16.01.2015 р. Справа № 914/4080/14
За первісним позовом позивача: Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, м.Львів
до відповідача: ОСОБА_1, м.Львів
про: розірвання договору купівлі-продажу та стягнення неустойки в розмірі 39 744,00 грн.
За зустрічним позовом позивача (відповідача за первісним позовом): ОСОБА_1, м.Львів
до відповідача (позивача за первісним позовом): Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, м.Львів
про: зобов»язати Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради передати ОСОБА_1 у власність нежитлові приміщення за адресою :АДРЕСА_2 згідно з п.3.1, 3.2 Договору №2906 купівлі-продажу нежитлових (підвальних) приміщень способом викупу від 21.03.2014р.
Суддя Кітаєва С.Б.
Представники:
від позивача за первісним (відповідача за зустрічним) позовом: Ганусяк О.І.- представник ( довіреність від 20.11.2014р. №2302-втх-3056);
від відповідача за первісним (позивача за зустрічним)позовом: ОСОБА_3 - представник ( довіреність від 15.01.2015 р., зареєстрована в реєстрі за №225).
Представникам сторін роз'яснено їх права та обов'язки, передбачені ст.ст.20,22 ГПК України; заяв про відвід судді від сторін не поступали.
На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, м.Львів до ОСОБА_1, м.Львів про розірвання договору купівлі-продажу нежитлових приміщень способом викупу від 21.03.2014 року №2906, укладеного між сторонами, та стягнення неустойки в розмірі 39 744 грн.
Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 20.11.2014р. порушив провадження у справі, прийняв позовну заяву до розгляду та призначив розгляд справи на 01.12.2014 р.
28.11.2014 року до суду поступила зустрічна позовна позовна заява ОСОБА_1 до Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради у п.3 прохальної частини якої заявлено вимогу за зустрічним позовом, а саме: зобов»язати Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради передати ОСОБА_1 у власність нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_2 згідно з п.3.1, 3.2 Договору №2906 купівлі-продажу нежитлових (підвальних) приміщень способом викупу від 21.03.2014р.
Окрім заявленої вимоги за зустрічним позовом, у п.п.2,4 прохальної частини позовної заяви позивач за зустрічним позовом просить : п.2. відмовити у задоволенні позовних вимог Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради щодо розірвання договору купівлі-продажу та стягнення неустойки в розмірі 39 744,00 грн; п.4. зменшити розмір неустойки до 2% ціни Об»єкта продажу за Договором №2906 купівлі-продажу нежитлового приміщення способом викупу від 21.03.2014р.
В судове засідання 01.12.2014 року позивач явку повноважного представника не забезпечив. 01.12.2014 р. подав заяву (вх.№51987/14) про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, які судом прийняті та приєднані до матеріалів справи. Відповідач в судове засідання явку повноважного представника забезпечив, однак вимог ухвали про порушення провадження у справі не виконав.
Враховуючи наведене, а також те, що вирішується питання про прийняття зустрічної позовної заяви, ухвалою від 01.12.2014 року суд відклав розгляд справи на 12.12.2014 року на 10 год.00 хв.
Ухвалою від 01.12.2014 року суд прийняв зустрічну позовну заяву для спільного розгляду з первісним позовом. Судове засідання з розгляду зустрічного позову суд призначив до спільного розгляду з первісним позовом на 12.12.2014 року на 10 год.00 хв.
09.12.2014р. за вх.№53354/14 в суді зареєстровано відзив відповідача за первісним позовом (ОСОБА_1) на позовну заяву про розірвання договору купівлі-продажу та стягнення неустойки.
09.12.2014 р. за вх.№53355/14 в суді зареєстровано Заяву від 05.12.2014р. позивача за зустрічним позовом « про уточнення зустрічної позовної заяви».
У прохальній частині Заяви про уточнення зустрічної позовної заяви позивач за зустрічним позовом просить: п.1. Зобов»язати Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради вчинити дії - виконати умови договору купівлі-продажу нежитлового приміщення способом викупу від 21.03.2014р. №2906 шляхом передачі ОСОБА_1 у власність нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_2 згідно з п.3.1, 3.2 Договору №2906 купівлі-продажу нежитлового приміщення способом викупу від 21.03.2014 р.
Окрім уточнення вимоги за зустрічним позовом, у п.2 прохальної частини Заяви про уточнення зустрічної позовної заяви позивач за зустрічним позовом підтвердив попередньо заявлене ним клопотання про зменшення розміру неустойки до 2% ціни Об»єкта продажу за Договором №2906 купівлі-продажу нежитлового приміщення способом викупу від 21.03.2014р.
11.12.2014 р. за вх.№54067/14 в суді зареєстровано клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, у зв»язку із складними сімейними обставинами (хвороба матері, яка проживає в с.Ясенів Бродівського району) та необхідністю термінового виїзду з м.Львова для догляду за хворою.
12.12.2014 р. за вх.№54085/14 в суді зареєстровано клопотання позивача про долучення до матеріалів справи доказів отримання позивачем коштів від відповідача за об»єкт купівлі-продажу та докази скерування відповідачу претензії №2302-вих.1345 від 23.04.2014 р.
В судове засідання 12.12.2014 року прибув представник позивача за первісним (відповідача за зустрічним) позовами. Від відповідача за первісним (позивача за зустрічним) позовами представник в судове засідання не прибув.
Враховуючи клопотання представника ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи, поважні причини, які унеможливили явку представника в судове засідання, суд вбачав за доцільне та можливе задоволити подане представником ОСОБА_1 клопотання та в межах строків, встановлених ч.1 ст.69 ГПК України, відкласти розгляд справи. Відтак, ухвалою від 12.12.2014р. суд відклав розгляд справи на 16.01.2015р.
16.01.2015р. за вх.№1468/15 в суді зареєстровано клопотання представника позивача про долучення до матеріалів справи належно засвідченої копії Договору №2906 від 21.03.2014р.
В судове засідання 16.01.2015 р. сторони явку повноважних представників забезпечили.
Представник позивача підтримав позовні вимоги за первісним позовом, просить задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення способом викупу. В порушення умов вказаного договору, відповідач не сплатив ціну об»єкта продажу протягом обумовленого сторонами строку, у зв'язку з чим позивач просить розірвати договір купівлі-продажу та стягнути з відповідача неустойку в розмірі 20% ціни продажу об'єкта, що становить 39 744,00 грн., відшкодувати за рахунок відповідача судові витрати.
Відзиву на зустрічний позовом Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради не подало; представник в судовому засіданні в усній формі зустрічний позов заперечив та просив у його задоволенні відмовити.
По клопотанню відповідача за первісним позовом про зменшення розміру неустойки, позивач висловив заперечення, однак жодних доказів в спростування обставин, на які посилається відповідач за первісним позовом клопочучи про зменшення розміру неустойки, позивачем за первісним позовом до справи не подано. Поряд з цим, в судовому засідання представник Управління висловив думку про те, що зменшення розміру неустойки до 2% ціни об»єкта продажу (як це просить відповідач за первісним позовом), є заниженим.
Представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним) в судовому засіданні заперечив проти первісних позовних вимог, зазначив, що відповідачем прострочено сплату коштів за об»єкт продажу на незначний термін і то з поважних причин; перераховані кошти з квітня 2014 року перебувають у користуванні позивача за первісним позовом (не повернуті відповідачу). Вважає, що нарахована позивачем неустойка є надмірно великою у зв'язку з відсутністю збитків, завданих позивачеві можливим простроченням виконання зобов'язання, та враховуючи незначний строк такого прострочення, відтак підтримав клопотання про зменшення розміру неустойки до 2% ціни об»єкта продажу за Договором №2906 від 21.03.2014 р. Просить у задоволенні вимоги за первісним позовом про розірвання договору купівлі-продажу відмовити, вимогу про стягнення неустойки задоволити частково із врахуванням поданого клопотання про зменшення розміру неустойки до 2% ціни об»єкту купівлі-продажу. Зустрічний позов просить задоволити.
Відповідно до пункту 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 №10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам», господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб»єктами господарської діяльності, а також спори, пов»язані з: приватизацією державного та комунального майна (крім спорів про приватизацію державного житлового фонду), в тому числі спори про визнання недійсними відповідних актів органів місцевого самоврядування та органів приватизації, а також спори зі справ, що виникають з корпоративних відносин.
З огляду на приписи ч.2 ст.1 та ст.12 ГПК зазначені справи підвідомчі господарським судам і в тому разі, якщо сторонами в судовому процесі виступають фізичні особи, що не є суб»єктами підприємницької діяльності.
Виходячи з цього, на підставі ст.12 ГПК України , дана справа підвідомча Господарському суду Львівської області.
Справа розглядається за вимогами первісного позову та зустрічного позову ( із врахуванням заяви про уточнення зустрічної позовної заяви).
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
21.03.2014 р. між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення способом викупу №2906, за умовами якого продавець зобов'язався відповідно до ухвали Львівської міської ради 12-ої сесії 6-го скликання від 18 липня 2013 року №2562, передати у власність покупцю нежитлове приміщення підвалу (індекси частини приміщення У11,У111), загальною площею 89,2 (вісімдесят дев»ять цілих дві десятих) кв.м., в будинку АДРЕСА_2, позначене у технічному паспорті, виданому Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" 06 серпня 2009 року, цифрами У11 (сім), площею 44,4 (сорок чотири цілих чотири десятих) кв.м., У111 (вісім), площею 44,8 (сорок чотири цілих вісім десятих) кв.м, що належить на праві комунальної власності Територіальній громаді міста Львова в особі Львівської міської ради на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого ОСОБА_4, державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції Львівської області 04 лютого 2014 року, індексний №17311455, право власності на нежитлове приміщення підвалу зареєстроване в Державному реєстрі речових прав відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний №17311712, виданого ОСОБА_4, державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції Львівської області 04 лютого 2014 року, реєстраційний номер об»єкта нерухомого майна: 285090746101, а Покупець зобов»язується прийняти зазначене нежитлове приміщення підвалу і сплатити ціну, відповідно до умов, що визначені в цьому Договорі та здійснити реєстрацію права власності на вказані приміщення в органах державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.
Зазначений в цьому договорі об»єкт продавався за ціною 198 720 грн. 00коп., у т.ч. ПДВ (п.1.6. договору).
Пунктом 2.1. договору сторони передбачили, що покупець зобов»язаний сплатити продавцеві 198 720 грн. 00 коп. за придбаний об»єкт продажу протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення цього договору.
Відповідно до п.2.2. договору, розрахунки за придбаний об»єкт здійснюються покупцем шляхом безготівкового перерахування всієї суми на рахунок продавця. Датою оплати сторони вважають дату зарахування коштів на рахунок продавця.
Пунктом 5.1. договору встановлено обов»язок покупця у встановлений цим договором строк сплатити ціну продажу об'єкта продажу.
Договір купівлі -продажу нотаріально посвідчений 21 березня 2014 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_5
Згідно з п.7.2 договору, у разі несплати ціни об»єкта продажу протягом строку, встановленого у п.2.1 цього Договору, покупець сплачує на користь продавця неустойку у розмірі 20 (двадцяти) відсотків ціни, за яку куплено Об»єкт продажу. У разі несплати коштів згідно з договором купівлі-продажу разом з неустойкою протягом 30 (тридцяти) днів цей Договір підлягає розірванню відповідно до п.5 ст.23 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».
За порушення строку оплати ціни продажу об'єкта позивач, керуючись згаданим пунктом договору, просив суд стягнути з відповідача неустойку у розмірі 20 відсотків ціни продажу об'єкта, що становить 39 744 грн.00 коп.
В п.3.1 Договору передбачено, що передача об»єкта у власність покупця здійснюється продавцем у триденний термін після сплати повної вартості придбаного об»єкта продажу.
Вартість об»єкта продажу погоджена сторонами в п.1.6.1 Договору і складає 198 720 грн. 00 коп.(сто дев»яносто вісім тисяч сімсот двадцять гривень 00 копійок), в тому числі ПДВ.
Відповідно до п.3.2 Договору передача об»єкта продажу продавцем і прийняття об»єкта продажу покупцем підтверджується актом приймання-передачі, який підписується сторонами.
За умовами Договору (розділ 6 «обов»язки продавця») продавець зобов»язується передати покупцеві об»єкт продажу у встановлений Договором термін. ( п.6.1).
За умовами Договору (розділ 5 «обов»язки покупця») покупець зобов»язується у встановлений цим Договором строк сплатити ціну об»єкта продажу (п.5.1); у встановлений цим Договором строк прийняти об»єкт продажу (п.5.2).
Позивач та відповідач за первісним позовом вважають, що останнім днем строку сплати ціни об»єкту продажу було 20 квітня 2014 року, що вбачається зі змісту позовної заяви, відзиву на первісний позов та підтверджено представниками сторін у судовому засіданні.
Як пояснює представник відповідача за первісним позовом, у зв»язку із хворобою покупця, ОСОБА_1, та перебуванням її на лікування з 15.04.2014р. по 22.04.2014 р., що підтверджується випискою Комунальної 4-ої міської клінічної лікарнні м.Львова від 22.04.2014 р., оплата ціни об»єкта продажу в розмірі 198 720,00 грн. була здійснена одразу ж після виходу з лікування - 23 квітня 2014 року, підтвердженням чого є квитанція 10538.514.1 від 23.04.2014р. банку ЗГРУ ПАТ КБ «ПриватБанк» м.Львів. Крім того, відповідач за первісним позовом покликається на те, що закінчення строку оплати коштів припадало на святковий день - Пасху (20 квітня), наступний день - понеділок- був вихідним, та й не всі установи працювали ще й 22 квітня 2014 року (у вівторок). Крім того, на думку відповідача за первісним позовом не відповідають дійсності твердження позивача за первісним позовом про сплату коштів в сумі 198 720,00 грн. 24 квітня 2014 року, так як цього дня кошти поступили на рахунок продавця (дата валютування), оскільки сама дія відповідача щодо внесення коштів на банківський рахунок була вчинена 23 квітня 2014 року.
Таким чином, стверджує відповідач за первісним (позивач за зустрічним) позовом, враховуючи наявність, збіг та сукупність обставин, які мають істотне значення при виконанні умов Договору (хвороба, святкові та вихідні дні), покупцем все ж таки було виконано зобов»язання за Договором - сплачено повну вартість об»єкта продажу.
Станом на момент звернення до суду з позовом про розірвання договору купівлі-продажу та стягнення неустойки, позивач за первісним позовом кошти в сумі 198 720 грн.00 коп., які перераховані відповідачем за первісним позовом за об»єкт купівлі-продажу, останньому не повернув ; кошти по даний час перебувають у користуванні Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради.
Проте, всупереч умовам Договору (п.п.3.1; 3.2) продавцем об»єкт продажу не було передано покупцеві.
Як пояснив представник Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради в судовому засіданні, повною сплатою вартості об»єкта купівлі-продажу слід вважати повне, своєчасне та належне проведення розрахунків покупцем (в т.ч. і неустойки).
Позивач за зустрічним (відповідач за первісним) позовом стверджує, що з моменту отримання коштів у розмірі 198 720,00 грн., тобто з 24.04.2014 року і до моменту розгляду судом справи (протягом більше 7-ми місяців), позивач за первісним (відповідач за зустрічним) позовом продовжує користуватися коштами, в тому числі й відсотками від вказаної суми, отримуючи незаконний прибуток, в той час як покупець сплативши на рахунок продавця значні кошти, позбавлений можливості реалізувати свої плати та наміри щодо користування майном.
Відповідач за первісним позовом вважає несправедливою та необґрунтованою вимогу позивача за первісним позовом (продавця за Договором) щодо стягнення неустойки в розмірі 2% від вартості об»єкта продажу в сумі 39 744,00 грн., оскільки такий розмір неустойки є неспівмірним з так званими «понесеними збиткам» продавця через затримку оплати ціни об»єкта продажу не з вини покупця, а в силу обставин, що склалися.
Що стосується збитків, понесених ніби-то позивачем, то на думку відповідача за первісним позовом таких збитків взагалі не існує. Стверджує, що навпаки, збитки понесені саме покупцем, оскільки кошти за об»єкт продажу ним сплачені продавцю, натомість покупець позбавлений можливості використати своє право на використання об»єкта продажу внаслідок порушення продавцем зобов»язань за Договором.
Відповідач за первісним позовом вважає, що незначне порушення ним зобов»язання з внесення коштів у силу складних обставин (хвороба, святкові та вихідні дні), не може бути підставою для застосування до нього такого значного розміру штрафних санкцій. Виходячи із реальних подій, та, все таки, розуміючи порушення ним умов Договору, відповідач за первісним позовом просить зменшити розмір неустойки до 2% ціни об»єкта продажу за Договором №2906 купівлі-продажу нежитлового приміщення способом викупу від 21.03.2014 року і стягнути з нього лише 3 974,40 грн. неустойки.
Таким чином, за первісним позовом відповідач просить відмовити у задоволенні вимоги про розірвання договору купівлі-продажу; зменшити розмір неустойки до 2% ціни об»єкта продажу за Договором №2906 від 21.03.2014 року і стягнути лише 3974,40 грн.; за зустрічним -задоволити зустрічний позов (із врахуванням поданої заяви ) повністю.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Пунктом 2.1. договору сторони передбачили, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві 198 720,00 грн. 00 коп. за придбаний об'єкт продажу протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення цього договору.
Частиною 5 ст.23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" передбачено, що договір купівлі-продажу є підставою для внесення коштів у банківську установу на обумовлений договором рахунок як оплату за придбаний об'єкт приватизації. Покупець зобов'язаний внести зазначені платежі протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу.
Відповідно до ст.251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов»язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов»язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
В розумінні ст.252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Відповідно до ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов»язано його початок.
Оскільки Договір купівлі-продажу нежитлового приміщення способом викупу №2906 від 21.03.2014 року був посвідчений нотаріально 21.03.2014 року, то останній день сплати 198 720,00 грн. за придбаний об»єкт продажу припадає на 21.04.2014 року (початок перебігу 30 календарних днів для оплати об»єкта купівлі-продажу починається з 22.03.2014 року).
Проте, 20.04.2014 року святковий день (Пасха), відтак наступний день - понеділок (21.04.2014р.) - був вихідним днем.
Відповідно до ч.5 ст.254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Відтак, оскільки 21.04.2014 року - вихідний день, то днем закінчення строку для оплати вартості об»єкта купівлі - продажу за Договором №2906 від 21.03.2014р. є 22.04.2014 року.
Із врахуванням наведеного, невірним є твердження позивача за первісним позовом про те, що останній день 30-ти денного строку на оплату вартості об»єкта купівлі-продажу припадає на 20.04.2014 року.
З матеріалів у справі (виписки із медичної картки амбулаторного лікування) вбачається, що ОСОБА_1 з 15.04.2014 р. по 22.04.2014 р. перебувала на лікуванні у Комунальній 4-ій міській лікарні м.Львова.
Наявною у справі квитанцією №10538.514.1 Західного ГРУ ПАТ КБ «ПриватБанк» підтверджується, що 23.04.2014 року ОСОБА_1 перерахувала Управлінню комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради кошти в сумі 198 720,00 грн., тобто, повну вартість об»єкта купівлі-продажу.
Кошти в сумі 198 720,00 грн. поступили на рахунок позивача за первісним позовом 24.04.2014 року, що підтверджено випискою по рахунку позивача за 24.04.2014р. та відміткою Банку про оплату на банківському документі.
Як вказано у п.1.4 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов»язань» (в чинній редакції, далі -Постанова) , з урахуванням пункту 30.1 статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» моментом виконання грошового зобов»язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою.
Відповідно до п.1.9 вказаної Постанови день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань, пені.
Виходячи із наведеного вище, відповідачем за первісним позовом фактично прострочено один день для оплати вартості об»єкта купівлі-продажу, оскільки, кошти позивачу поступили на рахунок 24.04.2014 року.
Судом також встановлено, що позовна заява про розірвання договору купівлі-продажу Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради поступила до господарського суду Львівської області 18.11.2014 року і в день її поступлення проведено автоматичний розподіл справи, що підтверджується відповідними відмітками (штампами) на титульній сторінці позовної заяви.
Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, отримавши 24.04.2014 року від ОСОБА_1 кошти в сумі 198 720,00 грн., станом на момент звернення з позовом до суду (як і станом на момент розгляду справи по суті) кошти не повернуло покупцю (кошти перебувають у користуванні позивача за первісним позовом).
Відтак, станом на момент звернення з позовом до суду спору між сторонами стосовно ціни об»єкту - продажу не існувало.
Відповідно до ч.1 ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною другою статті 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору ( абзац другий частини другої статті 651 ЦК України).
Тобто, йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.
Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотного порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об»єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб»єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.
Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.
Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.
За загальними положеннями ГПК України обов»язок суду під час ухвалення рішення - вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.
У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватись з урахуванням всіх обставин справи, що мають значення.
Виходячи із наведеного та конкретних обставин даної справи, про які йдеться вище в рішенні, судом не встановлено, а позивачем не доведено наявності істотного порушення договору, як не встановлено а позивачем за первісним позовом не доведено наявність шкоди, завданої таким порушенням відповідачем за первісним позовом, яка могла б бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяв би позивачу отримати очікуване (кошти,що є вартістю об»єкта продажу) при укладенні договору; а також позивачем за первісним позовом не доведено, а судом не встановлено, що є дійсно істотною різниця між тим, на що мав право розраховувати позивач за первісним позовом, укладаючи договір, і тим, що в дійсності він зміг отримати.
На підставі вищенаведеного суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимоги позивача за первісним позовом про розірвання договору купівлі-продажу.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Матеріалами справи підтверджується прострочення виконання зобов»язання боржником стосовно оплати вартості об»єкта купівлі-продажу у строки, встановлені в договорі, що в свою чергу є підставою для нарахування неустойки у розмірі 20% від ціни продажу об»єкта за порушення боржником зобов»язання, оскільки відповідно до п.7 ст.193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.
В ході розгляду справи відповідачем за первісним позовом було подано клопотання про зменшення розміру неустойки (клопотання сформульоване у зустрічній позовній заяві, заяві про уточнення зустрічної позовної заяви).
Так, зокрема, відповідач за первісним позовом клопоче про зменшення розміру неустойки до 2% ціни об»єкта продажу за Договором купівлі-продажу №2906 від 21.03.2014 року. В судовому засіданні представник відповідача підтримав дане клопотання і просить присудити до стягнення 3 974,40 грн. неустойки (що становить 2% від ціни об»єкта купівлі-продажу за договором; ціна становить 198720,00 грн.).
Згідно ч.1 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Статтею 233 Господарського кодексу України суду надано право зменшувати розмір штрафних санкцій у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов»язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно п.3 ч.1 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов»язання.
Таким чином, суд має право, виходячи з конкретних обставин справи, зменшити розмір штрафних санкцій, але не звільняти повністю боржника від їх сплати.
Зазначені норми законодавства ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.
При цьому слід враховувати, що правила ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.
Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Пункт 6 ч.1 ст.3 ЦК України до загальних засад цивільного законодавства відносить принципи справедливості, добросовісності та розумності.
Частиною 3 ст.509 ЦК України встановлено, що зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Пунктом 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011, № 18 роз'яснено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Зважаючи на те, що відповідач прострочив виконання зобов'язання на незначний термін, беручи до уваги те, що нарахування надмірно великих штрафних санкцій не може бути способом збагачення, а є відповідальністю за порушення господарського зобов'язання, враховуючи відсутність доказів завдання позивачеві збитків внаслідок неналежного виконання зобов'язання, керуючись інтересами як боржника, так і кредитора, суд дійшов висновку використати своє право, надане йому ч.3 ст.551 ЦК України, ч.1 ст.233 ГК України, п.3 ч.1 ст.83 ГПК України, зменшити розмір нарахованої позивачем неустойки та стягнути з відповідача 3 974,40 грн.
Статтею 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
За умовами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги за первісним позовом слід задоволити частково, стягнувши з відповідача 3 974,40 грн. неустойки. В частині стягнення 35 769,60 грн. неустойки та у задоволенні вимоги про розірвання договору купівлі-продажу слід відмовити.
Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати, понесені позивачем за первісним позовом, підлягають відшкодуванню йому в сумі 1827,00 грн. за рахунок відповідача, а в сумі 1218,00 грн. (за немайновою вимогою про розірвання договору) покладаються на позивача за первісним позовом.
Розглянувши зустрічним позов, суд дійшов висновку про те, що він підлягає до задоволення. При цьому суд виходив із наступного.
Відповідно до ч.1 ст.14 ЦК України цивільні обов»язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Отже, особа повинна виконати цивільний обов»язок належним чином відповідно до умов договору або акта цивільного законодавства.
Стаття 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Положеннями ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до п.3.1 Договору № 2906 від 21.03.2014 р. передача об»єкта у власність покупця здійснюється продавцем у триденний термін після сплати повної вартості придбаного об»єкта продажу.
Відповідно до п.3.2 передача об»єкта продажу продавцем і прийняття об»єкта продажу покупцем підтверджується актом приймання-передачі, який підписується сторонами.
Відповідно до п.1.6 Договору, зазначений в цьому Договорі об»єкт продається за ціною 198 720 грн. (сто дев»яносто вісім тисяч сімсот двадцять гривень 00 копійок), в тому числі ПДВ.
Таким чином, із врахуванням наведених умов Договору, продавець повинен був виконати взяті на себе за Договором зобов»язання і передати покупцю по акту приймання-передачі об»єкт купівлі-продажу у триденний термін після сплати покупцем повної вартості об»єкта продажу (у триденний термін після отримання від покупця 198720,00 грн.), що продавцем (відповідачем за зустрічним позовом) не було виконано.
Слід зазначити, що обов»язок продавця передати покупцю об»єкт купівлі-продажу по акту приймання-передачі не ставиться в залежність від інших ( окрім як від сплати повної вартості об»єкту) обставин.
Як вже зазначено вище в рішенні, з 24.04.2014 року відповідач за зустрічним позовом користується перерахованими позивачем за первісним позовом коштами в сумі 198 720,00 грн., які складають вартість об»єкта продажу і перераховані продавцю у повному обсязі.
Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати за зустрічним позовом покладаються на відповідача за цим позовом і підлягають стягненню з останнього на користь позивача за зустрічним позовом.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст.1, 2, 4-3, 12, 32, 33, 34, 36, 43,44,49,60,82,84,85,116 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
1. Первісний позов задоволити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ІПН НОМЕР_1) на користь Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (м.Львів, пл.Галицька, 15; ідентифікаційний код 25558625) 3 974,40 грн. неустойки та 1827,00 грн. судового збору.
3. В частині стягнення 35 769,60 грн. неустойки відмовити.
4. В задоволенні вимоги про розірвання договору купівлі-продажу нежитлового приміщення способом викупу від 21.03.2014 р. №2906 - відмовити.
5. Зустрічний позов (із врахуванням заяви вх.№53355/14 від 09.12.2014р) задоволити повністю.
6.Зобов»язати Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (м.Львів, пл.Галицька, 15; ідентифікаційний код 25558625) вчинити дії - виконати умови договору купівлі-продажу нежитлового приміщення способом викупу від 21.03.2014 року №2906 шляхом передачі ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ІПН НОМЕР_1) у власність нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_2 згідно з вимогами п.3.1,3.2 Договору №2906 купівлі-продажу нежитлового приміщення способом викупу від 21.03.2014 року.
7.Стягнути з Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (м.Львів, пл.Галицька, 15; ідентифікаційний код 25558625) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ІПН НОМЕР_1) 1218,00 грн. судового збору.
8. Накази видати відповідно до ст.116 ГПК України.
В судовому засіданні 16.01.2015 року оголошено вступну та резолютивну частини прийнятого по справі рішення. Повний текст рішення, із врахуванням вихідних днів 17.01.15р. та 18.01.15р, виготовлено 22.01.2015 р.
Суддя Кітаєва С.Б.