копія
10 листопада 2014 р. Справа № 804/13706/14
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Лозицької І.О.
при секретарі судового засідання Василенко К.Е.
за участю:
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача Полішко І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління Держземагенства у Дніпропетровської області про визнання дій протиправними та зобов'язання надати дозвіл,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління Держземагенства у Дніпропетровської області, в якому позивач просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у надані дозволу та зобов'язати Головне управління Держземагенства у Дніпропетровській області видати дозвіл на розроблення документації із землеустрою про відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства орієнтовною площею 17,7 Га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту на території Орджонікідзенської сільської ради для укладення договору оренди.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, обґрунтувавши їх тим, що 21.08.2013 року ним направлено на адресу ГУ Держземагенства у Дніпропетровській області заяву на отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо оренди для ведення фермерського господарства земельної ділянки. За результатами розгляду заяви та доданих до неї документів позивачу надіслано лист з відмовою на підставі того, що відведення земельної ділянки має здійснюватись на конкурентних засадах. Крім того, надані документи не підтверджують наявність освіти або досвіду роботи, відповідно до Закону України «Про фермерське господарство». Позивач вважає прийняте рішення незаконним та необґрунтованим та просить суд зобов'язати відповідача надати йому такий дозвіл.
Відповідач надав заперечення, в яких зазначив, що аналіз норм земельного права дозволяє дійти висновку про законність дій Головного управління Держземагенства у Дніпропетровської області.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
16.07.2014 р. позивачем подано до Головного управління Держземагенства у Дніпропетровській області заяву про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою про відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства, орієнтовною площею 17,7 Га за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту на території Орджонікідзевської сільської ради з посиланням на заяву від 21.08.2013 року. До заяви були надані:
- викопіювання з кадастрової карти (плану), на яких зображено бажане місце розташування земельної ділянки, орієнтовний розмір земельної ділянки;
- ксерокопія трудової книжки;
- довідка з Орджонікідзевської сільської ради;
- копія свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи;
- копія паспорта та копія реєстраційного номера облікової картки платника податків.
Відповідач надав лист № 11-4-0.11-7245/2-14, з відмовою на підставі того, що відведення земельної ділянки має здійснюватись на конкурентних засадах. Крім того, надані документи не підтверджують наявність освіти або досвіду роботи відповідно до Закону України «Про фермерське господарство».
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 13 Конституції України, земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про фермерське господарство", для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства, громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.
У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.
Перелік документів, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві, затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики.
Згідно ч. 3 ст. 7 Закону України "Про фермерське господарство", земельні ділянки для ведення фермерського господарства передаються громадянам України у власність і надаються в оренду із земель державної або комунальної власності.
Частиною 4 ст. 122 Земельного Кодексу України (далі - ЗК України) визначено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.01.2013 року № 40, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.02.2013 року за № 260/22792, внесено зміни до Положення про Головне управління Держземагентства в області, яким передбачено, що Головне управління, відповідно до покладених на нього завдань, зокрема: передає відповідно до закону земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або в користування для всіх потреб в межах області.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до Головного управління Держземагенства у Дніпропетровської області з заявою про надання в оренду земельної ділянки для ведення фермерського господарства надано всі необхідні передбаченні чинним законодавством документи.
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про оренду землі", орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.
Орендарями земельних ділянок можуть бути зокрема: громадяни і юридичні особи України, іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи, міжнародні об'єднання та організації, а також іноземні держави.
Частинами 1, 2 ст. 6 Закону України "Про оренду землі" визначено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
У разі набуття права оренди земельної ділянки на конкурентних засадах, підставою для укладення договору оренди, є результати аукціону.
Відповідно до ч. 1 ст. 134 Закону України, земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі, з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно ч. 2 ст. 134 Закону України, не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них, зокрема, у разі: передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства.
Суд звертає увагу, що 18 червня 2013 року, затверджено лише проект постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Переліку документів, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві», який на даний час не набрав законної сили.
Оскільки перелік документів, які підтверджують досвід роботи у сільському господарстві станом на дату розгляду документів не затверджений, то відповідач не мав права відмовляти позивачеві в затвердженні проекту землеустрою лише з підстав відсутності документів, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві, перелік яких, чітко не визначений чинним законодавством.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За змістом частин 4, 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів.
Таким чином, суд дійшов висновку, що поданих позивачем доказів достатньо для встановлення обставин справи та для ухвалення судового рішення.
Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві, є будь-які фактичні дані, на підставі яких, суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Вирішуючи питання щодо судового збору, суд зазначає наступне.
Згідно з ч.3 ст.94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
У зв'язку з чим, присудити з державного бюджету України на користь ОСОБА_3 судовий збір в сумі 73,08 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 162 КАС України, при вирішені справи по суті, суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю, або частково.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 69, 70, 71, 86, 94, 122, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління Держземагенства у Дніпропетровської області про визнання дій протиправними та зобов'язання надати дозвіл - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Держземагенства у Дніпропетровської області щодо відмови у надані ОСОБА_3 дозволу на розроблення документації із землеустрою про відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства орієнтовною площею 17,7 Га за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту на території Орджонікідзевської сільської ради для укладання договору оренди.
Видати ОСОБА_3 дозвіл на розроблення документації із землеустрою про відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства орієнтовною площею 17,7 Га за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту на території Орджонікідзевської сільської ради для укладання договору оренди.
Присудити з державного бюджету України на користь ОСОБА_3 судовий збір в сумі 73,08 грн.
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови, відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Постанова не набрала законної сили 10.11.14 Суддя З оригіналом згідно Помічник судді І.О. Лозицька І.О. Лозицька Ф.В.Рагімов