04 червня 2014 р. Справа № 804/4357/14
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Турової О.М.
за участю секретаря судового засідання: Шабанова Д.В.
представника позивача: ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську адміністративну справу
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області
про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просив визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача форми «Р» від 30.01.2014р. №0000411703, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у загальному розмірі 2476144,08грн.
В обґрунтування адміністративного позову зазначалося, що відповідач за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки позивача дійшов помилкового висновку про завищення останнім валових витрат за 2012 рік на загальну суму 9710369,14грн., оскільки вказані витрати дійсно були понесені позивачем в результаті реальних господарських операцій та підтверджуються відповідними первинними документами, які у повному обсязі були надані до перевірки. Так, вказана сума коштів була сплачена ФОП ОСОБА_2 у якості страхових платежів за договорами страхування фінансових ризиків, укладених позивачем з ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд», метою укладення яких було дотримання контрагентом позивача за іншими угодами - ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» своїх зобов'язань по оплаті послуг з транспортно-експедиційного обслуговування, які надавалися ФОП ОСОБА_2 Тому і страховими випадками було визначено збитки позивача внаслідок невиконання (неналежного виконання) ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» своїх зобов'язань за договорами №369 від 26.01.2011р., №3544 від 10.08.2011р. та №20/07/11/3585 від 15.08.2011р. у разі, якщо такі події сталися внаслідок дії стихійних лих під час та на місці виконання зобов'язань; банкрутства ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», що підтверджене судовим рішенням, та банкрутства банку, який обслуговує ФОП ОСОБА_2 Оскільки вказані страхові випадки не сталися, страхові виплати ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд» позивачу за договорами страхування фінансових ризиків не здійснювалися. При цьому вказані страхові договори недійними у судовому порядку не визнавалися та є чинними, а реальні зміни у зв'язку з їх укладенням дійсно мали місце у майновому стані ФОП ОСОБА_2, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями про перерахування страхових платежів. Посилання контролюючого органу на висновки перевірки ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд», викладені ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві в акті від 19.07.2013р. №445/2250/30303336, згідно яких не підтверджено здійснення цим суб'єктом господарювання страхової діяльності у період з 01.07.2010р. по 31.12.2012р., а всі оформлені ним договори вважаються такими, що не мають юридичної доказовості та не підтверджують реальність здійснення фінансово-господарської діяльності, є безпідставним, оскільки податковим законодавством не передбачено право податкової інспекції при перевірці одного платника податків брати за основу акт перевірки іншого. Тим більше, що податкове повідомлення-рішення, винесене на підставі акту перевірки ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд», було скасовано судом першої інстанції за результатами розгляду відповідної позовної заяви вказаного підприємства.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав адміністративний позов у повному обсязі та, посилаючись на викладені у ньому доводи, просив повністю його задовольнити.
Відповідач пред'явлений адміністративний позов не визнав, подав на нього письмові заперечення, в яких просив повністю відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що позивачем в порушення приписів п.138.1, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.1, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.177.2, п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України було занижено податок на доходи фізичних осіб у сумі 1650762,72грн. у зв'язку із безпідставним віднесенням до складу витрат 2012 року сум страхових платежів у загальному розмірі 9710369,14грн., сплачених ФОП ОСОБА_2 за договорами страхування фінансових ризиків, укладених з ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд», які є такими, що не пов'язані з веденням господарської діяльності позивача. При цьому події, визначені договорами страхування фінансових ризиків як такі, за наявності котрих настають страхові випадки, також не можуть вважатися пов'язаними з господарською діяльністю ФОП ОСОБА_2 Крім того відповідач зазначав, що згідно висновків акту перевірки ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд» від 19.07.2013р. №445/2250/30303336, отриманого відповідачем від ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, не підтверджено здійснення цим суб'єктом господарювання страхової діяльності у період з 01.07.2010р. по 31.12.2012р., а всі оформлені ним договори вважаються такими, що не мають юридичної доказовості та не підтверджують реальність здійснення фінансово-господарської діяльності, отже, страхові договори, укладені між ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд» та ФОП ОСОБА_2, та первинні документи, виписані на їх підставі, не є такими, що підтверджують витрати позивача через свою юридичну дефектність. Також відповідач вказував на те, що з аналізу положень генеральних договорів добровільного страхування фінансових ризиків, укладених позивачем з вищевказаним контрагентом, вбачається, що витрати ФОП ОСОБА_2 на добровільне страхування фінансових ризиків є такими, що не пов'язані з веденням господарської діяльності позивача, через відсутність розумної економічної причини (ділової мети) на укладення таких договорів, оскільки у позивача у даному випадку не було наміру отримати економічний ефект від цих угод. До того ж перелік витрат, що можуть бути враховані фізичним особами-підприємцями, які перебувають на загальній системі оподаткування, наведено у п.138.4, п.138.6-138.9, п.п.138.10.2-138.10.4 п.138.10, п.138.11 ст.138 Податкового кодексу України. Витрати, що належать до інших витрат, не враховуються для обчислення об'єкту оподаткування. Що стосується витрат на страхування, то такі витрати відповідно до п.140.1 ст.140 Податкового кодексу України є витратами подвійного призначення, що включаються до складу інших витрат, у зв'язку із чим не можуть бути враховані фізичними особами-підприємцями у складі витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів.
Представник відповідача у судові засідання з розгляду справи не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини повторної неявки суду не повідомив.
Зважаючи на приписи ч.4 ст.128 КАС України, а також на строки розгляду адміністративних справ, встановлені приписами ст.122 КАС України, суд розглянув справу за відсутності належним чином повідомленого про час, дату та місце розгляду справи представника відповідача - суб'єкта владних повноважень.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1), свідоцтво про державну реєстрацію видано виконкомом Криворізької міської ради народних депутатів, номер запису про державну реєстрацію 22270000000030217 від 21.11.2007р., перебуває на обліку в Криворізькій південній об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - Криворізька південна ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області), як платник податків та, зокрема, є платником податку на доходи фізичних осіб на загальних підставах (а.с.25,26).
Згідно наказу Криворізької південної ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 26.11.2013р. №649 та направлень від 09.12.2013р. №486/173 та від 12.12.2013р. №524/173 працівниками цього контролюючого органу було проведено документальну позапланову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_2 при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд» за період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р.
За результатами означеної перевірки складено акт від 24.12.2013р. №440/173/НОМЕР_1, яким зафіксовано встановлені під час перевірки порушення позивачем приписів п.138.1, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.1, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.177.2, п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України, внаслідок чого останнім було занижено податок на доходи фізичних осіб у сумі 1650762,72грн. (а.с.7-16).
Висновки означеного акту перевірки обґрунтовані тим, що позивачем безпідставно віднесено до складу витрат 2012 року суми страхових платежів у загальному розмірі 9710369,14грн., сплачені ФОП ОСОБА_2 за договорами страхування фінансових ризиків, укладених з ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд», які є такими, що не пов'язані з веденням господарської діяльності позивача. Так, події, визначені договорами страхування фінансових ризиків як такі, за наявності котрих настають страхові випадки, не можуть вважатися пов'язаними з господарською діяльністю ФОП ОСОБА_2, оскільки, по-перше, дія стихійних лих під час та на місці виконання зобов'язань не є подією, за якою настає страховий випадок, так як термін дії такої події минув у часі, тому що вона повинна відбутись протягом періоду надання позивачем послуги зі здійснення транспортно-експедиційного обслуговування за договорами з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», тобто до дати складання акту приймання-передачі цих робіт, а не після неї, в той час, як на підтвердження страхування фінансового ризику позивачем надавались до ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд» саме акти виконаних робіт; по-друге, банкрутство ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», що підтверджене судовим рішенням, також не може бути подією, за якою настає страховий випадок, оскільки вказаний контрагент позивача є високорентабельним і прибутковим підприємством, у якого протягом зазначеного періоду відсутні ризики фінансової нестабільності, і, по-третє, банкрутство банку, який обслуговує ФОП ОСОБА_2, також не може бути подією, за якою настає страховий випадок, тому що в договорі страхування відсутня інформація про конкретну фінансову установу, що мається на увазі, а чинне законодавство надає позивачеві можливість оперативно реагувати на фінансові нестабільності банківських установ шляхом відкриття нових рахунків в інших банківських установах та переводу коштів на них. Крім того, згідно висновків акту перевірки ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд» від 19.07.2013р. №445/2250/30303336, отриманого відповідачем від ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, не підтверджено здійснення цим суб'єктом господарювання страхової діяльності у період з 01.07.2010р. по 31.12.2012р., а всі оформлені ним договори вважаються такими, що не мають юридичної доказовості та не підтверджують реальність здійснення фінансово-господарської діяльності, отже, страхові договори, укладені між ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд» та ФОП ОСОБА_2, та первинні документи, виписані на їх підставі, не є такими, що підтверджують витрати позивача через свою юридичну дефектність. Також з аналізу положень генеральних договорів добровільного страхування фінансових ризиків, укладених позивачем з вищевказаним контрагентом, вбачається, що витрати ФОП ОСОБА_2 на добровільне страхування фінансових ризиків є такими, що не пов'язані з веденням господарської діяльності позивача, через відсутність розумної економічної причини (ділової мети) на укладення таких договорів, оскільки у позивача у даному випадку не було наміру отримати економічний ефект від цих угод. До того ж перелік витрат, що можуть бути враховані фізичним особами-підприємцями, які перебувають на загальній системі оподаткування, наведено у п.138.4, п.138.6-138.9, п.п.138.10.2-138.10.4 п.138.10, п.138.11 ст.138 Податкового кодексу України. Витрати, що належать до інших витрат, не враховуються для обчислення об'єкту оподаткування. Що стосується витрат на страхування, то такі витрати відповідно до п.140.1 ст.140 Податкового кодексу України є витратами подвійного призначення, що включаються до складу інших витрат, у зв'язку із чим не можуть бути враховані фізичними особами-підприємцями у складі витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів.
На підставі акту перевірки від 24.12.2013р. №440/173/НОМЕР_1 заступником начальника Криворізької південної ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області було винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 30.01.2014р. №0000411703, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у загальному розмірі 2476144,08грн., в тому числі за основним платежем - 1650762,72грн., та за штрафними санкціями - 825381,36грн. (а.с.19,20).
Розглядаючи позовні вимоги щодо визнання незаконним та скасування вищеозначеного податкового повідомлення-рішення, суд зважає на наступне.
Відповідно до п.177.1-п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Згідно п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.
При цьому п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
За змістом п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Пунктом 138.2 статті 138 цього Кодексу встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Згідно ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на доходи мають бути фактично здійснені у межах господарської діяльності платника податку і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку цього платника.
Як вбачається з матеріалів справи, між ФОП ОСОБА_2 та ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд» було укладено три генеральних договори добровільного страхування фінансових ризиків від 30.12.2011р. №1230/10-317, №1230-12/317 та №1230/13-317 з аналогічним змістом, згідно яких ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд», як страховик, зобов'язувалося за обумовлену в договорі плату (страховий платіж) при настанні передбаченого в договорі страхового випадку відшкодувати ФОП ОСОБА_2, як страхувальнику, заподіяні внаслідок цієї події збитки (сплатити страхове відшкодування) в межах обумовленої договором страхової суми.
Відповідно до п.1.2 цих договорів їх предметом є майнові інтереси ФОП ОСОБА_2, як страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України і пов'язані з фінансовими ризиками в його підприємницькій (господарській) діяльності.
За змістом розділу ІІ договорів добровільного страхування фінансових ризиків від 30.12.2011р. №1230/10-317, №1230-12/317 та №1230/13-317 страховим випадком за цими договорами є збитки страхувальника (позивача) внаслідок невиконання (неналежного виконання) контрагентом страхувальника зобов'язань по договорам №369 від 26.01.2011р. про надання автотранспортних послуг, №3544 від 10.08.2011р. про надання послуг та №20/07/11/3585 від 15.08.2011р. про транспортно-експедиційне обслуговування, укладеним між страхувальником та його контрагентом, при цьому такі події вважаються страховим випадком, якщо вони сталися внаслідок надзвичайних та непереборних при даних умовах обставин, зокрема: дія стихійних лих під час та на місці виконання зобов'язань, банкрутство контрагента страхувальника, підтверджене судовим рішенням, банкрутство банку, який обслуговує страхувальника. Ці події визнаються страховими випадками, якщо є документально підтверджений страхувальником протягом 15 робочих днів факт понесення збитків останнім внаслідок невиконання (неналежного виконання) контрагентом умов вищеозначених контрактів.
Виконання робіт за договорами добровільного страхування фінансових ризиків від 30.12.2011р. №1230/10-317, №1230-12/317 та №1230/13-317 оформлено актами виконаних робіт, складених на підставі заяв-підтверджень на добровільне страхування фінансових ризиків, в яких значилося, що страховик прийняв на страхування фінансові ризики страхувальника згідно конкретного договору добровільного страхування та заяв-підтверджень, що додаються до кожного акту.
В рахунок оплати за ці роботи ФОП ОСОБА_2 протягом 2012 року перераховано на користь ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд» кошти у загальній сумі 9710369,14грн.
Згідно акту звіряння взаємних розрахунків між позивачем та ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд» станом на 31.12.2012р. заборгованість за договорами, укладеними між цими суб'єктами господарювання, відсутня.
Судом встановлено, що сума сплачених ФОП ОСОБА_2 страхових внесків по договорам добровільного страхування фінансових ризиків від 30.12.2011р. №1230/10-317, №1230-12/317 та №1230/13-317, укладеним з ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд», у загальному розмірі 9710369,14грн. була віднесена позивачем до складу валових витрат в податковій декларації про майновий стан та доходи за 2012 рік, що ФОП ОСОБА_2 також визнається.
Судом також встановлено, що контрагентом позивача за договорами №369 від 26.01.2011р. про надання автотранспортних послуг, №3544 від 10.08.2011р. про надання послуг та №20/07/11/3585 від 15.08.2011р. про транспортно-експедиційне обслуговування є ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».
За змістом приписів ст.1 Закону України «Про страхування» від 07.03.1996р. № 85/96-ВР страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Згідно ст.4 цього Закону предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать закону, і пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування).
Метою страхування при укладенні договору майнового страхування є погашення за рахунок страховика ризику майнової відповідальності перед іншими особами чи ризику виникнення інших збитків у результаті страхового випадку.
З наведеного вбачається, що ФОП ОСОБА_2 страхувалися фінансові ризики, що могли мати місце внаслідок невиконання (неналежного виконання) ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», як замовником, своїх зобов'язань за вказаними договорами транспортного-експедиційного обслуговування №369 від 26.01.2011р., №3544 від 10.08.2011р. та №20/07/11/3585 від 15.08.2011р., якщо таке невиконання (неналежне виконання) зобов'язань матиме місце через надзвичайні та непереборні при даних умовах обставини, зокрема, через дію стихійних лих під час та на місці виконання зобов'язань, через банкрутство ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», підтверджене судовим рішенням, та через банкрутство банку, який обслуговує ФОП ОСОБА_2
Так, згідно договору №20/07/11/3585 від 15.08.2011р. про транспортно-експедиційне обслуговування на ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», як замовника, покладалися зобов'язання надавати ФОП ОСОБА_2, як експедитору, заявку у строки, визначені умовами договору, нести повну відповідальність за виконання вимог законодавства України, а також норм міжнародного права, забезпечити своєчасну та у повному обсязі оплату робіт та послуг експедитора згідно з умовами договору (п.4.2 договору).
Відповідно до договору №3544 від 10.08.2011р. про надання послуг на ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», як замовника, покладалися зобов'язання: забезпечувати цілодобове зважування транспорту ФОП ОСОБА_2, як виконавця, задіяного для виконання перевезення залізорудного концентрату (далі - ЗРК) згідно даного договору на автомобільних вагах замовника (або виконавця), з обов'язковою видачею документів, підтверджуючих вагу перевезеного ЗРК на кожен рейс, які мають бути завірені підписом уповноваженої особи та печаткою замовника; своєчасно, з погодженою періодичністю, видавати виконавцю заявки на надання послуг за даним договором, з обов'язковим зазначенням у них об'ємів та строків; забезпечувати під'їдні шляхи до місць навантаження/розвантаження ЗРК відповідно до вимог безпеки руху і техніки безпеки; забезпечити видачу та оформлення зі свого боку провізних документів відповідно до діючої на території замовника пропускної системи; сприяти в оформленні матеріальних перепусток та інших документів на вантаж згідно з діючими на території вантажовідправника правилами та стандартами (п.2.2 договору).
За умовами договору №369 від 26.01.2011р. на надання автотранспортних послуг на ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», як замовника, покладалися зобов'язання: завчасно подавати ФОП ОСОБА_2, як перевізнику, заявки на виконання перевезень; забезпечувати під'їдні шляхи до місць розвантаження відповідно до вимог безпеки руху і техніки безпеки; забезпечити вивантаження транспорту перевізника в пункті розвантаження; забезпечити підписання товарно-транспортних накладних відповідно до фактичних обсягів перевезень, здійснених за даним договором по закінченню надання послуг; по закінченню перевезення надати перевізнику відповідним чином заповнені товарно-транспортні накладні, що підтверджують виконання перевезення; сприяти в оформленні матеріальних перепусток та інших документів на вантаж згідно з діючими на території вантажовідправника правилами та стандартами (п.2.2 договору).
Судом встановлено, що факт виконання договорів №369 від 26.01.2011р., №3544 від 10.08.2011р. та №20/07/11/3585 від 15.08.2011р., укладених ФОП ОСОБА_2 з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», було оформлено шляхом складення актів приймання-передачі наданих послуг за цими договорами, які складалися та підписувалися після фактичного виконання позивачем своїх зобов'язань з надання послуг з транспортно-експедиційного обслуговування.
Саме вказані акти приймання-передачі наданих послуг за договорами №369 від 26.01.2011р., №3544 від 10.08.2011р. та №20/07/11/3585 від 15.08.2011р. використовувалися ФОП ОСОБА_2 для складання заяв-підтверджень на добровільне страхування фінансових ризиків до договорів від 30.12.2011р. №1230/10-317, №1230-12/317 та №1230/13-317, укладених позивачем з ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд», оскільки в цих заявах-підтвердженнях міститься пряме посилання на вказані акти приймання-передачі наданих послуг і саме з них береться вартість наданих послуг, яка дорівнює страховій сумі, з якої вираховується страховий платіж згідно визначеного договорами тарифу.
За таких обставин, заяви-підтвердження до договорів на добровільне страхування фінансових ризиків складалися позивачем вже після фактичного виконання зобов'язань за договорами №369 від 26.01.2011р., №3544 від 10.08.2011р. та №20/07/11/3585 від 15.08.2011р., укладеними з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», оскільки, з вищенаведених умов вказаних договорів вбачається, майже всі зобов'язання замовника (ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг») виконувалися останнім саме вході надання послуг ФОП ОСОБА_2, отже, вичерпувалися після їх завершення, яке фіксувалося актом приймання-передачі наданих послуг.
Отже, у даному випадку позивач фактично страхував фінансові ризики за страховими випадками, які минули у часі.
Крім того, представник позивача у судовому засіданні не зміг пояснити доцільність страхування фінансових ризиків за такими страховими випадками, як невиконання (неналежне виконання) зобов'язань через банкрутство ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», підтверджене судовим рішенням, та через банкрутство банку, який обслуговує ФОП ОСОБА_2
Щодо такого страхового випадку як банкрутство ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», то слід зазначити, що ФОП ОСОБА_2 працює з цим підприємством не перший рік, зокрема, договори з ним №369 від 26.01.2011р., №3544 від 10.08.2011р. та №20/07/11/3585 від 15.08.2011р. укладалися та виконувалися протягом 2011-2012 років. При цьому ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» є металургійним підприємством, що здійснює свою діяльність при стійкому фінансово-господарському положенні, є високорентабельним та прибутковим підприємством, у якого протягом зазначеного періоду відсутні ризики фінансової нестабільності, про ще не може бути невідомо позивачу, як суб'єкту господарювання, який тривалий час співпрацює з цим контрагентом.
Відносно страхового випадку у вигляді банкрутства банку, який обслуговує ФОП ОСОБА_2, суд зазначає, що, по-перше, у договорах добровільного страхування фінансових ризиків не було конкретно вказано на певну фінансову установу, про банкрутство якої йдеться, а, по-друге, позивачу, як суб'єкту підприємницької діяльності надано можливість відкривати розрахункові рахунки одночасно у декількох фінансових установах та швидко реагувати на їх фінансовий стан, шляхом переведення коштів з нестабільних банків до інших, що є більш надійними на думку підприємця.
За таких обставин, не вбачається економічної доцільності угод, укладених ФОП ОСОБА_2 з ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд», через фактичне страхування позивачем фінансових ризиків за страховими випадками, які минули у часі, а також за страховим випадками, ймовірність настання яких у страховий період зводиться до нереальності.
Разом з тим, визначальною ознакою валових витрат є їхній зв'язок із господарською діяльністю платника податку. При цьому, згідно з положеннями чинного законодавства неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її спрямованість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах.
До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених, нарахованих протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, визначених чинним законодавством.
Отже, правильність формування платником податків валових витрат вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь (прибуток, дохід) від придбаних послуг.
За відсутності останнього, немає підстав для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.
Оскільки угоди, укладені ФОП ОСОБА_2 з ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд», не містять в собі економічної доцільності (розумної ділової мети) і не спрямовані на отримання позивачем користі (економічного ефекту) від придбаних послуг добровільного страхування фінансових ризиків, витрати, що понесені ФОП ОСОБА_2 за цими договорами є такими, що не пов'язані з його господарською діяльністю і не можуть бути включені до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування податком на доходи фізичних осіб.
Щодо посилання позивача на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.12.2013р. у справі №826/18310/13-а за позовом ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд» до ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення, прийнятого на підставі акту перевірки цього підприємства від 19.07.2013р. №445/2250/30303336, згідно висновків якого не було підтверджено здійснення ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд» страхової діяльності у період з 01.07.2010р. по 31.12.2012р., а всі оформлені ним договори вважаються такими, що не мають юридичної доказовості та не підтверджують реальність здійснення фінансово-господарської діяльності, суд зазначає наступне.
По-перше, як вбачається з означеного судового рішення, судом не досліджувалися питання взаємовідносин ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд» та ФОП ОСОБА_2, а, по-друге, означене судове рішення станом на час розгляду даної справи є таким, що не набрало законної сили.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а, отже, про відмову у задоволенні позовних вимог щодо його скасування.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зважає на те, що ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.
Оскільки позивачем при подачі цього адміністративного позову, який носить майновий характер, було сплачено лише частину судового збору у загальному розмірі 487,20грн. (а.с.2,3), з нього має бути стягнута решта суми судового збору у розмірі 4384,80грн.
Керуючись ст. ст. 122, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити у повному обсязі.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1) на користь Державного бюджету решту суми судового збору у розмірі 4384,80грн. (чотири тисячі триста вісімдесят чотири гривні вісімдесят копійок).
Повний текст постанови буде виготовлено протягом п'яти днів.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. 186 цього Кодексу до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя О.М. Турова