Справа № 670/619/14-а
Головуючий у 1-й інстанції: Потапова О.О.
Суддя-доповідач: Совгира Д. І.
20 січня 2015 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Совгири Д. І.
суддів: Білоуса О.В. Курка О. П.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Віньковецького районного суду Хмельницької області від 14 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Нетечинецької сільської ради Віньковецького району Хмельницької області про визнання недійсними та скасування рішень ,
Позивач звернулася до Віньковецького районного суду Хмельницької області з позовом до Нетечинецької сільської ради Віньковецького району Хмельницької області про визнання недійсними та скасування рішень.
Постановою Віньковецького районного суду Хмельницької області від 14 листопада 2014 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з даною постановою суду, позивач подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі в судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 бажає приватизувати земельну ділянку "Пустир", розташовану в с. Нетечинці Хмельницької області, з метою ведення особистого селянського господарства. В 2012 році ОСОБА_2 подавала заяву про приватизацію вищевказаної земельної ділянки, яку сільська рада відхилила, посилаючись на те, що ця ділянка за цільовим призначенням не призначена для ведення особистого селянського господарства. В 2014 році рішенням № 8-32/2014 від 23.05.2014 року про надання дозволу на приватизацію земельної ділянки з умовною назвою "Пустир" площею 0,12 га в с. Нетечинці зазначена ділянка виділена жителю цього села ОСОБА_3 для будівництва і обслуговування жилого будинку.
Розглядаючи даний позов суд першої інстанції дійшов висновку про те, що рішення про надання дозволу на приватизацію земельної ділянки з умовною назвою "Пустир" площею 0,12 га в с. Нетечинці винесено на підставі та з дотриманням вимог чинного законодавства. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Відповідно до статті 19 ЗК України, землі поділяються на 9 категорій. Вказана ділянка, виділена ОСОБА_3, належить до категорії «землі житлової та громадської забудови» і посилається на письмове повідомлення начальника відділу земельних ресурсів у Віньковецькому районі. ОСОБА_2 не погоджується з таким твердженням, але нічим його не спростовує.
Цільове призначення земельної ділянки окреслюється встановленими законодавством та конкретизовані відповідними органами влади допустимими межами використання земельної ділянки громадянами та юридичними особами.
Статтею 38 Земельного кодексу України передбачено, що до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.
Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови (стаття 39 Земельного кодексу України).
Спірна земельна ділянка знаходиться в межах села Нетечинці, відомостей про те, що ділянка "Пустир" відноситься в силу ст. 19 ЗК України до земель сільськогосподарського призначення позивач суду не надала.
Згідно вимог частини п'ятої статті 20 Земельного кодексу України, види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.
Із смислового значення проаналізованих норм слідує, що сільська рада визначає цільове призначення земельної ділянки "Пустир", тому підстави для скасування її рішення № 8-32/2014 відсутні.
Вимога позивачки про скасування акта обстеження земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 складеного земельною комісією за участю дільничного інспектора 05 червня 2014 року, не підлягає задоволенню, оскільки вказаний акт обстеження земельної ділянки АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_4 лише фіксує про межові знаки між ділянками АДРЕСА_1.
Крім того, вказаний документ не є нормативно - правовим актом, його слід віднести до актів індивідуальної дії, він фіксує інформаційні складові місцевості. З його змістом позивачка може погоджуватись або не погоджуватись, представивши інший документ. Даним актом зафіксовано певний юридичний факт - порядок розташування межі та непорушність межових знаків ділянки НОМЕР_1.
Щодо позивної вимоги про скасування пояснення ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, в яких містяться відомості щодо місця розташування спірної криниці на земельній ділянці ОСОБА_7, не підлягають скасуванню, оскільки ці носії інформації не є нормативно - правовими актами чи актами індивідуальної дії. Згідно статті 1 Закону України «Про інформацію», інформацією є будь-які відомості та /або дані, які можуть бути зображені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді і в розумінні ст.17 КАС України вони не можуть бути оскаржені, оскільки не в адміністративній площині виникають, а в інформаційній щодо поширення певної (вірної, недостовірної) інформації.
Із аналізу досліджених доказів слідує, що позивачка не довела в суді першої інстанції та не зазначила підстави визнання недійсними та скасування зазначених нею актів, а тому колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з рішенням суду першої інстанції про відмову у задоволені адміністративного позову.
Тому, враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для її скасування не вбачається.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Віньковецького районного суду Хмельницької області від 14 листопада 2014 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.
Ухвала суду буде складена в повному обсязі протягом п'яти днів з дня закінчення розгляду справи.
Головуючий Совгира Д. І.
Судді Білоус О.В.
Курко О. П.