ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
05 січня 2015 року Справа № 813/7410/14
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Кузана Р.І.,
з участю секретаря судового засідання Перчак С.В.,
представників:
позивача ОСОБА_1,
відповідача Шпака В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_3 (надалі -СПД-ФО ОСОБА_3) в серпні 2012 року звернувся у Львівський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Городоцької міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби (правонаступник - Городоцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Львівській області) (далі - Городоцька ОДПІ) в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0004481741 від 31.07.2012р.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що при проведенні перевірки відповідачем не перевірялася залишкова балансова вартість транспортних засобів, які перебували у користуванні позивача на умовах лізингу, та обґрунтованість поданої лізингодавцем вартості предметів лізингу, як базу нарахування податком на додану вартість (надалі - ПДВ). Окрім того, вказав, що акт вилучення у боржника предметів може вважатися документом, на підставі якого можуть формуватись податкові зобов'язання чи податковий кредит, лише за умови, що такий акт містить інформацію про ПДВ, розрахований виходячи з вартості вилученого предмета лізингу. Вказане свідчить, що Городоцькою ОДПІ проведено перевірку платника податку поверхнево, не враховано даних бухгалтерського та податкового обліку.
Крім цього, відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства за результатами камеральної перевірки, тоді як для визначення суми податку на додану вартість, що відображається у податковій звітності у зв'язку з поверненням предмета лізингу, необхідно було проводити документальну перевірку та досліджувати первинні документи. Платником податку повідомлено контролюючий орган, що копії актів вилучення об'єктів фінансового лізингу (транспортних засобів), використані в ході перевірки, є підробленими (містять дописки) та не відповідають встановленій законодавством формі, а отже - не можуть бути підставою для визначення йому податкового зобов'язання з податку на додану вартість. Позивач підкреслив, що податковому органу надано копії судових рішень, згідно з якими визнано протиправними та скасовано постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, про арешт майна та заборону його відчуження, про розшук майна (об'єкта фінансового лізингу) тощо. А отже, складені під час незаконно відкритих та проведених виконавчих проваджень акти державного виконавця не можуть братися податковим органом до уваги.
У зв'язку з наведеним, просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Городоцької міжрайонної Державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби № 0004481741 від 31.07.2012 року.
Представник відповідача проти адміністративного позову заперечив. Зазначив, що враховуючи право лізингодавця самостійно здійснювати повернення предметів лізингу від лізингоотримувачів та особливості як документального оформлення такого повернення, так і оподаткування операцій з передачі та повернення предметів лізингу, акт вилучення предмета лізингу за підписом лізингодавця або акт вилучення у боржника предметів за формою, передбаченою "Інструкцією про проведення виконавчих дій", затвердженою наказом Міністерства юстиції України №74/5 від 15.12.1999р. (далі - Інструкція), можуть вважатися документами, що підтверджують факт сплати податку. Зазначає, що акти вилучення транспортних засобів в судовому порядку не оскаржувались, а постанови про відкриття виконавчого провадження були скасовані судами лише з формальних підстав. З урахуванням викладеного вважає, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити в повному обсязі.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23.10.2012р., яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2013р., адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Городоцької міжрайонної Державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби № 0004481741 від 31.07.2012р.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України № К/800/7753/14 від 08.10.2014р. касаційну скаргу Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області задоволено частково, вказані постанова та ухвала судів скасовані, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, з урахуванням вказівок Вищого адміністративного суду України, встановив наступне:
Городоцькою ОДПІ проведено камеральну перевірку даних, задекларованих СПД-ФО ОСОБА_3 у податковій звітності з податку на додану вартість, результати якої відображені в Акті № 287/17/НОМЕР_2 від 23.07.2012р.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.185.1 ст.185, п.187.6 ст.187, п.201.10 ст.201 Податкового коедксу України (далі - ПК України) в результаті чого занижено суму податкових зобов'язань з ПДВ за квітень 2012 року на суму 211728,80 грн., що призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту в цьому розмірі.
31.07.2012р. відповідачем на підставі вказаного Акта прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0004481741 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 317594 грн. (основний платіж - 211729 грн., штрафні (фінансові) санкції - 105865 грн.
Судом встановлено, що між СПД-ФО ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" 29.07.2008р. були укладені договори фінансового лізингу (об'єкт фінансового лізингу - сідлові тягачі DAF FT105XF460SC, 2008 року випуску, 3 одиниці, кузови/шасі №№ НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5).
Правовідносини, що виникають за договором фінансового лізингу регулюються Законом України "Про фінансовий лізинг".
Так, відповідно до ч.2 ст.1 Закону України "Про фінансовий лізинг" (далі - Закон) за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Частиною 1 ст. 9 цього Закону, передбачено, що лізингоодержувачу (сублізингоодержувачу) забезпечується захист його прав на предмет лізингу на рівні із захистом, встановленим законодавством щодо захисту прав власника.
Відповідно до ч.2 ст. 7 Закону лізингодавець має право відмовитись від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів. Стягнення за виконавчим написом нотаріуса провадиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
16.02.2012р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 були вчинені виконавчі написи №№ 317, 318, 320 про повернення СПД-ФО ОСОБА_3 на користь ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" об'єктів фінансового лізингу у зв'язку із невиплатою в строк (згідно узгодженого графіку) лізингових платежів. При цьому, згідно з вказаними виконавчими написами, загальна первинна вартість кожного предмета фінансового лізингу, що був переданий в користування на умовах фінансового лізингу, становить 732898,79 грн., а вартість предмета лізингу, що підлягала відшкодуванню становила 112465,28 грн.
На підставі заяв ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" про примусове виконання виконавчих написів від 22.02.2012р. Відділом державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м.Києві (далі - ВДВС) 23.02.2012р. були винесені постанови про відкриття виконавчих проваджень.
Крім того, 23.02.2012р. ВДВС були винесені постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження - об'єктів фінансового лізингу.
Суд зазначає, що в матеріалах справи наявні акти державного виконавця від 02.04.2012р. про повернення об'єктів фінансового лізингу (наданих ДПІ та отриманих відповідачем з окружної Державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби у м.Києві). Вказані в них сідлові тягачі передані представнику ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль". При цьому, в цих актах вказано вартість повернутих предметів - сідлових тягачів кузов № НОМЕР_3 - 429074,99 грн., № НОМЕР_4 - 412223,05 грн., № НОМЕР_5 - 429074,99 грн., та ПДВ відповідно - 71512,50 грн., 68703,84 грн. та 71512,50 грн.
Зі змісту акта перевірки № 287/17/НОМЕР_2 від 23.07.2012р. судом встановлено, що саме ці акти були враховані відповідачем при проведенні камеральної перевірки та вказана в них сума ПДВ зазначена відповідачем як така, що повинна була бути включена позивачем до складу податкових зобов'язань за квітень 2012 року.
Разом з цим, в матеріалах справи наявні акти державного виконавця про повернення транспортних засобів, які не містять даних про вартість вилучених об'єктів фінансового лізингу та сум ПДВ, що включається в цю вартість.
Суд підкреслює, що вказані акти є ідентичними по формі і змісту, що дає підстави суду дійти висновку, що інформація щодо вартості об'єкта фінансового лізингу та суми ПДВ є лише допискою. Про цю обставину позивач повідомляв Городоцьку ОДПІ.
Таким чином, за відсутності достовірних даних щодо дійсної залишкової вартості предметів фінансового лізингу чи наявності з цього приводу сумнівів, обов'язок щодо перевірки такої та, відповідно, визначення суми ПДВ, яка підлягає відображенню платником податку у складі податкових зобов'язань при поверненні об'єктів фінансового лізингу, покладено на податковий орган. При цьому, така перевірка повинна бути документальною, тобто з аналізом первинних документів бухгалтерського та податкового обліку.
Так, відповідно до ст.ст. 75, 76, 78 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків. Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
У випадку, коли щодо платника податку подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної у разі ненадання таким платником податків пояснень та документального підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня його отримання, - податковий орган проводить документальну позапланову перевірку (п.78.1.9 ст.79 ПК України).
Судом встановлено, що перевірка позивача була камеральною, тобто повинна була проводитись виключно по документах податкової звітності. Однак, зі змісту акта перевірки судом встановлено, що податковий орган під час такої перевірки брав до уваги не лише дані податкової звітності позивача, як передбачає Закон, а й копії документів, наданих Центральним офісом з обслуговування великих платників податків ДПС у м. Києві (акти державного виконавця від 02.04.2012р., згідно з якими загальна вартість об'єктів фінансового лізингу складає 1270373,03 грн., в т.ч. ПДВ - 211728,84 грн.). Вказане свідчить про порушення відповідачем порядку проведення перевірок, що передбачений ПК України.
Постановами окружного адміністративного суду м.Києва від 14.05.2012р. у справі №2а-4848/12/2670, від 24.04.2012р. у справі №2а-4481/12/2670 та від 15.05.2012р. у справі №2а-4479/12/2670, які залишено без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду, визнано протиправними та скасовано постанови ВДВС про відкриття виконавчих проваджень, в межах яких відбулось повернення транспортних засобів.
З пояснень представника позивача судом встановлено, що після скасування постанов державного виконавця у судовому порядку, вказані вище об'єкти фінансового лізингу не було повернуто СПД-ФО ОСОБА_3, оскільки такі на момент набрання вказаних рішень законної сили були реалізовані лізингодавцем.
Відповідно до п. 185.1 ст.185 Податкового кодексу України (далі - ПК України) операції платника податків з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу (орендарю) є об'єктом оподаткування ПДВ. Датою виникнення податкових зобов'язань орендодавця (лізингодавця) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичної передачі об'єкта фінансової оренди у користування орендарю (лізингоотримувачу) (п. 187.6 ст. 187 ПК України). Відповідно до пп. 196.1.2 п. 196.1 ст. 196 ПК України не є об'єктом оподаткування ПДВ операції з передачі майна у лізинг (оренду), крім переданого у фінансовий лізинг. З наведеного випливає, що операція з повернення об'єкта фінансового лізингу з метою оподаткування ПДВ для сторін такого правочину є об'єктом оподаткування та оподатковується ПДВ у загальновстановленому порядку.
Згідно з п.187.6 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань орендодавця (лізингодавця) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичної передачі об'єкта фінансової оренди у користування орендарю (лізингоотримувачу).
Відповідно до абзацу 1 підпункту 196.1.2 п.196.1 ст 196 ПК України не є об'єктом оподаткування ПДВ операції з передачі майна у схов (відповідальне зберігання), у концесію, а також у лізинг (оренду), крім передачі у фінансовий лізинг.
Враховуючи наведене, слід вважати, що повернення об'єкта фінансового лізингу (вилучення лізингодавцем предметів фінансового лізингу у випадку розірвання договору фінансового лізингу до моменту закінчення його дії (у тому числі і через несплату лізингових платежів) з метою оподаткування ПДВ для лізингоотримувача є об'єктом оподаткування і оподатковується таким податком у загальному порядку.
Таким чином, суд зазначає, що при достроковому поверненні позивачем транспортних засобів, що були об'єктом фінансового лізингу, у нього виник обов'язок по включенню сум податку на додану вартість від залишкової їх вартості до складу податкових зобов'язань. Однак, з наявних у справі документів суд не має можливості встановити дійсну вартість транспортних засобів на момент їх повернення. Крім цього, суд не вправі перебирати на себе повноваження податкового органу щодо визначення розміру грошових зобов'язань платника податків по такій операції.
При цьому, з урахуванням встановлених обставин, суд вважає, що вказані вище акти державного виконавця від 02.04.2012р. про повернення ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" від СПД-ФО ОСОБА_3 об'єктів фінансового лізингу не можуть бути єдиними та достатніми документами, на підставі яких може бути визначений позивачу розмір грошових зобов'язань по податку на додану вартість.
Відповідно до ст. 86 ПК України результати перевірок оформляються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Згідно із п. 6 Розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 22.12.2010 року № 984, факти виявлених порушень викладаються в акті перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Суд наголошує, що в акті перевірки від 23.07.2012р. відсутній опис господарських відносин, які існували між позивачем та ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль", виклад порушень податкового законодавства, допущених позивачем, є не чітким. Суд встановив, що податковий орган під час перевірки взяв до уваги лише документи, надані контрагентом позивача - акти державного виконавця від 02.04.2012р., однак, як зазначено вище, вказані акти мають ознаки сумнівності, оскільки такі містять дописки щодо вартості об'єкта фінансового лізингу та суми ПДВ.
Судом також враховано, що ТзОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» зверталось до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з СПД-ФО ОСОБА_3 вартості предмету лізингу, однак у задоволенні вказаних позовів відмовлено. При цьому, заявлені до стягнення суми вартості предмету лізингу відрізнялися від тих, які вказані у актах державного виконавця. Судові рішення Господарського суду Львівської області набрали законної сили. Вказані обставини також підтверджують необґрунтованість розміру донарахованих спірним податковим повідомленням-рішенням грошових зобов'язань.
За положеннями Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідачем не представлено суду доказів та не надано пояснень з приводу обґрунтованості висновків, викладених у акті перевірки СПД-ФО ОСОБА_3 та розміру грошового зобов'язання, визначеного спірним податковим повідомленням-рішенням.
Надаючи оцінку доводам позивача та відповідача щодо аналізу вказаних правовідносин, суд надає перевагу поясненням представника позивача, які обґрунтовуються долученими до матеріалів справи письмовими доказами.
Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що перевірка СПД-ФО ОСОБА_3 проведена не об'єктивно та поверхнево. Податковим органом не встановлено залишкову балансову вартість транспортних засобів (тягачів) станом на час повернення таких лізингодавцю; не перевірено заявленої лізингодавцем вартості предмету фінансового лізингу; не перевірено доводів платника податку про недостовірність копій документів, що взяті до уваги податковим органом; не перевірено правильність визначення контрагентом позивача об'єкта оподаткування ПДВ тощо.
Наведені обставини справи свідчать про те, що рішення податкового органу про визначення СПД-ФО ОСОБА_3 грошового зобов'язання по ПДВ ґрунтується на односторонніх, суб'єктивних та хибних висновках податкового органу.
Суд враховує, що згідно з п.10.2 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013р. "Про судове рішення в адміністративній справі", в разі задоволення позову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень суд повинен зазначити про це в судовому рішенні та одночасно застосувати один із встановлених законом способів захисту порушеного права позивача: про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.
Скасування акта суб'єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта.
З огляду на вищевикладене, та з врахуванням встановлених обставин справи суд вважає, що викладені в акті перевірки № № 287/17/НОМЕР_2 від 23.07.2012 р. висновки податкового органу про порушення позивачем норм Податкового кодексу України є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами. А тому, адміністративний позов про визнання протиправним та скасування прийнятого на підставі таких висновків податкового повідомлення-рішення є обгрунтованим та підлягає до задоволення.
Всі здійснені позивачем документально підтверджені судові витрати суд стягує з Державного бюджету України у відповідності до ст. 94 КАС України.
Керуючись статтями. 7-14, 69-71, 86, 94, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Городоцької міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби № 0004481741 від 31.07.2012р.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Субєкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 судовий збір в сумі 2204 (дві тисячі двісті чотири) гривні 00 коп.
Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, виготовленої в повному обсязі. Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Кузан Р.І.