04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"12" січня 2015 р. Справа№ 910/1611/13
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Майданевича А.Г.
суддів: Лобаня О.І.
Федорчука Р.В.
за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 12.01.2015
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» на рішення господарського суду міста Києва від 29.03.2013 (повне рішення складено та підписано 29.03.2013)
у справі №910/1611/13 (суддя Куркотова Є.Б.)
за позовом публічного акціонерного товариства «Київенерго»
до комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району»
про стягнення 11 037 899,69 грн.,
за зустрічним позовом комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району»
до публічного акціонерного товариства «Київенерго»
про спонукання до укладення договору,-
Рішенням господарського суду міста Києва від 29.03.2013 у справі №910/1611/13 позов публічного акціонерного товариства «Київенерго» до комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» про стягнення 11 037 899,69 грн. задоволено у повному обсязі. В задоволенні зустрічного позову комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» до публічного акціонерного товариства «Київенерго» про спонукання до укладення договору відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, комунальне підприємство «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 29.03.2013 у справі №910/1611/13 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким відмовити ПАТ «Київенерго» в задоволенні первісних позовних вимог про стягнення 11 037 899,69 грн. В своїх доводах заявник посилався на те, що рішення суду першої інстанції прийняте із неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права, а висновки суду є такими, що не відповідають обставинам справи.
Ухвалою від 27.05.2013 Київським апеляційним господарським судом прийнято до провадження вказану вище апеляційну скаргу і призначено розгляд справи №910/1611/13 у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін.
Ухвалою від 12.06.2013 Київським апеляційним господарським судом у справі №910/1611/13 за клопотанням скаржника було призначено судову економічну експертизу, проведення якої було доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз та згідно ч.2 ст.79 Господарського процесуального кодексу України зупинено провадження у справі №910/1611/13.
29.11.2013 року на адресу Київського апеляційного господарського суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшли матеріали справи №910/1611/13 та висновок експертів за результатами проведення судової економічної експертизи №7184/10752/13-45 від 27.09.2013 року.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2013 року провадження у справі №910/1611/13 поновлено та призначено розгляд справи у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.12.2013 у справі №910/1611/13 призначено судову комплексну експертизу, проведення якої було доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз імені заслуженого професора М.С. Бокаріуса із залученням фахівця в галузі теплопостачання - Ленькина Олександра Володимировича та згідно з ч. 2 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України зупинено провадження у справі №910/1611/13.
22.12.2014 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса надійшов висновок комплексної судової експертизи із залученням фахівця в галузі теплопостачання у справі №910/1611/13.
Ухвалою від 25.12.2014 Київським апеляційним господарським судом провадження у справі №910/1611/13 поновлено та призначено розгляд справи у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін.
Представник позивача за первісним позовом в судовому засіданні надав свої пояснення й заперечив проти доводів, які викладені відповідачем в апеляційній скарзі та просив рішення господарського суду міста Києва від 29.03.2013 залишити без змін, а апеляційну скаргу комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» - без задоволення.
Представник відповідача за первісним позовом у судовому засіданні надав свої пояснення й підтримав доводи, які викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 29.03.2013 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким в позові відмовити повністю.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.
Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 14.11.2003 між акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», яка була перейменована на публічне акціонерне товариство «Київенерго», (енергопостачальна організація) та комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Шевченківського району (ЖЕК 1002), яке було перейменовано на комунальне підприємство «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» (споживач) укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №32-0074, предметом якого є вироблення, постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді на умовах, передбачених цим договором.
Пунктом 2.1 договору визначено, що при виконанні умов даного договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, чинним законодавством України. Правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії.
Згідно з п. 2.2.1 договору енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем (додатки №№3, 4) для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року, згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначених в додатку №1.
Відповідно до п. 2.3.1 вищезазначеного договору, абонент зобов'язується дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку №1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно оплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку №2.
Пунктом 1 додатку №2 до договору визначено, що розрахунки з споживачем за теплову енергію проводяться згідно з тарифами, встановленими постачальнику Управлінням цінової політики Київської міської державної адміністрації (далі - КМДА), затвердженими розпорядженнями КМДА від 10.12.2004 №2249, за кожну відпущену гігакалорію (1Гкал/грн.) без урахування ПДВ для розрахунків із: житловими організаціями 54,42 грн., в разі знаходження в житловому будинку орендарів тощо: бюджетними організаціями 64,73 грн.; госпрозрахунковими організаціями 80,00 грн.
Пунктом 5 додатку №2 до договору передбачено, що споживач, який має будинкові прилади обліку, щомісячно надає постачальнику звіт по фактичному споживанню теплової енергії в МВРТ-1, вул. Жилянська, 63 - не пізніше 28 числа поточного місяця.
Згідно з п. 8 додатку №2 договору у разі, якщо відсутності у споживача будинкових комерційних приладів обліку, кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається: на опалення - як множення кількості годин споживання теплової енергії за місяць на величину годинного теплового навантаження, зазначеного в додатках №№ 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія; на гаряче водопостачання - як множення кількості діб споживання за місяць на величину добового теплового навантаження, зазначеного в додатках №№ 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія.
Відповідно до п. 9 додатку №2 договору передбачено, що споживач щомісяця з 12 по 15 число отримує в МВРТ-1 за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, буд. 63 оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.
Зобов'язання за договором позивач виконав належним чином та за спірний період поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 18 693 225,39 грн., що підтверджується обліковими картками за жовтень 2010 року - грудень 2012 року, а також відомостями обліку споживання теплової енергії за вказаний період, які підписані та скріплені печаткою відповідача, що містяться в матеріалах справи.
Згідно із твердженнями позивача, взяті на себе зобов'язання за договором відповідач належним чином не виконав, сплатив лише частково вартість наданих послуг у розмірі 8 125 141,79 грн., внаслідок чого за період з 01.10.2010 по 01.01.2013 виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка складає 10 568 083,60 грн.
У січні 2013 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» про стягнення 10 568 083,60 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію, 118 392,29 грн. інфляційних втрат, 351 423,80 грн. 3% річних за неналежне виконання зобов'язань згідно договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №32-0074 від 14.11.2003, а також просить суд покласти на відповідача судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем умов договору щодо оплати вартості спожитої теплової енергії. На підтвердження своїх позовних вимог позивач надав суду копії облікових карток (табуляграм) за спірний період (копії табуляграм містяться в матеріалах справи), за спожиту теплову енергію за договором.
У лютому 2013 року комунальне підприємство «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» звернувся до господарського суду міста Києва з зустрічним позовом до публічного акціонерного товариства «Київенерго» про спонукання до укладання договору реструктуризації на основну суму боргу за договором №320074 від 14.11.2003 на постачання теплової енергії в гарячій воді на термін 60 місяців із затвердженням відповідного графіку платежів.
Зустрічні позовні вимоги КП «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» обґрунтовано тим, що у зв'язку із наявністю у останнього заборгованості на підставі договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №320074 від 14.11.2003, позивач за зустрічним позовом на підставі п. 28 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198 та положень ЗУ «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію» звернувся до відповідача за зустрічним позовом із пропозицією укладення договору про реструктуризацію заборгованості.
У зв'язку із тим, що ПАТ «Київенерго» відповіді на пропозицію укладання спірного договору реструктуризації не надав, позивач за зустрічним позовом вказує на підстави для спонукання відповідача щодо укладання договору реструктуризації на основну суму боргу за договором №320074 від 14.11.2003 у судовому порядку.
При прийнятті оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку, що первісні позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Київенерго» до комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» про стягнення 11 037 899,69 грн. є законними і обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. В задоволенні зустрічного позову комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» до публічного акціонерного товариства «Київенерго» про спонукання до укладення договору відмовлено за необґрунтованістю та недоведеністю.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, комунальне підприємство «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 29.03.2014 у справі №910/1611/13 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким відмовити ПАТ «Київенерго» в задоволенні первісних позовних вимог про стягнення 11 037 899,69 грн.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.
Пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно з ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно із статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 526 ЦК України та п. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору. Згідно з ст. 525 ЦК України та п.7 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Водночас взаємовідносини сторін з постачання та споживання теплової енергії врегульовані не лише договором, а й спеціальними законами, зокрема Законом України «Про житлово-комунальні послуги», який визначає постачання гарячої води та централізоване опалення одним із видів житлово-комунальних послуг, що надаються у порядку, визначеному ст. 16 Закону з покладанням обов'язку щодо їх оплати на споживача, Законом України «Про теплопостачання», котрий, у свою чергу, визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання, регулює відносини, пов'язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії.
Відповідно до цього Закону постачання теплової енергії є господарською діяльністю, яка полягає у надані теплової енергії споживачам за допомогою технічних засобів транспортування з обов'язком останніх щомісячно оплачувати теплопостачальній організації фактично отриману теплову енергію.
Частинами 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.
Як зазначалось вище, згідно з п. 2.3.1 договору відповідач зобов'язується дотримуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.
Позивач за вказаним вище договором, зобов'язувався безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем (додатки №№ 3, 4) для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року, згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначених в додатку №1 (підпункт 2.2.1 пункту 2.2 договору).
Пунктом 10 додатку №2 встановлено, що споживач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА; до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.
Відповідачем не надано доказів повної оплати заборгованості за використану теплову енергію, не містять такі докази і матеріали справи.
Одночасно з цим, колегія суддів апеляційного господарського суду не приймає до уваги посилання відповідача на незаконність нарахування позивачем обсягів споживання теплової енергії, а також на невідповідність фактичного теплового навантаження у будинках відповідача договірному, з огляду на зазначене.
Відповідно до додатку №1 до договору сторони визначили обсяги постачання теплової енергії абоненту. Згідно з п. 1.4 вказаного додатку також визначено розподіл теплової енергії в Гігакалоріях по кварталам, згідно якого та наявних в матеріалах справи облікових карток вбачається, що позивачем щомісячно здійснювалось нарахування за надану теплову енергію відповідно до встановлених додатком №1 обсягів постачання та споживання.
Разом з цим, відповідно до п.5 додатку №1 до договору сторонами погоджено, що при відсутності розбіжностей з обох сторін по обсягам відпуску теплової енергії в поточному році, термін дії даного договору, продовжується на кожний наступний рік.
При цьому, матеріали справи не містять доказів звернень відповідача безпосередньо до позивача з заявами чи скарги на недоотриману теплову енергію або судове рішення з цього приводу.
Крім того, на момент звернення позивача з позовом до суду договір №320074 з підстав, передбачених п.5 додатку №1 до договору, сторонами розірвано не було.
Як зазначалось вище, відповідно до п.8 додатку №2 до договору про порядок розрахунків за теплову енергію та п.23 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою КМУ від 03.10.2007 №1198, абонентам у разі відсутності приладів обліку, кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається: на гаряче водопостачання - як множення кількості діб споживання за місяць на величину добового теплового навантаження, зазначеного в додатках №№ 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури носія.
З огляду на зазначене, судова колегія не приймає до уваги посилання відповідача на те, що йому не було відомо, яким чином позивач здійснює нарахування кількості та вартості спожитої теплової енергії.
В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача на користь позивача по оплаті теплової енергії у вигляді гарячої води за спірний період у розмірі 10 568 083,60 грн.
Крім того, відповідно до висновку комплексної судової експертизи Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса із залученням фахівця в галузі теплопостачання №774 від 15.12.2014, розрахунково об'єм та розмір теплової енергії, яку КП «ЦОС Шевченківського району» повинно було отримати від ПАТ «Київенерго» за період з 01.10.2010 по 01.01.2013 для потреб гарячого водопостачання складає 10473,42213 Гкал., вартістю 3 189 766,30 грн. з ПДВ та потреби системи опалення складає 58 585,58 Гкал., вартістю 18 019 388,04 грн. з ПДВ.
Таким чином, на переконання судової колегії, позовні вимоги ПАТ «Київенерго» щодо стягнення з комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» суми основного боргу за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №32-2274 від 14.11.2003 та додатками до нього у розмірі 10 568 083,60 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Крім того, на підставі ст. 625 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача 118 392,29 грн. інфляційних втрат та 351 423,80 грн. 3% річних, які нараховані за порушення договірного зобов'язання.
Відповідно до ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті «Урядовий кур'єр» та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www. ukrstat.gov.ua).
Окрім того, індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (аналогічна правова позиція з цього приводу викладена в Інформаційному листі Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012 року «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» та в листі Верховного Суду України №62-97 від 03.04.1997 року).
Вищим господарським судом України у постанові №37/327 від 20.01.2011 року викладена позиція, якою стверджується, що реалізація позивачем права кредитора на стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення передбачає необхідність застосування індексу інфляції за весь час прострочення як від'ємного, так і позитивного значення. Аналогічна позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України №40/487 від 02.02.2012 року та №15/065-11 від 01.02.2012 року.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, Київським апеляційним господарським судом перевірено розмір нарахувань інфляційних втрат і встановлено, що вказані розміри нарахувань є арифметично вірними, а тому судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що на користь позивача підлягають стягненню 118 392,29 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення.
Крім цього, Київський апеляційний господарський суд, провівши перерахунок 3 % річних, нарахованих позивачем за прострочення виконання грошового зобов'язання дійшов висновку, що господарським судом міста Києва правомірно задоволено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 351 423,80 грн. за весь час прострочення з 01.10.2010 по 01.01.2013.
Також, на переконання колегії суддів апеляційного господарського суду зустрічний позов комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» до публічного акціонерного товариства «Київенерго» про спонукання до укладання договору реструктуризації на основну суму боргу за договором №320074 від 14.11.2003 на постачання теплової енергії в гарячій воді на термін 60 місяців із затвердженням відповідного графіку платежів є необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію» (надалі - Закон) заборгованість з квартирної плати (плати за утримання житла) та плати за комунальні послуги (водо-, тепло, газопостачання, послуги водовідведення, електроенергія, вивезення побутового сміття та рідкісних нечистот) (далі - житлово-комунальні послуги) наймачів жилих приміщень та власників жилих будинків або квартир (далі - громадян), яка склалася на дату набрання чинності цим Законом перед надавачами житлово-комунальних послуг, реструктуризується на термін до 60 місяців залежно від суми боргу та рівня доходів громадян на дату реструктуризації.
Пунктом 1 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198 визначено, що Правила користування тепловою енергією (далі - Правила) визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії.
Відповідно до ч. 2 п. 28 Правил у разі виникнення у споживача заборгованості за спожиту теплову енергію сторони за взаємною згодою та у порядку, передбаченому законодавством, можуть укладати угоду про реструктуризацію заборгованості.
Враховуючи наявність заборгованості перед відповідачем за зустрічним позовом на підставі договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №320074 від 14.11.2003 та на підставі положення ч. 2 п. 28 Правил та ст. 1 Закону, позивач за зустрічною позовною заявою 12.07.2012 звернувся до відповідача із пропозицією (лист №2239 від 12.07.2012) укласти договір реструктуризації боргу.
В свою чергу, відповідач за зустрічною позовною заявою відповіді на вказаний лист не направив.
З огляду на відсутність відповіді та ухиляння ПАТ «Київенерго» від укладання договору реструктуризації боргу, комунальне підприємство звернулось до суду із зустрічним позовом про спонукання до укладання такого договору у судовому порядку.
Частиною 1, 2 статті 181 ГК України визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.
В свою чергу, частиною 7 ст. 179 ГК України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
В силу ч. 1 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Матеріали справи свідчать, що в якості пропозиції укласти договір реструктуризації заборгованості за договором №320074 від 14.11.2003, позивачем за зустрічним позовом на адресу відповідача надіслано лист №2239 від 12.07.2012.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказаний вище лист позивача не є пропозицією укласти договір, оскільки зміст даного листа не містить істотних умов договору, а також у даному листі позивачем не було запропоновано графік погашення суми боргу.
При цьому доказів звернення до ПАТ «Київенерго» саме з проектом договору реструктуризації боргу, оформленим у вигляді єдиного документу, відповідно до вимог ч. 1, 2 ст.181 ГК України, позивач за зустрічним позовом не надав.
За таких обставин позивачем за зустрічним позовом не було дотримано встановленого чинним законодавством загального порядку укладання договорів та не було надано на погодження відповідачу відповідного проекту договору реструктуризації боргу. Відповідний проект договору в додатках до зустрічної позовної заяви також відсутній.
Згідно з частиною 1 статті 187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.
Частиною 3 статті 179 ГК України встановлено, що укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
У даному випадку спір виник з приводу укладання договору реструктуризації боргу на підставі Правил користування тепловою енергією та Закону України «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію».
Частиною 2 п. 28 Правил у разі виникнення у споживача заборгованості за спожиту теплову енергію сторони за взаємною згодою та у порядку, передбаченому законодавством, можуть укладати угоду про реструктуризацію заборгованості.
Отже, з аналізу положень наведеного пункту Правил, на який посилається позивач як на підставу для задоволення позовних вимог, вбачається можливість укладення між теплопостачальником та споживачем договору про реструктуризацію боргу лише за взаємною згодою сторін.
При цьому, укладення договору реструктуризації боргу не є для постачальника обов'язковим на підставі закону або в інших випадках, встановлених законом.
Враховуючи те, що укладання договору реструктуризації боргу здійснюється лише за згодою теплопостачальника та не є для нього обов'язковим на підставі закону, правові підстави для спонукання відповідача за зустрічним позовом на укладання з позивачем спірного договору реструктуризації боргу у судовому порядку відсутні.
Відповідно до ст. 33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Нормами статті 43 ГПК України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Відповідачем за первісним позовом - комунальним підприємством «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» не надано докази та належним чином не доведено правомірність вимог апеляційної скарги про скасування рішення місцевого господарського суду від 29.03.2013.
З огляду на вищенаведене, апеляційний господарський суд вважає, що зазначеним вище обставинам місцевий господарський суд не надав належної оцінки, що призвело до прийняття невірного рішення. Зокрема, рішення господарського суду міста Києва від 29.03.2013 прийнято після неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права, і є таким що не відповідає нормам закону.
Зважаючи на те, що доводи відповідача законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення господарського суду міста Києва від 29.03.2013 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» підлягає залишенню без задоволення.
Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» на рішення господарського суду міста Києва від 29.03.2013 у справі №910/1611/13 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 29.03.2013 у справі №910/1611/13 залишити без змін.
3. Матеріали справи №910/1611/13 повернути до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя А.Г. Майданевич
Судді О.І. Лобань
Р.В. Федорчук