33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"20" січня 2015 р. Справа №924/1230/14
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий суддя Гулова А.Г.
суддя Маціщук А.В. ,
суддя Петухов М.Г.
при секретарі судового засідання Яцюку В.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Пількевича В.В. - представника за довіреністю від 13.05.2014р.№14-136
від відповідача: Коробчук Ю.А. - представника за довіреністю від 01.10.2014р. №9
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Комунального підприємства "Славутське житлово-комунальне об'єднання"
на рішення господарського суду Хмельницької області від 10.11.2014р.
у справі №924/1230/14 (суддя Шпак В.О.)
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ
до Комунального підприємства "Славутське житлово-комунальне об'єднання", м.Славута
про стягнення 6 020 798, 90грн., з яких 4 685 242, 12грн. заборгованості за поставлений природний газ, 489 609, 44грн. пені за прострочення виконання грошового зобов'язання, 189 231, 43грн. 3% річних, 656 715,91 грн. інфляційних втрат
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 10.11.2014р. у справі №924/1230/14 частково задоволено позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Славутське житлово-комунальне об'єднання" про стягнення 6 020 798, 90грн. Стягнуто з відповідача на користь позивача 244804,72грн. пені, 189231,43грн. 3% річних, 656715,91грн. інфляційних втрат та 71907,48грн. судового збору. Відмовлено в частині стягнення 96600,00грн. заборгованості за поставлений природний газ. Припинено правадження у справі в частині стягнення 4588642,12грн. заборгованості за поставлений природний газ. Відмовлено в частині стягнення 244804,72грн. пені.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач та відповідач звернулися до суду з апеляційними скаргами, де позивач просить оскаржене рішення скасувати в частині зменшення розміру пені на 244804,72грн. і прийняти в цій частині нове - про задоволення позову, а відповідач, відповідно, скасувати останнє в частині стягнення пені у розмірі 244804,72грн., 3% річних - 189231,43грн., інфляційних нарахувань - 656715,91грн. та прийняти в цій частині нове рішення - про відмову у позові, у решті - залишити без змін.
Мотивуючи апеляційну скаргу, позивач зазначає, зокрема, наступне:
- при розгляді даної справи, суд дослідив лише ступінь виконання зобов'язання боржником, не виконавши при цьому вимоги закону щодо оцінки майнового стану сторін, які беруть участь у зобов'язанні, та інших інтересів сторін, які заслуговують на увагу, що призвело до порушення ст.551 Цивільного кодексу України та ст.233 ГК України;
- внаслідок неотримання та несвоєчасного проведення розрахунків за спожитий природний газ позивач змушений залучати комерційні кредити за ринковими відсотковими ставками, що складають 20-24% річних. Наголошує, що єдиним джерелом часткової компенсації понесених позивачем втрат є стягнення з боржників пені у розмірах, передбачених умовами договорів. Акцентує увагу, що зменшення судом розміру пені спричиняє їхньому підприємству додаткові збитки та дозволяє відповідачу в подальшому безкарно порушувати договірні умови;
- згідно практики Вищого господарського суду України важкий фінансовий стан боржника не є винятковим випадком, у розумінні ст.233 ГК України та п.3 ст.83 ГПК України, та не може бути підставою для зменшення неустойки, яка підлягає до стягнення.
Крім того, як зазначалося вище, не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач також звернувся до суду з апеляційною скаргою мотивуючи яку, останній зазначає, зокрема, наступне:
- теплову енергію, яку виробляє відповідач споживають споживачі, які станом на 01.11.2014р. заборгували йому 2454,9тис. грн., у зв'язку з чим у нього виник скрутний матеріальний стан, а стягнення пені інфляційних втрат та 3% річних спричинить заборгованість по заробітній платі, неможливість погашення заборгованості по інших платежах, податках, зборах та звільнення працівників на підприємстві відповідача;
- державою невчасно відшкодовується різниця в тарифах на теплову енергію, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та 3% річних за порушення строків оплати є безпідставними, незаконними та необґрунтованими, так як невчасне виконання відповідачем зобов'язань виникло не з його вини;
- з укладенням договору про організацію взаєморозрахунків сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору, що є новацією, а тому вимога про стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та 3% річних є безпідставною;
20 січня 2014 року у судовому засіданні представник позивача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі товариства та, посилаючись на письмовий відзив, заперечив проти вимог апеляційної скарги відповідача, вважаючи, що судом першої інстанції при винесенні оскарженого рішення було порушено норми матеріального та процесуального права. У зв'язку із зазначеним, рішення господарського суду Хмельницької області від 10.11.2014р. у справі №924/1230/14 просить скасувати в частині відмови у стягненні 244804,72грн. пені та прийняти нове - про задоволення позовних вимог у цій частині.
Представник відповідача - комунального підприємства «Славутське житлово-комунальне об'єднання» - у судовому засіданні підтримала вимоги апеляційної скарги підприємства та, посилаючись на письмовий відзив підприємства, заперечила проти доводів апеляційної скарги позивача. Вважає, що оскаржене рішення слід скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 28 грудня 2012 року публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та комунальним підприємством «Славутське житлово-комунальне об'єднання» (покупець) укладено договір №13/2689-ТЕ-34 купівлі-продажу природного газу (надалі - договір).
Згідно з п.1.1. договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2012 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.
Пунктом 1.2. договору, сторони передбачили, що газ, який продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками.
Відповідно до п.2.1. договору, продавець передає покупцеві з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року газ обсягом до 6424,5 тис. куб.м., у тому числі по місяцях кварталів: січень - 1227,1; лютий - 1322,0; березень - 934,8 (загалом за І квартал 3483,9); квітень - 380,7; травень - 0; червень - 0 (загалом за ІІ квартал 380,7); липень - 0; серпень - 0; вересень - 0 (загалом за ІІІ квартал 0); жовтень - 441,1; листопад - 876,0; грудень - 1242,8 (загалом за ІV квартал 2559,9).
Згідно з пунктами 2.1.1. та 2.1.2. договору обсяги газу, що планується передати за цим договором, можуть змінюватись сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку. Допускається відхилення місячного обсягу переданого газу в розмірі +- 5% від узгодженого сторонами планового обсягу продажу газу без коригування планового обсягу.
Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформляється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця (пункт 3.3. договору).
В пункті 3.4. договору сторони встановили, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірника акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.
Як передбачено пунктами 5.1., 5.2. договору, ціна на газ для теплопостачальних підприємств та послуги з його транспортування установлються Національною комісією регулювання електроенергетики України (НКРЕ). Ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 1 091,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 1 091,00 грн., крім того ПДВ - 20% - 218,20 грн., всього з ПДВ -1 309,20 грн.
У разі зміни НКРЕ ціни на газ та/або тарифів на його транспортування, розподіл і постачання, вони є обов'язковими для сторін за цим договором з моменту введення їх в дію (п.5.3. договору).
Згідно з пунктами 5.4., 5.5. договору реалізація газу теплопостачальним підприємствам (споживачам) за зазначеною у п.5.2. ціною здійснюється при умові наявності у них відповідної ліцензії на виробництво (постачання) теплової енергії та затверджених тарифів на відпуск теплової енергії. Загальна вартість цього договору на дату його укладення становить 7009129,50грн., крім того ПДВ - 1401825,90грн., разом з ПДВ - 8410955,40грн.
Пунктом 6.1 договору, встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Відповідно до п.6.3. договору, в платіжних дорученнях покупець повинен обов'язково зазначати номер договору, дату його підписання та призначення платежу без зазначення періоду, за який здійснюється оплата. За наявності заборгованості у покупця за цим договором продавець має право зарахувати кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості. Кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором.
У разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1. цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу (п.7.2. договору).
Згідно з п.11.1 договору цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками, діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
З договору вбачається, що останній підписаний сторонами та скріплений їх печатками.
На виконання умов договору №13/2689-ТЕ-34 купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012р. Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у період з січня по грудень 2013р. передала, а комунальне підприємство "Славутське житлово-комунальне об'єднання" отримало природний газ для виробництва терлової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками об'ємом 5810,559 тис.м3 на загальну суму 7607183,84грн., що підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі природного газу.
Відповідач свої зобов'язання щодо оплати природного газу виконав частково, а тому ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", посилаючись, зокрема, на ст.ст.525, 526, 599, 611, 625 ЦК України, ст.193 ГК України, звернулося до суду з позовом про стягнення з відповідача 4685242,12грн. основного боргу, 189231,43грн. 3% річних, 489609,44грн. пені, 656715,91грн. інфляційних втрат.
Як зазначалося вище, рішенням господарського суду Хмельницької області від 10.11.2014р. у даній справі позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 244804,72грн. - пені, 189231,43грн. - 3% річних, 656715,91грн. - інфляційних втрат та 71907,48грн. судового збору. Відмовлено в частині стягнення 96600,00грн. заборгованості за поставлений природний газ. Припинено правадження у справі в частині стягнення 4588642,12грн. заборгованості за поставлений природний газ. Відмовлено в частині стягнення 244804,72грн. пені.
Судова колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Статтею 6 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Нормами ч.1 ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовується відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
З аналізу обставин справи, судом встановлено, між сторонами у справі виникли правовідносини на підставі договору №13/2689-ТЕ-34 купівлі - продажу природного газу від 28.12.2012р.
Згідно зі статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (п.1 ст.692 ЦК Українги).
Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Нормами ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що актами приймання - передачі природного газу підтверджується факт належного виконання ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" умов договору №13/2689-ТЕ-34 від 28.12.2012р., зокрема, останній поставив, а відповідач отримав природний газ на загальну суму 7607183,84грн.
У пункті 6.1 Договору сторони визначили, що оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
До заявлення позову відповідач здійснив оплату за отриманий природний газ в сумі 3018541,72грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними документами й не спростовується сторонами.
Таким чином, сума боргу становила 4588642,12грн., яка сплачена відповідачем під час провадження у даній справі в суді першої інстанції.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у стягненні з відповідача на користь позивача 96600,00грн. суми основного боргу та про припинення провадження у справі в сумі 4588642,12грн., на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.
Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунки позивача, згідно яких нараховано 3% річних від простроченої суми у розмірі 189231,43грн. та інфляційні втрати у сумі 656715,91грн., судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції обґрунтовано, з дотриманням норм чинного законодавства стягнуто з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 189231,43грн. та 656715,91грн. інфляційних втрат.
Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з п.3 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Пунктом 7.2 договору сторони встановили, що у разі невиконання покупцем умов п.6.1 договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми прострочення платежу за кожний день прострочення платежу.
У зв'язку з простроченням виконання зобов'язання, на підставі п.7.2. договору, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 489609,44грн. на заборгованість, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань по оплаті вартості спожитого газу в січні - квітні 2013р., жовтні - грудні 2013р., за кожен місяць окремо та у межах шестимісячного строку прострочення.
Перевіривши розрахунок пені, колегія суддів дійшла до висновку, що позивач, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, правомірно нарахував відповідачу пеню у розмірі 489609,44грн.
При вирішенні питання щодо стягнення з відповідача пені місцевий господарський суд застосував норми ст.551 ЦК України, ст.233 ГК України, п.3 ст.83 ГПК України.
Відповідно до п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкції. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Також, згідно з ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
У п.3.17.4 Постанови Пленум Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Слід вказати, законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, дане питання вирішується господарським судом за власним переконанням.
Як зазначалося вище, основну заборгованість комунальне підприємство «Славутське житлово-комунальне об'єднання» сплатило у повному обсязі в період провадження у даній справі, що свідчить про вжиття останнім заходів по виконанню зобов'язання в добровільному порядку.
Разом з тим, матеріали справи містять розрахунок обсягу заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що надана населенню Комунальним підприємством "Житомиртеплокомуненерго", та яка підлягає компенсації за рахунок субвенцій, згідно якого станом на 01.07.2014р. борг складав 4021132,00грн., розрахунок обсягу заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що надана бюджетним установам Комунальним підприємством «Славутське житлово-комунальне об'єднання», та яка підлягає компенсації за рахунок субвенцій, згідно якого станом на 01.07.2014р. борг складав 2238689,00грн., тобто на день заявлення позову цей борг сягав 6259821,00грн.
Судова колегія вважає, що наявність некомпенсованої відповідачеві заборгованості з різниці в тарифах станом на 01.07.2014р. у розмірі 6259821,00грн. є винятковою обставиною, яка, зокрема, є підставою для зменшення розміру пені.
Враховуючи наведене вище, зменшення розміру пені, що підлягає стягненню з відповідача, до 244804,72 грн., не суперечить нормам чинного законодавства, відтак і оскаржене рішення не підлягає зміні чи скасуванню у цій частині.
Посилання позивача в апеляційній скарзі на постанови Вищого господарського суду України в аналогічних справах за 2012 - 2014 роки, не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки зі змісту п.3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вбачається, що питання про зменшення неустойки (штрафу, пені) вирішується господарським судом в кожному окремому випадку з врахуванням всіх обставин справи в їх сукупності.
Крім того, рішенням господарського суду Хмельницької області від 10.11.2014р. у даній справі стягнуто з відповідача на користь позивача інфляційні збитки у сумі 656715,91грн. та 3% річних у сумі 189231,43грн., тим самим позивачу частково компенсовано його втрати у зв'язку з несвоєчасною оплатою газу відповідачем.
З огляду на норми ст.101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія не бере до уваги подані позивачем на підтвердження наявності збитків фінансові звіти за 2013р., оскільки останнім не доведено неможливість їх подання суду першої інстанції.
Доводи відповідача, що укладенням договору №372/30 від 24.09.2014р. про організацію взаєморозрахунків за договором від 28.12.2012р. №13/2689-ТЕ-34 сторони здійснили новацію є безпідставними, оскільки вказаним договором №372/30 від 24.09.2014р., який укладено після порушення провадження у даній справі, визначено порядок погашення заборгованості, яка утворилась за 2013р. у зв'язку з невиконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором від 28.12.2012р. №13/2689-ТЕ-34.
Щодо доводів відповідача про безпідставне стягнення 3% річних та інфляційних втрат за відсутності його вини у виникненні заборгованості, слід зазначити, що відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Решта доводів апеляційних скарг сторін спростовуються наведеним вище, матеріалами справи та не грунтуються на нормах чинного законодавства.
Суд апеляційної інстанції вважає, що під час розгляду справи №924/1230/14 фактичні її обставини встановлені господарським судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, отже підстави для скасування оскарженого рішення відсутні, а тому останнє слід залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.
Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що при зверненні до суду з апеляційною скаргою комунальне підприємство «Славутське житлово-комунальне об'єднання» сплатило судовий збір у більшому розмірі, ніж встановлено Законом, а саме - 73080,00грн. (згідно платіжного доручення №2034 від 20.11.2014р.).
Згідно з частиною 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі.
З урахуванням того, що відповідач просив скасувати оскаржене рішення та прийняти нове - про відмову в задоволенні позову щодо стягнення з нього: 244804,72грн. пені, 189231,43грн. 3% річних та 656715,91грн. інфляційних втрат, а всього: 1090752,06грн., враховуючи вимоги пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір з даної суми становить 10907,53грн.
З огляду на викладене, Рівненський апеляційний господарський суд вважає за необхідне задоволити заяву відповідача від 20.01.2015р. про повернення з Державного бюджету України судового збору у сумі 62172,47грн., сплаченого у більшому розмірі, ніж передбачено Законом та повернути скаржнику судовий збір у сумі 62172,47грн.
Керуючись ст. ст. 44, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд, -
1. Рішення господарського суду Хмельницької області від 10.11.2014р. у справі №924/1230/14 залишити без змін, а апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ, Комунального підприємства "Славутське житлово-комунальне об'єднання", м.Славута - без задоволення.
2. Ухвалою суду повернути Комунальному підприємству "Славутське житлово-комунальне об'єднання", м.Славута із Державного бюджету України надлишково сплачений згідно платіжного доручення №2034 від 20.11.2014р. судовий збір у розмірі 62172грн.47коп.
3. Справу №924/1230/14 повернути до господарського суду Хмельницької області.
Головуючий суддя Гулова А.Г.
Суддя Маціщук А.В.
Суддя Петухов М.Г.