30.01.07р.
Справа № А10/23-07
За позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Нікополі , м. Нікополь
до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Нікополі , м. Нікополь
про стягнення 4082,99 грн.
Суддя Кощеєв І.М.
Представники сторін:
Від позивача: Єрмак О.Ю.(дов.№ 348/01-18 від 15.01.07р.)
Від відповідача: Ткачук Ю.А.( дов.№ 1 від 22.01.07р.)
Позивач звернувся з позовом до Відповідача і згіно уточнених позовних вимог просить суд : включити до заліку відшкодування витрат понесених Позивачем по виплаті та доставці пенсій пенсіонерам: Полторацький Г.А. за період з 01.02.2003 р. по 31.08.2003 р., Костенко М.П. за період з 01.02.2003р. по 31.09.2003 р., Мусін І.П. за період з 01.02.2003 р. по 31.12.2003р. на загальну суму 4 082 грн. 99 коп.
Також Позивач просить суд визнати причину пропуску встановленого законом строку поважною і відновити строки позовної давності. Так, Позивач стверджує, що про порушення своїх прав та інтересів дізнався лише 20.12.2004 р., після отримання листа Пенсійного фонду України про обов»язковість подання позовних заяв.
Відповідач проти задоволення позовних вимог Позивача у вказаному розмірі заперечує, вказуючи на їх безпідставність та пропуск Позивачем строку позовної давності.
По справі оголошувалася перерва з 30.01.2007 р. по 06.02.2007 р.
У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину судової постанови.
Дослідивши матеріли справи , заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -
Пунктами “г» і “д» пункту 1 ст. 21 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання , які спричинили втрату працездатності», який набрав чинності з 01.04.2001 р., передбачено, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівниками внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утримані , пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсію у зв'язку з втратою годувальника , який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві.
Згідно п. 2 ст. 7 Закону України “Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання , які спричинили втрату працездатності» Фонд соціального страхування від нещасних випадків сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей) , які потерпіли на виробництві до 01.04.2001 р., з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду соціального страхування від нещасних випадків документи, що підтверджують право цих працівників ( членів їх сімей ) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.
Потерпілі, документи яких не передані до Фонду соціального страхування від нещасних випадків, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фонду соціального страхування від нещасних випадків в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.
16.05.2003 р. Міністерством юстиції України зареєстрована постанова правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.03р. №5-4/4, якою затверджено «Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання» ( надалі -Порядок).
Згідно п. 2 вказаного Порядку, останній визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (надалі-Фонд ) Пенсійному фонду України витрат , пов'язаних з виплатою відповідних пенсій.
Пунктом 5 Порядку передбачено, що органи Пенсійного фонду щомісяця проводять з відділенням виконавчої дирекції Фонду звірку витрат по особових справах потерпілих, складають акт щомісячної звірки , в якому визначають загальну суму витрат, що підлягають відшкодуванню, та до 15 числа місяця наступного за звітним , подають його відповідно головним управлінням Пенсійного фонду і управлінням виконавчої дирекції Фонду на місцях.
Позивач проcить суд зобов'язати відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України включити до заліку відшкодування витрат понесених Позивачем по виплаті та доставці пенсій пенсіонерам: Полторацький Г.А. за період з 01.02.2003 р. по 31.08.2003 р., Костенко М.П. за період з 01.02.2003р. по 31.09.2003 р., Мусін І.П. за період з 01.02.2003 р. по 31.12.2003р. на загальну суму 4 082 грн. 99 коп.
Відповідно до ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом Позовні заяви приймаються до розгляду адміністративним судом незалежно від закінчення строку звернення до адміністративного суду ( ст. 100 КАС України ).
Зазначені Позивачем обставини не є поважними причинами пропущення строку звернення до суду
Позивачем пропущений без поважних причин не лише строк звернення до адміністративного суду, але і загальний строк позовної давності.
На той час діяв ЦК УРСР.
Ст. 71 ЦК УРСР передбачала загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), який встановлюється в три роки.
Відповідно до ст. 75 ЦК УРСР, позовна давність повинна була застосовуватися судом, арбітражем або третейським судом незалежно від заяви сторін.
Перебіг строку позовної давності, згідно зі ст. 76 ЦК УРСР починався з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Таким чином, право на позов у Позивача щодо відшкодування зпричинених Відповідачем йому збитків виник вже на наступний місяць після першої сплати пенсії вказаним громадянам.
Згідно зі ст. 80 ЦК УРСР, закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову було підставою для відмови в позові.
Цивільний Кодекс України ( далі ЦК України ) набрав чинності з 01.01.2004 р. Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України - ЦК Української РСР втратив чинність з 01.01.2004 р.
Згідно з п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, ЦК України також застосовується до цивільних відносин, що продовжують існувати після набрання ним чинності.
Відповідно до п. 6. Положення, правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.
Строк позовної давності щодо позовних вимог пов'язаних зі стягненням вказаних коштів встановлений ЦК УРСР, що діяв раніше, не сплив до набрання чинності ЦК України.
Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки ( ст. 257 ЦК України ).
У Позивача за вказаними у позові позовними вимогами перебіг позовної давності почався ще у 2003 р., а строк позовної давності по останьому платежу сплинув у грудні 2006 р. Позовна заява надійшла після спливу позовної давності.
Згідно із ст. 266 ЦК України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Відповідно до ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Господарським судом по справі застосовується позовна давність, оскільки про її застосування заявив як Позивач так і Відповідач.
Враховуючи наведене та приймаючи до уваги сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, господарський суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог викладених у позові.
Згідно вищезазначеного, керуючись ст. ст. 87, 94, 98, 158, 159, 160, 161, 162, 163 КАС України, господарський суд, -
У задоволенні адміністративного позову Позивача -відмовити.
Постанова набирає законної сили у відповідності зі ст. 254 Кодексу Адміністративного судочинства України та оскаржується в порядку і строки відповідно до ст. 186 Кодексу
Адміністративного судочинства України.
Суддя
І.М. Кощеєв
Дата підписання постанови, оформленої у відповідності до ст.163 КАС України -09.02.2007 р.
Згiдно з оригіналом
Помічник судді
Т.М. Зеленська