Справа № 148/6317/13-а
Головуючий у 1-й інстанції: Робак С.О.
Суддя-доповідач: Мельник-Томенко Ж. М.
23 січня 2015 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючий суддя: Мельник-Томенко Ж. М.
судді: Ватаманюк Р.В. Сторчак В. Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Тульчинському районі Вінницької області на постанову Тульчинського районного суду Вінницької області від 28 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Тульчинському районі Вінницької області про перерахунок пенсії,
У вересні 2011 року ОСОБА_2 звернулась до Тульчинського районного суду Вінницької області з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у Тульчинському районі Вінницької області про визнання дій відповідача протиправними; зобов'язання відповідача виплачувати позивачу щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 28 Закону України "про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Постановою Тульчинського районного суду Вінницької області від 28 жовтня 2013 року позов задоволено частково.
Не погоджуючись з постановленим рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Тульчинського районного суду Вінницької області, як таку, що винесена з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, прийнявши нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.
Згідно зі ст.ст.183-2, 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження, при цьому згідно частини 6 статті 12, частини 1 статті 41 КАС України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково з наступних підстав.
Як свідчать матеріали справи, позивач є пенсіонером за віком та має статус дитини війни відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до положень статей 1, 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" позивач звернувся із письмовою заявою до Управління Пенсійного фонду України у Тульчинському районі Вінницької області про нарахування та виплату 30% підвищення до пенсії як дитині війни.
Відповідач відмовив позивачу в здійсненні вказаного перерахунку пенсії.
Як встановлено з матеріалів справи, на момент звернення позивача до суду, нарахування доплати до його пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком відповідно до положень ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" відповідачем не здійснено. Всупереч положенням вищенаведеної норми щомісячне підвищення до пенсії позивачу виплачувалось відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.
В свою чергу, з огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон України "Про соціальний захист дітей війни" має вищу юридичну силу, ніж постанова Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530, що дає підстави зробити висновок про неправомірність виплати відповідачем щомісячного підвищення до пенсії в меншому розмірі, ніж це передбачено ст. 6 зазначеного Закону.
Таким чином, виходячи з приписів частини 2 статті 152 Конституції України та рішення Конституційного Суду України № 10-рп-/2008 від 22.05.2008 р., колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності у відповідача обов'язку нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Законом України від 14.06.2011 року "Про внесення змін до ЗУ "Про державний бюджет України на 2011 рік", який набрав чинності з 19.06.2011 року, норми і положення ст.. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", застосовуються в порядку та в розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу ПФУ на 2011 рік. На виконання вимог Закону України від 14.06.2011 року "Про внесення змін до ЗУ "Про державний бюджет України на 2011 рік", Кабінетом Міністрів України 06.07.2011 року прийнято постанову за №745 "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету", яка опублікована в газеті "Урядовий кур'єр" 23.07.2011 року і якою врегульовано, зокрема, виплати у 2011 році особам, віднесиним до категорії "Дітей війни".
Проте, судова колегія звертає увагу на те, що суд першої інстанції помилково зобов'язав відповідача подальшу виплату пенсії проводити на підставі Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" та Закону України "Про державний бюджет України на 2012 рік", з врахуванням постанови Кабінету Міністрів України № 745 "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету", прийняту 06.07.2011 року, оскільки це суперечить вимогам чинного законодавства.
Судове рішення повинно бути наслідком чинного правового регулювання та не може обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому змінювати правове регулювання суспільних відносин, тому з резолютивної частини оскаржуваного рішення необхідно виключити "а починаючи з 23.07.2011 року виплату пенсії проводити на на підставі Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" та Закону України "Про державний бюджет України на 2012 рік", з врахуванням постанови Кабінету Міністрів України № 745 "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету", прийнятої 06.07.2011 року, якою встановлено розміри виплат, що проводяться дітям війни".
Відповідно до ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, змінити постанову суду.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 201 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити постанову суду з підстави правильного по суті вирішення справи чи питання, але з помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 183-2, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України , суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Тульчинському районі Вінницької області задовольнити частково.
Постанову Тульчинського районного суду Вінницької області від 28 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Тульчинському районі Вінницької області про перерахунок пенсії, - змінити.
Виключити з резолютивної частини постанови Тульчинського районного суду Вінницької області від 28 жовтня 2013 року "а починаючи з 23.07.2011 року виплату пенсії проводити на на підставі Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" та Закону України "Про державний бюджет України на 2012 рік", з врахуванням постанови Кабінету Міністрів України № 745 "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету", прийнятої 06.07.2011 року, якою встановлено розміри виплат, що проводяться дітям війни".
В решті постанову Тульчинського районного суду Вінницької області від 28 жовтня 2013 року залишити без змін.
Відповідно до ч. 10 ст. 183-2 КАС України у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції є остаточним та оскарженню не підлягає.
Головуючий Мельник-Томенко Ж. М.
Судді Ватаманюк Р.В.
Сторчак В. Ю.