30.01.07р.
Справа № А32/488-06
За позовом : Дочірнього підприємства «Парктранс»Товариства з обмеженою відповідальністю «Кортіс», м. Нікополь
До : Виконавчого комітету Нікопольської міської ради , м. Нікополь
Про : скасування рішення та т.і.
Суддя Васильєв О.Ю.
Від позивача : Мороз І.Є. ( директор ) , Циганенко Ю.В. ( дов. від 14.12.06 р. ) , Андрєєв О.М. ( дов. від 14.12.06 р. );
Від відповідача : Міщенко І.В. ( дов. № 4/0214-427 від 06.02.06 р. ) ,Вінтоняк Д.В. ( дов. № 4/0214-216 від 23.01.07 р. )
Дочірнє підприємство «Парктранс»Товариства з обмеженою відповідальністю «Кортіс» ( позивач ) 29.11.06 р. звернулося до господарського суду із адміністративним позовом до Виконавчого комітету Нікопольської міської ради ( відповідач ) про визнання протиправним та скасування рішення Виконавчого комітету Нікопольської міської ради від 08.11.06 р. № 681 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету міської ради від 20 жовтня 2004 року № 586 «Про затвердження переліку місць паркування транспортних засобів в м. Нікополі та надання дозволу на стягнення збору за парковку автотранспорту»; та про зобов'язання відповідача опублікувати в засобах масової інформації відомості про скасування вищезазначеного рішення. Позовні вимоги обґрунтовані посиланням позивача на порушення відповідачем процедури прийняття оспорюваного рішення , встановленого Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності »,та порушенням цим рішенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача , погоджених сторонами під час укладання договору від 07.04.03 р.
Відповідач - Виконавчий комітет Нікопольської міської ради, позовні вимоги не визнав , зазначаючи на їх заперечення на наступні обставини : оспорювань позивачем рішення не є регуляторним актом . Під час судових засідань у справі представник відповідача зазначав , що підставою для прийняття виконкомом оспорюваного позивачем рішення була інформація органів ДАІ при УМВС ( стосовно невідповідності вимогам ПДР місць для паркування автотранспорту ,що були встановлені попереднім рішенням виконкому ; та потягло збільшення випадків дорожньо-транспортних пригод ) та рішення комісії з питань безпеки дорожнього руху та екологічної безпеки транспортних засобів від 29.11.06 р.
Окрім того відповідачем заявлялося клопотання про зупинення провадження у справі до часу вирішення спору у пов'язаній справі - про визнання недійсним Рішення Нікопольської міськради від 19.12.06 р. № 4-10/V «Про скасування збору за парковку автотранспорту на 2007 р.», що розглядається господарським судом Дніпропетровської області .Клопотання обгрнутоване посиланням на ту обставину , що в разі відмови в задоволенні позовних вимог по цій справі та залишення в силі Рішення Нікопольської міськради від 19.12.06 р. № 4-10/V «Про скасування збору за парковку автотранспорту на 2007 р.»буде відсутній предмет спору у справі № А32/488-06 .
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін , господарський суд, -
07.04.2003 р. між Виконавчим комітетом Нікопольської міської ради ( замовник ) та ДП «Парктранс»( виконавець ) укладено договір № 18 про організацію роботи та надання послуг з паркування транспортних засобів у центральній частині м. Нікополя. Відповідно до умов цього договору замовник доручив , а виконавець прийняв на себе організацію паркування транспортних засобів в порядку , на умовах та в місцях , визначених замовником , та справляння збору коштів за паркування транспортних засобів ( розділ 2 ) . Замовник зобов'язався надати виконавцю право організації паркування та право справляння збору коштів за паркування транспортних засобів у центральній частині міста згідно з переліком місць паркування ( Додаток 1 ) . Не змінювати зони паркування транспортних засобів протягом всього терміну дії Даного Договору без погодження з виконавцем ; не приймати без погодження з Виконавцем рішень . які можуть вплинути на повноту збору коштів за паркування ( п.п. 3.1.6. та 3.1.7.) .Договір укладено терміном на 10 років ; зміни і доповнення до Даного Договору ,або викладання його у новій редакції можливе лише за письмовою взаємною згодою сторін ( п.п. 10.1. та 10.4. ) Додатком 1 до цього договору є «Перелік розташування місць парковки автотранспорту» : згідно додатку до рішення виконкому від 13.11.02 р. № 554 та згідно додатку до рішення виконкому від 24.10.01. р. № 728 .
Рішенням виконавчого комітету Нікопольської міської ради від 20.10.04 р. № 586 «Про затвердження переліку місць паркування автотранспортних засобів в м. Нікополі та надання дозволу на стягнення збору за парковку автотранспорту»: затверджено перелік місць паркування автотранспортних засобів та надано дозвіл Дочірньому підприємству «Парктранс»Товариства з обмеженою відповідальністю «Кортіс»на стягнення збору за паркування автотранспортних засобів на цих місцях для паркування.
З урахуванням вищезазначеного рішення міськвиконкому позивач виконував свої зобов'язання відповідно до умов договору № 18 від 07.04.2003 р. про організацію роботи та надання послуг з паркування транспортних засобів у центральній частині м. Нікополя
8.11.06 р. Виконавчим комітетом Нікопольської міської ради прийняте оспорюване позивачем Рішення № 681 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету міської ради від 20 жовтня 2004 року № 586 «Про затвердження переліку місць паркування автотранспортних засобів в м. Нікополі та надання дозволу на стягнення збору за парковку автотранспорту», відповідно до якого із переліку місць паркування були вилучені наступні місця паркування автотранспортних засобів : вулиця Елетрометалургів ,парна сторона ( від Центрального ринку до будинку № 2а ) ,37 машиномісць ; вулиця Шевченка ( вздовж теріторії ринку «Першотравневий ) парна та непарна сторона ,75 машиномісць ; вулиця Карла Маркса , парна і непарна сторона ( вздовж території ринку «Першотравневий» ) ,65 машиномісць ; вулиця Херсонська ( автостоянка біля обеліску «Слави»), 78 машиномісць ; вулиця Усова , парна та непарна сторона ,від буд.№ 45 до вулиці Електрометалургів , 65 машиномісць . Інформація про що була опублікована в місцевій газеті «Нікопольська правда» № 134 від 14.11.06 р.
азначені місця паркування раніше , відповідно до рішення міськвиконкому від 20 жовтня 2004 року № 586 , були надані позивачу для стягнення збору за паркування автотранспортних засобів відповідно до умов договору № 18 від 07.04.2003 р. про організацію роботи та надання послуг з паркування транспортних засобів у центральній частині м. Нікополя . Позивач ( виконавець за вищезазначеним договором ) своєї згоди на внесення змін до переліку місць паркування не надавав. Тобто , приймаючи оскаржуване позивачем рішення , виконком Нікопольської міської ради фактично в односторонньому порядку вніс зміни до умов договору , укладеного з позивачем.
Визначальним при вирішенні спору є наступне .
Відповідно до вимог Конституції України : органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України ( ст.6 ) ; в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй ( ст.8 ) ; правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України ( ст. 19 ) . Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб ( ст.55 ) .
Відповідно до приписів Закону України «Про місцеве самоврядування в України» : Органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України ( ст.24 ) .
Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні. Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову. Тобто рішення органу місцевого самоврядування повинне відповідати наступним вимогам : бути прийнятим в межах визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт ; та не суперечити приписам чинного законодавства України .
Відповідно до вимог Цивільного кодексу України : договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору ( ст.626 ) ; відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості ( ст.627 ) ; зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства ( ст.628 ) ; договір є обов'язковим для виконання сторонами ( ст.629 ) ; зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору ( ст.651 ) ; у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору. Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом ( ст.652 )
Відповідно до приписів ст.11 ГПК України : підприємство чи організація, які вважають за необхідне змінити чи розірвати договір надсилають пропозиції про це другій стороні за договором. Підприємство, організація, які одержали пропозицію про зміну чи розірвання договору, відповідають на неї не пізніше 20 днів після одержання пропозиції. Якщо підприємства і організації не досягли згоди щодо зміни чи розірвання договору, а також у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення господарського суду.
Згідно із вимогами ст.188 ГК України : зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
Враховуючи вищезазначене ,слід дійти висновку , що у разі наявності у Виконкому Нікопольської міської ради бажання внести зміни до договору № 18 від 07.04.2003 р. про організацію роботи та надання послуг з паркування транспортних засобів у центральній частині м. Нікополя в частині зміни місць паркування ,узгоджених сторонами , виконком повинен був надіслати відповідну пропозицію про це другій стороні за договором - позивачу. Якщо виконком та позивач не досягли згоди щодо зміни чи розірвання договору, а також у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона ( відповідач ) мав право передати спір на вирішення господарського суду. Але відповідач не здійснив дій , передбачених чинним законодавством України .а прийняв оскаржуване рішення ,яким в односторонньому порядку змінив істотну умову договору № 18 від 07.04.2003 р.
Згідно з вимогами ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суд вважає, що відповідачем не доведено правомірності оскаржуваного позивачем рішення.
Враховуючи вищезазначене , позовні вимоги підлягають задоволенню .
Суд не знаходить достатньо правових підстав для задоволення клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до часу вирішення спору у пов'язаній справі -про визнання недійсним Рішення Нікопольської міськради від 19.12.06 р. № 4-10/V «Про скасування збору за парковку автотранспорту на 2007 р.»; оскільки відповідно до приписів ст.156 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі . Але прийняття рішення у справі № А32/488-06 не залежить від рішення у справі за позовом про визнання недійсним Рішення Нікопольської міськради від 19.12.06 р. № 4-10/V «Про скасування збору за парковку автотранспорту на 2007 р.»; оскільки правова оцінка оспрюваному у цій справі рішенню дається судом станом на час його прийняття виконкомом ; тобто ще до часу існування Рішення Нікопольської міськради від 19.12.06 р. № 4-10/V «Про скасування збору за парковку автотранспорту на 2007 р.».
На підставі вищезазначеного , керуючись вимогами ст.ст. 6,8,19,55 Конституції України ; ст.24 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» ;ст.ст. 626-629, 651,652 ЦК України ; ст.11 ГПК України ; ст.188 ГК України ; ст.ст.71,72, 156,158-163 КАС України , господарський суд , -
1. Задовольнити позовні вимоги Дочірнього підприємства «Парктранс»Товариства з обмеженою відповідальністю «Кортіс»в повному обсязі .
2. Скасувати рішення Виконавчого комітету Нікопольської міської ради від 08.11.06 р. № 681 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету міської ради від 20 жовтня 2004 року № 586 «Про затвердження переліку місць паркування транспортних засобів в м. Нікополі та надання дозволу на стягнення збору за парковку автотранспорту».
3. Зобов'язати відповідача - Виконавчий комітет Нікопольської міської ради , опублікувати в засобах масової інформації відомості про скасування вищезазначеного рішення.
4. Скасувати заходи до забезпечення позову , застосовані відповідно до ухвали суду від 14.12.2006 р.
5.Відмовити в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі .
Постанова набирає законної сили в строки та порядку ,установлених вимогами ст.254 КАСУ ; та може бути оскаржена відповідно до вимог розділу ІV КАСУ .
Суддя О.Ю.Васильєв