10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua
Головуючий у 1-й інстанції: Черноліхов С.В.
Суддя-доповідач:Котік Т.С.
іменем України
"22" січня 2015 р. Справа № 806/4469/14
Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Котік Т.С.
суддів: Жизневської А.В.
Малахової Н.М.,
при секретарі Єрикаловій О.О. ,
за участю представника відповідача Курдиляса Ю.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Житомирської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "02" грудня 2014 р. у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Продцентр" до Житомирської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень ,
У жовтні 2014 року Публічне акціонерне товариство "Продцентр" звернулося до суду з вказаним позовом та просило визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 29 вересня 2014 року № 0001872201 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств на 184772, 00 грн. основного платежу і 46193, 00 грн. штрафних (фінансових) санкцій та № 0001862201 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 188113, 00 грн. основного платежу і 47028, 00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що висновки податкового органу, які стали підставою для прийняття оспорюваних рішень, не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки господарські операції з ФОП ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_7 мали реальний характер, а придбане масло вершкове поставлялося бюджетним установам.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2014 року позов задоволено.
Визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 29 вересня 2014 року № 0001872201 і № 0001862201.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Продцентр" 932, 21 грн. сплаченого судового збору.
В апеляційній скарзі Житомирська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Житомирській області, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду та прийняти нову - про відмову в задоволенні позову. Зокрема, апелянт посилається на те, що поза увагою суду першої інстанції залишилися ті обставини, що у позивача відсутні документи, які підтверджують господарські операцій з фізичними особами-підприємцями ОСОБА_6 та ОСОБА_7
Розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що за результатами позапланової виїзної документальної перевірки Публічного акціонерного товариства "Продцентр" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених законом податків та зборів, а також дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01 січня 2012 року по 30 квітня 2014 року, посадовими особами Житомирської ОДПІ складено акт № 15/06-25-22-01/01549863 від 11 вересня 2014 року (а.с. 12-44). Згідно висновків акту перевірки позивачем порушено вимоги підпунктів 139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 184772 грн. (в тому числі: за ІІ квартал 2012 року - 30800 грн.; ІІІ квартал 2012 року - 15951 грн.; ІV квартал 2012 року - 16939 грн.; 2013 рік - 121082 грн.), та пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 188113 грн. (в тому числі: за травень 2012 року - на 7519 грн.; червень 2012 року - 21814 грн.; липень 2012 року-6851 грн.; серпень 2012 року - 4700 грн.; вересень 2012 року - 3642 грн.; жовтень 2012 року - 5 3 90 грн.; листопад 2012 року - 4321 грн.; грудень 2012 року - 6421 грн.; січень 2013 року - 19110 грн.; лютий 2013 року - 65164 грн.; березень 2013 року - 15400 грн.; квітень 2013 року -25851 грн.; травень 2013 року - 1930 грн.).
29 вересня 2014 року, на підставі вказаного акту перевірки, контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення № 0001872201 про збільшення Товариству суми грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств на 184772, 00 грн. основного платежу і 46193, 00 грн. штрафних (фінансових) санкцій та № 0001862201 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 188113, 00 грн. основного платежу і 47028, 00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Як встановлено судом першої інстанції, підставою для прийняття оспорюваних рішень стали висновки перевіряючих про безтоварність господарських операцій позивача з фізичними особами-підприємцями ОСОБА_6 та ОСОБА_7 по поставці масла вершкового, складення первинної документації з недоліками і перебування контрагентів у стані "4" - порушено провадження у справі про банкрутство, що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 184772 грн. та завищення податку на додану вартість на суму 188113 грн.
Суд першої інстанції перевіряючи спірні податкові повідомлення-рішення на відповідність вимогам частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України дійшов висновків, що їх прийнято протиправно та всупереч вимог податкового законодавства .
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з вказаним висновком, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 133.1 статті 133 Податкового кодексу України (далі - ПК України), платниками податку на прибуток підприємств з числа резидентів є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.
Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 вказаного Кодексу, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Із змісту норм статей 138, 139 ПК України слідує, що безумовною підставою для формування розміру витрат при визначенні розміру податку на прибуток є їх підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами.
Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України (пункт 185.1 статті 185 Податкового кодексу України).
Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пунктом 198.2 статті 198 цього Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 вказаного Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
При цьому, відповідно до пункту 201.4 статті 201 ПК України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Із системного аналізу вказаних вище норм вбачається, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги).
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Суд першої інстанції, перевіряючи доводи податкового органу щодо заниження позивачем, за період з 01 січня 2012 року по 30 квітня 2014 року, податку на прибуток на суму 184772 грн., в тому числі: за II квартал 2012 року - на 30800 грн.; ІІІ квартал 2012 року - 46751 грн.; ІV квартал 2012 року - 63690 грн.; 2013 рік - 121082 грн. а також, завищення податку на додану вартість на суму 188 113 грн. в тому числі: за травень 2012 року - на 7519 грн.; червень 2012 року - 21814 грн.; липень 2012 року - 6851 грн.; серпень 2012 року - 4700 грн.; вересень 2012 року - 3642 грн.; жовтень 2012 року - 5390 грн.; листопад 2012 року - 4321 грн.; грудень 2012 року - 6421 грн.; січень 2013 року - 19110 грн.; лютий 2013 року - 65164 грн.; березень 2013 року - 15400 грн.; квітень 2013 року - 25851 грн.; травень 2013 року - 1930 грн. встановив, що такі висновки не узгоджуються з правовими нормами, що регулюють спірні відносини та не відповідають встановленим обставинам справи.
Так, з матеріалів справи вбачається, що 18 травня 2012 року між Публічним акціонерним товариством "Продцентр" (Покупець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 (Постачальник) укладено договір поставки № 39 (а.с. 106-107), за умовами якого Постачальник передає у власність, а Покупець приймає та оплачує масло вершкове на умовах, визначених у цьому договорі.
Ціна товару встановлюється у прайс-листі, його доставка здійснюється силами, засобами та за рахунок Постачальника.
Як встановлено судом першої інстанції, виконання умов вказаного договору підтверджується видатковими накладними (а.с. 108-117), податковими накладними (а.с. 118-135).
Також, Публічного акціонерного товариства "Продцентр" (Покупець) укладався договір поставки № 48/62 від 02 квітня 2012 року (а.с. 191) масла вершкового з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 (Постачальник), згідно з яким останній передає у власність, а Покупець приймає та оплачує товар на умовах, визначених у даному договорі.
Досліджені судом першої інстанції видаткові накладні, ветеринарні свідоцтва, посвідчення про якість, протоколи випробувань, експертні висновки (а.с. 150-190), податкові накладні (а.с. 198-206) свідчать про виконання сторонами вказаних договірних зобов'язань.
На підтвердження використання товариством придбаного масла у власній господарській діяльності, судом досліджено реєстри накладних на відпущені продукти харчування дошкільним навчальним закладам (а.с. 50-51).
Окрім того, зберігання придбаного масла, його належна якість і постачання кінцевим споживачам встановлений постановою слідчого управління УМВС України в Житомирській області від 24 листопада 2014 року про закриття кримінального провадження відносно посадових осіб Публічного акціонерного товариства "Продцентр" щодо реалізації масла вершкового (а.с. 143-148).
Разом з тим, слід зазначити, що перевірку платника податків було проведено саме в рамках розслідування даної кримінальної справи.
Отже, з урахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків, що у відповідача були відсутні підстави для зменшення розміру витрат та податкового кредиту за вищезазначеними господарськими операціями.
При цьому суд зазначає, що юридичним фактом, який породжує право платника на формування витрат та податкового кредиту, є реальність господарської операції, а тому, при визначенні права платника податків на їх формування судом має бути перевірено чи мали операції між платником податків та його контрагентами реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного.
Як встановлено судом першої інстанції, договори, укладені між позивачем та фізичними особами-підприємцями ОСОБА_6, ОСОБА_7, спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, не містять положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, а волевиявлення сторін правочинів є вільне і відповідає їхній внутрішній волі, що відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 Цивільного кодексу України, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не надано доказів щодо умислу укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
Всі господарські операції підтверджені первинними документами, відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-ХІV та Податкового кодексу України, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.
Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Згідно з частиною 1 статті 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Посилання податкового органу на недоліки заповнення окремих видаткових накладних (відсутність розшифрування підпису особи, яка прийняла товар) обґрунтовано відхилені судом першої інстанції, оскільки окремий недолік первинного документа сам по собі не може бути безумовною підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце, тобто позбавлення цього документа сили звітного податкового документа, а відтак платника податків права на формування витрат.
Так само, обґрунтовано відхилено судом і посилання податкового органу на відсутність документів по транспортуванню товару, оскільки товарно-транспортні накладні не відносяться до документів суворої звітності та не є первинними документами в розумінні Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".
Окрім того, згідно п.4.4 договорів поставки №39 від 18.05.2012 року і №48/62 від 02.04.2012 року транспортування масла вершкового здійснювалося силами постачальника, а датою поставки є дата прийому вказаного товару, яку зазначено у відповідній накладній.
Також, не впливає на порядок формування витрат та податкового кредиту і те, що на час перевірки контрагенти позивача перебувають у стані 4 "порушено провадження у справі про банкрутство".
Як убачається з матеріалів справи, згідно договору поставки від 18 травня 2012 року № 39 масло вершкове було отримано ПАТ "Продцентр" від ФОП ОСОБА_6 у ІІ та IV кварталах 2012 року , та з 01.01.2013 року по 30.04.2013 року, в той час як судове рішення про визнання фізичної особи банкрутом винесено 07.07.2014 року (а.с. 91,92).
Згідно договору поставки від 02 квітня 2012 року № 48/62 масло вершкове від ФОП ОСОБА_7 було отримано у ІІ кварталі 2012 року, в той час як судове рішення про порушення справи про банкрутство винесено 18.12.2013 року (а.с. 93-97).
На час укладення договорів поставок та їх виконання, ФОП ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_7 були наявні в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а відтак відповідно до статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" такі відомості вважаються достовірними та можуть бути використані у спорі з третьою особою.
З огляду на вищезазначене, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог, не містять фактів невірного застосування судом норм матеріального та процесуального права, а тому колегія суддів не вбачає підстав, визначених ст. 202 КАС України, для скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Житомирської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "02" грудня 2014 р. без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Т.С. Котік
судді: А.В. Жизневська
Н.М. Малахова
Повний текст cудового рішення виготовлено "22" січня 2015 р.
Роздруковано та надіслано:р.л.п.
1- в справу:
2 - позивачу Публічне акціонерне товариство "Продцентр" вул.Котовського,61,м.Житомир,10029
3- відповідачу Житомирська об"єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Житомирській області м-н Перемоги,2,м.Житомир,10014
- ,