Головуючий у 1 інстанції - Зайцев Л.М.
Суддя-доповідач - Гімон М.М.
20 січня 2015 року справа №431/1717/14-а
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Гімона М.М., суддів Василенко Л.А., Гайдара А.В., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області на постанову Старобільського районного суду Луганської області від 18 червня 2014 року у справі № 431/1717/14-а за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області про визнання дій неправомірним, зобов'язання вчинити певні дії,-
Постановою Старобільського районного суду Луганської області від 18 червня 2014 року позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області про визнання дій неправомірним, зобов'язання вчинити певні дії, задоволено. Визнано дії посадових осіб управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області про відмову ОСОБА_2 в призначенні дострокової пенсії як матері інваліда з дитинства неправомірними, скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області від 26 травня 2014 року. Зобов'язано посадових осіб управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області призначити ОСОБА_2 дострокову пенсію як матері інваліда з дитинства з 22 травня 2014 року.
Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції помилково дійшов до висновку про задоволення позовних вимог, оскільки дитина позивача не була визнана інвалідом до шестирічного віку, крім того, позивачем не надано висновку лікарсько-консультативної комісії про те, що дитина позивача мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку, а тому позивач не має права на призначення дострокової пенсії за віком.
Сторони у судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. За приписами п.2 ч.1 ст.197 КАС України розгляд справи колегією суддів здійснюється в письмовому провадженні.
Вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах апеляційної скарги, дійшла висновку, що останню необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати з наступних підстав.
Судом апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, є матір'ю ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, якій з 20.01.1999 року встановлена третя група інвалідності, з 01.05.2005 року - безстроково встановлена третя група інвалідності (арк. справи 5, 25-27).
22.05.2014 року позивач звернулася до відповідача з заявою про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Разом з заявою позивачем був наданий висновок ЛКК Старобільської центральної поліклініки № 37 від 16.05.2014 року, з якого вбачається, що згідно з наявною медичною документацією захворювання ОСОБА_3 виявлено до шестирічного віку, що в майбутньому призвело до інвалідності (арк. справи 4).
Рішенням відповідача № 3886/02 від 26.05.2014 року позивачу відмовлено в призначенні пенсії відповідно до п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки дитина позивача не була визнана інвалідом до шестирічного віку, а наданий позивачем висновок ЛКК № 37 від 16.05.2014 року не підтверджує можливість встановлення ОСОБА_3 інвалідності до шестирічного віку.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що з урахуванням положень Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції до 01.01.2006 року, позивач має право на призначення дострокової пенсії, оскільки факт захворювання та встановлення інвалідності ОСОБА_3 до досягнення нею восьмирічного віку місцевий суд вважає встановленим.
Колегія суддів, проаналізувавши досліджені докази та встановлені фактичні обставини в їх сукупності, вважає, що рішення судом першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права з наступних підстав, а обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, є недоведеними.
Відповідно до абзацу четвертого пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції чинній на час звернення позивачем з заявою про призначення пенсії), жінки, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до шестирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на призначення дострокової пенсії за віком після досягнення 50 років та за наявності не менше 15 років страхового стажу. При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років.
Згідно з пунктом 25 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління ПФУ від 25 листопада 2005 року № 22-1, чинній на час виникнення спірних відносин, у разі якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення шестирічного віку, або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.
Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок про те, що мати дитини-інваліда має право на призначення дострокової пенсії за віком, якщо дитина, яку вона виховує, визнана дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку. Якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення нею шестирічного віку, або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, мати цієї дитини має право на отримання зазначеної пенсії лише у разі наявності висновку лікарсько-консультативної комісії про те, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 27.05.2014 року у справі № 21-133а14, яка згідно з приписами ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковою для всіх судів України.
Враховуючи те, що донька позивача визнана дитиною-інвалідом у п'ятнадцятирічному віці, та позивачем при зверненні за призначенням пенсії не надано висновку лікарсько-консультативної комісії про те, що її дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку, то колегія суддів вважає, що позивач не має права на призначення пенсії відповідно до абз. 4 п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При цьому, колегія суддів зауважує, що наданий позивачем висновок ЛКК № 37 від 16.05.2014 року за своїм змістом не підтверджує наявність у її доньки медичні показань для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку, а лише підтверджує наявність захворювання. Яке виникло до 6 років, яке в подальшому потягло виникнення інвалідності.
Суд першої інстанції на вищенаведені обставини не звернув уваги та безпідставного задовольнив позовні вимоги.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при вирішенні справи дійшов висновків, які не відповідають обставинам справи, та припустив порушення матеріального права, що призвели до неправильного вирішення справи, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області задовольнити.
Постанову Старобільського районного суду Луганської області від 18 червня 2014 року у справі № 431/1717/14-а за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області про визнання дій неправомірним, зобов'язання вчинити певні дії скасувати.
У задоволені позову ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області про визнання дій неправомірним, зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.
Колегія суддів М.М. Гімон
Л.А. Василенко
А.В. Гайдар