Запорізької області
Іменем України
05.07.06 № 27/289/06-АП
суддя Дроздова С.С.
За позовом: Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Запоріжжя
До: Товариства з обмеженою відповідальністю “Міська стоматологічна поліклініка», м. Запоріжжя (69000 м. Запоріжжя вул. Перемоги, 95а)
про стягнення 9 616 грн. 82 коп.
Суддя Дроздова С.С.
Секретар судового засідання Громова У.І.
Представники сторін:
Від позивача: Воробйов Т.А., дов. № 05-22/1724 від 18.10.04р.
Від відповідача: Грибко О.Ф., заступник директора, паспорт СВ 534499 від 16.02.02 р.
У судовому засіданні 05.07.2006 р. на підставі ст. 160 КАС України судом прийнято постанову про задоволення адміністративного позову. Суд виходячи до нарадчої кімнати повідомив позивачу та відповідачу орієнтовний час виготовлення постанови у повному обсязі.
Після виходу суду з нарадчої кімнати, 05.07.06 р. о 9 - 30 годині суд оголосив позивачу та відповідачу постанову у повному обсязі.
Суспільні відносини, що виникають при здійсненні адміністративного судочинства є специфічними і полягають у захисті прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Суспільні відносини у сфері здіснення правосуддя у адміністративних справах виникають з метою розгляду адміністративних справ за позовом зацікавленої особи та з метою захисту прав, свобод та охоронюваних правом інтересів фізичних юридичних осіб та прав і інтересів юридичних осіб. Таким чином предметом адміністративного процесуального права у сфері здійснення адміністративного судочинства є правовідносини, що складаються у зв'язку з реалізацією зацікавленими особами права на судовий захист. Особливістю даних відносин є те, що вони пов'язані із реалізацією прав, свобод та інтересів суб'єктів у сфері публічно-правових відносин і спрямовані на захист від порушень з боку публічної влади при здійсненні нею владних управлінських функцій.
З 01.09.2005 року набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України, який визначає, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку органів державної влади.
Відповідно до п. 7 р. VII “Прикінцеві та перехідні положення“ КАС України, позовна заява розглядається в порядку, встановленому цим Кодексом.
Господарським судом розглядається позов Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Запоріжжя про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Міська стоматологічна поліклініка», м. Запоріжжя штрафних санкцій у сумі 9 616 грн. 82 коп. за незайняті інвалідами робочі місця, нарахованих за 2005р.
30.05.06р. ухвалою господарського суду відкрито провадження у адміністративній справі № 27/289/06-АП та призначено судове засідання на 05.07.2006р., витребувані у сторін документи та докази необхідні для розгляду справи.
Перед початком судового засідання представником позивача та відповідача подано клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом задоволено.
У судовому засіданні, судом оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представникам сторін, які прибули в судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.
Відводів складу суду і секретарю судового засідання не заявлено.
Головуючий у судовому засіданні доповів про зміст позовних вимог, після чого з'ясував: чи підтримує позивач адміністративний позов, чи визнає його відповідач.
У судовому засіданні, позивач підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, на суму 9 616 грн. 82 коп.
Представник відповідача позовні вимоги визнав у повному обсязі у сумі 9 616 грн. 82 коп.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення сторін, суддя встановив:
- як свідчать статутні документи та довідка про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 24/6471 відповідача, підприємство є юридичною особою та відноситься до категорії суб'єктів підприємницької діяльності, яким, відповідно до ст. 19 Закону “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів;
Як вбачається з матеріалів справи, довідка підприємства, середньооблікова чисельність працюючих на ньому у 2005р. складала 107 осіб.
Відповідно до ст. 19 Закону “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» у редакції від 01.08.2001р. норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів на підприємстві у 2005 р. повинен складати 4 інваліда;
-середньоспискова чисельність інвалідів, що працювали у відповідача у 2005р., склала 3 особи-інваліда, що підтверджується довідкою відповідача, наданою до органів Фонду України соціального захисту інвалідів;
-як свідчать матеріали справи, розмір середньої річної заробітної плати на підприємстві у 2005 складав 9 616 грн. 82 коп.
Представник відповідача у судовому засіданні пояснив, що за звітний період підприємство мало прибуток, про що свідчить декларація з податку на прибуток підприємства за 2005 рік.
Згідно частини третьої ст. 20 Закону, сплату штрафних санкцій підприємства (об'єднання), установи і організації провадять відповідно до Закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).
Таким чином, підприємства повинні нести відповідальність у вигляді сплати штрафних санкцій. Відповідно до п. 4 Порядку, затвердженого Постановою КМУ від 28.12.2001р. № 1767 “Про затвердження порядку сплати підприємствами, (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів» штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно в доход державного бюджету на рахунки органів Державного казначейства. А в п.6 цього Порядку зазначено, що штрафні санкції сплачуються підприємствами відповідно до законодавства за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).
Крім того, статтею 16 Закону України “Про систему оподаткування від 25 червня 1991 року № 1251-ХП із змінами і доповненнями встановлено, що джерела сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) встановлюються відповідними законами про податки та збори (обов'язкові платежі). При цьому, державні та інші цільові фонди, які не передбачені цим Законом, мають своїм джерелом виключно прибуток підприємств, який залишається після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів), передбачених статтями 14 і 15 цього Закону. Відрахування до цих фондів здійснюються на добровільних засадах.
Ст.18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в України» № 875-ХП передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів.
Суд вважає, що нормативно-правові акти щодо повноважень органів державної влади та органів місцевого самоврядування дозволяє зробити висновок, про те, що суб'єкти зазначені в ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» лише сприяють у працевлаштуванні інвалідів, а безпосередньо працевлаштування інвалідів здійснюються суб'єктами господарювання. Результатом працевлаштування є укладення трудового договору між працівником, в даному випадку інвалідом, та власником або уповноваженим ним органом ( ст.21 Кодексу законів про працю України), тому безпосереднє працевлаштування здійснює власник або уповноважений ним орган підприємства, організації незалежно від форм власності та господарювання.
Пункт 12 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів встановлює, що державна служба зайнятості веде облік робочих місць підприємств, на які можуть бути працевлаштовані інваліди.
В свою чергу, підприємства повинні інформувати державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.
В 2005 році інваліди для працевлаштування до ТОВ “Міська стоматологічна поліклініка» центром зайнятості не направлялися, оскільки впродовж 2005 року відповідач не надавав на адресу ЦЗ інформацію щодо наявності вільних та вакантних посад, на яких використовується праця інвалідів.
Таким чином, обов'язок вищезазначених органів, щодо працевлаштування інвалідів виникає лише після виконання підприємствами обов'язку надання інформації про наявні робочі місця. Із матеріалів справи не вбачається, що відповідач у повному обсязі та належним чином повідомив службу зайнятості про готовність та наявність можливості працевлаштування інвалідів на своєму підприємстві.
Крім того, відносини відповідача по даній справі та органів служби зайнятості та соціального захисту населення не є предметом розгляду по цій справі. При наявності правових підстав, відповідач був би не позбавлений можливості у судовому порядку стягнути з зазначених органів збитки ( у тому числі і сплачені ним штрафні санкції), заподіяні внаслідок їхньої протиправної бездіяльності.
Тому, з матеріалів справи вбачається що відповідач не довів, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 Закону “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Сплату штрафних санкцій підприємства (об'єднання), установи і організації провадять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів). У разі відсутності коштів штрафні санкції можуть бути застосовані шляхом звернення стягнення на майно підприємства.
Пунктом 4 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою КМ України від 28.12.01р. № 1767, передбачено, що штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним.
Доказів сплати штрафних санкцій відповідач не надав.
У цьому ж засіданні, на підставі статті 151 КАС України суд закінчив з'ясування обставин та перевірки їх доказами і перейшов до судових дебатів -ст.152 КАС України.
Судові дебати -частина судового розгляду, що складаються з промов осіб, які беруть участь у справі.
Позивач обґрунтовуючи свою правову позицію -посилався лише на обставини і докази, які були досліджені у судових засіданнях.
Відповідач під час судових дебатів, визнав адміністративний позов у повному обсязі.
Після закінчення судових дебатів, суд надав дозвіл сторонам обмінятися репліками. Промовці від реплік відмовились.
Після судових дебатів, суд вийшов до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення у справі, оголосивши орієнтовний час його проголошення.
На підставі викладеного вище, суд дійшов висновку та оголосив у засіданні суду постанову про задоволення адміністративного позову.
У справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем -фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються стаття 94 КАС України.
Керуючись статтями 94, 158-167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Міська стоматологічна поліклініка» (69000 м. Запоріжжя вул. Перемоги, 95 а, ЄДРПОУ 02005237 р/р 26000301300581 Орджонікідзевське відділення “Промінвестбанку», МФО 313333) на користь Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, (м. Запоріжжя, вул. Гоголя, 147, одержувач Державний бюджет Орджонікідзевського району р/р 31212230600007, банк: УДК у Запорізькій області, МФО 813015, ЄДРПОУ 26014130, 50070000 платежі до Фонду соціального захисту інвалідів за 2005р.) 9 616 (дев'ять тисяч шістсот шістнадцять) грн. 82 коп. штрафних санкцій.
Видати виконавчий лист.
Постанову підписано 05 липня 2006 року
Суддя С.С. Дроздова
Спеціаліст 1 категорії О.М. Камаєва