"12" січня 2015 р. Справа № 905/2640/14
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гончар Т. В. , суддя Гребенюк Н. В.
при секретарі Томіній І.В.
за участю представників:
позивача - не з'явився
1-го відповідача - не з'явився
2-го відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх.№3451Д/3-11) на рішення господарського суду Донецької області від 01.07.14 у справі № 905/2640/14
за позовом Державного підприємства "Вугілля України", м. Київ,
до 1) Державного підприємства "Шахтарськантрацит", м. Шахтарськ Донецької області, 2) Публічного акціонерного товариства "Групова збагачувальна фабрика "Червона зірка", смт. Пелагіївка м. Торез Донецької області,
про стягнення 4 567,92 грн.,
Позивач - Державне підприємство "Вугілля України" звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства «Шахтарськантрацит» та Публічного акціонерного товариства «Групова збагачувальна фабрика «Червона зірка», першого та другого відповідачів, про стягнення 4567,92 грн. збитків.
Рішенням господарського суду Донецької області від 01 липня 2014 року у справі №905/2640/14 (суддя Зекунов Е.В.) у задоволенні позову відмовлено.
Державне підприємство "Вугілля України" з зазначеним рішенням не погодилося, звернулося до Донецього апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило рішення господарського суду Харківської області від 12 червня 2012 року у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Після направлення 11.07.2014 року позивачем апеляційної скарги до господарського суду Донецької області справа № 905/2640/14 з Донецького апеляційного господарського суду на адресу Харківського апеляційного господарського суду на виконання розпорядження голови Вищого господарського суду України №28-р від 02.09.2014 року не надходила. Крім того, ухвали про прийняття апеляційної скарги Донецьким апеляційним господарським судом до провадження на адресу ДП "Вугілля України" не надходило.
Після цього Державне підприємство "Вугілля України" звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 12 червня 2012 року у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю, крім того, судові витрати покласти на відповідачів.
Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що ДП «Шахтарськантрацит» як постачальник та ПАТ "Групова збагачувальна фабрика "Червона зірка" як вантажовідправник в порушення умов п. З.1.2. договору постачання, п.п. 4.3. п.4 збірника № 17 Правил перевезень і тарифів залізничного транспорту України, параграфу 3 Технічних умов завантаження і кріплення вантажу, допустили нерівномірне завантаження вагону № 67877274 по теліжках, що призвело до загрози безпеки руху поїздів та стало підставою для складання працівниками станцій Нижньодніпровський вузол акту загальної форми № 853 і стягнення з вантажоотримувача - Трипільскої ТЕС ВАТ «Центренерго» 4567,92грн. з ПДВ. за додаткові послуги у зв'язку з виявленням нерівномірного навантаження вантажу, які, в свою чергу, були стягнуті в порядку регресу з ДП «Вугілля України». А тому, ДП «Вугілля України» як покупець понесло збитки у розмірі 4 567,92 грн.
При цьому, позивач вказує на те, що у разі порушення договірних зобов'язань, чинних нормативних актів на транспорті третьою особою, які були покладені згідно з п. 3.1.2 договору поставки на боржника (в даному випадку ДП «Шахтарськантрацит»), боржник повинен виконати таке зобов"язання сам. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань у випадках покладення відповідних прав або обов'язків на іншу (третю) особу несе та сторона, яка є учасником договору (в даному випадку постачальник ДП «Шахтарськантрацит»).
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 27.10.2014 р. у справі № 905/2640/14 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні 26.11.2014р.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 26.11.2014 р. розгляд справи було відкладено на 17.12.2014 року.
08.12.2014 року позивач через канцелярію Харківського апеляційного господарського суду надав письмові пояснення по справі.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 17.12.2014 року клопотання позивача про відкладення розгляду справи та продовження строку розгляду справи на п"ятнадцять днів задоволено, продовжено строк розгляду справи на п"ятнадцять днів та відкладено розгляд справи на 12.01.2015 року.
22.12.2014 року позивач через канцелярію Харківського апеляційного господарського суду надав додаткове письмове пояснення до апеляційної скарги.
Вимоги ухвал Харківського апеляційного господарського суду від 27.10.2014 року, від 26.11.2014 року та від 17.12.2014 року щодо надання додаткових матеріалів по справі виконано в повному обсязі не було, а саме: позивачем не надано копії відповіді на претензію.
Представник позивача у судових засіданнях 27.10.2014 року та від 26.11.2014 року підтримав апеляційну скаргу.
У судове засідання 12.01.2015 року представник позивача не з"явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце його проведення, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення №6102214224150 про вручення позивачу копії ухвали, якою було призначено розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.
Представники відповідачів у судове засідання 12.01.2015 року також не з"явились.
В актах відділу документального забезпечення Харківського апеляційного господарського суду №12-44/245 від 27.10.2014 року, № 12-44/303 від 02.12.2014 року, № 12-44/ 304 від 02.12.2014 року та №12-44/ 371 від 02.12.2014 року зазначено про те, що згідно з листом начальника Поштамту-ЦПЗ №1 Харківської дирекції УДППЗ "Укрпошта" Гончарова Ю.Ф. від 23.07.2014р. №7-14 з 22.07.2014р. УДППЗ "Укрпошта" призупинено приймання та пересилання поштових відправлень на адресу Донецької та Луганської областей. У зв"язку із цим у Харківського апеляційного господарського суду відсутня можливість відправлення ухвал суду від 17.12.2014р. по справі №905/2640/14, яка адресована: ДП "Шахтарськантрацит", вул. Крупської, 20, м. Шахтарськ, Донецька обл., 86211; ПАТ "ГЗФ "Червона зірка", вул. Баумана, б. 17, м. Торез, Донецька обл., 86606.
Крім того, відповідно до акту Харківського апеляційного господарського суду №11-45 від 03.11.2014 року 03.11.2014 р. помічник судді апеляційного господарського суду намагався відправити телефонограму ПАТ "ГЗФ "Червона зірка" з повідомленням про прийняття ухвалою Харківського апеляційного господарського суду до провадження апеляційної скарги позивача, однак телефонограма не була прийнята працівниками, секретар запросила до телефону юрисконсульта Товариства, який відмовився представитися та прийняти телефонограму. Про вказане здійснено запис у книзі вихідних телефонограм.
Зв"язатися в телефонному режимі із ДП "Шахтарськантрацит" для надсилання відповідної телефонограми не виявилося можливим через відсутність телефонного зв"язку із цією юридичною особою, що підтверджується актом Харківського апеляційного господарського суду №12-44/253/1 від 03.11.2014 року. При цьому, ухвала про прийняття апеляційної скарги до провадження розміщена в інтернеті на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень, який є загальнодоступним для ознайомлення. Проте, від ДП "Шахтарськантрацит" та ПАТ "ГЗФ "Червона зірка" жодних відомостей не надходило
Отже, апеляційним господарським судом здійснено всі можливі належні дії щодо повідомлення першого та другого відповідачів про дату, час та місце судових засідань, при цьому, другий відповідач з власної вини не скористався своїм правом на участь в цих засіданнях.
Таким чином, колегія суддів розглядає апеляційну скаргу за відсутності представників позивача, першого та другого відповідачів за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи заявника, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як свідчать матеріали справи, 01.02.2010 року між Державним підприємством "Вугілля України", покупцем, та Державним підприємством "Шахтарськантрацит", постачальником, було укладено договір № 17-10/1-ЕН постачання вугілля, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити вугільну продукцію в асортименті, по реквізитах і з якісними характеристиками, наведеними у цьому договорі, а покупець зобов'язався прийняти вугілля, оплатити його вартість на умовах, встановлених договором.
Згідно з п. 1.4. договору, постачальник гарантує, що вугілля, яке постачається за договором, знаходиться у його власності та щодо нього відсутні майнові права третіх осіб.
Відповідно до п.2.1 договору, вугілля постачається партіями залізничним транспортом у відкритих напіввагонах вантажною швидкістю на умовах DDP (залізнична станція призначення) згідно з міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів "Інкотермс" в редакції 2000р. за реквізитами покупця, вказаними в додатках до договору.
У відповідності до п. 3.1.2 договору поставки постачальник зобов'язаний здійснювати завантаження вугіллям однорідної якості всіх вагонів партії та по всій глибині вагону у справні, очищені від залишків попереднього вантажу, сміття, тощо, вагони та у відповідності до вимог завантаження, що ставляться Залізницею.
Згідно з пунктом 5.1 договору поставки приймання вугілля по кількості та якості здійснюється у відповідності з вимогами Інструкцій держарбітражу при раді Міністрів СРСР від 15.06.1965р. №П-6 та від 25.04.1966р. № П-7 з подальшими змінами та доповненнями, . ДСТУ 4096-2002 "Вугілля буре, кам'яне, антрацит, горючі сланці та вугільні брикети, Методи відбору та підготовки проб для лабораторних випробувань".
Крім того, приймання вугілля по кількості та якості здійснюється згідно з Положенням про поставку продукції виробничо-технічного призначення, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988р. № 888, та/або іншими нормативними актами України, ГДК, прийнятими щодо цих питань на заміну або доповнення вищевказаних в частині, що не суперечить даному договору
Згідно з п. п. 8.3 договору поставки у випадку прийняття вугілля, якісні показники якого не відповідають умовам договору а також п. 3.1.2. та 3.1.3. договору, постачальник відшкодовує затрати покупця та вантажоотримувача по оплаті користування вагонами, витрат на подачу-прибирання вагонів, маневрових робіт та ін.
Відповідно до п. 10.1 договору, договір набирає сили з дати його підписання і діє до повного його виконання.
Додатком №08/10-3 від 30.07.2010р. до договору передбачено, що у серпні-вересні 2010 року постачальник зобов'язується відправити, а вантажоотримувач-Трипільська ТЕС ВАТ «Центренерго» прийняти вугілля від вантажовідправника ЗФ «Донбаський збагачувальний комбінат».
Згідно з відомостями Державного підприємства «Інформаційно-ресурсний центр» (витяг додається), Публічне акціонерне товариство "Групова збагачувальна фабрика "Червона зірка" (ПАТ "ГЗФ "Червона Зірка") є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбаський збагачувальний комбінат" код ЄДРПОУ: 32131749, місцезнаходження: 86606, Донецька обл., місто Торез.
Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору № 17-10/1-ЕН у серпні 2010 року перший відповідач поставив за залізничною накладною № 52256088 (вагон №№ 67877274,60604436, 64794011, 67669150) партію вугілля.
Вантажовідправник цієї партії є ПАТ "ГЗФ "Червона Зірка".
Вантажоотримувачем вказаної вугільної продукції є Трипільська ТЕС ВАТ «Центренерго» згідно договору поставки укладеного між ДП «Вугілля України» та ВАТ Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго» № 01-10/1-ЕН від 01.02.2010р.
Також матеріали справи свідчать про те, що залізничною станцією «Нижньодніпровський вузол» при перевірці маси вантажу у вагоні № 67877274 (Постачальник ДП «Шахтарськантрацит», вантажовідправник ТОВ «Донбаський збагачувальний комбінат») було виявлено нерівномірне навантаження на візки, що засвідчено актом загальної форми № 853 від 15.08.2010р. (а.с.37).
Як випливає зі змісту цього акту, вказаний вагон було затримано на колії станції Нижньодніпровський вузол у зв'язку з неравномірністю завантаження на візки. Комерційна несправність усунута. Простій з вини клієнта. Вагон простояв з 21 :40 год. 10.08.2010р. по 16 год. 15.08.2010р.
Відповідно до ст. 125 Статуту залізниць України після прибуття на станцію призначення вантажу всю відповідальність перед залізницею щодо цього перевезення несе одержувач, в даному випадку - Трипільска ТЕС ВАТ «Центренерго».
А тому, внаслідок нерівномірного завантаження вугільної продукції у вагоні № 67877274, з вантажоотримувача - Трипільскої ТЕС ВАТ «Центренерго» залізницею було стягнуто 4567,92грн. з ПДВ за додаткові послуги, на підтвердження чого позивачем надано накопичувальну картку № 30081334 та перелік № 3008.
Рішенням господарського суду м. Києва від 17.05.2011р. у справі № 54/77 стягнуто з ДП «Вугілля України» на користь ВАТ «Центренерго» 9 059,04 грн. збитків за договором №01-10/1-10 від 01.02.2010 року, 102,00 грн. - державного мита, 236,00 грн. - ІТЗ. Відповідно 9 397,04 грн.
На виконання рішення суду, згідно з п.3 ст. 203 ГК України було складено та підписано 30.09.2011 року за № 2372/02 заяву про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних вимог на суму 44 175,74 грн., згідно п.5.1 якої, зобов'язання ДП «Вугілля України» по виконанню грошового зобов'язання перед ВАТ «Центренерго» на підставі рішення суду № 54/77 на суму у розмірі 9 397,04 грн. (п.1 заяви) припинено зарахуванням зустрічних вимог повністю.
Позивач в обгрунтування позову посилається на те, що у зв'язку з нерівномірним завантаженням ЗФ «Донбаський збагачувальний комбінат» вугілля у вагоні № 67877274, яке поставлене ДП "Шахтарськантрацит", ДП "Вугілля України" зазнало збитків у розмірі 4567,92 грн. у вигляді сплаченої вантажоотримувачу регресної суми.
Місцевий господарський суд, відмовляючи в позові, вказував на те, що позивач не довів належними та допустимими засобами доказування факт того, що ДП "Шахтарськантрацит" діяв як вантажовідправник та здійснив завантаження у вагон № 67877274 в порушення вимог, що ставляться Залізницею. А тому, оскільки ДП "Шахтарськантрацит" не є вантажовідправником за спірною відправкою, місцевий господарський суд дійшов висновку про недоведення позивачем складової збитків за нерівномірне завантаження вагона № 67877274, які спричинені позивачу саме з вини ДП "Шахтарськантрацит".
Також місцевий господарський суд зазначив, що позивач не довів факту понесення ним витрат у зазначенеому в позові розмірі у вигляді : плати за користування вагонами, за маневрові роботи, збору за зберігання вантажу, плати за зважування вантажу, за заповнення документів та вартість документів, плати за бланки, за повідомлення одержувача телеграфом.
Крім того, місцевий господарський суд вказував на те, що рішенням господарського суду м. Києва від 17.05.2011 р. у справі № 54/77 , на яке позивач посилався у позові, вказуючи на його преюдиціальне значення для данного спору, не встановлено, що нерівномірне завантаження вугілля у вагон № 67877274 було здійснено вантажовідправником - ЗФ «Донбаський збагачувальний комбінат» і в мотивувальній частині цього рішення зазначено лише про виявлення факту нерівномірного завантаження цього вагону на станції «Нижньодніпровський вузол».
Таким чином, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність достатніх правових підстав для задоволення позову.
Однак, колегія суддів не може погодитися із таким висновком, зважаючи на таке.
Згідно з п. 4 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Згідно із ч. 1,2 ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено ; під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які вона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до ч. 1 ст. 225. Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.
У відповідності до частини 1 статті 226 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.
Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України збитки відшкодовуються у повному обсязі. Учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу (ст. 228 ГК України).
Пунктом 1 ст. 918 Цивільного кодексу України встановлено, що завантаження вантажу здійснюється у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до пункту п. 3.1.2. договору поставки постачальник зобов'язаний здійснювати завантаження вугіллям однорідної якості всіх вагонів партії та по всій глибині вагону у справні, очищені від залишків попереднього вантажу, сміття, тощо, вагони та у відповідності до вимог завантаження, що ставляться Залізницею.А саме наступних вимог:
а) згідно з приписами пп. 4.3. п. 4 (Розміщення вантажу у вагонах) збірника № 17 Правил перевезень і тарифів залізничного транспорту України, затвердженого наказом Міністерства транспорту України N 551 від 15.11.1999 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.1999 р. за N 828/4121, загальний центр ваги вантажів розміщується (припадає) на лінії перетину продольної та поперечної плоскостей симетрії вагону; у разі необхідності розмістити вантаж у вагоні несиметрично, різниця в завантаженні візків не повинна перевищувати граничних меж, встановлених даним підпунктом;
б) відповідно параграфу 3 Технічних умов завантаження і кріплення вантажу, затверджених Постановою Кабінету Міністрів Украини від 06.04.1998 № 457, при разміщенні вантажів на рухомому складі тележки вагонів, повинні бути завантажені рівномірно.
Згідно з п. п. 8.3 договору поставки у випадку прийняття вугілля, якісні показники якого не відповідають умовам договору а також п. 3.1.2. та 3.1.3. договору, постачальник відшкодовує затрати покупця та вантажоотримувача по оплаті користування вагонами, витрат на подачу-прибирання вагонів, маневрових робіт та ін.
Крім того, відповідно п. 2.1. договору поставки на взаємовідносини сторін розповсюджуються міжнародні правила тлумачення торгівельних термінів «Інкотермс» в редакції 2000 року.
Як передбачено п. 9.4. Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати ІНКОТЕРМС (редакція 2000 року) відповідно до "D" - термінів продавець відповідає за прибуття товару в узгоджене місце чи пункт призначення, при цьому продавець зобов'язаний нести всі ризики й витрати щодо доставки товару до цього місця (пункту). Статтями А.З., А.6. терміну DDР на продавця покладений обов'язок укласти договір перевезення товару до названого місця призначення та додатково до витрат, що випливають із статті А.З "а", нести всі витрати, пов"язані з товаром, до моменту здійснення його поставки у відповідності зі статтею А.4.
Вказана правова позиція відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Вищого господарського суду України від 13.08.2013 року у справі №5011-19/16671-2012 .
Відповідно до ст.ст. 24, 122 Статуту залізниць України вантажовідправник несе відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, вказаній у накладній. Крім того, згідно зі ст. 124 Статуту залізниць України вантажовідправник, вантажоодержувач, порт, підприємство (організація) зобов'язані відшкодувати збитки, завдані внаслідок пошкодження рухомого складу, перевантаження, неправильного навантаження, застосування неякісної упаковки або неправильного кріплення вантажу.
Отже, вищевказаними нормами та умовами договору поставки встановлено, що у разі порушення правил завантаження вагонів, відповідальність у вигляді відшкодування збитків несе як вантажотримувач, так і сам постачальник.
Крім того, слід зазначити, що приписами статті 194 ГК України передбачено, що виконання господарського зобов'язання може бути покладено в цілому або в частині на третю особу, що не є стороною в зобов'язанні. Неналежне виконання зобов'язання третьою особою не звільняє сторони від обов'язку виконати зобов'язання в натурі.
Згідно з вимогами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк, одностороння відмова від виконання прийнятих на себе зобов'язань згідно до вказівок закону, договору, не допускається.
Відповідно до ст. 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.
Отже, враховуючи приписи зазначених норм права, сторони зобов'язання не звільняються від обов'язку реального виконання зобов'язання при неналежному його виконанні третьою особою. Це означає, що у разі невиконання чи неналежного виконання зобов'язання третьою особою, яка виступає безпосереднім виконавцем, боржник у зобов'язанні повинен особисто вчинити дії, які є об'єктом відповідного правовідношення.
Таким чином, у разі порушення договірних зобов'язань та вимог чинних нормативних актів на транспорті третьою особою, які були покладені згідно п. 3.1.2 договору на боржника ( в даному випадку ДП «Шахтарськантрацит»), боржник повинен виконати таке зобов"язання сам. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань у випадках покладення відповідних прав або обов'язків на іншу (третю) особу несе насамперед та сторона, яка є учасником договору (в даному випадку постачальник -ДП «Шахтарськантрацит»), а вже потім і безпосередній виконавець - ПАТ "Групова збагачувальна фабрика "Червона зірка".
Вказана правова позиція відповідає правовій позиції, викладеній у постановах Вищого господарсьокого суду України від 21.05.2014 року у справі №913/2124/13 та від 04.06.2014 року №905/6287/13.
Проте, місцевий господарський суд не застосував ті правові норми, а також умови договору поставки (пункти 2.1, 8.3), в яких зазначено, що постачальник не звільняється від відповідальності у разі порушення безпосереднім виконавцем (вантажовідправником) вимог щодо завантаження вагонів.
Як вже зазначалося вище, залізничною станцією «Нижньодніпровський вузол» при перевірці маси вантажу у вагоні № 67877274 (Постачальник- ДП «Шахтарськантрацит», вантажовідправник- ТОВ «Донбаський збагачувальний комбінат») було виявлено нерівномірне навантаження на візки, що засвідчено актом загальної форми № 853 від 15.08.2010 р. (а.с.32).
За змістом акту, вказаний вагон було затримано на колії станції Нижньодніпровський вузол у зв'язку неравномірністю завантаження на візки. Комерційна несправність усунута. Простій з вини клієнта. Вагон простояв з 21:40 год. 10.08.2010р. по 16 год. 15.08.2010р.
Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Дана норма кореспондується із п. 1 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334. Згідно з ч. 3 Правил складання актів, акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності.
А тому, акт загальної форми № 853 від 15.08.2010р. є належним та допустимим доказом порушення вимог щодо завантаження вагонів та є підставою для нарахування плати за виправлення комерційного браку.
Що стосується первинної документації, на яку посилається суд першої інстанції (у тому числі на відомості щодо плати за користування вагонами), то відповідно до розділу 2 Порядку користування вагонами та контейнерами, така документація складається на вагони, контейнери, що подаються під навантаження та вивантаження, і включає в себе документи обліку часу перебування вагонів, контейнерів саме у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях, однак в даному випадку нерівномірно навантажений вагон № 67877274 перебував на проміжній станції і відомість плати на нього не складається.
Такої ж правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у своїй постанові від 22.05.2008 № 14/392-07.
Однак, господарський суд першої інстанції безпідставно не визнав акт загальної форми № 853 від 15.08.2010р. належним та допустимим доказом у справі.
Крім того, як вже зазначалося, внаслідок нерівномірного завантаження вугільної продукції у вагоні № 67877274, з Трипільскої ТЕС ВАТ «Центренерго» залізницею було стягнуто 4567,92грн. з ПДВ за додаткові послуги, на підтвердження чого позивачем надано накопичувальну картку № 30081334 та перелік № 3008.
Рішенням господарського суду м. Києва від 17.05.2011р. у справі № 54/77 стягнуто з ДП «Вугілля України» на користь ВАТ «Центренерго» 9 059,04 грн. збитків, 102,00 грн. - державного мита, 236,00 грн. - ІТЗ. Відповідно 9 397,04 грн.
Вказана сума збитків включає в себе 4567,92 грн., що стосуються спірних у справі №905/2640/14 відносин, оскільки ця сума стягнута за договором №01-10/1-ЕН, за яким ДП "Вугілля України" як постачальник продав ВАТ «Центренерго» як покупцю вугілля, отримане постачальником раніше від ДП "Шахтарськантрацит" за договором № 17-10/1-ЕН, яке знаходилося у вагоні №67877274 та на яке було виписано залізничну накладну №52256088) .
Зазначеним рішенням уже встановлено законне нарахуванням сум спричинених збитків за уже встановленим фактом нерівномірного завантаження вугілля до вагону №67877274 , за тією ж доказовою базою, що і по справі №905/2640/14.
Згідно з ч. 3 ст. 35 Господарського кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. В даному випадку - це позивач у справі.
Предметом позову у даній справі є вимоги позивача про відшкодування збитків у розмірі 4567,92грн., завданих неналежним виконанням ДП "Шахтарськантрацит" та ТОВ «Донбаський збагачувальний комбінат» договірних зобов'язань, вказані витрати складаються з витрат, погашених позивачем на виконання рішення господарського суду м. Києва від 17.05.2011р. у справі № 54/77 .
Тобто спір у справі №905/2640/14 та спір у справі № 54/77 є взаємопов"язаними.
Отже, рішення господарського суду м. Києва від 17.05.2011р. у справі № 54/77 має для справи №905/2640/14 преюдиціальне значення, так як позивач по справі №905/2640/14 приймав участь у справі № 54/77 як відповідач, а перший та другий відповідачі по справі №905/2640/14 приймали участь у справі № 54/77 як треті особи. Крім того, цим рішенням було встановлено факт нерівномірного завантаження вагонів та обставини того, які саме витрати мусить сплатити в порядку регресу ДП "Вугілля України" (позивач по справі №905/2640/14) товароодержувачу - Трипільскій ТЕС ВАТ «Центренерго» у зв"язку із порушенням першим та другим відповідачами правил завантаження вагонів .
Однак, місцевий господарський суд безпідставно не взяв до уваги встановлені рішенням господарського суду м. Києва від 17.05.2011р. у справі № 54/77 обставини, які мають для справи №905/2640/14 преюдиціальне значення.
Таким чином, ДП «Шахтарськантрацит» як постачальник та ПАТ "Групова збагачувальна фабрика "Червона зірка" як вантажовідправник, в порушення умов п. З.1.2. договору поставки, п.п. 4.3. п.4 збірника № 17 Правил перевезень і тарифів залізничного транспорту України, параграфу 3 Технічних умов завантаження і кріплення вантажу, допустили нерівномірне завантаження вагону № 67877274 по візках, що призвело до загрози безпеки руху поїздів та стало підставою для складання працівниками станцій Нижньодніпровський вузол акту загальної форми № 853 і стягнення з вантажеотримувача - Трипільскої ТЕС ВАТ «Центренерго» 4567,92 грн. з ПДВ. за додаткові послуги у зв'язку з виявленням нерівномірного навантаження вантажу, які, в свою чергу, були стягнуті в порядку регресу з ДП «Вугілля України».
ДП «Вугілля України» заявою про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 30.09.2011 року № 2372/02, погасило регресну суму перед ПАТ «Центренерго», у зв"язку з чим в порядку ч.2 ст.224 Господарського кодексу України понесло збитки у вигляді додатково понесених витрат, сплачених ПАТ «Центренерго» за недотримання відповідачами 1 та 2 належного здійснення господарської діяльності, а тому регресне зобов'язання має розглядатися як похідне від іншого зобов'язання.
При цьому, у регресних зобов'язаннях як загальне правило діє принцип повного відшкодування збитків, а тому перший та другий відповідачі відповідають перед учасником господарських відносин у тому обсязі, в якому збитки фактично відшкодовані, тобто обсяг регресної вимоги повинен відповідати розміру виплаченого позивачем відшкодування, тобто в сумі 4567,92 грн..
Також слід зазначити, що відповідальність особи у вигляді обов'язку відшкодувати завдані збитки наступає лише за наявності в сукупності певних умов, які разом утворюють склад правопорушення, а саме: наявність збитків, протиправної поведінки, причинного зв'язку між поведінкою і збитками, вини.
Склад правопорушення, вчиненого першим та другим відповідачами полягає в наступному.
Протиправна поведінка ДП "Шахтарськантрацит", ПАТ ГЗФ «Червона зірка» полягає у порушенні п. 3.1.2. договору поставки 17-10/1-ЕН від 01.02.2010, ст. 24, 32, 122, 124 Статуту залізниць, п.п. 4.3. п.4 збірника № 17 Правил перевезень і тарифів залізничного транспорту України, параграф 3 Технічних умов завантаження і кріплення вантажу.
Вина ДП "Шахтарськантрацит", ПАТ ГЗФ «Червона зірка» полягає в тому, що перший та другий відповідачі передбачали або свідомо допускали, що нерівномірне заавантаження вагонів з вугіллям може заподіяти несприятливі наслідки у вигляді спричинення збитків або легковажно поставилося до відповідних наслідків і їх передбачення.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою ДП "Шахтарськантрацит" та ПАТ ГЗФ «Червона зірка» і отриманими ДП «Вугілля України» збитками полягає в тому, що саме порушення першим відповідачем п. 3,1.2 договору поставки та другим відповідачем вимог Статуту залізниць, п.п. 4.3. п.4 збірника № 17 Правил перевезень і тарифів залізничного транспорту України, параграфу З Технічних умов завантаження і кріплення вантажу із необхідністю та невідворотністю спричинили збитки ДП «Вугілля України» у вигляді понесених витрат, сплачених ПАТ «Центренерго» по справі № 54/77.
Збитки полягають у додаткових витратах, які ДП «Вугілля України» понесло, сплативши їх ПАТ «Центренерго» на виконання рішення господарського суду м. Києва.
Крім того, слід зауважити, що у правовідносинах, які виникають у зв"язку із спричиненням збитків, розмір збитків доводить кредитор, тоді як на боржника покладено ярмо доведення факту відсутності його вини у виникненні збитків.
Однак, перший та другий відповідачі не скористався своїм диспозитивним правом правом на участь у судових засіданнях апеляційного господарського суду для спростування доводів позивача та доведення відсутності своєї вини у спричиненні позивачеві збитків.
При цьому, як вже зазначалося, апеляційним господарським судом було здійснено всі можливі належні дії щодо повідомлення першого та другого відповідачів про дату, час та місце судових засідань
Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов хибного висновку щодо відсутності достатніх правових підстав для задоволення позову.
Оскільки місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, неповністю дослідив обставини, які мають значення для справи, порушив норми матеріального права та незастосував до спірних правовідносин норми матеріального права, які повинні були застосовані, то вказане рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення, яким позов слід задовольнити.
Судові витрати у вигляді витрат позивача по сплаті судового збору за подання позову та подання апеляційної скарги в порядку статті 49 ГПК України покладаються на першого та другого відповідачів в рівних частинах.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу задовольнити.
Рішення господарського суду Донецької області від 01 липня 2014 року у справі №905/2640/14 скасувати.
Позов задовольнити.
Стягнути з Державного підприємство "Шахтарськантрацит", (86211, Донецька область, м. Шахтарськ, вул. Крупської, 20, код ЄДРПОУ 32299510, п/р №26004301666425 у філії Промінвестбанку в м. Шахтарськ Донецької області, МФО 334613) та Публічного акціонерного товариства "Групова збагачувальна фабрика "Червона зірка" (86606, Донецька область, м. Торез, смт. Пелагіївка, вул. Баумана, буд. 17) на користь Державного підприємства "Вугілля України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 32709929, п/р 26009006557002 в АТКБ ТК "Кредит" м. Київ, МФО 322830) 4 567,92 грн. збитків та 2740,50 грн. витрат по сплаті судового збору.
Доручити господарськогму суду Харківської області видати відповідні накази.
Повний текст постанови підписано 17.01.2015 року.
Головуючий суддя Слободін М.М.
Суддя Гончар Т. В.
Суддя Гребенюк Н. В.