22 січня 2015 року Справа № 5996/13
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Багрія В.М.,
суддів Мікули О.І.,Старунського Д.М.,
з участю секретаря судового засідання Ратушної М.І.,
представників позивача Дичківської М.О., Янівської Г.Я.,
представника відповідача Черевика Є.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.03.2013 року в справі за позовом Львівської обласної організації Національної спілки художників України до начальника управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова, управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова про скасування рішень,
У грудні 2012 року Львівська обласна організація Національної спілки художників України звернулася до суду з позовом до начальника управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова Паленик О.І., управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова про скасування рішень.
Позивач просив скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова № 0188 від 11.12.2012 року про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України страхових внесків та рішення № 0189 від 11.12.2012 року про застосування фінансових санкцій за неподання розрахунку сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12.03.2013 року позов задоволено.
Скасовано рішення № 0188 від 11.12.2012 року про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України страхових внесків.
Скасовано рішення № 0189 від 11.12.2012 року про застосування фінансових санкцій за неподання розрахунку сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Постанову суду першої інстанції оскаржило управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова, подавши на неї апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, та є такою, що суперечить обставинам справи.
В обґрунтування апеляційних вимог вказує, що рішення про застосування фінансових санкцій відповідно до п. 4 та п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» були прийнятті у зв'язку з не нарахуванням та неподанням позивачем розрахунку страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за жовтень 2004 року, що було виявлено відповідною перевіркою.
Апелянт просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.03.2013 року та прийняти нове рішення про відмову позивачу в задоволенні позову.
Вислухавши суддю-доповідача, представника апелянта, який апеляційну скаргу підтримав, представників позивача, які просять апеляційну скаргу відхилити, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
У справі встановлено, що управлінням Пенсійного фонду України у Галицькому районі м. Львова було проведено планову перевірку позивача щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, контроль за нарахуванням та сплатою яких покладено на Пенсійний фонд України, а також достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за період з 1.01.2004 року до 28.09.2012 року.
За результатами перевірки складено акт № 143 від 28.09.2012 року. Згідно акта перевірки виявлено порушення позивачем п.6 ч.2 ст.17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме: згідно відомості про нарахування заробітної плати за жовтень 2004 року нарахування страхових внесків становить 971,84 грн., утримання 60,74 грн. Розрахунок не подано.
На підставі акта перевірки № 143 від 28.09.2012 року позивачу була направлена вимога № Ю-0692 від 28.09.2012 року, якою визначено суму недоїмки зі сплати страхових внесків в розмірі 1032,58 грн. та прийнято рішення № 0188 від 11.12.2012 року «Про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків», яким на підставі п.4 ч.9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застосовано штрафні санкції на суму 4904,75 грн., та рішення № 0189 від 11.12.2012 року «Про застосування фінансових санкцій за неподання розрахунку сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у строки, визначені законодавством», яким на підставі п.5 ч.9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за неподання розрахунку сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у строки, визначені законодавством, застосовано штрафні санкції на суму 9809,51 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що рішення відповідача від 11.12.2012 року про застосування фінансових санкцій є протиправними, оскільки ст. 17 та ч.9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які регламентують вчинені порушення, встановлені відповідачем під час перевірки, втратили чинність з 1.01.2011 року.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх правильними з огляду на наступне.
Відповідно до п. 4 та п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції, що діяла до 1.01.2011 року, виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції:
за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми;
за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Частина 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» втратила чинність з 1.01.2011 року відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Згідно картки особового рахунку Львівської обласної організації Національної спілки художників України, у жовтні 2004 року позивачем своєчасно сплачено, а відповідачем зараховано внески в сумі 1032,96 грн. Цієї обставини не заперечив представник відповідача в засіданні суду апеляційної інстанції.
Судом першої інстанції встановлено факт сплати позивачем у жовтні 2004 року страхових внесків у строк та в розмірі, встановленому законодавством, тобто у позивача відсутня заборгованість зі сплати страхових внесків.
Оскільки у позивача не було заборгованості зі сплати страхових внесків до органів Пенсійного фонду України чи заборгованості зі сплати нарахованих сум штрафних санкцій до 1.01.2011 року, тому застосування до нього фінансових санкцій відповідно до п. 4 та п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, яка діяла до 1.01.2011 року) є неправомірним.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскаржувані рішення про застосування фінансових санкцій № 0188 та № 0189 від 11.12.2012 року, прийняті відносно позивача на підставі ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка втратила чинність з 1.01.2011 року, є протиправними та підлягають скасуванню.
Посилання апелянта на п. 7 розділу 7 розділу VIII «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» колегія суддів вважає безпідставними, оскільки повноваження щодо застосування фінансових санкцій зберігається за органами Пенсійного фонду України лише в частині контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків за умови існування заборгованості зі сплати внесків або нарахованих сум штрафних санкцій у період до 1.01.2011 року.
Враховуючи вищенаведене, постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним та всебічним з'ясуванням усіх обставин справи, тому підстав для її скасування колегія суддів не знаходить.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому відсутні підстави для її задоволення.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова залишити без задоволення.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.03.2013 року в справі № 2а-10716/12/1370 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: В.М. Багрій
Судді : О.І. Мікула
Д.М.Старунський