30.01.07р.
Справа № 37/378-06
за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України в Дніпропетровській області, м.Дніпропетровськ
до Дочірнього підприємства "Гранд Вет", м.Дніпропетровськ
Третя особа без самостійних вимог : Державне підприємство Дніпропетровська біологічна фабрика, м.Дніпропетровськ
про виселення з приміщення
Суддя Кеся Н.Б.
Секретар Усік І.В.
Представники:
Від позивача: Самусько О.А. дов. № 16 від 20.03.06 р.
Від відповідача: Отдєлкіна Г.В. дов. від 17.01.07 р.
Від третьої особи: Лащенко А.С., дов. від 30.01.2007року №01/07-03
Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення.
Суть спору:
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області звернулося з позовом до Дочірнього підприємства "Гранд Вет", третя особа - державне підприємство Дніпропетровська біологічна фабрика про виселення відповідача з орендованого приміщення, яке знаходиться за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Рогальова,18 на другому поверсі двоповерхового будинку та перебуває на балансі державного підприємства Дніпропетровська біологічна фабрика.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що:
- відповідачем не виконані належним чином умови договору оренди від 01.12.2005р. №12/02-2022-ОД щодо страхування орендованого майна, забезпечення пожежної безпеки і отримання дозволу органу державного пожежного нагляду, своєчасного внесення орендної плати;
- відповідачем не було надано заяви до регіонального відділення щодо продовження терміну дії такого договору;
- листом від 30.10.96 №12/3-6280 позивач повідомив орендаря про невиконання умов договору, необхідність погашення заборгованості та звільнення приміщення;
- згідно з наказом регіонального відділення від 30.10.06 №12/03-183-ПО договір оренди припинив свою дію з 01.11.2006року у зв'язку з закінченням терміну;
- положення чинного законодавства та договору оренди дозволяють орендодавцю розірвати такий договір в односторонньому порядку.
Відповідач проти задоволення позову заперечує, вказуючи на те, що сума заборгованості з орендної плати повністю ним погашена, щодо закінчення дії укладеного з позивачем договору оренди відповідач стверджує про неотримання листа позивача про це.
Представник третьої особи просить суд в позові відмовити, посилаючись на те, що це є невигідним з економічної точки зору для фабрики, а позивачем не дотримано вимог чинного законодавства щодо порядку розірвання договору.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, суд -
встановив:
Між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (Орендодавець) та Дочірнім підприємством "Гранд Вет" (Орендар) 01.12.2005року було укладено договір №12/02-2022-ОД оренди нерухомого майна, що належить до державної власності.
Згідно з пунктом 1 вказаного договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно: приміщення в адміністративному будинку площею 43,1кв.м., розміщене за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Рогальова,18 на першому поверсі двоповерхового будинку, що знаходиться на балансі державної Дніпропетровської біологічної фабрики. За актом від 01.12.2005року вказаними сторонами здійснено приймання-передачі вказаного приміщення.
Суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову з таких підстав.
Обґрунтовуючи позовні вимоги щодо виселення відповідача з приміщення регіональне відділення вказує на те, що договір оренди від 01.12.2005року №12/02-2022-ОД припинив свою дію у зв'язку із закінченням терміну його дії, про що повідомив відповідача листом від 30.10.2006року №12/3-6280. Суд не може прийняти це як доказу з огляду на наступне.
Враховуючи те, що факт отримання цього листа заперечується відповідачем, в ході судового розгляду за вимогою суду позивачем не надано належних доказів відправлення зазначеного листа на адресу відповідача, а довідка позивача з цього питання та копія реєстраційної картки з обліку вихідної та вхідної кореспонденції, що надані позивачем, не містять документального підтвердження вручення спірного листа посадовим особам відповідача під розписку або прийняття його поштовою організацією для відсилки. Крім того, вказаний лист датований та реєстрований в книзі обліку вхідної та вихідної кореспонденції 30.10.2006року, що не узгоджується з п.10.1 договору, яким передбачено ініціювання припинення договору протягом місяця після закінчення терміну його дії, що припадає на 01.11.2006року. По закінченню терміну договору позивач фактично не заявляв про припинення договору, що розцінюється судом як згоду на продовження його терміну.
Припинення договору передбачено пунктами 10.5. та 10.8, у тому числі у разі невиконання орендарем взятого на себе зобов'язання щодо страхування орендованого майна протягом місяця з дати укладення договору.
Відповідач не заперечує проти факту відсутності страхування орендованого майна протягом місяця після укладення договору, однак суд зазначає, що фактичне припинення договору в будь-якому випадку не відбулося, що підтверджується нарахуванням з боку позивача орендної плати за весь строк дії договору, ним встановленого.
Крім того, аналіз чинного законодавства дозволяє стверджувати про неправомірність позовних вимог позивача з огляду на таке.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» термін договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки, має переважне право, за інших рівних умов, на продовження договору оренди на новий термін.
Таким чином, Законом не передбачена наявність заяви орендаря як умови продовження терміну дії договору. Встановлення в договорі оренди відповідної вимоги суперечить вказаним положенням Закону.
Крім того, ч.6 ст.283 Господарського кодексу України передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Також вказаний договір не можна вважати розірваним в односторонньому порядку.
Згідно ч.2 ст.651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору іншою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Відповідно до ст.188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.
У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Можливість розірвання договору оренди на вимогу однієї з сторін за рішенням господарського суду передбачена і п.10.4 договору.
Враховуючи викладене, договір оренди від 01.12.2005р. №12/02-2022-ОД не може вважатися таким, що припинив свою дію або був розірваним в односторонньому порядку.
Також слід зазначити, що за змістом норм Цивільного кодексу України, Господарського Кодексу України та Закону України «Про оренду державного та комунального майна», які регулюють орендні правовідносини, вбачається щодо характеру спору право наймодавця (орендодавця) вимагати від наймача (орендаря) повернути об'єкт оренди. Таким чином, слід зазначити, що позовні вимоги не відповідають встановленій Законом формі захисту порушеного права.
Одночасно суд не може погодитися з посиланням позивача на лист Міністерства аграрної політики України від 18.01.2007року №37-11-4-15/643, оскільки в ньому йдеться про відмову в укладенні договору з іншою особою (ТОВ «Ель»).
Наведені обставини у сукупності унеможливлюють задоволення вимог щодо виселення відповідача зі спірного приміщення.
Керуючись Законом України «Про оренду державного та комунального майна», ст.188 Господарського кодексу України, ст.651 Цивільного кодексу України, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В позові відмовити.
Суддя Н.Б.Кеся
Рішення оформлено у повному обсязі 07.02.2007року