16 січня 2015 року м. ПолтаваСправа № 816/3661/14
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Удовіченка С.О.,
за участю:
секретаря судового засідання - Христич О.С.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - Главданса І.Й.,
відповідача - Зодова В.Е.,
представника третьої особи - Горобця О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військово - Лікарської - Комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, начальника Військово - Лікарської - Комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області Зодова В.Е., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, -
18 вересня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військово - Лікарської - Комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, начальника Військово - Лікарської - Комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області Зодова В.Е., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області про визнання протиправними дії начальника Військово - Лікарської - Комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області Зодова В.Е. та зобов'язання встановити причинний зв'язок отримання позивачем травми ока, що мало місце 25 вересня 2001 року в період проходження служби обов'язків та внести відповідні зміни до свідоцтва про хворобу №116-С від 24 лютого 2011 року.
В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що незважаючи на те, що акт про нещасний випадок невиробничого характеру №6 від 07 лютого 2011 року (форми НТ*) та акт розслідування нещасного випадку від 07 лютого 2011 року (форми Н-5*) скасовані Полтавським окружним адміністративним судом, Військово-Лікарською Комісією Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області відмовлено внести зміни до Свідоцтва про хворобу №116 від 24 лютого 2011 року. А тому вважає дії відповідача протиправними.
Позивач позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.
Представник позивача у судовому засідання позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.
Військово - Лікарська - Комісія Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області в судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечила, про дату, час та місце розгляду справи попереджалася належним чином.
Начальник Військово - Лікарської - Комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області Зодов В.Е. в судовому засіданні проти позову заперечив та просив суд відмовити у його задоволенні.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області в судовому засіданні проти позову заперечив та просив суд відмовити у його задоволенні.
Суд, заслухавши пояснення позивача, представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 03 березня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до начальника Військово - Лікарської - Комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області Зодова В.Е. із заявою (а.с. 22) про встановлення причинного зв'язку отриманої травми, що мало місце 25 вересня 2001 року в період виконання службових обов'язків та внести відповідні зміни до Свідоцтва про хворобу №116-с від 24 лютого 2011 року (а.с. 21).
01 квітня 2014 року Військово-лікарська комісія направила ОСОБА_1 лист №15/п-4 (а.с. 23), яким повідомило позивача, що згідно вимог Порядку проведення військово-лікарської ексертизи і медичного огляду військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу в систиемі МВС України (затверджено Наказом МВС України 06 лютого 2001 року №85), розділ "Встановлення причинного зв'яфзку захворювань (поранень) у ... колишніх осіб рядового і начальницького складу" - причинний зв'язок встановлюється лише на підставі Актів про нещасний випадок, на підставі матеріалів службової перевірки тощо. Тому, питання про причинний зв'язок травм/поранень з виконанням службових обов'язків ВЛК може розглядати лише після надання відповідним чином переглянутих і затверджених актів, висновків і матеріалів службових перевірок і розслідувань.
Не погодившись із діями відповідача ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогою про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Завданням адміністративного судочинства, згідно частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Надаючи правову оцінку діям відповідача, суд дійшов до наступних висновків.
Згідно пункту 1.1. Порядку проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу в системі МВС, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 лютого 2001 року №85, зареєстрованого в міністерстві юстиції України 22 лютого 2001 року за №165/5356 (далі по тексту - Порядок №85) медичний огляд проводиться згідно з пунктом 1.2 Положення про діяльність військово-лікарської комісії в системі МВС України з метою, зокрема, визначення: Причинного зв'язку захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв у осіб рядового й начальницького складу органів внутрішніх справ із захистом Батьківщини, проходженням служби, виконанням службових обов'язків, а у військовослужбовців - із захистом Батьківщини, проходженням військової служби, виконанням обов'язків військової служби. Характеру і давності наявних наслідків тілесних ушкоджень у колишніх осіб рядового й начальницького складу і військовослужбовців - учасників Великої Вітчизняної війни та інших бойових дій із захисту країни для вирішення питання про причинний зв'язок поранень, травм, каліцтв, отриманих при захисті країни або під час виконання обов'язків військової служби, із залученням судово-медичного експерта.
Згідно пункту 1.2 Положення про діяльність військово-лікарської комісії в системі МВС України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 лютого 2001 року №85, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2001 року за №164/5355 (далі по тексту - Порядок від 06 лютого 2001 року) - військово-лікарська комісія - це спеціальні органи в складі лікарів-спеціалістів, які створюються в системі Міністерства внутрішніх справ з метою проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду кандидатів на службу, осіб рядового й начальницького складу органів внутрішніх справ і членів їх сімей, військовослужбовців внутрішніх військ МВС України (далі - військовослужбовці), осіб цивільної молоді, які бажають вступити до навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ, Міністерства оборони України (далі - кандидати до вступу на навчання), курсантів і слухачів навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України, колишніх осіб рядового й начальницького складу органів внутрішніх справ і колишніх військовослужбовців.
Відповідно до пункту 1.3.5 Порядку від 06 лютого 2001 року основним завданням військово-лікарської комісії є проведення військово-лікарської експертизи з метою визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, травм, контузій і каліцтв у осіб рядового й начальницького складу ОВС, що проходять службу, при їх звільненні та осіб рядового і начальницького складу, що звільнилися зі служби.
Згідно пункту 1.39 Порядку №85 під час медичного огляду осіб рядового й начальницького складу ВЛК має ознайомитися з усіма медичними документами цих осіб (амбулаторними, госпітальними, санаторно-курортними); уточнити, де і з приводу яких захворювань вони лікувались; зробити запит у лікувальні установи за місцем проживання чи служби даної особи про його захворювання, лікування, частоту звернень до лікарні, тривалість звільнення від служби через тимчасову непрацездатність. Медичні документи мають бути ретельно проаналізовані, а дані, що в них містяться, враховані в експертній постанові. За потреби ВЛК має право на ознайомлення з іншими документами, у т. ч. з особовою справою.
Усім особам рядового й начальницького складу і військовослужбовцям, які отримали поранення (контузію, травму, каліцтво), підрозділи по роботі з особовим складом органів внутрішніх справ або командування військових частин оформляють акт про нещасний випадок (поранення) (додаток 13), на підставі матеріалів службової перевірки, дізнання, слідства або кримінальної справи, атестації, службової характеристики, довідки лікувальної установи, історії хвороби або витягу з неї, свідоцтва про хворобу, запису лікаря лікувальної установи в картці амбулаторного хворого, довідки архівної установи з викладенням обставин, при яких воно отримано. Акт про нещасний випадок (поранення) (додаток 13), затверджується начальником відповідного органу внутрішніх справ (командиром військової частини) і долучається до особової справи особи рядового й начальницького складу або військовослужбовця (абзац 3 пункту 1.77 Порядку №85)
Судом встановлено, що особовий склад спеціального окремого взводу супроводження та ескортування з 8.00 до 12.00 проходив чергове тестування. ОСОБА_1 також був проатестований атестаційною комісією та признаний відповідаючим займаній посаді. По закінченні атестації весь особовий склад по розпорядженню командира взводу, згідно розпорядження начальника УМВС України в Полтавській області від 12 вересня 2001 року №621/Пр "Про переведення всього особового складу ОВС області на посилений варіант несення служби", після інструктажу та отримання табельної зброї, був направлений на відповідні маршрути несення служби. Екіпаж в складі ОСОБА_1 та прапорщика міліції ОСОБА_2 ніс службу у місті Полтава. Рухаючись на службовому автомобілі ВАЗ-2109, д.н. НОМЕР_1 по вулиці Київське Шосе о 13 годині 30 хвилин екіпаж отримав орієнтування, що на вул. Серьогіна в гаражному кооперативі скоєно крадіжку автомобіля і відразу ж направився туди. Прибувши на місце події та опитавши власників гаражів останні встановили, що факт крадіжки не підтвердився, а тому позивач з напарником ОСОБА_3 вирішили повернутися на маршрут несення служби згідно постової відомості. Коли автомобіль розвертався ОСОБА_4 та Вітрик почули скрежет металу по кузову автомобіля. Вони зупинилися та оглянули автомобіль і виявили, що сталева проволока із привареними металевими кульками по краям зачепилася за пружину заднього лівого колеса та заважала руху автомобіля. Спочатку ОСОБА_5 намагався витягти цю проволоку, але йому це не вдалося. Тоді ОСОБА_1 взявши монтіровку намагався нею виважити сталеву проволоку із пружини автомобіля і в цей час вона несподівано лопнула, а її частина вилетіла та влучила йому в ліве око, поранивши його.
Після цього прапорщик ОСОБА_5 відразу ж доставив позивача в прийомне відділення обласної лікарні, де мені була надана невідкладна медична допомога з послідуючою госпіталізацією в очне відділення лікарні.
В результаті медичного опосвідчення травми отриманої ОСОБА_1 , йому був поставлений діагноз: проникаюче спіральне поранення з випаданням внутрішніх оболонок та сечовідного тіла, рвана рана верхньої частини лівого ока, дана травма відноситься до ряду тяжких виробничих травм (а.с. 24).
25 жовтня 2001 року відповідачем були складені висновок про нещасний випадок службового розслідування по факту отримання травми старшим інспектором ДПС окремого спеціального взводу супроводження та ескортування УДАЇ УМВС ст. лейтенантом ОСОБА_1 , згідно якого позивач отримав травму в період проходження служби при виконанні службових обов'язків та акт про нещасний випадок № 22 (форма Н-1) від 25 жовтня 2001 року (а.с. 19).
З пояснень позича судом встановлено, що останній 14 грудня 2010 року звернувся до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області з рапортом про видачу акту за формою Н-5 та завірення ксерокопії акту № 22 від 25 жовтня 2001 року, разом з тим за результатами розгляду зазначеного рапорту, були складені висновок від 07 лютого 2011 року, відповідного до якого висновок службового розслідування та акт форми Р-1 від 10 листопада 2001 року скасовані та акти (форми НТ та форми Р-5) від 07 лютого 2011 року, відповідно до яких нещасний випадок стався з ОСОБА_1 в період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків.
Правомірність висновку службового розслідування від 07 лютого 2011 року була предметом перевірки під час розгляду адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області про визнання неправомірним висновку та зобов'язання вчинити дії.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2014 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області про визнання неправомірним висновку та зобов'язання вчинити дії задоволено частково, визнано протиправним та скасовано висновок службового розслідування Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області від 07 лютого 2011 року. В решті позовних вимог відмовлено.
В силу положень статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України зазначене судове рішення набрало законної сили 20 грудня 2014 року.
Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.
Таким чином правомірність висновку службового розслідування від 07 лютого 2011 року встановлена судовим рішенням, яке набрало законної сили.
Правомірність акту від 07 лютого 2011 року №6 про нещасний випадок невиробничого характеру та акту від 07 лютого 2011 року (форми Н05*) розслідування нещасного випадку, що стався 25 вересня 2001 року були предметом перевірки під час розгляду адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області про визнання неправомірними та скасування наказу та актів.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 30 липня 2013 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області про визнання неправомірними та скасування наказу та актів - задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано акт № 6 від 07 лютого 2011 року (форма НТ*) про нещасний випадок невиробничого характеру та визнано протиправним та скасувано акт від 07 лютого 2011 року (форма Н-5*) розслідування нещасного випадку, що стався 25 вересня 2001 року. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2013 року апеляційну скаргу Управління міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області залишено без задоволення, постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30 липня 2013 року по справі №816/212/13-а залишено без змін.
В силу положень статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України зазначене судове рішення набрало законної сили.
Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.
Таким чином правомірність акту від 07 лютого 2011 року №6 про нещасний випадок невиробничого характеру та акту від 07 лютого 2011 року (форми Н05*) розслідування нещасного випадку, що стався 25 вересня 2001 року встановлена судовим рішенням, яке набрало законної сили.
Відповідно до 1.78 Порядку №85 постанови ВЛК про причинний зв'язок виносяться, зокрема, в таких формулюваннях: поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов'язане з виконанням службових обов'язків, - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане тим, хто пройшов медичний огляд (крім випадків протиправного діяння), за умови їх фактичного виконання та поранення (травма, контузія, каліцтво), одержане в результаті нещасного випадку, НІ, не пов'язане з виконанням службових обов'язків.
Постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювання, поранення (травми, контузії, каліцтва) із захистом Батьківщини, проходженням служби в органах внутрішніх справ (проходженням військової служби), виконанням службових обов'язків (виконанням обов'язків військової служби) разом з іншими постановами записуються в акт медичного огляду (додаток 9), свідоцтво про хворобу (додаток 12) чи довідку (додаток 11), книгу протоколів засідань ВЛК (додаток 14) і картку амбулаторного хворого (медичну книжку) особи (додаток 9), яка проходить медичний огляд, з обов'язковим посиланням на документ, що підтверджує обставини отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) (пункт 1.81 Порядку №85).
Згідно пункту 1.85 Порядку №85 у свідоцтві про хворобу (додаток 12) осіб рядового й начальницького складу та військовослужбовців викладаються обставини отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) з обов'язковим зазначенням документів, на підставі яких зроблено запис, наводяться дані об'єктивного дослідження наслідків поранення (травми, контузії, каліцтва), а також, поряд з іншими виявленими захворюваннями, повністю вказується діагноз цих наслідків.
За наявності документів, що підтверджують факт і обставини отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), залежно від того, обмежують чи не обмежують його наслідки придатність даної особи до служби, постанова ВЛК про причинний зв'язок поранення (травми, контузії, каліцтва) записується в свідоцтво про хворобу чи довідку.
Так у Свідоцтві про хворобу №116-С від 24 лютого 2011 року вказано, що травма: "проникаюче склеральне поранення з випадінням внутрішньої оболонки лівого ока. Рвана рана верхньої повіки лівого ока. Повний гемофтальм лівого ока (25.09.2001 р.), одержана в результаті нещасного випадку, НІ, не пов'язана з виконанням службових обов'язків".
При цьому, як вже встановлено судом висновок службового розслідування від 07 лютого 2011 року, акт № 6 від 07 лютого 2011 року (форма НТ*) про нещасний випадок невиробничого характеру та акт від 07 лютого 2011 року (форма Н-5*) розслідування нещасного випадку визнано протиправними та скасовано, при цьому, у суду відсутні підстави вважати акт №22 про нещасний випадок від 25 жовтня 2001 року таким, що не відповідає Порядку проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу в системі МВС, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 лютого 2001 року №85, зареєстрованого в міністерстві юстиції України 22 лютого 2001 року за №165/5356.
Таким чином суд вважає, для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, з урахуванням статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, необхідно зобов'язати Військово - Лікарську - Комісію Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області розглянути питання про встановлення причинного зв'язку захворювання ОСОБА_1 з урахуванням акту №22 від 25 жовтня 2001 року про нещасний випадок.
Щодо позовних вимог позивача про визнання незаконними та протиправними дії начальника Військово - Лікарської - Комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області Зодова В.Е. суд зазначає, що вони не підлягають задоволенню з огляду на те, що вчинення дій суб'єктом владних повноважень є способом реалізації наданої суб'єкту владних повноважень компетенції. Здійснення дії являє собою процес реалізації наданих законом функцій суб'єкту владних повноважень. Самі по собі дії не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків для особи. Виходячи із завдань Кодексу адміністративного судочинства України, як то захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, судовий захист права може бути здійснений лише за умови наявності порушення для юридичної особи прав (чи інтересів).
Крім того, на момент відмови в задоволенні заяви ОСОБА_1 був чинним та не скасований висновок службового розслідування від 07 лютого 2011 року.
Таким чином, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання незаконними та протиправними дій начальника Військово - Лікарської - Комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області Зодова В.Е.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військово - Лікарської - Комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, начальника Військово - Лікарської - Комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області Зодова В.Е., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області задовольнити частково.
Зобов'язати Військово - Лікарську - Комісію Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області розглянути питання про встановлення причинного зв'язку захворювання ОСОБА_1 з урахуванням акту №22 від 25 жовтня 2001 року про нещасний випадок.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати, понесені у зв'язку зі сплатою судового збору у розмірі 36 (тридцять шість) гривень 54 (п'ятдесят чотири) копійки.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови складено 19 січня 2015 року.
Суддя С.О. Удовіченко