18 грудня 2014 р. Справа № 804/18623/14
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеса О.М., одноособово розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернобиль-Захист» про стягнення заборгованості, -
Державна податкова інспекція у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська, позивач) звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернобиль-Захист» (далі - ТОВ «Чернобиль-Захист», відповідач), в якому просить стягнути з розрахункових рахунків у банках, обслуговуючих ТОВ «Чернобиль-Захист» на користь державного бюджету суму податкового боргу у розмірі 227061, 66 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що ТОВ «Чернобиль-Захист» має податковий борг з податку на прибуток, податку на додану вартість та з орендної плати з юридичних осіб, який утворився в результаті несплати грошових зобов'язань у встановлені законодавством строки. Відповідачем своєчасно не сплачено податкові зобов'язання в добровільному порядку, що зумовило звернення контролюючого органу до суду з даним позовом. Представник позивача направив до суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника, позовні вимоги просив задовольнити.
17.12.2014 р. представником відповідача подано до суду заперечення проти адміністративного позову з наступним обґрунтуванням. Відповідачем вказано, що податкова вимога № 290 від 02.04.2012 р. була направлена підприємству в квітні 2012 р., а отже в ній вказана сума податкового боргу, який виник за період до квітня 2012 р., поряд з цим в позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача суму податкового боргу, який виник за період з квітня 2012 р. по жовтень 2014 р. Відповідачу контролюючим органом не було направлено податкову вимогу на суму боргу, який виник після квітня 2012 р., а отже, на думку відповідача, станом на час звернення до суду з відповідним позовом, позивач не набув права на стягнення сум податкового боргу, який виник після квітня 2012 р. Крім цього, позивачем не надано доказів надсилання платнику податків податкової вимоги № 290 від 02.04.2012 р., а отже факт направлення ТОВ «Чернобиль-Захист» вказаної вимоги є недоведеним. Представником відповідача також зазначено про те, що звернення ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська до суду з даним позовом в загальному порядку є передчасним, оскільки контролюючий орган не звертався до суду з поданням в порядку ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) з питання стягнення сум податкового боргу. Представник відповідача також повідомив про те, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2010 р. було порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ «Чернобиль-Захист», відносно відповідача триває процедура розпорядження майном боржника, а отже, вимоги позивача щодо стягнення з товариства податкового боргу в розмірі 227061, 66 грн., на думку відповідача, мають бути заявлені в межах ліквідаційної процедури ТОВ «Чернобиль-Захист» та підлягають задоволенню в порядку черговості, передбаченої Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» № 2343-ХІІ від 14.05.1992 р. (далі - Закон № 2343-ХІІ). У зв'язку з вищезазначеним, представник відповідача в письмових запереченням просив відмовити в задоволенні адміністративного позову. Представником відповідача подано до суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника в порядку письмового провадження.
Положеннями ч. 4 ст. 122 КАС України встановлено, що особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
У відповідності до ст. 128 КАС України суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Дослідивши письмові докази по справі, проаналізувавши чинне законодавство, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що ТОВ «Чернобиль-Захист» (код ЄДРПОУ 20263598) зареєстроване як юридична особа 19.02.1996 р., перебуває на обліку в ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська як платник податків та зборів, в тому числі, земельного податку.
У відповідності до п.п.16.1.3, п.п.16.1.4 п.16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний: подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Пунктом 36.1, п. 36.2 ст. 36 ПК України встановлено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором.
Відповідно до п. 46.1 ст. 46 ПК України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку
Положеннями п. 54.1 ст. 54 ПК України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Відповідачем подано до ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська наступні податкові декларації з податку на додану вартість.:
- за липень 2012 р. (подана 20.08.2012 р.), в якій самостійно визначено суму грошового зобов'язання, яка підлягає сплаті, в розмірі 2387, 00 грн.;
- за вересень 2012 р. (подана 18.10.2012 р.), в якій самостійно визначено суму грошового зобов'язання, яка підлягає сплаті, в розмірі 543, 00 грн.;
- за жовтень 2012 р. (подана 16.11.2012 р.), в якій самостійно визначено суму грошового зобов'язання, яка підлягає сплаті, в розмірі 478, 00 грн.;
- за листопад 2012 р. (подана 18.12.2012 р.), в якій самостійно визначено суму грошового зобов'язання, яка підлягає сплаті, в розмірі 451, 00 грн.;
- за грудень 2012 р. (подана 18.01.2013 р.), в якій самостійно визначено суму грошового зобов'язання, яка підлягає сплаті, в розмірі 571, 00 грн.;
- за січень 2013 р. (подана 13.02.2013 р.), в якій самостійно визначено суму грошового зобов'язання, яка підлягає сплаті, в розмірі 636, 00 грн.;
- за лютий 2013 р. (подана 15.03.2013 р.), в якій самостійно визначено суму грошового зобов'язання, яка підлягає сплаті, в розмірі 433, 00 грн.;
- за березень 2013 р. (подана 15.04.2013 р.), в якій самостійно визначено суму грошового зобов'язання, яка підлягає сплаті, в розмірі 1395, 00 грн.;
- за квітень 2013 р. (подана 20.05.2013 р.), в якій самостійно визначено суму грошового зобов'язання, яка підлягає сплаті, в розмірі 2668, 00 грн.;
- за травень 2013 р. (подана 11.06.2013 р.), в якій самостійно визначено суму грошового зобов'язання, яка підлягає сплаті, в розмірі 3369, 00 грн.;
- за червень 2013 р. (подана 16.07.2013 р.), в якій самостійно визначено суму грошового зобов'язання, яка підлягає сплаті, в розмірі 4551, 00 грн.;
- за липень 2013 р. (подана 19.08.2013 р.), в якій самостійно визначено суму грошового зобов'язання, яка підлягає сплаті, в розмірі 3352, 00 грн.;
- уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 12.07.2012 р. за травень 2012 р., відповідно до якого сума грошового зобов'язання, яка підлягає сплаті, визначена відповідачем в розмірі 29830, 00 грн.
- за серпень 2013 р. (подана 18.09.2013 р.), в якій самостійно визначено суму грошового зобов'язання, яка підлягає сплаті, в розмірі 776, 00 грн.;
- за вересень 2013 р. (подана 17.10.2013 р.), в якій самостійно визначено суму грошового зобов'язання, яка підлягає сплаті, в розмірі 15955, 00 грн.;
- за жовтень 2013 р. (подана 18.11.2013 р.), в якій самостійно визначено суму грошового зобов'язання, яка підлягає сплаті, в розмірі 7094, 00 грн.;
- за листопад 2013 р. (подана 18.12.2013 р.), в якій самостійно визначено суму грошового зобов'язання, яка підлягає сплаті, в розмірі 12089, 00 грн.;
- за грудень 2013 р. (подана 16.01.2014 р.), в якій самостійно визначено суму грошового зобов'язання, яка підлягає сплаті, в розмірі 8192, 00 грн.;
- за січень 2014 р. (подана 12.02.2014 р.), в якій самостійно визначено суму грошового зобов'язання, яка підлягає сплаті, в розмірі 4840, 00 грн.;
- за лютий 2014 р. (подана 12.03.2014 р.), в якій самостійно визначено суму грошового зобов'язання, яка підлягає сплаті, в розмірі 386, 00 грн.;
- за березень 2014 р. (подана 14.04.2014 р.), в якій самостійно визначено суму грошового зобов'язання, яка підлягає сплаті, в розмірі 6967, 00 грн.;
- за квітень 2014 р. (подана 19.05.2014 р.), в якій самостійно визначено суму грошового зобов'язання, яка підлягає сплаті, в розмірі 39, 00 грн.;
- за травень 2014 р. (подана 17.06.2014 р.), в якій самостійно визначено суму грошового зобов'язання, яка підлягає сплаті, в розмірі 940, 00 грн.;
- за червень 2014 р. (подана 10.07.2014 р.), в якій самостійно визначено суму грошового зобов'язання, яка підлягає сплаті, в розмірі 1027, 00 грн.;
- за липень 2014 р. (подана 19.08.2014 р.), в якій самостійно визначено суму грошового зобов'язання, яка підлягає сплаті, в розмірі 96, 00 грн.;
- за серпень 2014 р. (подана 15.09.2014 р.), в якій самостійно визначено суму грошового зобов'язання, яка підлягає сплаті, в розмірі 682, 00 грн.;
- за вересень 2014 р. (подана 14.10.2014 р.), в якій самостійно визначено суму грошового зобов'язання, яка підлягає сплаті, в розмірі 97, 00 грн.
Відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідачем в добровільному порядку в повному обсязі не було сплачено зобов'язань з податку на додану вартість, які самостійно визначені платником податків у вказаних податкових деклараціях.
Відповідно до п. п. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 ПК України, після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.
Нарахування пені розпочинається:
а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом;
б) при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні - рішенні згідно із цим Кодексом.
Згідно з п.п.129.1.2 п. 129.1 ст. 129 ПК України пеня нараховується у день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).
Судом встановлено, що сума боргу відповідача з податку на додану вартість складається з не сплачених зобов'язань з податку на додану вартість, які самостійно визначені платником податків в податкових деклараціях з податку на додану вартість та пені, нарахованої контролюючим органом на підставі п.п.129.1.2 п. 129.1 ст. 129 ПК України за порушення строків погашення узгодженого грошових зобов'язань.
Загальна сума грошового зобов'язання ТОВ «Чернобиль-Захист» з податку на додану вартість станом на день розгляду справи складає 98997, 49 грн.
Також, відповідачем подано до ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська наступні податкові декларації з податку на прибуток підприємства:
- від 08.02.2013 р. з самостійно визначеною сумою грошового зобов'язання 2234, 00 грн.
- від 31.10.2012 р. з самостійно визначеною сумою грошового зобов'язання 2566, 00 грн.
- від 18.02.2014 р. з самостійно визначеною сумою грошового зобов'язання 9552, 00 грн.
Самостійно визначені відповідачем грошові зобов'язання з податку на прибуток підприємства за вказаними деклараціями не сплачено. Відповідно до виписки з особового рахунку ТОВ «Чернобиль-Захист» загальна сума грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства складає 14351, 64 грн.
Згідно п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України, плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
У відповідності до ст. 269 ПК України, платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) і землекористувачі.
Згідно п. 285.1 ст. 285 ПК України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.
Згідно п. 286.2 ст. 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
Відповідачем подано до ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська наступні податкові декларації з плати за землю:
- звітну декларацію № 9006235742 від 12.02.2014 р., якою платник податків самостійно визначив податкові зобов'язання з орендної плати за землі державної або комунальної власності на 2014 р. в розмірі 4349, 15 грн. кожного місяця, річна сума орендної плати за даними декларації становить 52189, 83 грн.;
- звітну декларацію від 21.01.2013 р., якою платник податків самостійно визначив податкові зобов'язання з орендної плати за землі державної або комунальної власності на 2013 р. в розмірі 4349, 15 грн. кожного місяця, річна сума орендної плати за даними декларації становить 52189, 83 грн.;
- звітну декларацію від 09.02.2012 р., якою платник податків самостійно визначив податкові зобов'язання з орендної плати за землі державної або комунальної власності на 2012 р. в розмірі 4349, 15 грн. кожного місяця, річна сума орендної плати за даними декларації становить 52189, 83 грн.
Суми грошового зобов'язання з орендної плати за землі державної або комунальної власності, самостійно визначені платником податків, в добровільному порядку в повному обсязі сплачено не було. Відповідно до виписки з особового рахунку ТОВ «Чернобиль-Захист» загальна сума грошового зобов'язання з орендної плати за землі державної або комунальної власності відповідача складає 113712, 53 грн.
Пунктом 59.1 ст. 59 ПК України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Керуючись положеннями ст. 59 ПК України, позивачем сформовано податкову вимогу форми «Ю» від 02.04.2012 р. № 290 на суму 2802, 93 грн., яка була направлена на адресу відповідача засобами поштового зв'язку 06.04.2012 р., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Згідно п. 59.5 ст. 59 ПК України, у разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Податковий борг за податковою вимогою в повному обсязі сплачений не був, тому з урахуванням вищенаведеної норми нові податкові вимоги на адресу відповідача не направлялись.
У відповідності до п. 14.1 п.п. 14.1.156 ст. 14 ПК України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Згідно з п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Таким чином, узгоджені суми податкового зобов'язання відповідача з орендної плати за землю у розмірі 113712, 53 грн., з податку на додану вартість в сумі 98997, 49 грн. та з податку на прибуток в розмірі 14351, 64 грн., не сплачені відповідачем у строк, передбачений ПК України, є податковим боргом.
Згідно ч. 1 ст. 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлений законом.
Згідно п. п. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Відповідно до п. 95.1 ст. 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Пунктом 95.3 ст. 95 ПК України визначено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Таким чином, позовні вимоги ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська є законними та обґрунтованими.
Суд не приймає твердження представника відповідача щодо передчасності звернення контролюючого органу з даним позовом в загальному порядку, оскільки контролюючий орган не звертався до суду з поданням в порядку ст. 183-3 КАС України. Суд зазначає, що звернення до суду з поданням про стягнення коштів за податковим боргом в порядку ст. 183-3 КАС України є правом контролюючого органу, а не обов'язком.
Щодо посилань представника відповідача на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2010 р. про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ «Чернобиль-Захист» та на необхідність заявлення вимог позивача щодо стягнення з товариства податкового боргу в розмірі 227061, 66 грн. в межах ліквідаційної процедури, суд зазначає наступне.
Умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів встановлено Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» № 2343-ХІІ від 14.05.1992 р. (далі - Закон № 2343-ХІІ).
Положеннями ч. 1 ст. 1 Закону № 2343-ХІІ визначено, що банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури
Відповідно до статей 1, 12 Закону № 2343-XII мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, а також припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення та введення мораторію. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Згідно до п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону № 2343-XII, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута.
Наведені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у зв'язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобов'язання, і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідацію з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів.
З порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати угоди, у нього можуть виникати нові зобов'язання.
Виходячи з наведеного можна дійти висновку, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів.
Мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію, то, відповідно, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.
Невиконання таких зобов'язань є правопорушенням.
Тотожна правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного суду України від 25.06.2011 р. у справі № 21-113а11, від 26.02.2013 р. у справі № 21-34а13, від 04.07.2011 р., 07.05.2012 р., 11.06.2012 р. та 01.10.2012 р. (справи №№ 21-144а11, 21-289а11, 21-179а12 та 21-298а12 відповідно).
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що заборгованість відповідача перед ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська має бути погашена.
ТОВ «Чернобиль-Захист» на момент розгляду справи не ліквідовано, тобто підприємницька діяльність товариства не припинена і у відповідача можуть виникати нові зобов'язання. Відкриття ліквідаційної процедури не звільняє підприємство від обов'язку сплати податків, зборів, обов'язкових платежів.
Таким чином, відповідач помилково пов'язує порушення провадження у справі про банкрутство відносно ТОВ «Чернобиль-Захист» з відсутністю обов'язку виконувати зобов'язання перед ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська щодо погашення податкового боргу з орендної плати за землю, з податку на додану вартість та з податку на прибуток в загальному розмірі 227061, 66 грн.
За таких підстав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Стягнути з розрахункових рахунків у банках, обслуговуючих Товариство з обмеженою відповідальністю «Чернобиль-Захист» (код ЄДРПОУ 20263598) на користь державного бюджету суму податкового боргу в загальному розмірі 227061 (двісті двадцять сім тисяч шістдесят одна) грн. 66 коп., а саме:
- з податку на прибуток у розмірі 14351 (чотирнадцять тисяч триста п'ятдесят одна) грн. 64 коп.;
- з податку на додану вартість 98997 (дев'яносто вісім тисяч дев'ятсот дев'яносто сім) грн. 49 коп.;
- з орендної плати з юридичних осіб 113712 (сто тринадцять тисяч сімсот дванадцять) грн. 53 коп.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, визначені ст. 186 КАС України та набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.
Суддя О.М. Неклеса