Справа № 815/7246/14
21 січня 2015 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді Потоцької Н.В.
за участю секретаря Загрійчук О.В.
сторін:
представника позивача Бикова Д.Ю.
представника відповідача Кочина І.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом
товариства з обмеженою відповідальністю «Об'єднання Одесаагрогаз» до державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -
ТОВ «Об'єднання Одесаагрогаз» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду із позовом до державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області, в якому просить:
-визнати не чинним (протиправним) та скасувати податкове повідомлення-рішення №0004142201 від 15.12.2014 року про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Об'єднання Одесаагрогаз» платежів на загальну суму 252 858 гривень, а саме: за основним платежем -168572 гривень, за штрафними санкціями - 84286 гривень.
В обґрунтування правової позиції представник позивача зазначає, що за результатами перевірки ДПІ в Овідіопольському районі ГУ Міндоходів в Одеській області був складений Акт документальної невиїзної позапланової перевірки від 10.12.2014 року за № 2270/15-21-22-01/13891526, у якому відображено, що перевіркою TOB «Об'єднання Одесаагрогаз» встановлено, що фактично ніяких товарів (робіт, послуг) від TOB «ЕСКО ТРЕЙН» не одержувало та операції носили безтоварний характер.
В результаті це призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 168572 грн., у тому числі за серпень 2014 року - 168572 грн.
На підставі вищевказаного Акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004142201 від 15.12.2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем на додану вартість на загальну суму 252858 грн.,
На думку позивача, співробітниками податкової інспекції податкове повідомлення-рішення та Акт перевірки складено шляхом наведення невірних даних, що грунтуються на порушеннях, що і стало підставою для звернення до суду за захистом порушеного права.
В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, викладених в адміністративному позові та наданих в судовому засіданні поясненнях.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, надав до суду письмові заперечення в обґрунтування заявленої правової позиції, в яких зокрема зазначив.
Згідно з фактами, викладеними у постанові про призначення документальної позапланової перевірки TOB «Об'єднання Одесаагрогаз» від 07.11.2014 року, фактично ніяких товарів (робіт, послуг) TOB «Об'єднання Одесаагрогаз» не одержувало, а операції з TOB «Еско Трейн» носили безтоварний характер, оскільки здійснені операції не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.
Отже, ДПІ в Овідіопольському районі ГУ Міндоходів в Одеській області правомірно з урахуванням приписів чинного податкового законодавства винесено податкове повідомлення-рішення від 15.12.2014р. №0004142201 на підставі акту перевірки №2270/15-21-22-01/13891526.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, перевіривши їх доказами, судом встановлено наступне.
ДПІ в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області на підставі направлення від 01.12.2014 р. №535, виданого ДПІ в Овідіопольському районі ГУ Міндоходів в Одеській області Ткачуку Ю. П. - головному державному ревізору-інспектору відділу організації супроводження перевірок платників податків управління податкового аудиту ДПІ в Овідіопольському районі, згідно із пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п. 78.1.11, п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, з урахуванням вимог п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України, наказу начальника ДПІ в Овідіопольському районі №478 від 28 листопада 2014 року та постанови про призначення позапланової документальної перевірки слідчого першого відділу KP СУ ФР ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів м. Києві майора податкової міліції Макаренко Ю.В. від 07.11.2014 року, проведено виїзну позапланову перевірку товариство з обмеженою відповідальністю «Об'єднання Одесаагрогаз» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з «Еско Трейн» (код ЄДРПОУ 39207206) за період з 01.01.2014р. по 31.10.2014р.
За результатами перевірки складений акт ДПІ в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області від 10.12.2014 № 2270/15-21-22-01/13891526, яким встановлено порушення п. 198.1, 198.3, ст.198 Податкового Кодексу України (зі змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у загальній сумі 168 572 грн., у т.ч. за серпень 2014 року 168572 грн. (а/с. 42 - 49).
На підставі встановленого порушення прийнято податкове повідомлення - рішення ДПІ в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області від 15.12.14 №0004142201 (а/с. 50).
Суд, перевіривши доводи податкового органу викладені в Акті перевірки встановив, що ТОВ «Об'єднання Одесаагрогаз» уклало в період діяльності з 01.07.2014 року з TOB «Еско Трейн» (код ЄДРПОУ 39207206) договір підряду № 07/08-14 від 08.07.2014 року (а/с. 14).
Згідно умов договору підряду № 07/08-14 від 08.07.2014 року «Замовник» - TOB «Об'єднання Одесаагрогаз» доручає, а «Підрядник» TOB «Еско Трейн» приймає на себе зобов'язання силами свого персоналу і з використанням самостійно придбаних матеріалів та устаткування виконати підрядні будівельно-монтажні роботи на об'єкті: «Будівництво інженерних мереж для торгівельно-офісного центру з паркінгом по вул. Екатеринінський, 27 в м. Одеса».
В підтвердження реального виконання господарської операції та її відображення у бухгалтерському обліку підприємства суду були надані первинні документи, а саме:
- договір підряду № 07/08-14 від 08.07.2014 року;
- акти виконаних робіт;
- податкові накладні;
- оборотно-сальдова відомість у розрізі контрагентів по бухгалтерському рахунку 631
- реєстри отриманих та виданих податкових накладних за період;
- платіжні доручення по оплаті за виконані роботи.
Крім того, судом встановлено, що перелічені документи були предметом дослідження в ході перевірки, що відображено у Акті, а саме: зазначено, що в ході проведення перевірки на підприємстві були в наявності всі завірені копії первинних документів щодо здійснення фінансово-господарської діяльності з TOB «Еско Трейн».
Отже, за наявності вказаних документів ТОВ «Об'єднання Одесаагрогаз» сформовано податковий кредит від контрагента - TOB «Еско Трейн» у розмірі 168 571,5 грн.
Надаючи належну правову оцінку спірним правовідносинам суд виходив з наступного.
Позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права та спирається на доводи, які підтверджені доказами, що містяться у матеріалах справи.
По перше: реальність вчинення господарської операції (отримання будівельно-монтажних робіт на об'єкті), що підтверджується первинними документами, які містяться у матеріалах справи;
По друге: при укладенні договору підряду № 07/08-14 TOB «Еско Трейн» надало TOB «Об'єднання Одесаагрогаз» всі необхідні копії документів, що підтверджують статус діючого підприємства, а саме: свідоцтво про державну реєстрацію, довідку статистичного управління, свідоцтво платника ПДВ;
По третє: діючим податковим законодавством податковий орган не наділений правом визнавати дані, які відображаються суб'єктами підприємницької діяльності у податкових деклараціях недійсними;
По четверте: наявність або відсутність матеріально - технічної бази у контрагента господарюючого суб'єкта не є передумовою для визначення господарської компетенції останнього і не впливає на вирішення питання про наявність наміру сторін щодо реального настання правових наслідків, обумовлених правочинами (Ухвала ВАСУ від 04.03.2014 р. по справі № К/9991/27474/12).
Суд, дослідивши структуру спірних правовідносин, підстави їх виникнення та відповідність приписам чинного податкового законодавства, вважає за необхідне прийняти зазначені доводи, як такі, що є обґрунтованими та доведеними у встановленому законом порядку, з огляду на таке.
Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно наведених норм підставою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції та підтверджують факт їх виконання.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду України (постанова від 27.03.2012 року №21-737во10) надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.
Крім того, практика Європейського суду суттєво впливає на змістове наповнення принципів, закріплених у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколах до неї.
Так, у своїх висновках Суд неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога ст.1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Водночас ст.1 Першого протоколу не гарантує права на надбання майна (рішення у справах "Ван дер Мюсель проти Бельгії" та "Копеський проти Словаччини"). Особа може заявляти про порушення ст.1 Першого протоколу тільки тією мірою, якою оскаржувані рішення національного суду стосуються її майна в розумінні цього положення. "Майном" може бути як "існуюче майно", так і активи, включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймні "легітимні сподівання" на реалізацію майнового права. "Легітимні сподівання" за своїм характером повинні бути більш конкретними, ніж просто надія й повинні ґрунтуватися на законодавчому положенні або юридичному акті, такому як судовий вердикт (рішення у справі "Копеський проти Словаччини").
Поряд з цим, слід відмітити, що принцип захисту легітимних очікувань також належить до принципів, що розвивалися судовою практикою Європейського суду з метою контролю за здійсненням влади так, щоб не допустити свавілля та зловживань, з метою захисту від можливих порушень з боку публічної адміністрації, в першу чергу, при реалізації державними органами та посадовими особами дискреційних повноважень.
В контексті зазначеного, слід наголосити, що ДПІ в Овідіопольському районі при виконанні покладених на неї повноважень зобов'язана діяти на підставі, у межах та у спосіб визначений чинним законодавством України. Не зважаючи на той факт, що Податковим кодексом України встановлене право контролюючого органу на здійснення перевірок (документальних, невиїзних, виїзних, планових та позапланових перевірок), суд наголошує, що у той же час, контролюючий орган позбавлений права на відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень, які не мають підтвердження доказами.
Оскільки до обов'язків платника податків законом віднесено ведення в установленому порядку обліку доходів і витрат, складання звітності, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; виконання законних вимог контролюючих органів щодо усунення виявлених порушень законів з питань оподаткування та митної справи і підписування актів (довідки) про проведення перевірки (пп. 16.1.2, 16.1.8 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України), то є очевидним, що він (платник податків) має легітимне очікування на реалізацію свого майнового права, в даному випадку, на гарантоване державою право щодо формування податкового кредиту та зважаючи на відсутність факту заниження податкових зобов'язань при відсутності будь-яких порушень з боку платника податків.
Законодавцем у п. 5.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затвердженого Наказом ДПА України від 22.12.2010 № 984 визначено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.
Зважаючи на зазначене, суд наголошує, що податковим органом за відображеним порушенням у акті перевірки від 10.12.2014 № 2270/15-21-22-01/13891526 за результатами господарської операції з ТОВ «Еско Трейн» не викладено зміст порушення платником податків фінансово-господарської діяльності у розумінні приписів ПК України, як і не були зазначені докази, що підтверджують наявність факту порушення. ДПІ в Овідіопольському районі не було зазначено перелік документів, які остання вважала відсутніми або ненаданими для перевірки, що підтверджують факт порушення з боку ТОВ «Об'єднання Одесаагрогаз», навпаки у Акті зазначено, що в ході проведення перевірки на підприємстві були в наявності всі завірені копії первинних документів щодо здійснення фінансово - господарської діяльності з ТОВ «Еско Трейн».
Податковий орган у акті перевірки посилається на наявність у Єдиному реєстрі досудових розслідувань матеріалів за № 32014100010000249 від 10.10.2014 р. за ознаками кримінального порушення, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України, у відношенні невстановлених осіб, які з метою прикриття незаконної діяльності створили ТОВ «Еско Трейн», як на довід не встановлення реальності господарської операції у спірних правовідносинах.
Суд критично ставиться до вказаного, як зазначено у ч.4 ст.72 КАС України, вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Водночас особливістю преюдиційних обставин, передбачених частиною четвертою статті 72 КАС України, є їх обов'язковість для суду, що розглядає справу.
Як уже зазначалося, частиною четвертою статті 72 КАС України установлено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Диспозиція наведеної правової норми, на відміну від норми частини першої статті 72 КАС України, прямо вказує на те, що обов'язковими для суду, який розглядає справу, є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок.
Разом із тим розглядувана норма встановлює межі обов'язковості зазначених різновидів судових рішень для адміністративного суду, що розглядає конкретну адміністративну справу.
Така обов'язковість поширюється лише на те питання, чи мало місце певне діяння та чи вчинене воно особою, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову.
Отже, обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.
Водночас правова кваліфікація діяння особи, наведена у вироку в кримінальній справі або постанові про адміністративний проступок (тобто застосування тих чи інших правових норм до відповідної поведінки), не є обов'язковою для адміністративного суду.
З урахуванням викладеного, суд не приймає довід податкового органу щодо наявності кримінального провадження за № 32014100010000249, яке ніби - то доводить порушення позивачем приписів ПК України, оскільки реєстр кримінальних проваджень не є беззаперечним доказом безтоварності господарських операцій.
Крім того, ні Податковий кодекс України, ні інші законодавчі акти з питань оподаткування не ставлять право позивача на податковий кредит в залежність від дотримання вимог податкового та іншого законодавства іншими суб'єктами господарювання.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь - яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.
За таких обставин, суд погоджується з позивачем, що за чинними нормами права будь-яка відповідальність, у т.ч. цивільна, податкова, фінансова носить індивідуальний характер і стосується лише винної особи, через що на ТОВ «Об'єднання Одесаагрогаз» не може бути покладено відповідальність за невиконання або неналежне виконання контрагентами обов'язків зі своєчасності, правильності ведення бухгалтерського і податкового обліку та звітності.
Крім того, в силу абзацу "а" п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, тому необхідно врахувати п. 198.2 ст. 198 Кодексу, яким встановлено дату виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту.
Також, суд зазначає п. 198.3 ст. 198 Кодексу яким визначається податковий кредит звітного періоду і враховує, що згідно п. 198.6 ст. 198 Кодексу не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Сукупний аналіз вищезазначених норм свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ - дана обставина представником відповідача не оспорювалась.
Також, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.
Враховуючи вказане, суд дійшов до висновку, що суму податкового кредиту позивач сформував правомірно, оскільки, в судовому засіданні встановлено, що сума ПДВ входить до складу договірної суми, сплаченої контрагенту ТОВ «Еско Трейн», при наявності належно оформлених податкових накладних.
Факт прийняття послуг підтверджується наявними актами виконаних робіт де встановлено підписи відповідальних осіб.
Враховуючи зазначене та досліджені господарські операції, суд прийшов до висновку, що за належних доказів ДПІ в Овідіопольському районі не мала підстав для винесення оскаржуваного позивачем податкового повідомлення-рішення, оскільки надані позивачем документи до перевірки та суду відповідно до вимог п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, не мають жодних дефектів форми та змісту, а тому є юридично належними, допустимими та достатніми для підтвердження факту зміни стану майна, зобов'язань і фінансових результатів і, відповідно, реальності проведення даних господарських операцій.
Отже, дослідивши матеріали справи, суд погоджується із доводами позивача про те, що висновки ДПІ в Овідіопольському районі, викладені в акті перевірки - є безпідставними, оскільки фінансово-господарська діяльність суб'єкта господарювання відбувалась на законних підставах, що підтверджує дії платника податку в правовому полі. І тому виключення вищевказаних сум зі складу податкового кредиту, та відповідно визначення суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість - є незаконними.
Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд вважає, що обставини, на які посилається відповідач як підставу своїх правомірних дій, не знайшли свого обґрунтування в ході судового розгляду та не підтверджуються матеріалами справи.
Приписами ч.3 ст.2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Керуючись ст. ст. 6-8, 71, 86, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0004142201 від 15.12.2014 року.
Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 254 КАС України.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції.
Суддя Потоцька Н.В.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0004142201 від 15.12.2014 року.
23 січня 2015 року.