16.01.15р. Справа № 904/9239/14
За позовом Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, м. Бориспіль Київської області
до Фізичної особи-підприємця Толкачова Ігора Анатолійовича, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державна фінансова інспекція України, м. Київ
про стягнення 9 877 грн. 64 коп.
Суддя ЗАГИНАЙКО Т.В.
Представники:
від позивача: Новиков С.Ю. - представник, дов. від 25.09.2014р. №1.23-63;
від відповідача: Толкачов І.А.- фізична особа-підприємець, свідоцтво серія В02 №540662 про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця;
від третьої особи: Камінський О.Д.-представник, дов. від 14.01.2015р. №25/1/9-Д.
Позивач просить стягнути з відповідача 9 877 грн. 64 коп. - матеріальної шкоди (збитків) у вигляді завищення вартості наданих послуг по Договору від 10.09.2012р. №0910201202.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що спеціалістами Державної фінансової інспекції України проводилася планова ревізія фінансово-господарської діяльності Державного підприємства обслуговування повітряного руху України за період з 01.01.2008року по 31.08.2013року, якою встановлено ряд порушень та недоліків; встановлено, що в порушення пункту 7,11 П(с)БО 16 "Витрати", статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідачем зайво включено до статей витрат калькуляції вартості однієї нормо-години витрат на паливо через завищення відстані маршруту, на якій здійснюється перевезення працівників, чим завдано шкоди позивачу на суму 9 877 грн. 64 коп.
Відповідач у відзиві (вх. №77888/14 від 09.12.2014р.) на позовну заяву (письмових поясненнях по суті пред'явленого позову) просить в задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на те, що: - позивачем не заявлялись претензії щодо невиконання відповідачем умов договорів про надання послуг; - сторонами належним чином виконано всі зобов'язання за договорами, що підтверджується актами приймання-передачі виконаних робіт; - акт ревізії Держфінінспекції не є беззаперечним доказом, а містить лише припущення третьої особи щодо того, що відповідачем завищено вартість наданих послуг; - з доказів, наданих позивачем, не вбачається, які саме умови договору порушені відповідачем.
Третя особа у поясненнях (вх. №1685/15 від 15.01.2015р.) до позовної заяви просить задовольнити позов у повному обсязі, посилаючись на те, що: - до рахунків, які були виставлені відповідачем до оплати позивачу, були включені витрати на паливо у сумі, зазначеній в калькуляції; - проведеним перерахунком встановлено, що в розрахунок витрат зайво включено витрати на паливо; - зустрічною звіркою встановлено відхилення у вартості наданих послуг за 2009-2013 роки на загальну суму 86 902 грн. 70 коп.
Позивач у письмових поясненнях (вх. №1487/15 від 14.01.2015р.) про стягнення матеріальної шкоди (збитку) по договору від 10.09.2012р. №0910201202 зазначає, що тариф на послуги пасажирського автомобільного транспорту визначається в гривнях за послугу, фіксації кілометражу автомобіля в первісній бухгалтерській документації не передбачено.
Відповідач у додаткових поясненнях (вх. №1687/15 від 15.01.2015р.) по суті пред'явленого позову зазначає, що оскільки відповідач є платником єдиного податку третьої групи, то згідно законодавства він не зобов'язаний зберігати первинні документи, які підтверджують витрати.
Оригінали документів, оглянуті у судових засіданнях, відповідають копіям, залученим до матеріалів справи.
Клопотання про технічну фіксацію судового процесу за допомогою технічних засобів представниками сторін та третьої особи заявлено не було.
У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін та третьої особи, господарський суд, -
З 17.09.2013р. по 09.20.2013р. на виконання пункту 2.34 Плану контрольно-ревізійної роботи Державної фінансової інспекції України на III квартал 2013 року Державною фінансовою Інспекцією України було проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Державного підприємства обслуговування повітряного руху України за період з 01.01.2008 року по 31.08.2013 року, якою встановлено ряд порушень та недоліків, частина яких не була усунута під час проведення контрольного заходу.
Згідно Акту від 16.12.2013 року №06-21/184 ревізії фінансово-господарської діяльності Державного підприємства обслуговування повітряного руху України за період з 01.01.2008 року по 31.08.2013 року в ході проведення ревізії Дніпропетровського РСП встановлено завищення вартості послуг ФОП Толкачев І.А. на суму 86 902, 70 грн.; ФОП Толкачев І.А. до статей витрат калькуляції вартості однієї нормо-години зайво включено витрати на паливо через завищення відстані, на яку здійснювалося перевезення працівників, що призвело до завищення вартості наданих послуг з перевезення працівників Дніпропетровського РСП на загальну суму 86 902 грн. 70 коп., чим порушено вимоги пунктів 7, 11 П(с)БО 16 „Витрати" та пункту 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Згідно Довідки від 13.11.2013 року №06-20/92з зустрічної звірки з питання документального підтвердження виду, обсягу операцій та розрахунків, проведених ФОП Толкачов І.А. з Дніпропетровським регіональним структурним підрохділом Державного підприємства обслуговування повітряного руху України за період з 01.01.2008 по 31.08.2013, у ході зустрічної звірки встановлено, що між Дніпропетровським регіональним структурним підрозділом, в особі директора Зуба Миколи Івановича (замовник) та фізичною особою-підприємцем Толкачовим Ігорем Анатолійовичем (перевізник) укладено та підписано договори на виконання послуг перевезення пасажирів наземним транспортом, а саме:
- договір від 01.12.2008р. №1201200802 на суму 29 000 грн. (без ПДВ); додаткова угода від 16.01.2009 року №1, якою передбачено, що ціна договору складає 40 000 грн. 00 коп. (без ПДВ); додаткова угода від 17.02.2009р. №2, якою передбачено, що вартість однієї години обслуговування складає 137 грн. 00 коп. (без ПДВ);
- договір від 30.04.2009р. №0430200901 на суму 222 325 грн. 00 коп. (без ПДВ);
- договір від 05.08.2010р. №0805201001 на суму 250 000 грн. 00 коп. (без ПДВ);
- договір від 08.09.2011р. №0908201101 на суму 289 775 грн. 00 коп. (без ПДВ);
- договір від 10.09.2012р. №0910201202 на суму 340 000 грн. 00 коп. (без ПДВ), Додаткова угода від 23.08.2013р. №1, якою передбачено, що ціна договору складає 490 000 грн. 00 коп. (без ПДВ).
Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 договору від 10.09.2012р. №0910201202 загальна орієнтована ціна договору становить 340 000 грн. 00 коп.; ціни на послуги є звичайними та затверджуються перевізником у розрахунку договірної ціни і зазначаються в додатку 1 до договору.
Згідно з Додатком №1 до Договору від 10.09.2012р. №0910201202 вартість однієї години обслуговування складає 182 грн. 86 коп.
Відповідно до калькуляції в ціну входять наступні статті витрат: заробітна плата робітників, нарахування на заробітну плату, накладні втрати, паливо, мастильні матеріали, автошини, ТО і ПР, загальногосподарські витрати, амортизація, рентабельність.
Згідно з пунктами 5.1, 5.2 Договору від 10.09.2012р. №0910201202 оплата вартості наданих послуг здійснюється замовником згідно рахунку-фактури, акту приймання-передачі наданих послуг; вартість послуги визначається перевізником в розрахунку (калькуляції) договірної ціни однієї години обслуговування.
Як вбачається на виконання умов Договору від 10.09.2012р. №0910201202 відповідачем було надано позивачу послуги з перевезення службового персоналу, про що свідчать акти виконаних послуг: - від 30.09.2012р. на суму 19 200 грн. 30 коп., від 31.10.2012р. на суму 28 343 грн. 30 коп., від 30.11.2012р. на суму 29 989 грн. 04 коп., від 31.12.2012р. на суму 30 354 грн. 76 коп., від 31.01.2012р. на суму 30 354 грн. 76 коп., від 28.02.2013р. на суму 27 794 грн. 72 коп., від 31.03.2013р. на суму 29 989 грн. 04 коп., від 30.04.2013р. на суму 29 989 грн. 04 коп., від 31.05.2013р. на суму 29 257 грн. 60 коп., від 20.06.2013р. на суму 28 891 грн. 88 коп., від 31.07.2013р. на суму 31 086 грн. 20 коп., та від 31.08.2013р. на суму 30 354 грн. 76 коп.
Акти виконаних послуг складені та підписані позивачем без зауважень.
На оплату послуг з перевезення службового персоналу, наданих за Договором від 10.09.2012р. №0910201202, відповідачем було виставлено позивачу відповідні рахунки, які були оплачені позивачем, про що свідчать додані до матеріалів справи платіжні доручення (а.с. 57, 60, 63, 66, 69, 72, 75, 78, 81, 84, 87, 90).
До рахунків, які були виставлені відповідачем, до оплати були включені витрати на паливо у сумі, зазначеній в калькуляції.
Пробіг автомобіля повинен бути визначений при вказаній вартості палива та нормі витрат палива на 100 км і вартості 1 літра палива.
Відповідно до графіку, який є невід'ємною частиною договору, для здійснення пробігу, визначеного графіком, витрати палива становлять фіксовану суму.
Проведеним фінансовою інспекцією перерахунком встановлено, що в розрахунок витрат зайво включено витрати на паливо та, як наслідок, збільшення статті "рентабельність".
Третьою особою проведено перерахунок вартості наданих послуг шляхом зменшення витрат по статті паливо і рентабельність, внаслідок якого встановлено завищення вартості наданих послуг за Договором від 10.09.2012р. №0910201202 на загальну суму 9 877 грн. 64 коп.
Як вбачається з розрахунку, що викладений у Довідці Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області від 13.11.2013р. № 06-20/93з (з Додатком №19) сума матеріальної шкоди (збитків) позивача, нарахованої третьою особою, складається з різниці в вартості послуг з урахуванням зміни статті витрат "паливо" та "рентабельність" за період з вересня 2012 року по серпень 2013 року.
Позивачем на адресу відповідача було спрямовано претензію №01 від 25.01.2014р. вих. №24.11-8-49, в якій позивач просив прийняти заходи для відшкодування матеріальної шкоди (збитків) на суму 86 902 грн. 70 коп. шляхом перерахунку на розрахунковий рахунок Дніпропетровського РПС.
Відповідач у запереченні на претензію №01 (а.с. 14) вважає її незаконною та такою, що не підлягає задоволенню.
Позивач вважає, що внаслідок завищення вартості послуг, наданих за Договором від 10.09.2012р. №0910201202, відповідачем завдано позивачу збитків на суму 9 877 грн. 64 коп., третя особа позовні вимоги позивача підтримує у повному обсязі, відповідач проти задоволення позову заперечує, що і є причиною спору.
Враховуючи викладене суд доходить висновку про необґрунтованість вимог позивача, виходячи з наступного.
Згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитками є: витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Оскільки позивачі і відповідач є суб'єктами господарювання, то господарські відносини між ними регулюються Господарським кодексом України.
Статтею 224 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено; під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно із статтею 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: - вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; - додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; - неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; - матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки; збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, а також вина; за відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах про відшкодування збитків (постанова Верховного Суду України від 30.05.2006 у справі №42/266-6/492).
При цьому слід зазначити, що можливість використовувати відшкодування збитків як способу захисту порушених прав виникає із факту невиконання обов'язку.
Як вбачається з матеріалів справи, спірні показники знайшли своє відображення в умовах укладеного між позивачем та відповідачем Договору від 10.09.2012р. №0910201202.
Тобто вина відповідача у завищенні вартості підрядних робіт відсутня, так само, як і відсутня його протиправна поведінка.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 1, частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, абзацом 3 частини 2 статті 174 Господарського кодексу України укладення між сторонами договору є однією з підстав виникнення зобов'язання.
Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну, припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, статтею 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України, частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Положеннями статей 6, 627 Цивільного кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Положеннями статті 632 Цивільного кодексу України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
У Договорі від 10.09.2012р. №0910201202 сторонами було погоджено умови та ціну надання послуг. Матеріалами справи підтверджується, що позивач та відповідач свої зобов'язання за вказаним договором виконали у повному обсязі; заборгованість по оплаті наданих відповідачем послуг відсутня.
Оскільки між сторонами було укладено договір про надання послуг з перевезення пасажирів наземним транспортом, а кошти, які позивач просить стягнути з відповідача, отримано останнім як оплату виконаних за договором робіт, то такі кошти набуті за наявності правової підстави - договору, а тому вони не можуть вважатися збитками (матеріальною шкодою) та не можуть бути стягнуті на підставі статті 22 Цивільного кодексу України і частини другої статті 224 Господарського кодексу України.
Таким чином, виявлені ревізією порушення не впливають на умови спірних договірних відносин і не можуть їх змінювати, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Відносно посилання позивача на акт Державної фінансової інспекції України як на доказ наявності вини відповідача та спричинення останнім збитків позивачу суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Акт від 16.12.2013 року №06-21/184 ревізії фінансово-господарської діяльності Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (надалі - Украерорух) за період з 01.01.2008 року по 31.08.2013 року є підставою для вчинення відповідних процесуальних дій посадовою особою, зокрема, пред'явлення позову, проте не позбавляє її процесуального обов'язку доводити свої вимоги належними та допустимими доказами.
Сам лише акт Державної фінансової інспекції не визначений законодавством як безумовний доказ в розумінні частини 2 статті 43 Господарського процесуального кодексу України. Обставини, вказані в такому акті повинні підтверджуватись належними доказами у відповідності до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з листом від 09.08.2006 року №1-11/477 Верховного суду України обставини, висвітлені в актах КРУ, та факти про їх порушення, встановлені КРУ під час перевірок, підлягають доказуванню стороною та оцінці судом на загальних підставах за правилами розділу V Господарського процесуального кодексу України.
Позивач належними та допустимими доказами не підтвердив факт завищення вартості наданих послуг з перевезення працівників Дніпропетровського РСП внаслідок зайвого включення відповідачем до статей витрат калькуляції вартості однієї нормо-години витрат на паливо через завищення відстані маршруту.
Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а частиною 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З урахуванням викладеного позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід віднести за рахунок позивача.
Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В позові відмовити.
Судові витрати віднести за рахунок позивача.
Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
СУДДЯ Т.В. ЗАГИНАЙКО
Дата підписання рішення,
оформленого відповідно до статті 84 ГПК України
„21„ січня 2015р.