16 січня 2015 рокум. ПолтаваСправа №816/5053/14
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Кукоби О.О.,
за участю секретаря судового засідання - Кльопової І.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
Карлівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Полтавській області (надалі - позивач, Карлівська ОДПІ) звернулась до суду з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (надалі - відповідач, ФОП ОСОБА_1.) про стягнення податкового боргу, посилаючись на наявність за особовим рахунком відповідача заборгованості за узгодженими грошовими зобов'язаннями зі сплати єдиного податку в розмірі 974 грн 40 коп.
Позивач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, надав до суду клопотання про розгляд справи без участі його представника.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце його проведення повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив, заяв чи клопотань до суду не надав.
З огляду на неявку в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі та відповідно до положень частини першої статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Згідно з частиною четвертою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Враховуючи достатність наданих позивачем доказів, суд визнав за можливе розглядати справу без участі відповідача.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.
ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) зареєстрований у встановленому законом порядку як фізична особа-підприємець 02.10.2007 та перебуває на податковому обліку в Карлівській ОДПІ з 02.10.2007 за №725.
04.01.2014 ОСОБА_1, реалізуючи своє право на вибір порядку оподаткування підприємницької діяльності, подав до Машівського відділення Карлівської ОДПІ заяву про застосування спрощеної системи оподаткування, згідно з якою обрана ставка єдиного податку при переході на спрощену систему оподаткування складає 20% від розміру мінімальної заробітної плати.
За особовим рахунком ФОП ОСОБА_1 обліковується податковий борг загалом в розмірі 974 грн 40 коп., що виник у зв'язку з несплатою відповідачем єдиного податку за липень-серпень 2014 року та застосуванням контролюючим органом штрафних санкцій в розмірі 487 грн 20 коп. на підставі податкового повідомлення-рішення від 04.09.2014 №0001871619 /а.с. 9/.
З огляду на несплату відповідачем узгоджених сум грошового зобов'язання, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обґрунтованості позовних вимог, суд враховує наступне.
Статтею 67 Конституції України передбачено обов'язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг визначено як суму узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеню, нараховану на суму такого грошового зобов'язання.
Відповідно до пункту 291.3 статті 291 Податкового кодексу України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Згідно п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку: 1) перша група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 150000 гривень; 2) друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1000000 гривень.
Відповідно до пунктів 293.1 статті 293 Податкового кодексу України ставки єдиного податку встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), та у відсотках до доходу (відсоткові ставки). Фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць: для першої групи платників єдиного податку - у межах від 1 до 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати; для другої групи платників єдиного податку - у межах від 2 до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.
Виходячи з того, що Законом України "Про державний бюджет на 2014 рік" мінімальна заробітна плата станом на 01.01.2014 визначена на рівні 1218 грн, розмір грошового зобов'язання з єдиного податку для фізичних осіб-підприємців становить 243,60 грн. щомісячно.
Крім того, згідно зі статтею 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
У відповідності до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Сторонами у справі доказів оскарження податкового повідомлення-рішення Карлівської ОДПІ від 04.09.2014 №0001871619 у встановленому законом порядку суду не надано. Отже, дане податкове повідомлення-рішення є чинним, а визначена ним сума грошового зобов'язання - узгодженою.
Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Матеріалами справи підтверджено, що Карлівською ОДПІ сформовано та надіслано відповідачу податкову вимогу від 10 лютого 2014 року №220-16 про сплату податкового боргу за узгодженими грошовими зобов'язаннями в розмірі 412 грн 51 коп. /а.с. 11/. Поштове відправлення повернуто позивачу із зазначенням причини невручення: "за зазначеною адресою не проживає" /а.с. 11 - зворот/.
За приписами абзацу 3 пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Оскільки вказану вище податкову вимогу контролюючим органом надіслано на адресу відповідача, внесену до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, суд, враховуючи наведене вище положення абзацу 3 пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України, дійшов висновку про те, що податкова вимога від 10 лютого 2014 року №220-16 вважається врученою платнику податків.
Сторонами доказів оскарження зазначеної податкової вимоги у встановленому законом порядку не надано.
Податковий борг відповідачем не сплачено, що підтверджено відомостями картки особового рахунка ФОП ОСОБА_1
Суд враховує, що відповідно до положень пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Таким чином, підстави для формування та надіслання відповідачу нових податкових вимог на збільшену суму податкового боргу відсутні.
Згідно з частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
В силу частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідач відзиву на позовну заяву та жодних заперечень по суті вимог позивача чи доказів сплати податкового боргу до суду не надав.
Разом з тим, наявність за особовим рахунком ФОП ОСОБА_1 податкового боргу за узгодженими грошовими зобов'язаннями підтверджено матеріалами справи в їх сукупності.
Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог Карлівської ОДПІ. А відтак, позов належить задовольнити у повному обсязі.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 7-11, 41, 69-71, 86, 94, 122, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу задовольнити.
Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1; АДРЕСА_1, 39433) борг зі сплати єдиного податку в розмірі 974 (дев'ятсот сімдесят чотири) гривні 40 (сорок) копійок на бюджетний рахунок 31511970700296, отримувач - місцевий бюджет Кустолово-Суходільської сільської ради, банк - ГУДКС України у Полтавській області, МФО 831019, код ЄДРПОУ 38058806.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
Повний текст постанови складено 19 січня 2015 року.
Суддя О.О. Кукоба