05.02.07р.
Справа № А30/433-06
16год.10хв. м. Дніпропетровськ, вул. Куйбишева,1а
За позовом: приватного підприємства «Діаксен», м. Дніпропетровськ
до Дніпропетровської митниці Державної митної служби України, м. Дніпропетровськ
про визнання нечинним податкового повідомлення від 25.10.2006 року №15/16-25/18
Суддя: Євстигнеєва Н.М.
Секретар: Ворошило О.М.
Представники сторін:
Від позивача: Хильченко С.М., довіреність № 2206/06-1 від 22.02.2006 року, представник
Від відповідача: Дерець Т.В., довіреність № 17-07-3/8335 від 12.09.2006 року, заступник начальника юридичного відділу
Позивач, приватне підприємство "Діаксен" (м. Дніпропетровськ) звернувся до господарського суду із адміністративним позовом, яким просить визнати нечинним податкове повідомлення Дніпропетровської митниці (м. Дніпропетровськ) від 25.10.2006 року №15/16-25/18 про визначення приватному підприємству "Діаксен" податкового зобов'язання з ввізного мита у сумі 5758,52 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що нарахування податків при імпорті товарів та контроль за повнотою та своєчасністю перерахування в бюджет відноситься до обов'язків митних органів України, здійснюючих митний контроль та митне оформлення товарів. Приватне підприємство «Діаксен» у встановленому порядку декларувало вантажі, в тому числі й відеокамери різноманітних моделей, надавало відповідачу всі документи, необхідні для здійснення митного контролю та вчасно перераховувало на спеціальний рахунок митниці всі необхідні платежі. Тому відповідачем безпідставно зазначено у податковому повідомленні про порушення статті 88 Митного кодексу України.
Дніпропетровська митниця Державної митної служби України, м. Дніпропетровськ проти позовних вимог заперечує, просить у позові відмовити. Перевіркою правильності класифікації відеокамер згідно УКТЗЕД встановлено, що позивач на протязі 2006 року заявляв до митного оформлення відеокамери виробництва фірм «SAMSUNG» та «CANON». При аналізі технічних характеристик задекларованих відеокамер, розміщених у мережі Інтернет на сайті виробників, були встановлені факти наявності в деяких з них функції «стоп-кадру», за наявності якої відеокамери повинні класифікуватися за товарною під категорією 852401000, а не за товарною підкатегорією 8525409900 -інші записувальні відеокамери. Класифікація товару у товарній підкатегорії 852401000 згідно УКТЗЕД, передбачає його оподаткування за ставкою мита 10%, а товарна підкатегорія 8525409900, згідно УКТЗЕД, передбачає ставку мита 0%. Неправильна класифікація відеокамер з функцією «стоп-кадру» призвела до недобору ввізного мита у сумі 5 484,30грн.
Розгляд справи було відкладено з 21.12.2006 року на 16.01.2007 року. У справі оголошувалась перерва на 22.01.2007року. У подальшому розгляд справи було відкладено на 05.02.2007 року.
Клопотання про застосування засобів технічної фіксації судового процесу при розгляді справи представниками сторін на надавалось.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -
12 жовтня 2006 року головним інспектором відділу організаційно-контрольної роботи Дніпропетровської митниці Матвієнко І.А., провідним інспектором відділу НКТ Дніпропетровської митниці Легенковим Д.О. на підставі листа Департаменту аналізу ризиків та аудиту Держмитслужби України від 07.09.2006 року проведено камеральну перевірку дотримання вимог законодавства України при митному оформленні відеокамер, яке було здійснено в період з 16.08.2005 року у Дніпропетровській митниці, про що складено акт камеральної перевірки стану дотримання вимог законодавства України з питань митної справи.
Перевіркою правильності класифікації відеокамер згідно УКТЗЕД установлено, що Приватне підприємство «Діаксен» 10.05.2006 року та 19.05.2006 року заявляло до митного оформлення відеокамери виробництва фірм «SAMSUNG» та «CANON». При аналізі технічних характеристик задекларованих відеокамер, розміщених у мережі Інтернет на сайті виробників, були встановлені факти наявності в деяких з них функції «стоп-кадру», за наявності якої відеокамери повинні класифікуватися за товарною підкатегорією 852401000, а не за товарною підкатегорією 8525409900 -інші записувальні відеокамери.
Перевіркою встановлено, що неправильно були класифіковані відеокамери наступних моделей: ВМД №11000001/6/111929 від 19.05.2006 року, відеокамери «CANON» MV-850i, DC20, DC10; ВМД №11000001/6/110993 від 10.05.2006 року, відеокамери «SAMSUNG» VP- D351, VP-D451, VP-D453, VP-D455.
Класифікація товару у товарній підкатегорії 852401000 згідно УКТЗЕД, передбачає його оподаткування за ставкою мита 10%, а товарна підкатегорія 8525409900, згідно УКТЗЕД, передбачає ставку мита 0%. Неправильна класифікація відеокамер з функцією «стоп-кадру» призвела до недобору ввізного мита.
На підставі Акту перевірки від 12.10.2006 року №32 Дніпропетровська митниця 25.10.2006 року видала податкове повідомлення №15/16-25/18 про визначення приватному підприємству «Діаксен» податкового зобов'язання з ввізного мита в сумі 5 758,52грн. (у тому числі: за основним платежем -5484,3грн., за штрафними санкціями -274,22грн.).
Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення є підпункт «в» підпункту 4.2.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Закон України «Про Митний тариф України», Закону України «Про Єдиний митний тариф» та ст.88 Митного кодексу України.
Позивач проти висновків, викладених в Акті перевірки заперечує, вважає, що не допустив порушень митного законодавства при митному оформленні товару, податкове повідомлення вважає нечинним та таким, що суперечить законодавству, що і є причиною спору.
Розглянувши позовні вимоги, суд вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Засади організації та здійснення митної справи в Україні, економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України визначені Митним кодексом України.
Відповідно до статті 88 Митного кодексу України декларант виконує всі обов'язки і несе у повному обсязі відповідальність, передбачену цим Кодексом, незалежно від того, чи він є власником товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, митним брокером чи іншою уповноваженою особою.
Декларант зобов'язаний:
здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу митного органу пред'явити товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур; сплатити податки і збори.
Згідно статті 11 Закону України «Про систему оподаткування» відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків та інших обов'язкових платежів і додержання законодавства про оподаткування покладається на платників податків.
Митні органи є контролюючими органами стосовно ввізного та вивізного мита, акцизного збору, податку на додану вартість та інших митних платежів (ст.2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»).
Відповідно до статті 69 Митного кодексу України незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи.
Як вбачається з матеріалів справи підставою проведення перевірки здійснення митного оформлення товару Приватного підприємства «Діаксен» став лист Департаменту ризику аналізу ризиків та аудиту Держмитслужби України від 07.09.2006 року №1-12/821-ЕП, за яким митні органи зобов'язано провести перевірку митного оформлення товару «відеокамери з функцією «стоп-кадру».
Приватне підприємство «Діаксен» вважає, що відповідачем незаконно у якості підстави проведення перевірки та винесення податкового повідомлення застосовані положення підпункту «в»пп.4.2.2 п.4.2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Враховуючи положення цього пункту результатом камеральної перевірки можуть бути виявлені арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податку декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання. На думку позивача підставою для перевірки може бути підпункт «г» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 цього Закону, згідно якого контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо: відповідальним за нарахування окремого податку або збору (обов'язкового платежу), є контролюючий орган. У разі, коли контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, зазначеними в підпункті «г» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 цього Закону, штрафні санкції не застосовуються (підпункт 17.1.5 пункту 17.1 ст.17 Закону).
Посилання позивача відхиляється судом. Відповідно до пп. »в» пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання. Камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.
Визначення «методологічної помилки» надано Державною податковою адміністрацією України у листі від 28.01.2003 року №1399/7/15-3317 «Щодо окремих питань по справлянню податку на додану вартість», відповідно до якого під «методологічною помилкою» слід розуміти помилку, допущену платником податків при складанні ним декларацій, яка полягає у неправильному застосуванні або незастосуванні ставок оподаткування чи коефіцієнтів при визначенні податкового зобов'язання з того чи іншого податку, збору (обов'язкового платежу).
Оскільки за результатами перевірки стану дотримання вимог законодавства України з питань митної справи виявлено невірне застосування позивачем, приватним підприємством «Діаксен» коду товару, що призвело до невірного застосування ставок ввізного мита та несплати у повному обсязі митних платежів (мита та податку на додану вартість), перевірку здійснення митного оформлення товару слід вважати камеральною.
За результатами перевірки визначено суму податкового зобов'язання за основним платежем - 5758,52грн.
У разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, визначеними у підпункті "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний (крім випадків, коли податкова декларація не приймається всупереч нормам цього Закону) сплатити штраф у розмірі п'яти відсотків суми донарахованого податкового зобов'язання, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Враховуючи, що податкове повідомлення було виставлено на підставі пп. »в» пп..4.2.2 ст.4.2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», то на суму донарахованого зобов'язання по сплаті податку у розмірі 5484,3грн. відповідачем правомірно нараховано штраф у розмірі 274,22грн. Нарахування штрафу у випадку застосування пп. »в» пп.4.2.2 ст.4.2 Закону є обов'язковим.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про єдиний митний тариф» мито нараховується митним органом України відповідно до положень цього Закону і ставок Єдиного митного тарифу України, чинними на день подання митної декларації, і сплачується як у валюті України, так і в іноземній валюті, яку купує Національний банк України.
Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату податку до бюджету є митний орган при справлянні податку з осіб, визначених у пункті 2.4 ст.2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Однак, зазначене не забороняє контролюючому органу проводити перевірки стану дотримання вимог законодавства України з питань митної справи після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів та, у разі виявлення порушень законодавства, проводити донарахування митних платежів та застосовувати штрафні санкції на підставі Закону.
Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати покласти на позивача.
Керуючись ст.ст. 87,94,98,161-163, розділом VІІ Прикінцеві та перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -
В задоволенні позову відмовити.
Судові витрати покласти на позивача.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного господарського суду шляхом подання до господарського суду Дніпропетровської області заяви на протязі 10 днів із дня складання постанови у повному обсязі або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви на апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили у відповідності до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.М.Євстигнеєва
(Дата складення постанови у повному обсязі відповідно до
вимог статті 163 КАС України, - 09.02.2007 року)