"25" грудня 2014 р.справа № 384/752/14-а; 2а/384/23/2014
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Туркіної Л.П.
суддів: Дурасової Ю.В. Проценко О.А.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 15 жовтня 2014 року у справі №384/752/14-а; провадження №2-а/384/23/2014 за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Вільшанської районної державної адміністрації Кіровоградської області про визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
Ухвалою Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 15 жовтня 2014 року у справі №384/752/14-а; провадження №2-а/384/23/2014 позову заяву ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до управління праці та соціального захисту населення Вільшанської районної державної адміністрації Кіровоградської області (далі по тексту - відповідач) про визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії залишено без розгляду.
Ухвала суду мотивована тим, що позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду та не зазначив жодних причин пропуску цього строку, а в доданих до позовної заяви матеріалах відсутні підстави для визнання причин пропуску цього строку поважними.
Позивач, не погодившись з вищезазначеною ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 15 жовтня 2014 року у справі №384/752/14-а; провадження №2-а/384/23/2014 та задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що проживає в сільській місцевості, є інвалідом та не має юридичної освіти, що є, на його думку, поважними причинами пропуску строку звернення до суду з позовом.
Відповідач надав заперечення на апеляційну скаргу, у яких просив залишити без змін ухвалу Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 15 жовтня 2014 року у справі №384/752/14-а; провадження №2-а/384/23/2014 як законну та обґрунтовану.
Дана адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до матеріалів справи, ОСОБА_1 у жовтні 2014 року звернулась до адміністративного суду із позовом, в якому просила визнати бездіяльність відповідача неправомірною та зобов'язати його надати направлення до іншого підприємства для забезпечення позивача протезом модульного типу з використанням комплектуючих фірми «Отто Бокк».
В обґрунтування вимог позивач посилається на норми Порядку забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації інвалідів, дітей-інвалідів та інших окремих категорій населення, переліку таких засобів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 05 квітня 2012 року №321, та зазначає, що 31 березня 2012 року в результаті захворювання залишилась без нижньої кінцівки та, звернувшись 15 липня 2012 року до протезно-ортопедичної дільниці «ОПОРА», не отримала необхідного протезно-ортопедичного виробу.
Згідно частини 1 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 2 вищезазначеної статті визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У відповідності до частини 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Виходячи із вказаних процесуальних норм, враховуючи, що спірні правовідносини відбувались у 2012 році, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції стосовно пропуску строку звернення до адміністративного суду є обґрунтованим.
Разом з тим, завданням адміністративного судочинства, відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
У відповідності до частини 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Європейський суд з прав людини, практику якого відповідно до частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів враховує при прийнятті рішення по суті заявлених апеляційних вимог, у своєму Рішенні по справі «Голдер (Golder) проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1975 року зазначив, що було б неприпустимо, щоб ст. 6 (п. 1) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод містила детальний опис гарантій, що надаються сторонам у цивільних справах, і не захищала б у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями - доступу до суду. Такі характеристики процесу, як справедливість, публічність, динамізм позбавляються сенсу, якщо немає самого судового розгляду.
В Рішенні по справі «Ейрі проти Ірландії» від 09 жовтня 1979 року Європейський суд з прав людини зазначив, що права, які гарантує Конвенція, повинні бути не теоретичними чи нереальними, а такими, що мають реальну силу і можуть бути здійснені на практиці.
У відповідності до статті 2 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» інвалідом є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Дослідивши наведені правові норми у сукупності та у взаємозв'язку із практикою Європейського суду з прав людини, колегія суддів, аналізуючи поважність наведених позивачем причин пропуску строку звернення до адміністративного суду вважає їх достатніми для поновлення вказаного строку. Суд першої інстанції, залишаючи адміністративний позов без розгляду, залишив поза увагою обставину інвалідності позивача, неврахування чого призвело до помилкового процесуального висновку. Вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню у цій частині.
Щодо інших вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що у суду апеляційної інстанції відсутня процесуально встановлена можливість їх розгляду в порядку апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції про залишення адміністративного позову без розгляду.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що висновки, викладені в ухвалі Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 15 жовтня 2014 року у справі №384/752/14-а; провадження №2-а/384/23/2014 щодо відсутності поважних підстав пропуску строку звернення до суду не відповідають обставинам справи, з огляду на що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана ухвала суду - скасуванню із направленням справи для продовження розгляду.
З огляду на викладене, керуючись п.3 ч.1 ст. 199, ст.ст. 195, 197, 204, 205 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -
ухвалиВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 15 жовтня 2014 року у справі №384/752/14-а; провадження №2-а/384/23/2014 - скасувати.
Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі відповідно до ч. 5 ст. 254 КАС України та оскарженню не підлягає.
Головуючий: Л.П. Туркіна
Суддя: Ю.В. Дурасова
Суддя: О.А. Проценко