21.01.2015 року Справа № 904/7202/14
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Широбокової Л.П. (доповідач)
суддів Пруднікова В.В., Орєшкіної Е.В.
при секретарі судового засідання: Валяр М.Г.
за участю представників сторін:
від позивача: Духневич Т.С. представник, довіреність №128юр від 30.12.14;
від відповідача: Пухтицький І.М. представник, довіреність №61 від 15.01.15;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 , м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2014р. у справі № 904/7202/14
за позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз",
м. Дніпропетровськ
до Військової частини НОМЕР_1 , м. Дніпропетровськ
про стягнення 36 698, 30 грн основного боргу, 4 856, 95 грн інфляційних. 2 331, 93 грн - 3% річних
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2014р. (суддя Мартинюк С.В.) позовні вимоги задоволені повністю. Стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз" 36 698,30 грн - основного боргу, 2 331,93 грн - 3% річних, 4 856,95 грн - інфляційних втрат, 1 827 грн - судового збору.
Не погодившись із зазначеним рішенням, Військова частина НОМЕР_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, спірні кошти стягнути солідарно з Відповідача та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська. В обґрунтування апеляційної скарги Відповідач посилається на те, що рішення суду було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначив, що отримує фінансування виключно з Державного бюджету України по відповідних статтях кошторису. Тому, стягнення коштів повинно проводитись відповідно до призначеного коду класифікації. У Відповідача відсутні рахунки, призначені для сплати наданих послуг, фінансування на утримання військових частин проводиться Міністерством оборони України цілеспрямовано до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська. Оскільки Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпропетровська виступив поручителем перед Позивачем за виконання Відповідачем своїх зобов'язань по договору №438/07/127345, вважає, що сума боргу має бути розподілена між ними порівну (солідарно).
Позивач проти апеляційної скарги заперечив. Зазначив, що договір поруки припинив свою дію, у зв'язку із чим ухвалою суду за заявою Позивача було здійснено заміну неналежного відповідача Квартирно - експлуатаційний відділ м. Дніпропетровська на належного - Військову частину НОМЕР_1 . Оскільки борг за основним договором перед Позивачем досі не погашений, вважає правомірними позовні вимоги та рішення суду про його стягнення з Відповідача. Вважає, що вимога Відповідача про солідарне стягнення коштів спрямована на односторонню зміну умов основного договору, що суперечить нормам діючого законодавства.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Судом при розгляді справи встановлено, що 01.01.2012р. між Публічним акціонерним товариством "Дніпрогаз" як виконавцем (надалі - Позивач) та Військовою частиною НОМЕР_1 як замовником (надалі - Відповідач) був укладений Договір №438/07/127345 на технічне обслуговування систем газопостачання (надалі-Договір) з додатком строком дії з 01.01.2012р. до 31.12.2012р. та з умовою пролонгації на кожний наступний календарний рік в разі відсутності заяв сторін про його розірвання за місяць до закінчення строку дії договору (п. 9.1., 9.2. Договору).
Відповідно до пункту 1.1 Договору Позивач прийняв на себе зобов'язання по виконанню робіт з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішніх газопроводів та газового обладнання котельні (котелень), які належать Відповідачу, а Відповідач - зобов'язання оплатити зазначені роботи в строки, передбачені Договором.
Згідно з пунктом 2.1 Договору вартість робіт визначається по цінам діючих кошторисів, затверджених Позивачем, які зазначаються у додатках до Договору. Вартість Договору відповідно до додатку №1 складає 66 513,86 грн. У залежності від обсягу фактично виконаних робіт, що підтверджується відповідними актами виконаних робіт, вартість Договору може коригуватися (п. 2.2 Договору). Факт виконання робіт підтверджується актами виконаних робіт, підписаними уповноваженими представниками обох сторін (п. 4.1 Договору)
На виконання умов Договору за період з січня 2012 року по грудень 2012 року Позивачем були виконані для Відповідача роботи по технічному обслуговуванню систем газопостачання на загальну суму 38 090,56 грн, що підтверджується актами виконаних робіт, підписаних без зауважень сторонами (а.с. 16-64). Так, у січні 2012 року Позивачем було виконано робіт на суму 4777,70 грн, у лютому 2012 року - на 4115,72 грн, у березні 2012 року - на 3675,68 грн, у квітні 2012 року - на 2082,92 грн, у травні 2012 року - на 1249,74 грн, у червні 2012 року - на 2050,58 грн, у серпні 2012 року - 2050,58 грн, у вересні 2012 року - на 3538,57 грн, у жовтні 2012 року - на 5116,70 грн, у листопаді 2012 року - на 5357,12 грн, у грудні 2012 року - на 4141,25 грн.
Пунктом 2.3. Договору передбачено, що виконані роботи оплачуються Відповідачем щомісячно до 5-го числа місяця наступного за звітним відповідно до виставленого рахунку та актів виконаних робіт.
Відповідач зобов'язання по оплаті вчасно та у повному обсязі не виконав, 01.08.2012р. сплатив 1 392,26 грн за роботи, виконані у січні 2012 року. Відповідно до розрахунку Позивача заборгованість Відповідача на час розгляду справи становить 36 698,30 грн, що підтверджено і самим Відповідачем.
Згідно з ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи, 13.03.2012р. між Позивачем як кредитором, Квартирно-експлуатаційним відділом м. Дніпропетровська як поручителем (надалі - Поручитель) та Відповідачем як боржником був укладений договір поруки № 4797/89/188634.
Відповідно до п.1 договору поруки Поручитель поручився перед Позивачем за виконання Відповідачем зобов'язань по Договору та за їх порушення Відповідачем. Ліміт коштів, в межах яких Поручитель відповідає перед Позивачем, - 66 513,86 грн на 2012 рік. Договір набрав чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2012р. (п. 6.1. договору поруки, а.с. 15 на звороті).
Відповідно до ч.1 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч.1, 2 ст. 554 Цивільного кодексу України).
При цьому, відповідно до ст. 543 Цивільного кодексу України кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від боржника та поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо (п. 4.1.3. Постанови Пленуму ВГСУ №1 від 24.11.2014р. «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів).
З урахуванням наведеного, апеляційний суд доходить висновку про необґрунтованість заперечень Відповідача щодо солідарного стягнення боргу з нього як боржника та з Поручителя, оскільки право визначати Відповідача у спорі по стягненню коштів за договором, забезпеченим порукою, належить саме Позивачу. Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, строк, встановлений у договорі поруки (до 31.12.2012р.) закінчився, та порука, відповідно до ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України, припинилась, у зв'язку з чим ухвалою суду від 27.10.2014р. за заявою Позивача було здійснено заміну відповідача.
Таким чином, позовні вимоги є правомірними: заборгованість Відповідача підтверджується наявними у справі належними доказами, а строк оплати, враховуючи п. 2.3. Договору, є таким, що настав. Відсутність спеціально передбачених коштів для оплати виконаних робіт на рахунках Відповідача не звільнює його від обов'язку належним чином виконати умови укладеного Договору. Отже, судом першої інстанції правомірно застосовані норми матеріального права до спірних відносин та стягнута наявна заборгованість.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми.
3% річних за період прострочення оплати з 06.02.2012р. по 11.09.2014р. у сукупності по кожній частині боргу становлять 2 331,93 грн, інфляційні втрати з урахуванням індексу інфляції з лютого 2012 року по серпень 2012 року - 4 856,95 грн, вірно розраховані Позивачем та правомірно стягнуті судом першої інстанції.
Враховуючи викладене, підстав для скасування чи зміни рішення суду відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України не вбачається, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області без змін.
Судові витрати по апеляційній скарзі покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 , м. Дніпропетровськ залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2014р. у справі № 904/7202/14 залишити без змін.
Постанова набирає чинності з часу її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцятиденного строку.
Повний текст постанови складений 23.01.2015р.
Головуючий суддя Л.П. Широбокова
Суддя В.В. Прудніков
Суддя Е.В. Орєшкіна