22 січня 2015 року 14:30м. ПолтаваСправа № 816/4963/14
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Ясиновського І.Г.,
за участю: секретаря судового засідання - Петренко О.В.,
представників позивача - Кражана М.І., Смолій В.Ю.,
представника відповідача - Кушової І.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Полтаві Полтавської області до управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Полтавській області про скасування постанови, -
16 грудня 2014 року Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Полтаві Полтавської області (далі - позивач, ВВД ФССНВВПЗ України в м. Полтаві) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Полтавській області (далі - відповідач, управління ДВС ГУЮ в Полтавській області) про скасування постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 25 листопада 2014 року ВП № 36228318.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на незгоду з оскаржуваною постановою, оскільки позивачем виконано постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.01.2013 про зобов'язання прийняти рішення про призначення, перерахунок та виплату ОСОБА_4 допомоги та страхових виплат у зв'язку з професійним захворюванням. Зазначали, що Полтавським відділенням Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. проф. Бокаріуса М.С. самовільно без погодження з державним виконавцем здійснено зміну поставлених на розгляд питань судової експертизи, що не відповідає резолютивній частині рішення суду, тому вказаний висновок є незаконним, а відтак стягнення з позивача витрат на проведення виконавчих дій, зокрема на оплату висновку вказаної експертизи в розмірі 3444,00 грн., є неправомірним.
Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позову, у своїх запереченнях посилалася на те, що державний виконавець при винесенні оскаржуваної постанови діяв у чіткій відповідності до вимог Закону України "Про виконавче провадження". Зазначала, що позивачем рішення суду від 09.01.2013 року не виконано, тому для з'ясування та роз'яснення питань, що потребували спеціальних знань, державним виконавцем було призначено експерта для проведення економічної експертизи. Оскільки витрати на оплату вказаної експертизи відносяться до витрат на проведення виконавчих дій, відповідачем було винесено оскаржувану постанову про стягнення з боржника зазначених витрат. Тому позовні вимоги є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.
Суд, заслухавши пояснення сторін, вивчивши та дослідивши наявні в матеріалах справи документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 січня 2013 року у справі № 1622/7091/12 зобов'язано ВВД ФССНВВПЗ України в м. Полтаві прийняти рішення про призначення, перерахунок та виплату ОСОБА_4 допомоги та страхових виплат у зв'язку із професійним захворюванням відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" з урахуванням, що страховий випадок настав 26.05.2004 року, починаючи з 12.10.2005 року та враховуючи для обчислення заробітної плати (доходу), крім іншого, розмір заробітної плати ОСОБА_4, яка виплачувалась за трудовим договором, укладеним з Полтавською обласною клінічною лікарнею ім. М.В. Скліфософського.
17 січня 2013 року на підставі вказаної постанови видано виконавчий лист.
30 січня 2013 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГУЮ в Полтавській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 36228318 з виконання вищевказаного виконавчого листа, виданого 17.01.2013, та надано боржнику 7-денний строк для добровільного виконання рішення суду (а.с. 79).
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2013 роз'яснено вищезазначену постанову суду від 09.01.2013 та зазначено, що для обчислення середньої заробітної плати (доходу) підлягає розмір заробітної плати ОСОБА_4, яка виплачувалась за трудовим договором, укладеним з Полтавською обласною клінічною лікарнею ім. М.В. Скліфософського, з урахуванням заробітної плати, яка згідно умов згаданого трудового договору, була виплачена ОСОБА_4 з фонду оплату праці Машівської центральної районної лікарні, відділу охорони здоров'я УМВС України в Полтавській області, Зіньківської центральної районної лікарні, Чутівської центральної районної лікарні, Карлівської центральної районної лікарні, Шишацької центральної районної лікарні, Великобагачанської центральної районної лікарні, Хорольської центральної районної лікарні.
16 січня 2014 року до відповідача надійшла заява ОСОБА_4 (стягувача у виконавчому провадженні ВП 36228318), що боржником не виконано рішення суду від 09.01.2013, у зв'язку з чим просила забезпечити виконання рішення в примусовому порядку. (а.с. 149)
20 січня 2014 року відповідачем винесено постанову про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, якою призначено спеціаліста Інституту судової експертизи ім. Бокаріуса експертом та зобов'язано експерта надати письмовий висновок з питань розроблення методики (механізму) перерахунку, що повинно здійснити ВВД ФССНВВПЗ України в м. Полтаві ОСОБА_4 згідно виконавчого листа від 17.01.2013 (а.с. 151)
У зв'язку з несплатою вартості проведення експертизи вищевказану постанову про призначення експерта повернуто до відповідача без виконання.
Постановою державного виконавця від 16.04.2014 до участі у виконавчому провадженні повторно залучено експерта Полтавського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. проф. Бокаріуса М.С. (а.с.156)
На виконання вказаної постанови між відповідачем і вказаним відділенням було укладено договір б/н на проведення експертизи від 25.09.2014.
Експертом Полтавського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. проф. Бокаріуса М.С. проведено експертизу, за наслідками якої складено висновок судової економічної експертизи № 868 по виконавчому провадженню ВП 36228318 від 15.10.2014. (а.с. 11-25)
Згідно умов договору від 25.09.2014, калькуляції вартості експертизи та акту передачі виконаних робіт (послуг) від 05.11.2014, вартість експертизи складає 3444,00 грн. (а.с. 158-162)
У зв'язку з понесенням витрат на оплату висновку судової економічної експертизи № 868 від 15.10.2014, державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 25.11.2014.
Не погоджуючись із вказаною постановою, вважаючи її протиправною та необґрунтованою, позивач звернувся до суду з вимогою про її скасування.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Надаючи оцінку правомірності постанови від 25 листопада 2014 року про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, суд виходить з наступного.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження".
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 11 Закону України "Про виконавче провадження" визначені чіткі обов'язки і права державних виконавців, відповідно до якої державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до статті 41 Закону України "Про виконавче провадження" витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.
Витрати виконавчого провадження здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, які використовуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Кошти виконавчого провадження складаються з: 2) авансового внеску стягувача на організацію та проведення виконавчих дій; 3) стягнутих з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій; 4) інших надходжень, що не суперечать законодавству.
До витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, належать кошти, за рахунок яких здійснено оплату: 1) перевезення, зберігання і реалізації майна боржника; 2) послуг експертів, суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до провадження виконавчих дій; 3) поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум; 4) проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини; 5) розміщення оголошення в засобах масової інформації; 6) виготовлення та пересилання документів виконавчого провадження, ведення Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень; 7) інших витрат, необхідних для забезпечення належної організації виконання рішень органами державної виконавчої служби.
Про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Зазначена постанова надсилається сторонам не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена ними до суду у десятиденний строк.
Матеріалами справи підтверджено, що в межах виконавчого провадження ВП 36228318 державним виконавцем винесено постанову про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 20.01.2014 та повторно від 16.04.2014, якими призначено експерта Полтавського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. проф. Бокаріуса М.С. та зобов'язано останнього надати письмовий висновок з питань розроблення методики (механізму) перерахунку, що повинно здійснити ВВД ФССНВВПЗ України в м. Полтаві ОСОБА_4 згідно виконавчого листа від 17.01.2013.
Вказані постанови направлялися позивачу 20.01.2014 за вих. № 358 та 16.04.2014 за вих. №4742 відповідно, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією журналу реєстрації вихідної кореспонденції відповідача (а.с.193-196).
Як встановлено судом та не заперечувалося представниками позивача в судовому засіданні, постанови державного виконавця про призначення експерта від 20.01.2014 та від 16.04.2014 позивачем отримані та не оскаржувалися.
Згідно пояснень представника позивача, Відділення виконавчої дирекції ФССНВВПЗ України в м. Полтаві не заперечувало проти проведення експертизи та визначення методики (механізму) перерахунку виплат стягувачу.
Разом з тим, отримавши висновок експерта, позивач не погодився із твердженням експерта, що редакція питання, поставленого експерту, в частині необхідності розробити методику перерахунку не відповідає Науково-методичним рекомендаціям з питань підготовки і призначення судових експертиз та експертних досліджень у редакції наказу МЮ України № 144/5 від 30.12.2004, і тому викладається у наступній редакції: "Встановити розмір заборгованості по щомісячним страховим виплатам по відшкодуванню шкоди, заподіяної ОСОБА_4 у зв'язку із професійним захворюванням, згідно методики перерахунку щомісячних страхових виплат з урахуванням п. 3 ч. 1, ч. 2 ст.29 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", згідно ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду № 2а-1622/7091/12 від 07.02.2013 та виконавчого листа № 2а-1622/7091/12, виданого 17.01.2013 Харківським апеляційним адміністративним судом".
Представником позивача зазначено, що, оскільки експертом самовільно без погодження з відповідачем змінено питання, поставлене на розгляд експертизи, що призвело до невідповідності резолютивній частині рішення суду апеляційної інстанції, то у позивача відсутній обов'язок щодо сплати вартості проведеної експертизи.
Суд не погоджується із такою думкою позивача, оскільки, заявляючи про невідповідність питань експертизи, позивач фактично не погоджується з висновком судової економічної експертизи № 868 по виконавчому провадженню ВП 36228318 від 15.10.2014.
Разом з тим, позивачем не надано до суду доказів оскарження вказаного висновку експертизи. Крім того, представниками позивача надано пояснення під час розгляду справи, що висновок експертизи позивачем не оскаржувався.
Витрати за проведення експертизи та складення висновку експертизи Полтавським відділеням Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. проф. Бокаріуса М.С. становили 3444,00 грн., що підтверджується договором на проведення експертизи від 25.09.2014, калькуляції вартості експертизи та акту передачі виконаних робіт (послуг) від 05.11.2014.
Понесення відповідачем витрат на проведення виконавчих дій, а саме на оплату висновку судової економічної експертизи, підтверджується актом державного виконавця про витрати на проведення виконавчих дій від 25.11.2014. (а.с. 185)
З огляду на викладене, враховуючи, що позивачем не було оскаржено ні постанову про призначення експерта, ні висновок судової економічної експертизи, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчий дій від 25.11.2014 винесена на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України "Про виконавче провадження".
Крім того, суд зазначає, що позивач, вважаючи, що ним виконано рішення суду, та не погоджуючись з тим, що відповідачем не закінчено виконавче провадження, мав змогу оскаржити такі дії державного виконавця. Натомість, позивачем дії державного виконавця щодо не закінчення виконавчого провадження не оскаржувалися, а навпаки, як зазначив представник позивача, ним не заперечувався факт проведення експертизи та розробка механізму перерахунку виплат стягувачу.
Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що відповідач при винесенні спірної постанови діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України "Про виконавче провадження", а отже позовні вимоги Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Полтаві Полтавської області не обґрунтовані та задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
В задоволенні адміністративного позову Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Полтаві Полтавської області до управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Полтавській області про скасування постанови - відмовити.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд.
Повний текст постанови складено 23 січня 2015 року.
Суддя І.Г. Ясиновський