Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
Харків
14 січня 2015 р. № 820/18554/14
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
за участю:
секретаря судового засідання - Каряки С.Г.,
представників сторін:
позивача - Скрипнікова О.В.,
відповідача - Лук'янцева С.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельна фірма "Лефша"
до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області
про скасування податкового повідомлення-рішення, -
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельна фірма "Лефша", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 14.10.2014р №0004332201.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що правомірно формував витрати та податковий кредит за спірний період що підтверджується належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав та просив задовольнити в повному обсязі з підстав та мотивів викладених у позовній заяві.
Представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити в повному обсязі. В обґрунтування заперечень зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними, оскільки між позивачем та його контрагентами відсутній факт реального вчинення господарських операцій за спірний період.
Суд, вислухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, дійшов висновку виходячи з наступного.
Судом встановлено, що фахівцями ДПІ у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельної фірми «ЛЕФША» (скорочена назва - ТОВ ВТФ «ЛЕФША») з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012р. по 31.12.2013р. Результати перевірки оформлено актом від 26.09.2014 року № 4767/20-31-22-01-07/31236622 (а.с. 29-67).
Висновками зазначеного акту перевірки встановлено порушення: п. 135.1. п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст.135, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-УІ зі змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування від усіх видів діяльності в сумі 34353 грн., в тому числі за 2013 рік в сумі 34353 грн.
На підставі висновків зазначеного акту відповідачем винесено податково повідомлення - рішення від 14.10.2014р №0004332201, яким зменшено суму від"ємного значення об"єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 34353грн. (а.с. 28).
В мотивувальній частині акту перевірки, висновки якого покладені в основу оскаржуваного рішення зазначено, що ТОВ Виробничо-торгівельна фірма "Лефша" не підтверджено реальність отримання послуг від ТОВ «Даймонд - Консалтинг» за 2013р. (не надано розрахунків вартості отриманих послуг, звітів про надані послуг та документів на підтвердження впливу послуг на господарську діяльність підприємства) у зв"язку з чим позивачем завищено витрати на 30000грн. Крім того, в акті зазначено, що позивачем занижено доходи по взаємовідносинам з ТОВ "Технічна сервісна компанія" на суму 4353грн., у зв"язку з тим, що кредитна заборгованість перед контрагентом на дану суму виникла у листопаді 2010р. та на даний час, оскільки строк позовної давності минув, вказана сума є безнадійною кредиторською заборгованістю та відповідно до пп. 135.5.4 п. 135 ст. 135 Податкового кодексу України має бути віднесена до доходів.
Суд зазначає, що відповідно до п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.
Відповідно до пп. 135.5.4 п. 135 ст. 135 Податкового кодексу України інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.
Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Відповідно до п. 138.5 ст. 138 Податкового кодексу України інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.
Відповідно до п. 150.1 ст. 150 Податкового кодексу України якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до п. 2.1 Розділу 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Відповідно до п. 2.4 Розділу 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
04 січня 2010 р. між ТОВ Виробничо-торгівельна фірма "Лефша" (замовник) та ТОВ «Даймонд - Консалтинг» (виконавець ) укладено договір про надання послуг, згідно якого Виконавець зобов'язується надати Замовнику послуги щодо проведення консультаційного обслуговування персоналу Замовника із фінансових та економічно-правових питань, пов'язаних з виробничою діяльністю Замовника. Виконавець зобов'язується надати Замовнику послуги з проведення маркетингових досліджень за напрямками, що цікавлять Замовника. Виконавець зобов'язується надати Замовнику юридичні послуги щодо захисту інтересів останнього в будь-яких органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також в загальних, адміністративних та господарських судах загальної юрисдикції України. Виконавець зобов'язується надати Замовнику послуги щодо підбору кваліфікованого персоналу за замовленням Замовника та відповідно до його господарської діяльності. Виконавець зобов'язується надати Замовнику послуги щодо розробки рекламних макетів, рекламних компаній та будь які інші послуги пов'язані з необхідністю Замовника в рекламних заходах. Виконавець зобов'язується надати Замовнику послуги щодо обслуговування комп'ютерних систем, в тому числі дрібний ремонт та планова заміна комплектуючих.
Також, між ТОВ Виробничо-торгівельна фірма "Лефша" (замовник) та ТОВ «Даймонд - Консалтинг» (виконавець ) були украдено додаткові угоди по договору надання послуг від 04.01.2010 року.
Додаткова угода по договору від 01.10.2011 року про наступне: Пункт 3.1 Договору викласти в наступній редакції: 3.1. Ціна послуг Виконавця за один календарний місяць становить 2500,00 (дві тисячі п'ятсот) гривень без ПДВ, та виходячи з об'єму наданих послуг згідно акту виконаних робіт може бути зарахована додаткова оплата. Додаткові платежі містять в тому числі витрати додаткового робочого часу працівників Виконавця, витрати пов'язані із відрядженнями працівників Виконавця та інші непередбачені витрати які мав Виконавець під час надання послуг Замовнику відповідно до умов цього Договору. Всі витрати додаткові заносяться до акту виконаних робіт та узгоджується з Замовником».
Додаткова угода по договору від 31.12.2011 року про наступне: Пункт 7.2 Договору викласти в наступній редакції: «7.2. Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.7.1 цього Договору та закінчується 31.12.2013р.»
Додаткова угода по договору від 30.12.2013 року про наступне: Пункт 3.1. Договору викласти в наступній редакції: "3.1. Ціна послуг Виконавця за один календарний місяць становить 1400,00 (одна тисяча чотириста) гривень без ПДВ, та виходячи з об'єму наданих послуг згідно акту виконаних робіт може бути нарахована додаткова оплата. Додаткові платежі містять в тому числі витрати додаткового робочого часу працівників Виконавця, витрати пов'язані із відрядженнями працівників Виконавця та інші непередбачені витрати які мав Виконавець під час надання послуг Замовнику відповідно до умов цього Договору . Всі витрати додаткові заносяться до акту виконаних робіт та узгоджується з Замовником.» Пункт 7.2. Договору викласти в наступній редакції: "7.2. Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.7.1 цього Договору та закінчується 31.12.2014р.» .
Відповідно до договору «Про надання послуг» від 04.01.2010 р. в період з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р. ТОВ ВТФ «Лефша» отримало юридичні послуги від ТОВ «Даймонд-Консалтинг» було здійснено: підготовка та візування договорів поставки; підготовка проектів договорів про надання послуг; консультації стосовно трудового, податкового та цивільного законодавства; підготовка документів для реєстрації в реєстрі суб'єктів господарювання які здійснюють операції з дорогоцінними металами і дорогоцінним каміння; підготовка та візування наказів по підприємству; надання аналітичних довідок щодо змін у законодавстві; написання листів; візування договорів комісії на виготовлення продукції із давальницької сировини; щомісячне надання правових висновків щодо змін у законодавстві і нормотворчій діяльності (а.с. 111-218).
На виконання умов договору договору надання послуг від 04.01.2010 року ТОВ «Даймонд-Консалтинг» на адресу ТОВ ВТФ «Лефша» були виписані акти приймання-передачі наданих послуг (а.с. 16-27).
Зміни в структурі активів та зобов'язань підприємства за даними господарськими операціями підтверджуються карткою бухгалтерського рахунку: 63.1 (а.с. 14-15).
Сплата за даними правочинами здійснена в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 105-110).
Вказані первинні документи бухгалтерського та податкового обліку відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.4 Розділу 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704.
Отже, вищенаведене свідчить про те, що позивач правомірно включив до витрат суми, які підтверджені первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, у зв'язку з придбанням позивачем послуг, які в свою чергу були використані останнім в оподатковуваних операціях у межах господарській діяльності.
Щодо заниження позивачем доходів по взаємовідносинам з ТОВ "Технічна сервісна компанія" на суму 4353грн., у зв"язку з тим, що кредитна заборгованість перед контрагентом на дану суму виникла у листопаді 2010р. та на даний час, оскільки строк позовної давності минув, вказана сума є безнадійною кредиторською заборгованістю та відповідно до пп. 135.5.4 п. 135 ст. 135 Податкового кодексу України має бути віднесена до доходів, суд зазначає, що представником позивача у судовому засіданні вказані обставини не заперечувались, та доказів про спростування вказаного висновку податкового органу не надано, тому в даній частині позовних вимог належить відмовити.
При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача частково правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені дослідженими у судовому засіданні доказами, а тому підлягають задоволенню частково.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 11, 71, 94, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельна фірма "Лефша" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 14.10.2014р. №0004332201 в частині зменшення суми від"ємного значення об"єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 30000грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня його проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАСУ, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 19 січня 2015 року.
Суддя Панов М.М.