Справа № 802/3403/14-а
Головуючий у 1-й інстанції: Жернаков М.В.
Суддя-доповідач: Гонтарук В. М.
16 січня 2015 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гонтарука В. М.
суддів: Білої Л.М. Матохнюка Д.Б.
секретар судового засідання: Сокольвак Ю.В.
за участю:
представника відповідача: Порхун Людмили Миколаївни,
представника позивачів: ОСОБА_13
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 до Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії ,
ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 звернулись в суд з адміністративним позовом до управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2014 року позов задоволено.
Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2014 року з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права при неповному з'ясуванні обставин справи, та винести нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову, посилаючись на доводи апеляційної скарги.
Представник апелянта в судовому засіданні підтримала вимоги апеляційної скарги та просила колегію суддів задовольнити їх в повному обсязі.
Представник позивачів в судовому засіданні заперечував проти вимог апеляційної скарги та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
ОСОБА_16 в судове засідання не з'явився. Про час, місце та дату судового розгляду повідомлений належним чинном.
16 грудня 2014 року на адресу Вінницького апеляційного адміністративного суду надійшла заява (вх.28957/14) ОСОБА_16 про розгляд справи без його участі за наявними в матеріалах справи документами. Інших заяв від даного позивача до суду не надходило.
15 січня 2015 року на адресу суду надійшло заперечення (вх.770/15) ОСОБА_13 щодо апеляційної скарги відповідача, також заявлено клопотання щдо встановлення способу, строків та порядку виконання рішення суду в порядку ч.1 ст. 257 КАС України.
Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, надавши правову оцінку наявним у справі доказам, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу в межах апеляційної скарги.
Як встановлено з матеріалів справи, в червні 2011 року позивачі звернулися до ВГІРФО УМВС України у Вінницькій області з заявами про надання дозволу на імміграцію в Україну.
10.10.2011 року в.о. начальника сектору протидії нелегальній міграції та імміграційної роботи ВГІРФО УМВС України у Вінницькій області винесено висновок про відмову в наданні дозволу на імміграцію в Україну особам без громадянства ОСОБА_14, ОСОБА_9, ОСОБА_16.
Не погодившись з таким рішенням , позивачі звернулись до суду.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 12.01.2012 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29.03.2012 року, визнано протиправним та скасовано рішення про відмову в наданні дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_14, ОСОБА_16 від 10.10.2011 та зобов'язано ВГІРФО УМВС України у Вінницькій області поновити розгляд заяв ОСОБА_14, ОСОБА_16, ОСОБА_9 про надання дозволу на імміграцію в Україну.
В липні 2013 позивачі звернулися до відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області з заявами про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду від 12.01.2012 року, у зв'язку з чим державний виконавець відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Вінницькій області направив вимогу УДМС України у Вінницькій області про виконання вищевказаної постанови.
УДМС України у Вінницькій області повернуло державному виконавцю відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Вінницькій області виконавчі листи, на підставі того, що рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12.01.2012 року щодо поновлення розгляду заяв позивачів про надання дозволу на імміграцію в Україну стосується ВГІРФО УМВС України у Вінницькій області, а УДМС України у Вінницькій області - новостворений орган, який не є правонаступником ВГІРФО УМВС України у Вінницькій області.
24.10.2013 року до Вінницького окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_8 про визнання Державної міграційної служби України правонаступником Державного департаменту у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України, а управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області правонаступником Відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України у Вінницькій області, та про заміну сторони виконавчого провадження з Відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України у Вінницькій області на його правонаступника управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 18.11.2013 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24.12.2013 року, замінено боржника у виконавчому провадженні по справі № 2-а/0270/4957/11 ВГІРФО УМВС України у Вінницькій області на управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області.
04.03.2014 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Вінницькій області за заявами позивачів відкрито виконавче провадження з виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12.01.2012 року та зобов'язано УДМС України у Вінницькій області самостійно виконати вказане рішення суду у строк до 11.03.2014 року.
28.05.2014 року УДМС України у Вінницькій області направило до відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Вінницькій області лист про неможливість виконання вищевказаного рішення, оскільки заяви не відповідають за зразком вимогам чинного законодавства.
02.06.2014 року старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Вінницькій області звернувся до суду із поданням про встановлення способу і порядку виконання рішення суду, однак ухвалою від 17.06.2014 року Вінницького окружного адміністративного суду відмовлено у задоволенні даного подання.
02.07.2014 року УДМС України у Вінницькій області до відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Вінницькій області надало лист № 7638 щодо виконання рішення суду від 12.01.2012 року у справі № 2-а/0270/4957/11.
14.07.2014 року позивачі звернулися до УДМС України у Вінницькій області з заявою про надання інформації щодо розгляду поновлених заяв.
17.07.2014 року відповідач надав відповідь № Г-96 про фактичне виконання рішення суду.
27.08.2014 року позивачі повторно звернулися до УДМС України у Вінницькій області із заявою про надання інформації про результат розгляду поновлених заяв.
01.09.2014 року УДМС України у Вінницькій області року прийняло рішення - висновок про відмову в наданні позивачам дозволу на імміграцію в Україну.
Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідача позивачі звернулися до суду за захистом порушених прав.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду позов задоволено повністю.
Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з рішенням суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до статті 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначено Законом України від 7 червня 2001 року № 2491-III .
Процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну, поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, а також компетенцію центральних органів виконавчої влади та підпорядкованих їм органів, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію визначено Порядком провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 року № 1983 .
Згідно з ст. 1 Закону № 2491 дозвіл на імміграцію - рішення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції та підпорядкованих йому органів, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.
Відповідно до статті 6 Закону № 2491 спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань імміграції і підпорядковані йому органи:
1) приймають заяви разом з визначеними цим Законом документами щодо надання дозволу на імміграцію від осіб, які перебувають в Україні на законних підставах;
2) перевіряють правильність оформлення документів щодо надання дозволу на імміграцію, виконання умов для надання такого дозволу, відсутність підстав для відмови у його наданні;
3) приймають рішення про надання дозволу на імміграцію, про відмову у наданні дозволу на імміграцію, про скасування дозволу на імміграцію та видають копії цих рішень особам, яких вони стосуються;
4) видають та вилучають у випадках, передбачених цим Законом, посвідки на постійне проживання;
5) ведуть облік осіб, які подали заяви про надання дозволу на імміграцію, та осіб, яким надано такий дозвіл.
Статтею 9 Закону України "Про імміграцію" передбачений перелік документів, які необхідно додати до заяви для надання дозволу на імміграцію. Зокрема це:
1) три фотокартки;
2) копія документа, що посвідчує особу;
3) документ про місце проживання особи;
4) відомості про склад сім'ї, копія свідоцтва про шлюб (якщо особа, яка подає заяву, перебуває в шлюбі);
5) документ про те, що особа не є хворою на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інфекційні захворювання, перелік яких визначено центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я.
У разі неподання особою всіх визначених цим Законом документів заява про надання дозволу на імміграцію не приймається. Термін розгляду заяви про надання дозволу на імміграцію не може перевищувати одного року з дня її подання.
Відповідно до п. 11 Порядку № 1983 разом із заявою встановленого ДМС за погодженням з МЗС зразка подаються:
копія документа, що посвідчує особу (підтверджує громадянство (підданство) чи статус особи без громадянства);
три фотокартки розміром 3,5 х 4,5 сантиметра;
документ про місце проживання (в Україні та за кордоном);
документально підтверджені відомості про склад сім'ї (копії свідоцтва про народження, свідоцтва про шлюб, документів про усиновлення, встановлення опіки чи піклування тощо).
Згідно з пунктом 12 Порядку № 1983 територіальні підрозділи за місцем проживання, до яких подано заяви про надання дозволу на імміграцію:
- формують справи, перевіряють підстави, законність перебування в Україні іммігрантів, справжність поданих документів та відповідність, їх оформлення вимогам законодавства, у разі потреби погоджують це питання з органами місцевого самоврядування, у межах своєї компетенції з'ясовують питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію;
- надсилають у місячний термін разом з матеріалами справи інформацію про результати їх розгляду територіальним органам або підрозділам (відповідно до категорії іммігрантів);
- здійснюють провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію, якщо таке провадження належить до їх компетенції.
Відповідно до пункту 14 Порядку № 1983 територіальні органи і підрозділи після отримання документів від зазначених у пунктах 12 і 13 цього Порядку органів перевіряють у місячний термін правильність їх оформлення, з'ясовують у межах своєї компетенції питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію, передбачених статтею 10 Закону України "Про імміграцію", надсилають відповідні запити до регіональних органів СБУ, Національного центрального бюро Інтерполу та Держкомкордону. Регіональні органи СБУ, Національне центральне бюро Інтерполу та Держкомкордон проводять у межах своєї компетенції у місячний термін після надходження таких запитів перевірку з метою виявлення осіб, яким дозвіл на імміграцію не надається. Про результати перевірки інформується орган, який зробив запит.
Згідно з пунктом 16 Положення у разі коли прийняття рішення щодо надання дозволу на імміграцію належить до компетенції територіальних органів і підрозділів, ці органи аналізують у місячний термін отриману від зазначених в абзаці другому пункту 14 цього Порядку органів інформацію та на підставі матеріалів справи приймають рішення про надання дозволу на імміграцію чи про відмову у наданні такого дозволу.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до постанови від 12.01.2012 року суд зобов'язав ВГІРФО УМВС України у Вінницькій області поновити розгляд заяв ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 про надання дозволу на імміграцію в Україну.
Відповідно до постанови від 28.03.2011 № 346 "Про ліквідацію урядових органів" Кабінет Міністрів України ліквідував Державний департамент у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб МВС України. Відповідні функції, згідно з Положенням, затвердженим Указом Президента України від 06.04.2011 № 405/2011, покладено на Державну міграційну службу України.
15.06.2011 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 658 "Про утворення територіальних органів Державної міграційної служби", якою постановив утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної міграційної служби за переліком згідно з додатком. Міністерству внутрішніх справ до врегулювання питання щодо організації діяльності територіальних органів Державної міграційної служби, що утворюються згідно з пунктом 1 цієї постанови, вжити заходів до їх розміщення у приміщеннях територіальних органів та підрозділів Державного департаменту у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб урядового органу, який діяв у системі Міністерства внутрішніх справ, що ліквідуються.
Наказом МВС України № 626 від 17.07.2012 року було зобов'язано начальників головних управлінь, управлінь МВС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі: ужити заходів щодо завершення до 1 серпня 2012 року розгляду територіальними органами та підрозділами ДДГІРФО заяв громадян України, іноземців та осіб без громадянства, термін розгляду яких закінчується 31 липня цього року; у період з 1 по 15 серпня 2012 року організувати комісійну передачу територіальним органам та підрозділам ДМС матеріалів указаних у п. 1.1 цього наказу; організувати прийняття та завершення розгляду зазначених у п. 1.2 цього наказу матеріалів у визначені законодавством строки.
Згідно з Положенням про УДМС України у Вінницькій області затвердженого Наказом Державної міграційної служби України від 18.07.2011, наданого відповідачем в судовому засіданні, УДМС України у Вінницькій області є територіальним органом Державної міграційної служби України та їй підпорядковується. Відповідно до покладених на нього завдань УДМС України у Вінницькій області, зокрема, приймає рішення про надання дозволу на імміграцію, відмову в його наданні.
При аналізі норм чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що рішення прийняте УДМС України у Вінницькій області є незаконним, необгрунтованим та протиправним, з огляду на наступне.
Стаття 6 Закону України "Про імміграцію" та п. 11 Порядку № 1983 визначає перелік та вимоги до документів, які необхідно додати до заяви для надання дозволу на імміграцію.
При розгляді справи в суді апеляційної інстанції встановлено, що позивачі, звернувшись у червні 2011 року з заявою для надання дозволу на імміграцію, подали необхідні документи, що відповідали всім вимогам на момент звернення, установленим до таких документів, про що не заперечувала представник відповідача в судовому засіданні.
Однак, станом на момент прийняття оскаржуваного рішення в 2014 році дані документи не відповідали вимогам визначеним Законом України "Про імміграцію" та Порядком № 1983 для надання дозволу на імміграцію, а саме: відсутні відомості про місце проживання за кордоном заявника, втрата чинності довідки про відсутність судимості, яка видана компетентним органом держави попереднього проживаня або її дипломатичного представництва чи консульською установою в Україні, також втрата чинності довідки про відсутність судимості на території України, відсутність підтвердження факту згоди на проживання особі без громадянства, відсутність квитанції про сплату державного мита або консульського збору, що у свою чергу свідчить про правомірність дій відповідача щодо відмови в наданні дозволу на імміграцію за результатами поданих заяв позивачів.
Також, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на те, що УДМС України у Вінницькій області 25.06.2014 року на виконання рішення суду від 12.01.2012 року по справі № 2а/0270/4957/11 надано листи запрошення про виконання рішення суду ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_8 (а.с. 68-74, т.1).
Судом апеляційної інстанції встановлено, що старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області - ОСОБА_11, складено акти про повне виконання рішення суду УДМС України у Вінницькій області (а.с.77-79, т.1), а саме дане судове рішення виконано з відповідним поновленням розгляду заяви від 22.06.2011 року, про що видано відповідні листи від 02.07.2014 року № 7638.
Таким чином, відповідач відповідно до норм чинного законодавства організував прийняття, поновлення та завершення розгляду заяв ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 у визначений чинним законодавством порядок та спосіб.
Суд апеляційної інстанції дійшов до твердження, що рішення про відмову в наданні позивачам дозволу на імміграцію за результатами поданих заяв позивачів відповідач прийняв 01.09.2014 року правомірно, обгрунтовано та відповідно до діючого законодавства.
Частиною 9 ст. 11 Закону України "Про імміграцію" визначено, що особи, які підпадають під відповідну норму статті повинні надати подання Центрального органу виконавчої влади України про те, що імміграція особи становить Державний інтерес України.
УДМС України у Вінницькій області в повній мірі роз'яснено та надано позивачам під підпис перелік документів для отримання дозволу на імміграцію в Україну, які визначенні постановою КМУ № 1983, однак останніми дана вимога не виконана.
В силу вимог постанови КМУ № 1983 від 26.12.2002 року п. 11 зазначено, що для отримання дозволу на імміграцію іноземець зобов'язаний звернутися до УДМС у Вінницькій області із заявою встановленого ДМС за погодженням з МЗС зразка, документи які додаються інозменцями разом із заявою, а саме відомості за якими можуть змінюватися дані, можуть бути поданні протягом шести місяців від дня їх видачі.
До поновленого розгляду заяв позивачів дані відомості не були поданні, у зв'язку з чим УДМС України у Вінницькій області прийнято рішення-висновок про відмову в наданні дозволу на імміграцію позивачам на підставі ст. 9 Закону України "Про імміграцію" та п. 11 Постанови КМУ від 26.12.2002 року.
Також, судом першої інстанції не було взято до уваги той факт, що ст. 9 Закону України "Про імміграцію" зазначено, що заборонено прийом заяви та прийняття рішення про надання дозволу на імміграцію іноземцям у разі неповного, недостовірного надання особою усіх документів, визначених даним Законом.
Отже, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що УДМС України у Вінницькій області як суб'єкт владних повноважень, вчинив всі дії, делеговані йому Конституцією України та Законами України, щодо виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12.01.2012 року по справі № 2а/0270/4957/11 та поновленні розгляду заяв ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_5, а тому в діях відповідача відсутні будь-які ознаки необгрунтованості, непропорційності, не дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, несвоєчасності, як-то зазначено в рішенні суду першої інстанції.
Також, у відповідності до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
В судовому засіданні представником позивача не надано будь-яких належних доказів в розумінні статті 71 КАС України, а саме не доведено, якими саме діями чи бездіяльністю УДМС України у Вінницькій області як суб'єкта владних повноважень порушено права позивачів щодо виконання рішення суду від 12.01.2012 року, в свою чергу представником відповідача доведено, а в суді апеляційної інстанції знайшло своє підтвердження обгрунтованість винесення рішення від 01.09.2014 року про відмову в наданні дозволу позивачам на імміграцію.
На підставі вищевикладеного суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що оскаржувані дії УДМС України у Вінницькій області відповідають нормам чинного законодавства, а саме, в силу вимог статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, на підставі того, що відповідачем у відповідності до норм Закону України "Про імміграцію" вчинено всі дії для відповідної організації розгляду заяв щодо надання дозволу на імміграцію.
За таких обставин, судова колегія вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі належно дав оцінку усім вказаним обставинам та зібраним по справі доказам, в деяких випадках помилково застосував норми матеріального права, у зв'язку із чим, ухвалив рішення, яке підлягає скасуванню.
Колегія суддів апеляційної інстанції додатково зазначає, що ОСОБА_13 15 січня 2015 року через канцелярію суду подав заперечення (вх. 770/15) щодо апеляційної скарги відповідача, в якому заявив клопотання про встановлення способу, строків та порядку виконання рішення суду в порядку ч.1 ст. 257 КАС України, однак в даному клопотанні в судовому засіданні суд апеляційної інстанції відмовив, у зв'язку з невідповідністю заявленого клопотання нормам статті 257 КАС України.
Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та невідповідність висновків суду всім обставинам справи призвели до помилкового висновку, у зв'язку з чим, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення адміністративного позову.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області задовольнити повністю .
Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 до Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії скасувати .
Прийняти нову постанову, якою в адміністративному позові ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 до управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 19 січня 2015 року.
Головуючий Гонтарук В. М.
Судді Біла Л.М.
Матохнюк Д.Б.