04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"14" січня 2015 р. Справа№ 910/4784/14
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Калатай Н.Ф.
суддів: Ропій Л.М.
Рябухи В.І.
при секретарі Царук І. О.
За участю представників:
від позивача за первісним позовом (далі позивач): Радченко А. В. - представник за довіреністю від 31.12.2014
від відповідача 1 за первісним позовом (далі відповідач 1): Яцко В. П. - представник за довіреністю від 17.01.2014
Горобенко К. О. - представник за довіреністю від 17.01.2014
Аніщенко В. П. - представник за довіреністю від 17.01.2014
від відповідача 2 за первісним позовом (далі відповідач 2): не з'явились
від третьої особи: Сидоренко Ю. А. - представник за довіреністю № 10/00-152 від 11.08.2014
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Мітех» та Публічного акціонерного товариства «Банк Форум»
на рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2014
у справі № 910/4784/14 (головуючий суддя Котков О. В., судді Морозов С. М., Спичак О. М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Мітех»
до 1. Української студії телевізійних фільмів «Укртелефільм»
2. Приватного акціонерного товариства «Міжнародна інвестиційна компанія «Інтерінвестсервіс»
третя особа, яка на заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Публічне акціонерне товариство «Банк Форум»
про визнання правочинів недійсними
та за зустрічним позовом Української студії телевізійних фільмів «Укртелефільм»
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Мітех»
2. Приватного акціонерного товариства «Міжнародна інвестиційна компанія «Інтерінвестсервіс»
про визнання недійсним іпотечного договору з моменту його укладення
Первісний позов, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог (а.с. 112-114 т. 1), заявлено про:
- визнання недійсним з моменту вчинення Акту розподілу квартир в адміністративно-житловому комплексі за адресою: вул. Ованеса Туманяна 15-А у Дніпровському районі м. Києва від 24.02.2009, укладеного між Українською студією телевізійних фільмів «Укртелефільм» та Закритим акціонерним товариством «Міжнародна інвестиційна компанія «Інтерінвестсервіс», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Міжнародна інвестиційна компанія «Інтерінвестсервіс», в частині передачі на користь Української студії телевізійних фільмів «Укртелефільм» майнових прав на об'єкти нерухомого майна: нежитлові приміщення та квартири з будівельними номерами: № 26 (Секція А), №3б (Секція А), №34 (Секція А), №1а (Секція А), №1 (Секція А), №21 (Секція А), №25 (Секція А), №57 (Секція А), №61 (Секція А), №65(Секція А), №38 (Секція Б), №50 (Секція Б), №5 (Секція Б), №33 (Секція Б), №20 (Секція Б), №56 (Секція Б), №60 (Секція Б), №61-62 (Секція Б), №2б (Секція В), №6 (Секція В), №30 (Секція В), №38 (Секція В), №71 (Секція В), №75 (Секція В), №1 (Секція В), №8 (Секція В), №33 (Секція В), №57 (Секція В), №68 (Секція В), №73 (Секція В), №11 (Секція Г), №43 (Секція Г), №51 (Секція Г), №8 (Секція Г), №32 (Секція Г), №58 (Секція Г), №60 (Секція Г), №1 (Секція Г), №33 (Секція Г), №10 (Секція Д), 70 (Секція Д), №4а (Секція Д), №36 (Секція Д), №1 (Секція Д), №9 (Секція Д), №41 (Секція Д), №57 (Секція Д), №73 (Секція Д), №12 (Секція Є), №20 (Секція Є), №28 (Секція Ж);
- визнання недійсною з моменту вчинення Порівняльної відомість від 26.06.2013 укладеної між Українською студією телевізійних фільмів «Укртелефільм» та Приватним акціонерним товариством «Міжнародна інвестиційна компанія «Інтерінвестсервіс», в частині передачі прав власності на користь Української студії телевізійних фільмів «Укртелефільм» майнових прав на об'єкти нерухомого майна: на нежитлові приміщення № 643, №644, №645, №649, №651, №652, №653 та квартири, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Ованеса Туманяна, буд 15-А - №2, №3, №38, №1, №5, №25, №29, №61, №65, №69, №126, №138, №93, №121, №108, №144, №148, №149-150, №162, №170, №194, №202, №235, №239, №165, №172, №197, №221, №232, №237, №259, №291, №299, №256, №280, №306, №308, №249, №281, №333, №393, №323, №359, №324, №332, №364, №389, №396, №419, №427, №527.
Зустрічний позов заявлено про визнання недійсним з моменту укладання іпотечного договору від 07.09.2006 року, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Мітех» та ЗАТ «Міжнародна інвестиційна компанія «Інтерінвестсервіс» та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колєсник С.А. за реєстровим номером 4943.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.09.2014, повний текст якого складений 03.10.2014, у справі № 910/4784/14 у задоволенні позовних вимог за первісним позовом відмовлено повністю, зустрічні позовні вимоги задоволено у повному обсязі.
Зі змісту вказаного рішення слідує, що судом першої інстанції при вирішенні спору по суті не була прийнята до розгляду заява позивача за первісним позовом про зміну позовних вимог від 16.09.2014 (а.с. 246-247 т. 1), в якій останній просив викласти позовні вимоги за первісним позовом в наступній редакції: «визнати неукладеною додаткову угоду № 2 від 07.06.2005 до укладеного 30.01.2004 між відповідачами за первісним позовом договору про спільну діяльність.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вказана заява фактично змінює як підстави, так і предмет первісного позову, прав на що позивач, відповідно до приписів ГПК України, не має.
З огляду на вказані обставини, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні заяви позивача від 16.09.2014 і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення, враховуючи відсутність відмови позивача за первісним позовом від раніше заявлених позовних вимог, розглянув по суті раніше заявлені позовні вимоги (ч. 6 п. 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог за первісним позовом, суд першої інстанції виходив з того, що доказів надання іпотекодержателями (позивачем за первісним позовом та третьої особою) згоди іпотекодавцю (відповідачу 2 за первісним позовом) на відчуження предмету іпотеки або його частини за укладеними між ними договорами іпотеки, в тому числі, щодо відчуження майнових прав на нерухомість, а також проведення державної реєстрації щодо прав переходу власності та інших речових прав на нерухомі речі нема, наслідком чого є доведеність тверджень позивача за первісним позовом про невідповідність дій з боку іпотекодавця щодо дотримання вимог Закону України «Про іпотеку» та положень відповідних договорів, проте, пропуск строку позовної давності щодо звернення до суду з даними вимогами, враховуючи відповідне клопотання відповідача 1 про застосування строку позовної давності, є підставою для відмови у задоволенні первісного позову.
Задовольняючи зустрічний позов, суд першої інстанції послався на те, що відповідно до приписів чинного на момент укладення спірного іпотечного договору законодавства, предметом іпотеки не могли бути майнові права на об'єкт незавершеного будівництва, а відтак, факт передачі таких прав суперечить положенням ст. 203 ЦК України, а позовні вимоги про визнання недійсним спірного іпотечного договору як такого, що суперечить закону, за викладених у зустрічному позові підстав з урахуванням поданих уточнень згідно заяви б/н від 18.08.2014 «Про доповнення підстав зустрічного позову», є обґрунтованими та доведеними.
Подану відповідачем 1 за зустрічним позовом заяву про застосування строків позовної давності суд першої інстанції залишив без задоволення виходячи з того, що початок перебігу позовної давності за вимогами про визнання недійсним спірного іпотечного договору починається від дня, коли встановленими були обставини документального підтвердження майнових прав на об'єкт незавершеного будівництва та майнових прав на нього, а саме з моменту прийняття Господарським судом міста Києва рішення від 19.03.2014 у справі № 910/2322/14, тобто починаючи з 20.03.2014, а відтак, необґрунтованим є посилання відповідача 1 на те, що строк позовної давності для звернення до суду з вимогами про визнання недійсним спірного іпотечного договору сплив 08.09.2009.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Мітех» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2014 у справі № 910/4784/14 скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги за первісним позовом задовольнити у повному обсязі.
В апеляційній скарзі ТОВ «Фінансова компанія «Мітех» послалось на те, що при винесенні оспорюваного рішення судом першої інстанції допущена недоведеність обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків обставинам справи, а також неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Так, апелянт вважає, що висновок суду про те, що позивач за первісним позовом міг довідатись про порушення свого права з моменту укладення оспорюваного Акту розподілу квартир, тобто з 24.02.2009, ґрунтується на тому, що позивач за первісним позовом, добросовісно користуючись наданими йому п. 4.1 іпотечного договору правами, міг самостійно документально і фактично перевіряти наявність, стан та умови збереження предмету іпотеки, що, на думку позивача за первісним позовом, не ґрунтується на жодних доказах, а є лише припущенням, яке не можуть братися судом до уваги.
Щодо висновку суду першої інстанції про те, що позовна давність за зверненням до суду з позовом про визнання недійсним спірного іпотечного договору розпочалась з 19.03.2014, ТОВ «Фінансова компанія «Мітех» зазначило, що суд не врахував вимоги ч. 1 ст. 261 ЦК України, відповідно до якої перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, тобто у спірному випадку позивач за зустрічним позовом, надавши відповідачу 1 за зустрічним позовом нотаріально оформлену довіреність від 02.09.2005, якою уповноважив останнього, в тому числі, і на укладення договорів іпотеки, повинен був знати про існування оскаржуваного Іпотечного договору.
Крім того, апелянт зазначив про те, що 09.08.2008 позивачем за зустрічним позовом була оформлена нова нотаріально посвідчена довіреність, якою позивач за зустрічним позовом уповноважив відповідача 2 за зустрічним позовом, серед іншого, і на укладення договорів іпотеки та додаткових договорів до них, що вказує на те, що договори іпотеки вже були підписані, що, на думку ТОВ «Фінансова компанія «Мітех», є підставою вважати, що перебіг строку позовної давності за позовом про визнання недійсним іпотечного договору від 07.09.2006 розпочався 08.09.2006 та сплив 08.09.2009, а відтак, зустрічна позовна заява про визнання вказаного договору недійсним подана після спливу строку позовної давності.
У апеляційній скарзі ТОВ «Фінансова компанія «Мітех» також звертається до суду з клопотанням про прийняття додаткових доказів по справі, а саме копій нотаріально посвідчених довіреності від 02.09.2005 та від 09.07.2008, посилаючись на те, що під час розгляду справи в суді першої інстанції вказані довіреності було витребувано у позивача за зустрічним позовом і останнім суду не надано (пояснення від 16.09.2014), про що апелянт, враховуючи відсутність його у судовому засіданні, дізнався лише при ознайомленні з матеріалами справи після винесення судом першої інстанції рішення.
Крім того, на думку апелянта, висновок суду першої інстанції про невідповідність Іпотечного договору приписам чинного на момент його укладення законодавства є безпідставним.
Ухвалою від 29.10.2014 колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Ропій Л. М., Рябуха В. І. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Мітех» прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції у цій справі, Публічне акціонерне товариство «Банк Форум» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2014 по справі № 910/4784/14 та ухвалити нове, яким у задоволенні зустрічного позову про визнання недійсним іпотечного договору з моменту його укладення відмовити.
В апеляційній скарзі ПАТ «Банк Форум» посилається на те, що оспорюване рішення ухвалене судом при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, та з порушення норм матеріального та процесуального права.
ПАТ «Банк Форум» послався на те, що судом першої інстанції при розгляді позовних вимог за зустрічним позовом не прийнято до уваги той факт, що відповідно до приписів Закону України «Про іпотеку» (в редакції, яка діяла станом на дату укладення оспорюваного договору) предметом іпотеки також може бути об'єкт незавершеного будівництва або інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому, а обтяження такого нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законом порядку незалежно від того, хто є власником цього майна на час укладення іпотечного договору, а відтак, враховуючи, що ПАТ «Міжнародна інвестиційна компанія «Інтерінвестсервіс» може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому, оспорюваний договір є таким, що відповідає приписам законодавства.
Ухвалою від 18.11.2014 колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Ропій Л. М., Рябуха В. І. відновлено строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.
Під час розгляду справи представник ТОВ «Фінансова компанія «Мітех» заявлене в апеляційній скарзі клопотання про прийняття додаткових доказів по справі, а саме копій нотаріально посвідчених довіреності від 02.09.2005 та від 09.07.2008, підтримав, представники Української студії телевізійних фільмів «Укртелефільм» проти його задоволення заперечили, представник Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» вказане клопотання підтримав.
09.12.2014 до канцелярії суду від ТОВ «Фінансова компанія «Мітех» надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, а саме:
- копій свідоцтва про реєстрацію фінансової установи ТОВ «Фінансова компанія «Мітех» від 25.05.2004 (пров. Десятинний, 7-А, вул. Пирогова, 6-А);
- додатків до свідоцтва № 14;
- копій ліцензій, наданих ТОВ «Фінансова компанія «Мітех» державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України на здійснення діяльності із залучення коштів для фінансування будівництва, а саме: ліцензій № 118377 від 20.12.2004, № 118421 від 15.05.2006, № 390706 від 21.12.2007;
- довідки № 288013511119 від 09.04.2014, виданої ПАТ «Банк Форум», про здійснення перерахування ТОВ «Фінансова компанія «Мітех» грошових коштів довірителів на рахунок спільної діяльності.
Під час розгляду справи представник ТОВ «Фінансова компанія «Мітех» заявлене клопотання про прийняття додаткових доказів по справі підтримав, представники Української студії телевізійних фільмів «Укртелефільм» проти його задоволення заперечили, представник Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» вказане клопотання підтримав.
14.01.2015 до канцелярії суду від ТОВ «Фінансова компанія «Мітех» надійшло клопотання про долучення додаткових доказів по справі, а саме копій:
- листа № 238/01 від 22.10.2012 Української студії телевізійних фільмів «Укртелефільм» на адресу ПАТ «Міжнародна інвестиційна компанія «Інтерінвестсервіс»;
- листа № 246/01 від 25.10.2012 Української студії телевізійних фільмів «Укртелефільм» на адресу ПАТ «Міжнародна інвестиційна компанія «Інтерінвестсервіс»;
- листа № 231/01 від 18.10.2012 Української студії телевізійних фільмів «Укртелефільм» на адресу ПАТ «Міжнародна інвестиційна компанія «Інтерінвестсервіс»,
а також сформованого бухгалтерією журналу проводок за 01.01.00-31.12.2014 ФФБ ул. О. Туманяна, 15-А.
В судовому засіданні 14.01.2015 представник ТОВ «Фінансова компанія «Мітех» заявлене клопотання про прийняття додаткових доказів по справі підтримав, представники Української студії телевізійних фільмів «Укртелефільм» проти його задоволення заперечили, представник ПАТ «Банк Форум» вказане клопотання підтримав.
Після заслуховування представників учасників судового засідання по суті спору, з метою повного та об'єктивного дослідження обставин справи, колегія суддів вирішила задовольнити всі, вищеперелічені, клопотання ТОВ «Фінансова компанія «Мітех» про залучення до матеріалів справи додаткових доказів.
ПАТ «Міжнародна інвестиційна компанія «Інтерінвестсервіс» в жодне судове засідання представників не направило, про причини неявки суду не повідомило.
Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників сторін в судове засідання не визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників ПАТ «Міжнародна інвестиційна компанія «Інтерінвестсервіс» за наявними матеріалами апеляційного провадження.
Під час розгляду справи представник ТОВ «Фінансова компанія «Мітех» власну апеляційну скаргу та апеляційну скаргу ПАТ «Банк Форум» підтримав в повному обсязі, представник ПАТ «Банк Форум» власну апеляційну скаргу та апеляційну скаргу ТОВ «Фінансова компанія «Мітех» підтримав в повному обсязі, представники Української студії телевізійних фільмів «Укртелефільм» проти задоволення апеляційних скарг ТОВ «Фінансова компанія «Мітех» та ПАТ «Банк Форум» заперечили, просили залишити їх без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.
Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників ТОВ «Фінансова компанія «Мітех», Української студії телевізійних фільмів «Укртелефільм» та ПАТ «Банк Форум», з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила таке.
30.01.2004 Українська студія телевізійних фільмів «Укртелефільм» (далі Укртелефільм) та Закрите акціонерне товариство «Міжнародна інвестиційна компанія «Інтерінвестсервіс», організаційно-правова форма якого в подальшому змінена на Приватне акціонерне товариство (далі Інтерінвестсервіс), уклали договір про спільну діяльність без створення юридичної особи (далі Договір 1), відповідно до п. 1.1 якого Договір 1 укладений з метою забезпечення спільного інвестування та залучення коштів щодо Об'єкту інвестування, ведення спільної господарської діяльності по продажу та іншій реалізації приміщень Об'єкту інвестування та отримання прибутку для його учасників (а.с. 27-34 т. 1).
Відповідно до Договору 1 зі змінами, внесеними додатковою угодою № 1 від 29.05.2004 (а.с. 40 т. 1), Об'єктом спільної діяльності (Об'єкт інвестування) є адміністративно-житловий комплекс з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом, розташований на земельній ділянці орієнтовною площею 1,45 га у Дніпровському районі м. Києва по вул. Ованеса Туманяна, 15-А.
07.09.2006 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Мітех» (далі Товариство) як іпотекодержатель та Інтерінвестсервіс, яке діяло як Оператор від імені Спільної діяльності без створення юридичної особи між Інтерінвестсервіс та Укртелефільм від 30.01.2004, як іпотекодавець уклали іпотечний договір, посвідчений 07.09.2006 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колесник С. А. та зареєстрований в реєстрі за № 4943 (далі Іпотечний договір), зі змісту якого слідує, що він забезпечує виконання Інтерінвестсервісом зобов'язань, які випливають з укладеного з Товариством генерального договору № 1/гд від 12.09.2005 та додаткових угодо до нього, які можуть бути укладені в майбутньому, а предметом іпотеки за ним є майнові права на нерухомість, яка є об'єктом будівництва, а саме: адміністративно-житловий комплекс з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом, який споруджується на вул. Ованеса Туманяна, 15-А у Дніпровському районі м. Києва (а.с. 48-53 т. 1).
07.09.2006 Акціонерний комерційний банк «Форум», назва якого в подальшому змінена Публічне акціонерне товариство «Банк Форум» (далі Банк), як іпотекодержатель та Інтерінвестсервіс, яке діяло як Оператор від імені Спільної діяльності без створення юридичної особи між Інтерінвестсервіс та Укртелефільм від 30.01.2004, як іпотекодавець уклали договір іпотеки, посвідчений 07.09.2006 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колесник С. А. та зареєстрований в реєстрі за № 4941 (далі Договір іпотеки), зі змісту якого слідує, що він забезпечує виконання Інтерінвестсервісом зобов'язань, які випливають з укладеного з Банком генерального кредитного договору № 188/06/00-KLMV ВІД 27.08.2006, додаткового договору до нього від 28.07.2006 та будь-яких інших додаткових угод до нього, які укладені та можуть бути укладені в майбутньому, в тому числі стосовно будь-яких збільшень основного зобов'язання або процентів за основним зобов'язанням, а предметом іпотеки за ним є майнові права на нерухомість, будівництво якої не завершено, що стане власністю іпотекодавця після завершення будівництва, а саме: адміністративно-житловий комплекс з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом, який споруджується на вул. Ованеса Туманяна, 15-А у Дніпровському районі м. Києва (а.с. 41-44 т. 1).
З матеріалів справи слідує та сторонами не заперечується, що 24.02.2009 Укртелефільм та Інтерінвестсервіс уклали акт розподілу квартир у адміністративно-житловому комплексі за адресою: вул. Ованеса Туманяна, 15-А у Дніпровському районі м. Києва (далі Акт розподілу), яким, у зв'язку з наявністю технічної документації по вказаному адміністративно-житловому комплексу, визначили перелік житлових приміщень, які передаються у власність Укртелефільм та Інтерінвестсервіс відповідно з умовами Договору 1 (а.с. 62-65 т. 1).
26.06.2013 Укртелефільм та Інтерінвестсервіс уклали порівняльну відомість (далі Порівнювальна відомість), в якій на підставі Акту розподілу, даних технічних паспортів на квартири виготовлених БТІ станом на 25.01.2012 та поштової адреси, сторони підтвердили перелік квартир за новою нумерацією та з уточненням площ, які були розподілені між сторонами відповідно до умов Договору 1 (а.с. 66-75 т. 1).
Товариство, звертаючись до суду з первісним позовом, посилається на те, що з моменту підписання Укртелефільмом та Інтерінвестсервісом Акту розподілу та Порівнювальної відомості частина предмету іпотеки за Іпотечний договором була відчужена без його згоди як Іпотекодавця за вказаним договором, що є порушенням приписів ст. 9 Закону України «Про іпотеку» та положень п. 3.4 Іпотечного договору, а відтак, вказані правочини у відповідності з положеннями ст. 12 Закону України «Про іпотеку» мають бути визнані недійсними.
Також, Товариство зазначило про те, що, співвласник має право на виділ у натурі частки майна, що є у спільній частковій власності, проте договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню (ст. 364 ЦК України), а відтак, враховуючи, що Акт розподілу та Порівнювальна відомість сторонами складена у простій письмовій формі, вказані правочини у відповідності до ст. 220 ЦК України є нікчемними.
Крім того, Товариство зазначило про те, що за наявною в нього інформацією, Банк як іпотекодержатель за Договором іпотеки також не надавав будь-якої згоди на відчуження предмету іпотеки (квартир в Об'єкті будівництва) або його частини за вищезазначеними правочинами, в тому числі, на відчуження майнових прав на житлові та нежитлові приміщення.
Посилання Товариства на невідповідність спірних Акту розподілу та Порівнювальної відомості положенням укладеного між Банком та Інтерінвестсервісом Договору іпотеки колегією суддів до уваги судом не приймаються та не досліджуються з огляду на таке.
Відповідно до приписів ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Виходячи із вказаних положень, з позовом про визнання Акту розподілу та Порівнювальної відомості недійсними з підстав їх невідповідності положенням Договору іпотеки має звертатися сторона Договору іпотеки, в той час як Товариство не є стороною Договору іпотеки та ним не надано жодних доказів наявності в нього повноважень на звернення до суду з позовом про визнання Акту розподілу та Порівнювальної відомості недійсними саме з їх невідповідності положенням Договору іпотеки.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні первісного позову з чим колегія суддів погоджується з огляду на таке.
Стаття 572 ЦК України встановлює, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Частина 1 ст. 575 ЦК України визначає, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Частина 3 статті 9 Закону України «Про іпотеку», в редакції, яка діяла на дату укладення Акту розподілу, встановлює, що іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя:
- зводити, знищувати або проводити капітальний ремонт будівлі (споруди), розташованої на земельній ділянці, що є предметом іпотеки, чи здійснювати істотні поліпшення цієї земельної ділянки;
- передавати предмет іпотеки у наступну іпотеку;
- відчужувати предмет іпотеки;
- передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування.
Пунктом 3.4 Іпотечного договору встановлено, що на час дії цього договору іпотекодавець (Інтерінвестсервіс, який діяв як Оператор від імені Спільної діяльності без створення юридичної особи між Інтерінвестсервіс та Укртелефільм від 30.01.2004 ) не в праві без письмової згоди Товариства передавати предмет іпотеки у наступну іпотеку, відчужувати його у будь-який спосіб, передавати у спірну діяльність, в оренду, лізинг, користування.
Отже, як чинним законодавством, так і умовами Іпотечного договору встановлений обов'язок іпотекодавця відчужувати предмет іпотеки лише за згоди іпотекодавця.
Звертаючись до суду з первісним позовом, Товариство посилається на те, що підписанням сторонами Акту розподілу та Порівнювальної відомості відбулось відчуження предмету іпотеки, що полягає у набутті Укртелефільмом майнових прав на передані йому нежитлові приміщення та квартири.
Суд першої інстанції погодився із вказаною думкою Товариства, проте колегія суддів вважає таку позицію неправомірною з огляду на таке.
Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України).
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Стаття 1130 ЦК України встановлює, що за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.
Згідно зі ст. 1131 ЦК України договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.
З укладеного між Інтерінвестсервіс та Укртелефільм Договору 1 слідує, що спільна власність (спільне майно) - грошові кошти, матеріальні та нематеріальні активи, які об'єднані учасниками Договору 1 для здійснення спільної діяльності, створені або придбані в результаті спільної діяльності та належать учасникам цього договору на праві спільної часткової власності (розділ «Визначення основних термінів»).
Згідно з п. 2.1 та п. 2.2 Договору 1 зі змінами, внесеними додатковою угодою № 1 від 29.05.2004 учасники погоджуються здійснити внески до спільної діяльності за погодженням сторін у наступній пропорції: Укртелефільм - 13,5%, Інтерінвестсервіс - 86,5%. Внески до спільної діяльності визначають розподіл часток спільної власності між учасниками у наступній пропорції: Укртелефільм - 13,5%, Інтерінвестсервіс - 86,5%.
Отже, з умов укладеного між сторонами Договору 1 слідує, що учасники Договору 1 є спільними частковими власниками спільної власності, яка буде створена в результаті спільної діяльності у частках, які погоджені сторонами у вказаному договорі, тобто за умовами Договору 1 Укртелефільм є власником частини спільного майна, в тому числі і того, яке буде створено в результаті спільної діяльності у частках, які погодженні сторонами в Договорі 1.
Укладаючи Іпотечний договір, Товариство мало бути обізнане зі змістом Договору 1, за умовами якого Укртелефільм набуває права власності на частину з спільного майна.
Зі змісту оспорених Товариством Акту розподілу та Порівнювальної відомості слідує, що в них сторони визначили перелік житлових та нежитлових приміщень, які передаються у власність Укртелефільм та Інтерінвестсервіс відповідно до умов Договору 1 із зазначенням номерів квартир, їх площ, а також площ нежитлових приміщень, а відтак, вказані правочини не можуть вважатися такими за якими відбулось відчуження іпотечного майна, оскільки відчуженням майна є перехід права власності на нього до третіх осіб, чого в цьому випадку не відбулось.
Отже, при укладенні Акту розподілу та Порівнювальної відомості, фактично, не відбулось відчуження предмету іпотеки, яким може вважатися лише перехід права власності на вказане майно до третіх осіб, а відтак, невідповідність вказаних правочинів приписами ст. 9 Закону України «Про іпотеку» не підтверджується матеріалами справи, та, відповідно, визнання їх частково недійсними з таких підстав, не є законним.
Щодо посилань Товариства на те, що, співвласник має право на виділ у натурі частки майна, що є у спільній частковій власності, проте договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню (ст. 364 ЦК України), а відтак, враховуючи, що Акт розподілу та Порівнювальна відомість сторонами складена у простій письмовій формі вказані правочини у відповідності до ст. 220 ЦК України є нікчемними слід зазначити таке.
Зі змісту ст. 364 ЦК України на яку посилається Товариство слідує, що:
- співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності (ч. 1);
- договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню (ч. 4).
Колегія суддів не погоджується з тим, що за своєю правовою природою підписані сторонами Акт розподілу та Порівнювальна відомість є договором про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна, оскільки договір про виділ частки має наслідком припинення права спільної часткової власності тільки для того учасника, який реалізував право на виділ, проте вказаним ознакам Акт розподілу та Порівнювальна відомість не відповідають.
Крім того, слід зазначити, що, як слідує з матеріалів справи, сторонами 11.10.2005 підписано Додаток 4 до Договору 1 (а.с. 16-19 т. 2), в якому сторони визначили перелік спільної власності, яка переходить у власність Укртелефільму та Інтерінвестсервісу, визначивши перелік житлових та нежитлових приміщень, які передаються у власність Укртелефільм та Інтерінвестсервіс відповідно з умовами Договору 1, із зазначенням номерів квартир, їх площ, а також площ нежитлових приміщень. У вказаному додатку сторони встановили, що обов'язки виконані у повному обсязі та належним чином, сторони претензій не мають, а остаточний розподіл площ між сторонами буде здійснено після реєстрації акта здачі об'єкта в ДАБК.
Підписуючи оспорені Акт розподілу та Порівнювальну відомість, сторони фактично лише уточнили частки кожної з них у спірній сумісній власності, тобто вказаними правочинами не відбувся розподіл спільної часткової власності, яка вже була розподілена раніше, а відтак, такі правочини не можуть вважатися правочинами розподілу майна, яке перебуває у спільній частковій власності, і застосування до них положень ст. 364 ЦК України не є вірним.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи, що Мітех не доведено наявність законних підстав для визнання Акту розподілу та Порівнювальної відомості частково недійсними з підстав, заявлених ним під час розгляду справи в суді першої інстанції, відмовити позивачу у первісному позові слід по суті, з огляду на що обставини щодо строків позовної давності за зверненням до суду з вимогами про визнання Акту розподілу квартир та Порівнювальної відомості недійсним колегією суддів не досліджуються.
З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні первісного позову є вірним по суті і, незалежно від підстав відмови у позові, скасуванню не підлягає.
Обставини справи, пов'язані з виконанням Учасниками умов Договору 1, а також правовідносини Інтерінвестсервіс з Банком за Генеральним договором № 1/гд від 12.09.2005 та за Генеральним кредитним договором № 188/06/00-KLMV від 27.02.2006, копії яких містяться в матеріалах справи, а також докази на підтвердження вказаних обставин, за правилами ч. 1 ст. 34 ГПК України, згідно з якою господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, колегією суддів не досліджуються як такі, що не впливають на вирішення спору сторін по суті.
Щодо зустрічного позову слід зазначити таке.
Укртелефільм, звертаючись до суду з зустрічним позовом, посилається на те, що Законом України «Про іпотеку» в редакції, яка діяла станом на дату укладення Іпотечного договору, до предметів іпотеки не було віднесено майнові права на нерухомість, а відтак, враховуючи, що за Іпотечним договором в іпотеку передавались саме майнові права на нерухомість, при його укладені були порушені положення статті 5 Закону України «Про іпотеку», що є підставою для визнання такого договору недійсним.
На підтвердження зазначеної позиції Укртелефільм також послався на висновки, викладені в постанові Верховного суду України від 17.04.2013 у справі № 6-8цс13, які відповідно до приписів ст. 111-28 ГПК України є обов'язковими при вирішенні даної справи по суті.
Суд першої інстанції задовольнив вимоги Укртелефільму за зустрічним позовом з чим колегія суддів погоджується з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьої, п'ятою, шостою ст. 203 ЦК України.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Відповідно до частин 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Частиною 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначено, що:
- судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.;
- зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України);
- відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину..
Статтею 5 Закону України «Про іпотеку» (тут і далі у редакції, яка була чинною на час укладення Іпотечного договору) встановлений вичерпний перелік об'єктів, які могли бути предметом іпотеки за іпотечним договором.
Так, стаття 5 Закону України «Про іпотеку» визначає, що
- предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом (ч. 1);
- предметом іпотеки також може бути об'єкт незавершеного будівництва або інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому. Обтяження такого нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законом порядку незалежно від того, хто є власником цього майна на час укладення іпотечного договору (ч. 2);
- частина об'єкта нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості, якщо інше не встановлено цим Законом. Іпотека поширюється на частину об'єкта нерухомого майна, яка не може бути виділеною в натурі і була приєднана до предмета іпотеки після укладення іпотечного договору без реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості (ч. 3);
- предметом іпотеки може бути право оренди чи користування нерухомим майном, яке надає орендарю чи користувачу право будувати, володіти та відчужувати об'єкт нерухомого майна. Таке право оренди чи користування нерухомим майном для цілей цього Закону вважається нерухомим майном (ч. 7).
Водночас поняття «іпотека майнових прав» і регулювання відносин при передачі в іпотеку майнових прав у цьому законі були відсутні.
Майнові права на об'єкт незавершеного будівництва віднесені до предмета іпотеки згідно із Законом України від 25.12.2008 №800-VI «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», яким були внесені зміни до Закону України «Про іпотеку», зокрема, частину 2 ст. 5 викладено в такій редакції: «Предметом іпотеки також може бути об'єкт незавершеного будівництва, майнові права на нього, інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуте ним у власність відповідне нерухоме майно у майбутньому. Обтяження такого нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законом порядку незалежно від того, хто є власником такого майна на час укладення іпотечного договору» (п. 17 Прикінцевих те перехідних положень»).
Можливість передачі в іпотеку майнових прав на нерухомість встановлена у ст. 5 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» (в редакції, яка діяла станом на дату укладення Іпотечного договору), на що посилається Товариство, проте положення вказаного закону не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки предметом правового регулювання вказаного закону є відносини у системі іпотечного кредитування (іпотечне кредитування - правовідносини, що виникають з приводу набуття права вимоги іпотечного боргу за правочинами та іншими документами), а відтак, вказаний закон не може регулювати відносини Товариства та Інтерінвестсервісу з приводу укладення спірного Іпотечного договору.
Крім того, неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме положень статті 5 Закону України «Про іпотеку» та статті 5 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» щодо можливості передачу в іпотеку майнових прав на нерухомість, була предметом дослідження Верховного суду України при розгляді заяви ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», за наслідками розгляду якої ВСУ України 17.04.2013 винесено постанову № 6-8цс13, в якій колегія суддів дійшла висновку про те, що до внесення Законом України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» від 25.12.2008 змін до ст. 5 Закону України «Про іпотеку» предметом іпотеки не могли бути майнові права на об'єкти незавершеного будівництва, в той час як до правовідносин з приводу укладення договірів іпотеки не можуть бути застосовані положення Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати».
Згідно з приписами ч. 1 ст. 111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.
Зі змісту викладених вище норм слідує, що станом на дату укладення Іпотечного договору (07.09.2006) Закон України «Про іпотеку» не надавав особам можливості укладення договорів іпотеки майнових прав на нерухоме майно, а відтак, положення оспорюваного Іпотечного договору суперечать Закону України «Про іпотеку», що є підставою для визнання його недійсним.
Щодо поданої Товариством заяви про застосування строків позовної давності від 15.05.2014 (а.с. 122-123 т. 1), в якій Товариство вказує на пропуск позивачем за зустрічним позовом строків позовної давності для звернення до суду з позовом про визнання Іпотечного договору недійсним, зазначаючи, що перебіг строку позовної давності розпочався з наступного для після укладення оспорюваного договору, тобто 08.09.2006, та, відповідно, сплив 08.09.2009, слід зазначити таке.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
У письмових запереченнях проти заяви про застосування строків позовної давності (а.с. 140-141 т. 1) Укртелефільм заперечує проти пропуску ним строків позовної даності для звернення до суду з вимогами про визнання Іпотечного договору недійсним, зазначаючи, що про вказаний договір йому стало відомо лише при розгляді Господарським судом міста Києва справи № 910/1941/14, провадження по якій було відкрито 08.02.2014.
Суд першої інстанції погодився з думкою позивача за зустрічним позовом про непропущення ним строків позовної даності, зважаючи на те, що поняття об'єкту незавершеного будівництва, майнових прав на нього знайшло своє відображення лише в Законі України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», враховуючи, що майнові права на об'єкт незавершеного будівництва, тобто як суб'єктивні права пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також з тими матеріальними вимогами, які виникають з приводу майна, які стануть власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, можуть бути предметом іпотеки, а документальне підтвердження права на набуте ним у власність відповідне нерухоме майно та майнових прав на нього у майбутньому, знайшло своє відображення в рішенні Господарського суду міста Києва від 19.03.2014 по справі № 910/2322/14 і вказані обставини, в аспекті вимог ч. 3 ст. 35 ГПК України звільнені від доказування, початок перебігу позовної давності за вимогами про визнання недійсним Іпотечного договору починається від дня, коли встановленим були обставини документального підтвердження майнових прав на об'єкт незавершеного будівництва та майнових прав на нього, а саме з моменту прийняття Господарським судом міста Києва рішення від 19.03.2014 по справі № 910/2322/14, тобто починаючи з 20.03.2014.
Перебіг позовної давності, відповідно до статті 261 ЦК України, починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Отже, для встановлення початку перебігу строку позовної давності за вимогами Укртелефільм про визнання Іпотечного договору недійсним, необхідно встановити коли Укртелефільм дізнався про укладення оспорюваного Іпотечного договору або міг про нього дізнатися.
Матеріали справи не містять доказів обізнаності Укртелефільму з фактом укладення Іпотечного договору в період до прийняття Господарським судом міста Києва рішення від 19.03.2014 у справі № 910/2322/14, тобто починаючи з 20.03.2014, оскільки сам лише факт видачі Укртелефільмом Інтерінвестсервісу довіреностей на вчинення дій, що передбачені Договором 1, в тому числі і на укладенні від імені учасників Договору 1 договорів іпотеки, на що посилається Товариство, не може вважатися безперечним доказом обізнаності Укртелефільму з фактом укладення оспорюваного Іпотечного договору та можливістю бути обізнаним про його укладення.
Слід зазначити і про те, що посилання, яке містяться в поданому Товариством під час апеляційного перегляду листі Укртелефільму № 238/01 від 22.10.2012 на адресу Інтерінвестсервісу, на те, що Укртелефільм просить доповнити порядок денний зборів учасників спільної діяльності розглядом питання щодо стану виконання іпотечних зобов'язань Інтерінвестсервісом, також не може вважатися доказом обізнаності Укртелефільму з фактом укладення Іпотечного договору, оскільки зі змісту вказаного листа не слідує, що під «іпотечними зобов'язаннями Інтерінвестсервісу» Укртелефільм має на увазі саме Іпотечний договір, в той час як зі змісту Іпотечного договору слідує, що при його укладенні Інтерінвестсервіс діяв як Оператор від імені Спільної діяльності без створення юридичної особи між Інтерінвестсервіс та Укртелефільм від 30.01.2004, тобто іпотечні зобов'язання за вказаним договором не можна віднести до іпотечних зобов'язань лише Інтерінвестсервісу.
За таких обставин, враховуючи відсутність в матеріалах справи належних доказів спливу строків позовної давності за вимогами Укртелефільм про визнання Іпотечного договору недійсним, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог за зустрічним позовом у повному обсязі та визнання недійсним з моменту укладання іпотечного договору від 07.09.2006 року, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Мітех» та ЗАТ «Міжнародна інвестиційна компанія «Інтерінвестсервіс» та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колєсник С.А. за реєстровим номером 4943. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.
Враховуючи вищевикладене, апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Мітех» та Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» задоволенню не підлягають, рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2014 у справі № 910/4784/14 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.
Судові витрати на подачу апеляційної скарги, відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Мітех» та Публічне акціонерне товариства «Банк Форум».
Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Мітех» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2014 у справі № 910/4784/14 залишити без задоволення.
2. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2014 у справі № 910/4784/14 залишити без задоволення.
3. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2014 у справі № 910/4784/14 залишити без змін.
4. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/4784/14.
Повний текст постанови складено: 19.01.2015
Головуючий суддя Н.Ф. Калатай
Судді Л.М. Ропій
В.І. Рябуха