, що затверджене наказом Державного агентства земельних ресурсів України від 15.08.2012 року №32, відповідач не приймав відповідного рішення про відмову позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою за поданими клопотаннями у формі наказу, позивач вважає такі дії протиправними та просить суд зобов'язати відповідача прийняти клопотання позивача до розгляду.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, додатково пояснивши, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, керується у своїй діяльності Положенням про Головне управління держземагентства у Рівненській області, що затверджене наказом Державного агентства земельних ресурсів України від 15.08.2012 року №32, яким чітко передбачено прийняття наказу з відповідних питань, а тому направлені позивачу листи з відповідною інформацією щодо відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою за поданими клопотаннями позивач не розцінює як рішення по факту розгляду клопотань позивача. Крім того, представник позивача підкреслив, що відповідач помилково вказав у листах-відповідях про звернення позивача про відведення відповідних земель з ціллю їх використання для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, оскільки у позивача вже є у користуванні такі землі, що засвідчується спеціальним дозволом за реєстраційним №2978 від 05.05.2003 року, а тому, як стверджував представник позивача, використання відповідних земель з ціллю розміщення об'єктів транспортної інфраструктури на землях промисловості та використання земель для потреб, пов'язаних з надрами, не є тотожним, а відповідно і умови відведення таких земель для надання в оренду суб'єктам господарювання суттєво вирізняються. Оскільки розпорядження землями, що планувалися для відведення позивачу для отримання в оренду, належить до компетенції відповідача, відмова у відведенні таких земель з підстав, не передбачених земельним законодавством, а також ненадання відповіді у вигляді належно оформленого рішення, позивач вважає протиправним, тому звернувся до суду з позовом, який просить суд задовольнити.
Відповідач подав суду письмові заперечення, відповідно до яких вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими зазначивши, що позивачем було подано відповідачу клопотання щодо відведення земельних ділянок строком на термін дії спеціального дозволу на користування надрами, а саме до 25.01.2033 року для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов'язані з користуванням надрами в с. Вири Сарненського району Рівненської області за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, а згідно наданого позивачем викопіювання земельних ділянок та топографічного плану розробки родовища гранітів Вирівське-2 було визначено, що такі земельні ділянки не входять в межі спеціального дозволу на користування надрами позивача. Виходячи з цього, набуття права оренди на запроектовані до відведення позивачем земельні ділянки можливе лише шляхом продажу права оренди окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах). За таких обставин, на переконання відповідача, подане позивачем клопотання не підлягало до задоволення, а відтак позивачу надано мотивовану відмову у наданні дозволу, яка була оформлена у вигляді листа, оскільки чинним законодавством не визначена форма такої відповіді, однак встановлено вимогу щодо зазначення конкретних причин відмови. Оскільки за результатом розгляду у встановленому порядку поданого клопотання, та наступних ідентичних клопотань, позивача було повідомлено про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що оформлено у вигляді листа із зазначенням мотивів прийняття такого рішення (відмови), відповідач вважає ствердження позивача про оформлення відповідного рішення у формі наказу такими, що не ґрунтуються на положеннях законодавства, оскільки такі вимоги встановлені до рішень щодо надання відповідного дозволу, відтак позовні вимоги позивача не гуртуються на нормах закону та є надуманими. З таких підстав просив суд відмовити у задоволенні позову.
У судовому засіданні представник відповідача заперечував проти позовних вимог, при цьому пояснивши, що відповідно до положень земельного законодавства відповідач є розпорядником лише земель сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, відтак якщо позивач стверджує про намір набуття в оренду земель промисловості для будівництва об'єктів транспортної інфраструктури, про що зазначив представник позивача у ході судового розгляду, відповідач не є розпорядником таких земель та не наділений відповідною компетенцією. Як пояснив суду представник відповідача, позивач оскаржує дії відповідача щодо відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та розміщення об'єктів транспортної інфраструктури, за твердженнями позивача, проте він звернувся до відповідача з клопотаннями (ідентичними) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов'язані з користуванням надрами в с. Вири Сарненського району Рівненської області, що підтверджується відповідними клопотаннями, копії яких надані суду. Натомість розпорядником земель промисловості є відповідна облдержадміністрація та у суді розглядається інша справа, тому представник відповідача припустив, що позивач сплутав відповідні обставини, що може ввести суд в оману та спотворити фактичні обставини. У судовому засіданні представник відповідача стверджував, що при прийнятті рішення за розглядом поданих позивачем клопотань відповідач приймав рішення виходячи виключно з даних відповідно до поданих клопотань та керуючись нормами Земельного кодексу України, тому діяв у порядку, визначеному законом та в межах наділених повноважень. Тому, представник відповідача заперечував проти позовних вимог, оскільки, як стверджував представник у суді, відповідач надав відповідні відповіді-листи позивачу, що не заперечувалось представником позивача у ході судового розгляду, а щодо зобов'язання розглянути відповідне клопотання, то відповідач не відмовлявся та не відмовляється розглядати такі, але у разі звернення позивача. Тому просив суд відмовити у задоволенні позову за необґрунтованістю позовних вимог.
До початку судового розгляду справи від третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Вирівської сільської ради Сарненського району Рівненської області через канцелярію Рівненського окружного адміністративного суду надійшов лист за вих. №02-8-7 від 09.01.2015 року, у якому Вирівська сільська рада не заперечує проти заявлених позовних вимог та просить суд розглянути справу без участі представника сільської ради.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені документи та інші зібрані по справі матеріали, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як встановлено судом, 29.04.2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Вирівський гранітний кар'єр" (позивач) звернувся до Головного управління Держземагентства у Рівненській області (відповідач) із клопотанням за №25 від 28.04.2014 року, у якому зазначив, що відповідно до договору оренди землі від 05.11.2009 року та додаткової угоди про поновлення договору оренди від 02.09.2013 року у позивача в оренді перебуває земельна ділянка площею 26,6982 га строком на термін дії спеціального дозволу на користування надрами для розробки кар'єру гранітів (родовище Вирівське-2), будівництва та обслуговування каменещебеневого цеху і під'їзної залізничної колії на території Вирівської сільської ради Сарненського району Рівненської області та про необхідність у відведенні додаткової земельної ділянки з числа земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Вирівської сільської ради (за межами населеного пункту) для розширення площі, яка використовуватиметься в цілях розширення каменещебеневого цеху, влаштування допоміжних колій для розміщення та зберігання готової продукції.
Разом з тим, як вбачається з цього ж клопотання, посилаючись на абзац 10 статті 1 Гірничого закону України, абзац 2 частини 2 статті 134, статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України позивач просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення двох земельних ділянок в оренду орієнтовним загальним розміром 0,3173 га (0,1434 га та 0,1739 га) строком на термін дії спеціального дозволу на користування надрами, а саме до 25.01.2033 року, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов'язані з користуванням надрами в с. Вири Сарненського району Рівненської області за рахунок земель, які згідно довідок Управління Держземагентства у Сарненському районі Рівненської області від 03.04.2014 року №03-10-421, №03-10-424 (форма №6-зем) відносяться до земель сільськогосподарського призначення державної власності. До зазначеного клопотання позивач долучив свідоцтво про державну реєстрацію, викопіювання з позначенням бажаного місця розташування земельних ділянок та їх розміри, довідки Управління Держземагентства у Сарненському районі Рівненської області, копію спеціального дозволу на користування надрами, акту про надання гірничого відводу, договір оренди та додаткову угоду до цього договору, кадастровий план земельної ділянки в оренді товариства, витяг з Державного реєстру речових прав.
Згідно відповіді на вказане клопотання від 29.05.2014 року за №13-17-0.51-1073/2-14 відповідач повернув подані матеріали без прийняття відповідного рішення посилаючись на пункт 5 статті 122 Земельного кодексу України, згідно з яким обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, а також роз'яснив позивачу умови надання земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, при цьому повідомивши перелік документів, з яким позивачу слід звернутися до обласної державної адміністрації.
18.06.2014 року позивач звернувся до відповідача з клопотанням за №35 від 11.06.2014 року, у якому зазначив, що звертався до відповідача з відповідним клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення двох земельних ділянок в оренду загальним розміром 0,3173 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов'язані з користуванням надрами в с. Вири Сарненського району Рівненської області за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності та не погоджується із відповіддю Головного управління Держземагентства у Рівненській області, що відповідні земельні ділянки можуть бути передані лише по результату земельних торгів, з приводу чого повідомив, що дані земельні ділянки відводяться лише для потреб пов'язаних з користуванням надрами, а саме для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд (розширення існуючого каменещебеневого цеху та будівництва під'їзної колії), а тому зазначив, що враховуючи площу, конфігурацію та місце розташування вказаних земельних ділянок їх використання для потреб пов'язаних із користуванням надрами іншим суб'єктом господарювання не можливе, що унеможливлює проведення земельних торгів (аукціону) через відсутність реальних претендентів. Також позивач зазначив про необґрунтованість вимоги щодо рекультивації раніше відпрацьованих земель, про що йшлося у відповіді відповідача, оскільки вважає, що рекультивація відпрацьованого простору кар'єру проводиться лише після остаточного вирішення питання про припинення його розвідки і визначення недоцільності видобування корисних копалин в його межах як на площу так і в глибину, а земельні ділянки не планується використовувати для видобування надр. На підставі викладеного позивач у клопотанні повторно просив відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення означених земельних ділянок для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов'язані з користуванням надрами (розширення існуючого каменещебеневого цеху та будівництва під'їзної колії).
Листом №19-17-0.53-1530/2-14 від 07.07.2014 року відповідач повторно повідомив, що надання земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, проводиться після оформлення прав користування надрами і відновлення земель згідно із затвердженим проектом рекультивації на раніше відпрацьованих площах, та враховуючи те, що запроектовані до відведення земельні ділянки знаходяться за межами спеціального дозволу на користування надрами позивача, набуття права оренди на зазначених земельних ділянках можливе шляхом продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), у зв'язку з чим відповідні матеріали повернуто позивачу без прийняття рішення.
16.09.2014 року позивач втретє звернувся до відповідача з клопотанням за №48 від 15.08.2014 року, у якому стверджував, що в силу статті 124 Земельного кодексу України підставами для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за рахунок земель державної та комунальної власності може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому порядку. При цьому позивач зазначив, що попри наведені підстави, відповідач листами повідомляв про повернення поданих матеріалів без прийняття відповідного рішення. Таким чином, як стверджує позивач, зазначеними листами відповідача позивач не отримав ані дозволу на розробку проекту, ані мотивовану відмову у наданні дозволу.
Листом від 25.09.2014 року №27-17-0.53-2307/2-14 відповідач повідомив позивача про те, що відповідачем за результатом розгляду попередніх клопотань позивача було повідомлено про причини повернення поданих матеріалів без прийняття рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, тобто надано мотивовану відмову.
Таким чином, як слідує з пояснень представників сторін у ході судового розгляду та вбачається з листів-відповідей відповідача в матеріалах справи, судом встановлено, що відмова відповідача у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 0,3173 га в оренду на строк дії спеціального дозволу на користування надрами для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств, що пов'язані з користування надрами за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності на території Вирівської сільської ради Сарненського району мотивована порушенням встановленого способу набуття права оренди на запроектовані до відведення земельні ділянки, які знаходяться за межами спеціального дозволу на користування надрами позивача, що вбачається із графічних матеріалів розташування визначених земельних ділянок, що може відбутися лише через продаж окремими лотами на конкурсних засадах (земельних торгах), а також після відновлення земель згідно із затвердженим планом рекультивації на раніше відпрацьованих площах у встановлені строки.
Між тим, позивач стверджує про ненадання відповідачем встановленої статтею 124 Земельного кодексу відповіді за результатом розгляду поданих клопотань про надання дозволу на розробку проекту землеустрою у вигляді наказу, що передбачено Положенням про Головне управління держземагентства у Рівненській області, що затверджене наказом Державного агентства земельних ресурсів України від 15.08.2012 року №32.
У позовній заяві позивач просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо повернення без прийняття рішення клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою визначених земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, а також зобов'язати відповідача прийняти до розгляду таке клопотання.
Відповідно до частини першої та другої статі 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В силу частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності тверджень відповідача про надання у встановленому порядку мотивованої відмови у спосіб, визначений законом.
Надаючи правової оцінки спірним правовідносинам між сторонами суд зазначає наступне.
Частиною 4 статті 122 Земельного кодексу України визначено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Згідно пункту 1 Положення про Державне агентство земельних ресурсів України, яке затверджено Указом Президента України від 08.04.2011 року №445, статусом центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів наділено Державне агентство земельних ресурсів України (Держземагентство України).
Пунктом 7 вказаного Положення передбачено, що Держземагентство України здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, а також через міськрайонні, міжміські, міжрайонні територіальні органи.
Пунктом 1 Положення про Головне управління Держземагентства в області, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 10.05.2012 року №258 передбачено, що Головне управління Держземагентства в області (далі - Головне управління) є територіальним органом Державного агентства земельних ресурсів України та йому підпорядковане.
Згідно пункту 4.32. Положення про Головне управління Держземагентства в області, Головне управління відповідно до покладених на нього завдань передає відповідно до закону земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або в користування для всіх потреб в межах області.
Частиною третьою статі 123 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Надаючи оцінку листам-відповідям відповідача від 29.05.2014 року за №13-17-0.51-1073/2-14, від 07.07.2014 року №19-17-0.53-1530/2-14, від 25.09.2014 року №27-17-0.53-2307/2-14, які позивач не вважає наданими у визначеними законом порядку та формою відмовами, суд враховує те, що жодним нормативно-правовим актом щодо регулювання земельних відносин не встановлено форму відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, в той час як позитивне вирішення такого питання оформлюється наказом (пункт 1.2 Методичних рекомендацій щодо порядку реалізації головними управліннями Держземагентства в областях, містах Києві та Севастополі повноважень з передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність або користування (на безконкурентних засадах), затверджених наказом Держземагетства України від 28.02.2013 року №72).
У ході дослідження судом вищезазначених листів-відповідей судом з'ясовано, що такі визначають зміст рішення як відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, а також містять мотиви відмови за результатом розгляду поданого клопотання та доданих матеріалів з посиланням на норми закону.
Обгрунтовуючи перед судом правомірність відмови у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 0,3173 га (0,1434 га та 0,1739 га) в оренду за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташовані за межами населених пунктів на території Вирівської сільської ради Сарненського району Рівненської області, відповідач довів прийняття такого рішення на підставі норм Земельного кодексу України з огляду на наступне.
Порядок передачі земельних ділянок в оренду визначене статтею 124 Земельного кодексу України, згідно якої передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. (частина друга).
Так, частиною другою статі 134 Земельного кодексу України встановлено, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема, використання земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, та спеціального водокористування відповідно до отриманих спеціальних дозволів (ліцензій).
Як вбачається з поданих відповідачу клопотань за №25 від 28.04.2014 року, №35 від 11.06.2014 року, №48 від 15.08.2014 року позивач звертався до відповідача за одержанням дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для розміщення та експлуатації основних, підсобних і поміжних будівель та споруд підприємствами, що пов'язані з користуванням надрами (розширення існуючого каменещебеневого цеху та будівництва під'їзної колії) в с. Вири Сарненського району Рівненської області за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності.
Однак, з наданого позивачем викопіювання з графічних матеріалів розташування запланованих до відведення земельних ділянок та топографічного плану розробки родовища Вирівське-2 слідує розміщення відповідних земельних ділянок за межами спеціального дозволу на користування надрами №2978 від 05.05.2003 року, що не заперечувалось представником позивача у судовому засіданні.
Враховуючи зазначені обставини відповідач правомірно застосував положення частини другої статі 124 Земельного кодексу України мотивуючи тим, що запроектовані до відведення земельні ділянки знаходяться за межами спеціального дозволу на користування надрами, тому набуття права оренди зазначених земельних ділянок можливе лише шляхом продажу права оренди окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах).
При цьому суд відхиляє твердження позивача про те, що проведення відповідних земельних торгів (аукціону) унеможливлено для їх використання для потреб пов'язаних із користуванням надрами іншими суб'єктами господарювання з урахуванням площі, конфігурації та місця розташування відповідних земельних ділянок за відсутністю реальних претендентів, оскільки такі являють суб'єктивне бачення позивача та є по суті його припущеннями позбавленими реальних доводів та правового підґрунтя.
За таких обставин, суд зазначає, що твердження позивача про ненадання мотивованої відмови за результатом розгляду поданих клопотань щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, є надуманими та не знайшли доказового обґрунтування у ході судового розгляду.
Відповідно до частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Таким чином, виходячи з того, що позивач звернувся до суду з вимогою визнання протиправними дій відповідача щодо повернення без прийняття рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою за поданим клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, а у ході судового розгляду встановлено, що відповідні посилання носять формальний характер, оскільки відповіді у встановлений строк за результатом розгляду клопотань відповідачем надавались та містили суть рішення, вираженого у відмові у наданні відповідного дозволу та мотиви його прийняття, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог в частині зобов'язання відповідача прийняття до розгляду відповідні клопотання позивача, оскільки у ході судового розгляду не підтверджено ухилянь відповідача від розгляду поданих клопотань або ігнорування будь яким іншим чином, а у судовому засіданні представник відповідача наголосив, що управління розгляне клопотання позивача у випадку його звернення з таким до відповідача.
Таким чином, на час звернення позивача з відповідним клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою відповідач, надававши відповідь, оформлену листом, діяв відповідно до вимог земельного законодавства України.
За таких обставин суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог, відтак позов не підлягає задоволенню.
Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволені адміністративного позову - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Кравчук Т.О.